Рішення

від 21.06.2016 по справі 638/3160/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/2944/16 Головуючий 1 інстанції Шестак О.І.

Справа № 638/3160/15-ц Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - ОСОБА_1,

Суддів : Коваленко І.П.,

ОСОБА_2,

При секретарі: - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ОСОБА_6 кредит» ОСОБА_7 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 національний кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 національний кредит» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А :

11 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 національний кредит» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 і просили стягнути з нього заборгованість за кредитом в розмірі 27 794 298 грн. 73 коп. та судові витрати.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідача 14994715, 64 грн., з яких 736418, 86 грн. - сума заборгованості за кредитом; 303341, 80 грн. заборгованість за відсотками; 1389469, 01 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту; 12566485, 94 грн. індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 21.12.2011 року між ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» та ОСОБА_4 укладено Договір №VІР-1247 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками з подальшими змінами, які викладені в договорах про внесення змін. Відповідно до п 1.1. кредитного договору, позивач відкриває відповідачу картковий рахунок у гривні, надає йому у користування платіжну картку та виконує операції за розрахунками з карткою згідно з умовами цього договору і порядком здійснення розрахунків за допомогою пластикових платіжних карток міжнародних платіжних систем та правил користування картками. Згідно з п. 1.3. кредитного договору, позивач надає відповідачу право скористатися овердрафтом у вигляді кредитної лінії без встановлення строку погашення траншу (надалі - овердрафтом) по картковому рахунку. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, сторони домовились, що овердрафт становить 4000000,00 та діє до 21.06.2012 р. Договором про внесення змін від 15.01.2014 р. до кредитного договору, сторони змінили суму овердрафту та встановили її на рівні 14500000,00, що діє до 15.01.2015 р.

Позивач зазначав, що на виконання умов кредитного договору надав відповідачу картку та овердрафт на суму 14500000,00, що підтверджується розпискою відповідача за отримання картки та випискою по особовому рахунку щодо надання коштів.

Позивач вказував, що договором про внесення змін від 27.03.2014 р. до кредитного договору внесено зміни до п.1.4. кредитного договору та викладено його в наступній редакції: Овердрафт становить: з 02.04.2014р. - 16000000,00 грн.; з 01.10.2014р. 15500000,00 грн.: з 01.11.2014р. - 15000000,00 грн.; з 01.12.2014р. до 15.01.2015 р. - 14500000,00 грн. Остаточне та повне погашення овердрафту відповідачем перед банком здійснюється не пізніше 15.01.2015 р.

Позивач, посилаючись на п.п. 1.6., 1.7. кредитного договору, вказував, що за користування овердрафтом відповідач зобов'язався сплачувати позивачу проценти в розмірі 36 % річних, які нараховуються виходячі із фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за фактичну кількість днів користування овердрафтом. При нарахуванні процентів позивач використовує метод «факт/факт», тобто застосовується фактична кількість днів в місяці та в році. При цьому, в нарахуванні процентів день використання коштів овердрафту враховується, а день погашення заборгованості не враховується. Пунктом 1.8. кредитного договору передбачено, що проценти за користування овердрафтом за поточний місяць нараховуються та сплачуються щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця. Згідно з п. 1.9. кредитного договору, відповідач доручає позивачу самостійно списувати з карткового рахунку суму нарахованих процентів. При відсутності коштів на картковому рахунку сума використаного овердрафту автоматично збільшується на суму нарахованих процентів. Відповідно до п. 1.10. кредитного договору, відповідач самостійно слідкує за коштами на картковому рахунку та не допускає виникнення надлімітних сум. В разі непогашення в строк овердрафту, сума заборгованості вважається простроченою та стає надлімітною. У разі виникнення надлімітної суми на неї нараховуються проценти в розмірі 60% річних.

Позивач посилався на те, що відповідачем неодноразово порушувались умови договору, а саме в частині сплати процентів та погашення овердрафту.

Позивач зазначав, що з моменту подачі позовної заяви до 16.07.2015 р. відповідачем здійснювались погашення заборгованості, нараховувались проценти за користування кредитом (погашені за рахунок кредиту) та фінансові санкції, в зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 16.07.2015 р. становить 14994715,64 грн., з яких: 736418,86 грн. сума заборгованість за кредитом; 302341,80 грн. заборгованість за процентами; 1389469,01 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України; 12566485,94 грн. індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту.

13 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою про захист прав споживачів і просив визнати недійсним Договір №VІР-1247 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками з подальшими змінами та доповненнями, укладений 21 грудня 2011 року. Позивач вважав зазначений кредит споживчим, а відповідно на нього поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». При укладенні договору ОСОБА_6 не надав йому усю необхідну інформацію щодо укладеного кредитного договору, а саме детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки. Позивач стверджував, що при укладенні кредитного договору банк порушив вимоги ст.11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови оспорюваного кредитного договору є несправедливими і банк не надав йому усю необхідну інформацію щодо цього договору. Крім того ОСОБА_4 зазначав, що кредитор навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст. 229 ЦК України) і у відповідності до приписів ст. 230 ЦК України такий договір необхідно визнати недійсним.

Ухвалою суду від 17 листопада 2015 року відкрито провадження у справі за цим позовом.

Ухвалою суду від 08.02.2016 р. справу було об'єднано зі справою за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору №VIP-1247 від 21.12.2011 р. між ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» та ОСОБА_4

Представник банку проти позову ОСОБА_4 заперечував, вважав його необґрунтованим. Свої позовні вимоги банк підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з ОСОБА_4 736418, 86 грн. - заборгованість за кредитом; 302341, 80 грн. заборгованість за відсотками; 104478, 60 грн. - індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту, а всього 1143239, 26 грн., в іншій частині позову просив відмовити, позов про захист прав споживачів просив задовольнити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_8 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він 5 червня 2015 року виконав свої зобовязання перед ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» за договором поруки №17-1/12-2014 від 17 грудня 2014 р. та перерахував грошові кошти в розмірі 2515196 грн. 80 коп. на рахунок ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит». Просив розглядати справу за його відсутністю.

Третя особа ОСОБА_9 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він 5 червня 2015 року виконав свої зобов'язання перед ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» за договором поруки №17-2/12-2014 від 17 грудня 2014 року та перерахував грошові кошти в розмірі 4989 483 грн. 34 коп. на рахунок ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит». Просив розглядати справу за його відсутністю.

Третя особа ОСОБА_10В надав письмові пояснення, в яких вказав, що згідно з меморіальним ордером від 05.06.2015 року №15179893 з його рахунку №26206080830001, відкритого у ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит», було списано 7787514 грн. 00 коп. для поповнення карткового рахунку №262500006525001 ОСОБА_4, згідно договору поруки №17-6/12-2014 від 17 грудня 2014 р. укладеного між ним та ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит». Просив відмовити у задоволенні позову ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» в частині стягнення з ОСОБА_4 7787514 грн. 00 коп..

Третя особа ОСОБА_11 надала до суду заяву, в якій вказала, що на виконання умов договору поруки №17-3/12-2014 від 17.12.2014 року вона фактично виконала грошові зобов'язання перед банком в розмірі 3178231 грн. 43 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 05.06.2015 р. №15179887 та банківською випискою.

Третя особа ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» підлягають частковому задоволенню, а позов ОСОБА_4Б, задоволенню не підлягає

Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 національний кредит» 13 608 900, 63 грн.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 національний кредит» в іншій частині відмовлено.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 національний кредит» про захист прав споживача.

Питання про судовий збір в порядку ст.88 ЦПК України судом першої інстанції не вирішено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, постановити по справі нове рішення і у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Представник вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги матеріального і процесуального закону. Він зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Кредитним договором, укладеним між сторонами передбачено збільшення процентної ставки у зв'язку із простроченням сплати боргу і представник відповідача вважає, що це і є іншим розміром процентів, встановлених договором. При таких обставинах стягнення додатково 3% річних від простроченої суми у розмірі 1389469,01 коп. не є обґрунтованим. Позивач неправильно розрахував індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту, а суд безпідставно стягнув з відповідача 12566485, 94 грн. як індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував, що договір було укладено з порушенням вимог закону кредитор скористався тяжкою для позичальника обставиною і фактично змусив його укласти кредитний договір та нав'язав договір про відкриття карткового рахунку. Представник стверджує, що ОСОБА_4 не мав на меті отримувати послуги пов'язані з операціями з картками і ця послуга йому фактично нав'язана банком.

В апеляційній скарзі уповноважена особа ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «ОСОБА_6 кредит» ОСОБА_7 просить рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_4 1385815 грн. на користь позивача скасувати і ухвалити рішення про стягнення зазначеної суми з відповідача. Він посилається на те, що рішення суду в цій частині не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 3% річних від простроченої суми з ОСОБА_4Б, крім того суд допустив помилку у розрахунку 3% річних. Позивач просив стягнути 14994715 грн. 64 коп. Судом стягнуто з відповідача 13608900 грн. 63 коп. Різниця суми у вигляді 3% річних повинна складати 1385815 грн. , а не 1389469 грн. 01 коп., як визначив суд. Тому позивач просить достягнути саме суму 1385815 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір з ОСОБА_4 на користь позивача у розмірі 4019 грн. Про стягнення судового збору позивач просив у кожній заяві про зміну позову, але суд цього не врахував і не стягнув судовий збір у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача представників сторін, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «ОСОБА_6 кредит» ОСОБА_7 - задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміненню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» суд першої інстанції виходив з того, що 21.12.2011 року між ПАТ «ОСОБА_6 кредит» та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договір №VIP-1247 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками. Відповідно до умов договору позивач відкрив відповідачу картковий рахунок у гривні і надав йому у користування платіжну картку та виконував операції за розрахунками з карткою у відповідності до умов договору та у відповідності з порядком здійснення розрахунків за допомогою пластикових платіжних карток міжнародних платіжних систем та правил користування картками. Згідно договору суму овердрафту було встановлено у розмірі 4000000 грн. строк дії договору було визначено до 21.06.2012 року. В подальшому на підставі додаткових угод до первісного договору сума овердрафту неодноразово збільшувалося, а строк дії договору продовжувався.

Остатньою додатковою угодою від 24.03.2014 року сума овердрафту встановлено з 02.04.2014 року у розмірі 16 000000 грн., з 01.10.2014 року у розмірі 15500000 грн., з 01.11.2014 року 15000000 грн., з 01.12.2014 року по 15.01.2015 року 14500000 грн. Угодою визначено, що остаточне та повне погашення овердрафту повинно бути здійснено до 15.01.2015 року (т.1 а.с.14).

Враховуючи, що боржник умови договору виконував несвоєчасно у нього виникла заборгованість на час звернення до суду 13.03.2015 року розмір заборгованості складав 27 794 298, 73 грн., з яких 21 867780,14 грн. заборгованість за кредитом, 1195680,16 грн. - 3% річних від простроченого кредиту, 4730838, 42 грн. - індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту. Позивач збільшував свої вимоги і 26.05.2015 року просив стягнути 35 770 630,55 грн., з яких 22 706 484,98 грн. - заборгованість за кредитом, 1 355 864,04 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту, 11 708 254,52 грн. - індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду заборгованість відповідача була частково погашена поручителями і станом на 23.07.2015 року ПАТ «ОСОБА_6 кредит» остаточно просив стягнути з відповідача 14 994 715,64 грн. з яких 736 418,86 грн. заборгованість за кредитом, 303 341,80 грн. - заборгованість за відсотками, 1 389 469,01 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту та 12 566485,94 грн. - індекс інфляції за прострочення по сплаті кредиту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_4 фактично не заперечував проти позовних вимог в частині 736 418,86 грн. - заборгованості за кредитом та 303 341,80 грн. заборгованість за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» в повному обсязі суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості 1 389 469,01 грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту та індексу інфляції за прострочення по сплаті кредиту - 12 566 485,95 грн.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції визнав, що стягненню підлягають заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками за користування кредитом, індекс інфляції за прострочення по сплаті кредиту а всього 13 608 900,63 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_4 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним кредитного договору №VIP-1247 від 21.12.2011 року, укладеного між ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у правочині відсутні ознаки нечесної підприємницької практики, якою б позичальника було введено в оману, та несправедливості умов, всупереч принципу добросовісності, як підстави за ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» при порушенні прав споживача фінансових послуг, суд такого висновку дійшов за недоведеності належними та допустимими доказами, визнавши зустрічні вимоги ОСОБА_4 такими, що засновані лише на припущеннях.

Починаючи з моменту укладення договору 21.12.2011 року відповідач на свій розсуд користувався наданим йому коштами, погашав заборгованість, яка утворювалась, укладав з позивачем додаткові угоди та користувався кредитом, при цьому доказів пред'явлення будь-яких претензій до банку в цей період не надавав. Таким чином у задоволенні зустрічного позову відмовлено обґрунтовано і підстав до скасування судового рішення в цій частині не вбачається.

Проте, з висновком суду про стягнення відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України із розрахунку 3% річних від прострочених сум по кредиту 1 389 469,01 грн. та інфляції у розмірі 12 566 489,94 грн. погодитись не можна.

За правилом ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає сплату суми боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України передбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.10 Кредитного договору передбачалося, що у разі непогашення сума заборгованості вважається понадлімітною з нарахуванням на неї 60% річних. Таким чином, згідно умов Кредитного договору до простроченої суми застосовується інший (підвищений) розмір процентів.

Крім того, якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки на яку збільшена плата за користування позикою (кредитом), слід вважати іншим розміром процентів, встановлених договором відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Оскільки встановлене Кредитним договором збільшення розміру процентної ставки у зв'язку із простроченням сплати боргу можливо вважати іншим розміром процентів, встановлених договором відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, то вимога позивача - ПАТ «ОСОБА_6 Кредит» про стягнення з відповідача ОСОБА_4 1 389 469,01 грн. (3% річних від простроченої суми кредиту згідно ч.2 ст.625 ЦК України) не ґрунтується на законі і задоволенню не підлягає.

Крім того частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржнику, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З посиланням на ці приписи закону позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь банку 12 566 485 грн. 95 коп. Суд першої інстанції погодився з такими вимогами позивача і вважав їх доведеними та обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції також погодитися неможливо.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України передбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Саме посилаючись на зазначені норми закону позивач вимагає стягнути з ОСОБА_4 12566485,94 грн. і визначає цю суму як індекс інфляції за час прострочення по виплаті кредиту. З такою вимогою позивача помилково погодився і суд першої інстанції. При цьому судом не враховано, що інфляційні втрати не є окремою сумою платежів, що розраховується виходячи з суми боргу. Як штраф, пені, 3% річних інфляційні втрати є самостійними окремими платежами.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні витрати не існують окремо від суми боргу. Згідно позовних вимог сума боргу за кредитом, на час звернення до суду позивачем визначена як 1 039 760 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 736 418 грн. 86 коп. та заборгованості за процентами 303341 грн. 80 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції не врахував, що згідно додаткових угод починаючи з 30 травня 2012 року вносилися зміни до п.1.4 договору та змінювався у сторону збільшення овердрафту. Таким чином усі прострочені суми вважалися понадлімітними і включалися у розмір овердрафту і, відповідно, переставали бути простроченими, а відповідно і застосовувати до них індекс інфляції не відповідало умовам договору та приписам ч.2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що договором встановлено інший розмір відповідальності за невиконання грошової зобов'язання, а суд першої інстанції цього не врахував, то колегія вважає безпідставним застосування подвійного стягнення штрафних санкцій до боржника за ч. 2 ст. 625 ЦК України і рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог.

Враховуючи, що доведеною позивачем ПАТ «ОСОБА_6 Кредит» є сума заборгованості за кредитом, та сума заборгованості за процентами, яку, згідно матеріалів справи відповідач у суді першої інстанції фактично визнав, то саме у цій частині можливо погодитися з рішенням суду. Враховуючи, що є доведеною заборгованість ОСОБА_4 перед позивачем у сумі 1 039 760 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 736 418 грн. 86 коп. та заборгованості за процентами 303341 грн. 80 коп. то саме таку суму можливо стягнути з відповідача на користь ПАТ «ОСОБА_6 Кредит».

Оскільки стягнення з відповідача ОСОБА_4 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України колегія суддів визначила неправильним, то підстав до задоволення апеляційної скарги ПАТ «ОСОБА_6 Кредит» в особі уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «ОСОБА_6 кредит» ОСОБА_7 стосовно неправильного розрахунку 3% річних і зміни рішення суду з підстав зазначених в апеляційній скарзі немає.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» суд першої інстанції посилався на правову позицію Верховного Суду України №6-369цс-15, викладену у постанові Верховного Суду країни від 2 вересня 2015 року. В правовій позиції зазначено, що у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що умови повернення грошових коштів по укладеному між сторонами Кредитного договору передбачали інші особливі умови повернення боргу. Договором передбачено, що усі прострочені суми вважалися понадлімітними і включалися у розмір овердрафту і, відповідно, переставали бути простроченими, а, відповідно, і застосовувати до них індекс інфляції не відповідало умовам договору та приписам ч.2 ст. 625 ЦК України. Тому застосовувати до цих правовідносин зазначену правову позицію Верховного суду України підстав не було.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову ПАТ «ОСОБА_6 кредит» сплачено судовий збір. Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору. Але в резолютивній частині рішення це питання залишилося поза увагою. При таких обставинах, оскільки позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_6 кредит» задовольняються частково, то з відповідача ОСОБА_4 на корись первісного позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ОСОБА_6 кредит» ОСОБА_7 - відхилити.

Апеляційну ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року змінити.

Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_6 Кредит» з 13 608 9000 грн. 63 коп. до 1 039760 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_6 національний кредит» сплачений судовий збір у розмірі 3654 грн.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошенні і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: