Постанова

від 29.06.2016 по справі 924/439/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" червня 2016 р. Справа № 924/439/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Хмельницької міської ради

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 р.

у справі № 924/439/16 (суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Хмельницької міської ради

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок" Торговий дім"Бартерсервіс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-10"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу №706 від 26.04.2016р.

за участю представників сторін:

від позивача: Демчук Л.Г.;

від відповідачів: представники не з'явилися

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 року у справі №924/439/16 відмовлено в задоволені заяви Хмельницької міської ради про забезпечення позову.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 66, 67 ГПК України, а також роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, наведених у п. п. 1, 2, 7.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову».

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору по справі №924/439/16 є визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу. Також вказав на те, що відповідачем не подано доказів та обґрунтувань на підтвердження того, яким чином невжиття саме заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на єдиний майновий комплекс може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову належить відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Хмельницька міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 року по справі №924/439/16 та постановити нову ухвалу.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2013 р. у справі №822/1951/13-а, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014р. у справі за позовом Хмельницької міської ради до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницької області, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування реєстрації Декларації та реєстрації права власності, позов задоволено та визнано незаконною і скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації. Визнано незаконною та скасовано реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартер сервіс" по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта 12130968101, номер запису про право власності 191478;

на виконання вищезазначених рішень судів, Реєстраційною службою Хмельницького управління юстиції у Хмельницькій області скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького управління юстиції у Хмельницькій області Ачкасова Д.Ю. про державну реєстрацію права приватної власності на єдиний майновий комплекс речового ринку по вул. Геологів, 13 за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" інд. № 502277 від 21.02.2013р. (рішення про скасування , інд. № 23582067 від 11.08.2015р.);

також Хмельницькою міською радою було подано позов до Хмельницького міськрайонного суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 15.09.2015 року, укладеного ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та ОСОБА_3 Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10.02.2016 року по справі №686/22765/15-ц позов задоволено. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21.04.2016 року рішення залишено без змін. Зазначеними судовими актами встановлено, що існування так званого єдиного майнового комплексу призвело до порушення права територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, на землях якої без її відома узаконили фіктивний об"єкт, відносно якого в судовому порядку скасовані як документи, які призвели до його появи, так і державна реєстрація права власності;

не зважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на єдиний майновий комплекс по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, та зловживаючи прогалинами в законодавстві, товариством з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" 26.04.2016р. було відчужено майновий комплекс товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал-10";

подана Хмельницькою міською радою заява про вжиття заходів забезпечення позову обгрунтована та доводи заяви підтверджені відповідними судовими рішеннями;

при ухваленні судом оскарженої ухвали не було враховано зазначені у заяві обставини та не надано належної оцінки тому факту, що спірний об'єкт може бути знову відчужений;

згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.05.2016 року інд. № 59760612 єдиний майновий комплекс по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому вже належить ТОВ "Капітал-15";

невжиття заходів забезпечення позову призводить до порушення прав Хмельницької міської ради як власника земельної ділянки, оскільки на земельній ділянці узаконюється об'єкт - єдиний майновий комплекс по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, який створений без погодження власника земельної ділянки щодо забудови земельної ділянки, та відносно якого скасовані документи щодо створення та реєстрації, але об'єкт в подальшому відчужується;

відповідно до ст. 106 ГПК України оскарженню підлягають ухвали про забезпечення позову, скасування забезпечення позову, проте згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012 по справі №1-12/2012 Конституційний Суд України, проаналізувавши зміст ст. 106, 111-13ГПК України вважає, що вони не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій ст. 106 ГПК України норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмеженим.

Ураховуючи на наведені вище аргументи в обгрунтування своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції належить скасувати.

Від відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок" Торговий дім"Бартерсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-10" надійшли відзиви на апеляційну скаргу позивача, відповідно до яких просять оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, посилаються, зокрема, на положення п.п. 1, 3, 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову». Між тим, зазначають, що місцевим господарським судом вірно враховано, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного немайнового комплексу, тобто спір має немайновий характер. При цьому, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, просить суд накласти арешт на єдиний майновий комплекс, що не відповідає предмету позову. Окрім того, зауважують, що посилання позивача на п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» не є правомірним, оскільки спір має немайновий характер.

29 червня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 року у справі №924/439/16 належить скасувати.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (арк. матеріалів оскарження ухвали 63, 66-68) , а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Як убачається з наявних у матеріалах оскарження ухвали у справі №924/439/16 копій судових актів та встановлено судом на підставі даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень України, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2013 р. у справі №822/1951/13-а, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014р. у справі за позовом Хмельницької міської ради до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Хмельницької області, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування реєстрації Декларації та реєстрації права власності, позов задоволено та визнано незаконною і скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації. Визнано незаконною та скасовано реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартер сервіс" по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта 12130968101, номер запису про право власності 191478.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. (справа № 822/2097/15) частково задоволено позов Хмельницької міської ради до Реєстраційної служби Хмельницького управління юстиції у Хмельницькій області та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького управління юстиції у Хмельницькій області Ачкасова Д.Ю. про державну реєстрацію права приватної власності на єдиний майновий комплекс речового ринку по вул. Геологів, 13 за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" інд.№ 502277 від 21.02.2013р. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 07.08.2015 року по справі №2/686/3635/15 визнано мирову угоду, укладену між ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", ТОВ "Торговий дім "Бартерсервіс" та ОСОБА_4, згідно якої за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" визнається право власності на єдиний майновий комплекс "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", який розташований по вул. Геологів, 13 ум. Хмельницькому на двох земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у складі :нежитлового приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС), мереж електропостачання, щитових ЩР 6/1, ЩР 2/1, ЩР 5/1, ЩР 7/1, підстанції (ККУ), площадок ринку, автостоянок та проїздів, залізобетонної огорожі, металевої огорожі, мережі газопостачання, мережі питного водопостачання, мережі каналізації, мережі зливової каналізації.

13 жовтня 2015 року апеляційним судом Хмельницької області задоволено апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 07.08.2015 року у справі №2/686/3635/15 та постановлено ухвалу, згідно якої ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 7 серпня 2015 року про визнання мирової угоди скасовано.

Як убачається із долученої до матеріалів оскарження ухвали копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 24.05.2016р., за ТОВ «Капітал - 15» зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29524127 від 06.05.2016р.

19 травня 2016 року Хмельницька міська рада звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Речовий ринок „Торговий дім „Бартер сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю „Капітал-10, про визнання недійсним договору купівля-продажу єдиного майнового комплексу №706 від 26.04.2016р., укладеного між ТОВ „Речовий ринок „Торговий дім „Бартерсервіс та ТОВ „Капітал-10, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 29421299 від 26.04.2016р.

Водночас, позивачем подано заяву від 19.05.2016р. за вих. №02-15-757 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на єдиний майновий комплекс, який є предметом договору купівлі - продажу, що оспорюється у даній справі.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.05.2016 року у даній справі відмовлено в задоволені заяви Хмельницької міської ради про забезпечення позову.

Переглядаючи вказану вище ухвалу суду першої інстанції від 23.05.2016 року, яка оскаржується у даній справі, на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, скасування забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, з поміж іншого, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

З урахуванням наведених вище роз'яснень ВГСУ, колегія суддів відзначає, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на об'єкт нерухомості (як у даному випадку) може бути вжитий судом лише за наявності відповідної категорії спору. З огляду на зміст та характер такого заходу забезпечення позову, судом касаційної інстанції висловлену однозначну правову позицію, згідно якої забезпечення позову здійснюється саме у такий спосіб у разі виникнення спору про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна.

Ураховуючи такі вказівки ВГСУ, колегія суддів відзначає, що у даному випадку предметом спору по справі №924/439/16 є визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу. Відтак, позовна вимога стосується визнання недійсним правочину, предметом купівлі - продажу якого виступає об'єкт нерухомого майна, щодо якого позивач просить вжити заходів до забезпечення позову. Отже, правовий зв'язок вимоги про визнання договору купівлі - продажу недійсним з вимогою про визнання права власності на відповідний об'єкт майна відсутній, а тому не є за можливе, у даному випадку, застосовувати такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на майно. Між тим, у разі задоволення позовної вимоги у даній справі, у позивача одночасно не виникає у безспірному порядку правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном, що є предметом спірного правочину. Адже, у випадку задоволення такої позовної вимоги у позивача виникне лише підстава для звернення в судовому порядку із вимогою про визнання незаконним та скасування відповідного рішення про державну реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс за ТОВ «Капітал - 15».

За таких умов, вжиття заходів до забезпечення позову у даному випадку у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомості не є доречним.

Водночас, колегія суддів відзначає, що тягар доказування наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

Натомість, заявником (скаржником) не підтверджено у встановленому процесуальним Законом порядку наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Окрім того, доводи скаржника базуються і на даних, отриманих на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яку складено 24 травня 2016 року. При цьому, ухвалу, яка оспорюється у даній справі, винесено 23 травня 2016 року.

З огляду на таке, колегія суддів ураховує, що за приписами ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В силу дії імперативних приписів наведеної вище норми процесуального Закону, колегія суддів зважає на те, що скаржник лише на момент звернення до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції подав до суду копію зазначеної вище інформаційної довідки, тобто у порушення норм процесуального Закону вчинив означені дії лише після винесення судом першої інстанції ухвали, яка оскаржується у даній справі.

Між тим, за таких підстав, у скаржника відсутня і мотивація неможливості подання такого доказу до місцевого господарського суду з причин, незалежних від позивача, оскільки на момент вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову такого доказу фактично не існувало.

За наведених обставин, колегія суддів відзначає, що наданий скаржником доказ, а саме копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яку складено 24 травня 2016 року, не може бути оцінений судом апеляційної інстанції на предмет з'ясування підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Окрім того, доводи скаржника, які базуються на долученій до матеріалів справи копії Інформаційної довідки, спростовуються наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, здійсненими за результатами оцінки правової позиції сторін з урахуванням дійсних обставин справи та норм діючого законодавства.

Водночас, суд апеляційної інстанції у межах даного апеляційного провадження здійснює перегляд оскарженої ухвали лише на предмет її відповідності нормам процесуального права. За таких умов, апеляційний суд не переглядає судового рішення, яке лише має бути ухвалене за результатами вирішення спору по суті, а відтак, не уповноважений вирішувати питання про права і обов'язки ТОВ «Капітал - 15», яке не було залучено до участі у даній справі на момент винесення оскаржуваної ухвали, і яке апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучити до вирішення спору по суті судом першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Хмельницької міської ради про забезпечення позову як таким, що узгоджується із вимогами закону та встановленими обставинами у даній справі.

З огляду на викладене вище, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки останні не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства.

За наведених вище підстав, колегією суддів не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали в порядку статті 104 ГПК України.

Ураховуючи вищевказане, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 року у справі №924/439/16 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницької міської ради - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а ухвалу господарського Хмельницької області від 23.05.2016 року у справі №924/439/16 залишити без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №924/439/16 надіслати в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.