Постанова

від 11.04.2007 по справі 9/133пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/133пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 квітня 2007 р.                                                                                   № 9/133пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування”

на постановувід 22.01.07 Донецького апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 21.08.06

у справі№9/133пд

господарського судуДонецької області

за позовомДержавного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування”

доВідкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”

провизнання правочину частково недійсним

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Петровський завод вугільного машинобудування” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про визнання недійсним правочину в частині санкцій, передбачених п. 6.1, та строків, передбачених ч. 2 п. 1.1, п. 4.2 і календарним планом договору від 15.11.04 №2267-1509/11-4КУО.

Рішенням від 21.08.06 господарського суду Донецької області (суддя Марченко О.А.), яке залишено без змін постановою від 22.01.07 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Алєєва І.В. –головуючого, Величко Н.Л., М'ясищев А.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланням на положення п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст. 509, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 3 ст. 180, п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України; оскільки всі умови договору суттєві, звичайні та з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами; а правових підстав для зупинення дії договору чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою від 14.03.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касатор доводить, що суди не врахували інноваційний характер договору та положення законодавства щодо застосування штрафних санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З обставин встановлених судами першої і апеляційної інстанцій вбачається, що відповідно до ст.ст. 202, 509 ЦК України сторони добровільно узгодили умови договору, в тому числі термін виконання зобов'язань та неустойку за невиконання умов до говору.

Позивач доводив, що ч. 2 п. 1.1, п. 4.2 договору від 15.11.04 №2267-1509/11-4КУО і календарний план суперечать ст.ст. 229, 230, 509, 526, 549, 551 ЦК України.

Суди визнали, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки статтями 526, 628, 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на обставини невідповідності строків виконання ним договору, не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Виходячи з предмету спірного договору, на думку судової колегії, він врегульований гл.гл. 61, 62 ЦК України.

Зокрема, ст.ст. 837, 846, 847, 892, 897 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Аналіз наведених норм свідчить, що обставини обмеження строків для виконання договору, зазначених у договорі, не є підставою для визнання договору або цієї умови недійсною. Судова колегія погоджується з висновками судових інстанцій в цій частині спору, оскільки касатор не довів невідповідність закону вказаних умов оспорюваного договору.

Щодо визнання недійсним п. 6.1 договору, проаналізувавши положення ст.ст. 549, 551 ЦК України, судова колегія вважає, що доводи касатора не відповідають вимогам закону.

Зокрема, ст. 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач не довів, що п. 6.1 договору укладено з порушенням вимог  ст.ст. 549, 551 ЦК України.

Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови апеляційної інстанції і задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.07 у справі №9/133пд залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький