Рішення

від 16.05.2016 по справі 908/531/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016Справа №908/531/16

За позовом фермерського господарства «Віраж»

До відповідача-1 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

До відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області

До відповідача-3 Управління Держгеокадастру у Василівському районі у Запорізькій області

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орлянська сільська рада Василівського району у Запорізької області

Про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача Приходченко О.В. (за дов.)

від відповідача-1 Сомик Я.Я. (за дов.)

від відповідача-2 Кіся Р.Б. (за дов.)

від відповідача-3 не прибув

від третьої особи не прибув

Обставини справи:

До Господарського суду Запорізької області звернулося з позовом фермерське господарство (далі - ФГ) «Віраж» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (відповідача-1), Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області (відповідача-2), Управління Держгеокадастру у Василівському районі у Запорізькій області (відповідача-3) про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Рішенням Василівської районної ради народних депутатів № 64 від 22.02.1995 виділено у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 46,2 га, для створення фермерського господарства громадянину ОСОБА_4 із земель запасу, розташованих на території Орлянської сільської ради народних депутатів. 03.03.1995 на ім'я ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. На підставі рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів від 15.03.1995 № 94 «Про реєстрацію селянських (фермерських) господарств» було зареєстровано фермерське господарство «Віраж». В подальшому 12,36 га перейшло в приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

У 2015 році позивача повідомили, що 33,84 га будуть у нього вилучені.

Під час листування з державними органами у сфері контролю за використанням земель та регулювання земельних відносин позивач дізнався про таке.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Головне управління держгеокадастру України) своїм листом від 19.01.2016 №27-28-0.13-817/2-16 повідомила ФГ «Віраж», що, оскільки право на земельну ділянку орієнтованою площею 33,84 га (різниця між площею земельної ділянки, яка надавалась у постійне користування та площею земельних ділянок, які передані у власність членам ФГ «Віраж») не оформлено відповідно до вимог законодавства та земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, Головне управління розглядає питання передачі у приватну власність земельних ділянок учасникам антитерористичної операції для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області листом №19-28-920-435/2-16 від 04.02.2016 повідомило, що за даними статистичної звітності форми 6-зем. станом на 01.01.2016 за ФГ «Віраж» значаться земельні ділянки на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області загальною площею 12,36 га.

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №19-28-99.0-638/2-16 від 12.02.2016, наданою управлінням Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, вид цільового призначення земельної ділянки площею 33,84 га (п.6 довідки) - секція К 16.00 - землі запасу.

Таким чином, земельна ділянка площею 33,84 га, не значиться за ФГ «Віраж» та переведена до земель запасу без відома ФГ «Віраж».

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області листом № 27-8-0.4-1075/2-16 від 09.02.2016 повідомило ФГ «Віраж», що в ході перевірки документів встановлено, що державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_6 від 03.03.1995 не пройшов державної реєстрації (на державному акті відсутній реєстраційний номер).

З огляду на викладене, позивач вважає, що державні органи у сфері контролю за використанням земель та регулювання земельних відносин не визнають за ФГ «Віраж» право постійного користування земельною ділянкою площею 33,84 га.

Господарський суд Запорізької області своєю ухвалою від 25.02.2016 передав справу за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Ковтуна С.А..

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 04.03.2016 залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орлянську сільську раду Василівського району у Запорізької області.

Позивач заявив клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд своєю ухвалою від 07.04.2016 вжив заходів до забезпечення позову, заборонивши Управлінню Держгеокадастру у Василівському районі у Запорізької області та Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізької області вчиняти будь-які дії, пов'язані із переданням у власність будь-яким особам земельної ділянки, площею 33,84 га, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Віраж» на підставі державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_6 від 03.03.1995, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №305, а саме: надавати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства; видавати витяги та погоджувати пакет документів, необхідний для реєстрації права власності за будь-якими третіми особами, на вказану земельну ділянку, у випадку, якщо вже була розроблена технічна документація із землеустрою; здійснювати будь-які дії, які можуть сприяти передачі та реєстрації права власності на визначену земельну ділянку.

Орлянська сільська рада Василівського району у Запорізької області у своїх поясненнях зазначила, що починаючи з моменту реєстрації і зараз ФГ «Віраж» здійснює господарську діяльність, використовуючи на законних підставах земельну ділянку, загальною площею 46,2 га, кадастровий номер земельної ділянки 2320984400:022:0005. Скарг і нарікань щодо нецільового використання земельної ділянки або з інших підстав немає. Крім того, згідно з статистичною звітністю 6-Зем, якою володіє Орлянська сільська рада Василівського району у Запорізької області, станом на 01.01.2016 земельна ділянка загальною площею 46,2 га, в тому числі 46,2 га рілля (постійне користування - 33,84 га, приватна власність 12,36 га), використовується ФГ «Віраж».

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (відповідач-1) проти задоволення позову заперечила. За твердженням відповідача-1, оскільки до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 не вносились зміни пов'язані з розпаюванням земель (за рахунок земель ФГ «Віраж» площею 46,2 га безоплатна передача у приватну власність гр. ОСОБА_4 3,96 га, гр. ОСОБА_5 3,94 га та ОСОБА_6 4,46 га), право позивача на земельну ділянку орієнтовною площею 33,84 га не виникло (46,2-12,36).

З аналогічних підстав проти задоволення позову заперечили Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач-2) та Управління Держгеокадастру у Василівському районі у Запорізькій області (відповідача-3). Також відповідачі вважають, що у зв'язку з розпаюванням земельної ділянки площею 46,2 га державний акт на право постійного користування серії НОМЕР_2 автоматично втратив чинність, так як була змінена площе, межі та координати земельної ділянки.

Суд своєю ухвалою від 07.04.2016 витребував у Василівської районної державної адміністрації Запорізької області такі документи: рішення Василівської районної ради народних депутатів № 64 від 22.02.1995; розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 426 від 04.08.2003; рішення Василівської районної державної адміністрації № 223 від 18.05.1999.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Василівської районної ради народних депутатів №64 від 22.02.1995 виділено у постійне користування земельну ділянку, загальною площею 46,2 га, для створення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 із земель запасу, розташованих на території Орлянської сільської ради народних депутатів.

03.03.1995 на ім'я ОСОБА_4 видано Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_6, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.

На підставі рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів від 15.03.1995 №94 «Про реєстрацію селянських (фермерських) господарств» зареєстровано фермерське господарство «Віраж» за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Радянська, 81 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №383665 від 15.03.1995).

На підставі рішення ради народних депутатів Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 223 від 18.05.1999 за рахунок земель ФГ «Віраж» передано у приватну власність гр. ОСОБА_4. земельну ділянку площею 3,96 га (державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 від 03.06.1999) та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,94 га (державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_5 від 03.06.1999).

На підставі розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 426 від 04.08.2003, за рахунок земель ФГ «Віраж» передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 4,46 га (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 від 09.09.2004).

У зв'язку із передачею за рахунок земель ФГ «Віраж» у приватну власність вказаних трьох земельних ділянок, загальна площа 46,2 га земельної ділянки, яка перебуває постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_6 від 03.03.1995, зменшилась і становить 33,84 га.

Жодних змін та виправлень про зменшення площі земель, до державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_6 від 03.03.1995 внесено не було.

Згідно з довідками Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №336 15.01.2010, №1 від 27.01.2011, №301 від 17.01.2014, №413 від 09.02.2015 загальна площа земель, які використовуються ФГ «Віраж» становить 46,2 га, в тому числі: 12,36 га, які знаходяться у приватній власності та 33,84 га на праві постійного користування земельною ділянкою.

Використання ФГ «Віраж» 46,2 га, в тому числі: 12,36 га, які знаходяться у приватній власності та 33,84 га на праві постійного користування земельною ділянкою, підтверджується також довідкою відділу Держкомзему у Василівському районі управління Держкомзему у Запорізькій області №1685 від 26.01.2012.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, чинній на час утворення ФГ «Віраж») селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності ( ч. 2 ст.4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Як зазначено вище, 03.03.1995 ОСОБА_4 отримав Державний акт серія НОМЕР_6 на право постійного користування землею площею 46,2 га для ведення фермерського господарства.

Вирішуючи питання щодо необхідності переоформлення права постійного користування землею площею 46,2, у зв'язку із переданням за рахунок земель ФГ «Віраж» частини земельної ділянки у приватну власність членам фермерського господарствам суд виходить з такого.

З 01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Пунктом 6 Перехідних положень було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 06.10.2004 визначений у пункті 6 Перехідних положень Кодексу термін переоформлення права власності або права оренди на земельні ділянки продовжено з 01.01.2005 до 01.01.2008.

22.09.2005 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положень:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України встановив, що, за статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п'яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому Кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.

У Постанові Верховної Ради України «Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі (на місцевості), використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення» від 22 травня 2003 року N 882-IV проаналізовано ситуацію, яка склалася з видачею органами влади громадянам та юридичним особам державних актів на право власності на земельну ділянку, і, зокрема, констатовано, що зволікання з видачею державних актів на право власності на земельну ділянку призводить до порушення права власності громадян на землю. Причиною незадовільного стану видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку (на заміну сертифікатів на право на земельну частку (пай) є відсутність законодавчого забезпечення цього процесу та значною мірою неспроможність громадян оплатити вартість робіт, необхідних для виготовлення цих актів.

Наведені положення Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року (далі - Кодекс), Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року (далі - Декрет), зміст указів Президента України щодо паювання земель свідчать, що в приватну власність громадян було передано земельні ділянки, які використовувалися ними для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Отже, названими нормативно-правовими актами держава врегулювала питання постійного землекористування шляхом передачі земельних ділянок у приватну власність громадян. Тому громадяни набули права приватної власності щодо зазначених земельних ділянок на підставі наведених положень Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, Декрету, зазначених указів Президента України за рішеннями відповідних місцевих рад та районних державних адміністрацій.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу).

Кодексом не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Постанова Верховної Ради України є підзаконним актом, тому в ній не можуть закріплюватися положення, якими встановлюється правовий режим власності на землю. Тим більше що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Проте Верховна Рада України врегулювала постановою сферу суспільних відносин, які мають регулюватися законами України.

Враховуючи, що положення Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» щодо втрати громадянами після закінчення зазначеного строку раніше наданого права користування земельною ділянкою впливають на прийняття рішення у справі, вони відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України» мають бути визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Цим спростовуються позиції відповідачів про необхідність переоформлення права постійного користування земельною ділянкою і реєстрації.

Відповідно до п.п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Пунктом 115 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників/користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Отже, враховуючи наведене, передання у приватну власність членам ФГ «Віраж» частини земель, які перебувати у постійному користуванні фермерського господарства та не внесення при цьому жодних змін та виправлень про зменшення площі земель до державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_6 від 03.03.1995 не тягне за собою припинення/відсутність права постійного користування земельною ділянкою, яка виділена для створення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання прав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останніх підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається порівну на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за фермерським господарством «Віраж» (вул. Радянська, 81, с. Орлянське, Василівський район, Запорізька область, 71660, код 22158115) право постійного користування для ведення фермерського господарства земельною ділянкою загальною площею 33,84 га (державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 від 03.03.1995, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 305), розташованою на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 39411771) на користь фермерського господарства «Віраж» (вул. Радянська, 81, с. Орлянське, Василівський район, Запорізька область, 71660, код 22158115) 459,33 грн. судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код 39820689) на користь фермерського господарства «Віраж» (вул. Радянська, 81, с. Орлянське, Василівський район, Запорізька область, 71660, код 22158115) 459,33 грн. судового збору.

Стягнути з Управління Держгеокадастру у Василівському районі у Запорізькій області (вул. Театральна, 1, м. Василівка, Василівський район, Запорізька область, 71600, код 40137038) користь фермерського господарства «Віраж» (вул. Радянська, 81, с. Орлянське, Василівський район, Запорізька область, 71660, код 22158115) 459,33 грн. судового збору.

Скасувати після набрання рішенням законної сили заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016.

Рішення підписано 30.06.2016.

Суддя С. А. Ковтун