Ухвала

від 15.06.2016 по справі 712/3300/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

іменем україни

15 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О. П.,

суддів: Дербенцевої Т. П., Попович О. В.,

Остапчука Д. О., Савченко В. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» про стягнення збитків, відсотків за користування коштами та витрат на відновлення порушеного права, завданих порушенням умов договору, пені та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що 22 лютого, 25 квітня 2007 року, 08 квітня, 30 травня, 10 липня, 28 серпня, 22, 23 вересня, 01, 02, 03 жовтня 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - ТОВ «Термінал») було укладено договори про пайову участь у будівництві №№ 43, 51, 84, 87, 88, 89, 91, 93, 94, 96, 97, 98 відповідно, за умовами яких вона надала відповідачу грошові кошти на загальну суму 1 465 205 грн з метою участі у будівництві гаражів за адресою: м. Черкаси, перехрестя вулиць Гоголя та Пушкіна, а відповідач у свою чергу зобов'язався передати їй гаражі №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію у встановлений договорами строк.

Проте у встановлені договорами строки будівництво не завершено, об'єкт в експлуатацію не введено, гаражі позивачу не передано.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення виконання зобов'язань та 3 % від вартості замовлених робіт у розмірі 104 326 092 грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 185 573 грн 04 коп., 3 % річних в сумі 285 825 грн 64 коп. та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Термінал» на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 66 110 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що зобов'язання сторін за договорами про пайову участь у будівництві припинилося з дня набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання, а саме, 29 грудня 2014 року, тому позивач має право на стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пені за кожен день прострочення у розмірі 0,016 % у межах річного строку позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення 3 % пені від вартості замовлених робіт на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суди виходили із того, що приписи вказаного Закону до спірних правовідносин не застосовуються.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди виходили із того, що зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі договорів про пайову участь у будівництві, не є грошовим зобов'язанням, тому приписи ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що умовами договорів не передбачено відшкодування моральної шкоди, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданої моральної шкоди.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 22 лютого, 25 квітня 2007 року, 08 квітня, 30 травня, 10 липня, 28 серпня, 22, 23 вересня, 01, 02, 03 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Термінал» було укладено договори про пайову участь у будівництві №№ 43, 51, 84, 87, 88, 89, 91, 93, 94, 96, 97, 98 відповідно, за умовами яких позивач надала товариству грошові кошти на загальну суму 1 465 205 грн з метою участі у будівництві гаражів за адресою: м. Черкаси, перехрестя вулиць Гоголя та Пушкіна, а відповідач у свою чергу зобов'язався передати їй гаражі №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію у встановлені договорами строки - 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартал 2008 року.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовбѕЅязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов 'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст. 5 99 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що оскільки відповідач не виконав умови вказаних договорів, будівництво об'єкта не було завершено та не введено в експлуатацію у встановлений договорами строк, то в силу вимог ст. ст. 549, 625 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» вона має право на відшкодування пені за прострочення виконання зобов'язань та 3 % від вартості замовлених робіт, інфляційних втрат, 3 % річних та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вирішуючи спір по суті та стягуючи з відповідача на користь позивача 66 110 грн пені за прострочення виконання зобов'язання, суди виходили із того, що оскільки договори про пайову участь у будівництві рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2014 року були розірвані, то відповідач має відшкодувати позивачу пеню у межах річного строку позовної давності.

У той же час, зробивши висновок про припинення договірних зобов'язань 29 грудня 2014 року внаслідок ухвалення рішення суду про розірвання договорів про пайову участь у будівництві гаражів, суди не звернули увагу на те, що ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову, рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Висновки з цього приводу, зроблені судами, - суперечливі.

Відповідно до вимог п. п. 3, 22 ст. 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Так, зі змісту договорів про пайову участь у будівництві гаражів вбачається, що ТОВ «Термінал» («основний замовник») як суб'єкт господарювання взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з будівництва гаражів та їх передачі ОСОБА_3 («учасник») на умовах, передбачених договорами, а остання виступала замовником таких робіт і зобов'язалась їх оплатити відповідно до умов договорів.

З огляду на зазначене, на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди, не визначившись із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, належним чином не перевірили, чи не є позивач споживачем послуг відповідача на будівництво гаражів у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» , та не звернули уваги на те, що п. 11.1 договорів сторони погодили застосування приписів вказаного Закону.

З огляду на таке висновки судів про часткове задоволення позову в частині вирішення спору про стягнення пені є передчасними.

У той же час висновки судів про відмову в задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524 , 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає у разі встановлення, що це зобов'язання є грошовим. У інших випадках зазначена норма застосуванню не підлягає.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення в порядку глави 3 розділу V ЦПК України у справі № 6-25цс14 від 25 червня 2014 року та відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Оскільки спір між сторонами виник унаслідок невиконання відповідачем умов договорів по інвестуванню будівництва та передачі об'єкта будівництва у власність позивача, а не внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання, то правовідносини, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються.

Висновки судів у частині вирішення спору про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення спору про стягнення пені не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 листопада 2015 року в частині вирішення спору про стягнення пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О. П. Касьян

Судді: Т. П. Дербенцева

Д. О. Остапчук

О. В. Попович

В. О. Савченко