Рішення

від 19.09.2017 по справі 760/8820/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/8820/16-ц

Провадження № 2/760/2262/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Петраш Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невекористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ПрАТ Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг . Наказом від 28.02.2011 №21-к його звільнено за власним бажанням. В порушення вимог чинного законодавства в день його звільнення, відповідач не провів з ним розрахунок у передбачені законом строки.

З наведених підстав просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 6 547, 30 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення у справі, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 1631,84 грн.

Крім того вказує, що 10.03.2016 цінним листом з описом вкладення він направив на адресу відповідача заяву з вимогою надати довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи, розміру і видів нарахованої заробітної плати, здійснених утримань та сум, що належать до виплати. Відповідачем вказана довідка на його вимогу не надана. З цих підстав просить зобов'язати відповідача надати йому відповідну довідку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суд до відома не поставив, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. Від представника третьої особи надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу у його відсутності.

З урахуванням наведених обставин, положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, а також того, що позивач не заперечує проти вирішення справи у порядку передбаченому статтею 224 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних доказів у відсутності відповідача та представника третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг .

На підставі наказу від 28.02.2011 № 21-к ОСОБА_1 з 09.03.2011 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП з посади фінансового директора, майстра, виконувача обов'язків головного редактора газети ЕНЕКО , які він обіймав за сумісництвом.

Після звільнення позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив провести з ним розрахунок.

Відповідач розрахунок у передбачені законом строки з позивачем не провів.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за 2010, 2011 роки вбачається, що відповідачем нараховано позивачу заробітну плату в таких розмірах: у жовтня 2010 року - 825, 00 грн., у листопаді 2010 року - 825, 00 грн., у грудні 2010 року - 825, 00 грн., у січні 2011 року - 1072, 00 грн., у лютому 2011 року - 1072, 00 грн., у березні 2011 року - 1923, 00 грн.

Як зазначено позивачем та неспростовано з боку відповідача зазначені суми заробітної плати відповідачем фактично не виплачені.

У відповідності до конституційних засад, визначених у ст. 43 Конституції України, стаття 38 КЗпП України закріплює право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до вимог ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в передбаченому процесуальним законом порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки відповідачем допущено порушення прав позивача щодо строків виплати заробітної плати, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі законними та обґрунтованими і приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідача по виплаті нарахованої заробітної плати на час розгляду справи перед позивачем залишаються фактично не виконані.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні. Підставою відповідальності роботодавця є вина власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до вказаного Порядку, розрахунок розміру середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру заробітної плати за останніх два місяці роботи.

У відповідності до абзацу першого пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Згідно пункту 5, абзацу першого пункту 8 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача за один день роботи становить 54, 97 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1072, 00 грн. + 1072, 00 грн. / 39 (кількість відпрацьованих робочих днів за січень та лютий 2017 = 54, 97 грн.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.03.2011 по 19.09.2017 складає 54, 97 грн. * 1622 днів = 89 161, 34 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки з вини відповідача залишаються невиплаченими належні позивачу суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні законними та обґрунтованими і приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивачем зазначено, що відповідач не виплатив на його користь компенсацію за невикористану відпустку за весь час роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнятий на роботу 31.10.2008, звільнений 09.03.2011, у зв'язку з чим кількість днів відпустки складає 56; сума заробітку за період березень 2010 - лютий 2011 складає 10 344, 00 грн., кількість календарних днів за виключенням свят у періоді - 355.

Позивачем зазначено, і це не спростовано відповідачем, що з 56 днів відпустки за період з 31.10.2008 по 09.03.2011 ним не використано 56 днів.

Середньоденна заробітна плата позивача за один день роботи становить 29, 14 грн., виходячи з наступного розрахунку: 10 344, 00 грн. / 355 = 29, 14 грн.

Отже, розмір грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки за період з 31.10.2008 по 09.03.2011 складає 29, 14 грн. * 56 днів = 1 631, 84 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки відповідачем допущено порушення прав позивача щодо строків виплати належних йому сум при звільненні, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку законними та обґрунтованими і приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в цілому належить задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 6 547, 30 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 631, 84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 89 161, 34 коп.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову і позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 973, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 6`547, 30 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1`631,84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 89`161 грн. 34 коп., а всього - 97`340 грн. 48 коп..

Рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Консультаційна компанія Енергетичний консалтинг на користь держави судовий збір в розмірі 973, 40 грн..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя