Постанова

від 17.04.2007 по справі 30/302-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/302-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 квітня 2007 р.                                                                                   № 30/302-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.

суддів:Панової І.Ю.

Хандуріна М.І.

розглянувши  касаційні скарги1.          ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”2.          Фірми “Latin American Export&Import, Inc”

на рішення

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р.Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р.

у справі№30/302-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомСпільного Українсько-Кіпрського ТОВ “Уніметал”

до1.          ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”2.          Фірми “Latin American Export&Import, Inc”

провизнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20.04.2006р.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”:Казак Д.А.

Спільного Українсько-Кіпрського ТОВ “Уніметал”:Мхітарян М.Г., Мастило Ю.І.

ВСТАНОВИВ:

          Спільне Українсько - Кіпрське ТОВ “Уніме тал” звернулось до господарського суду Дніпропетровської об ласті з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20.04.2006р., укладеного між ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат їм. Ф.Є. Дзержинського” та Фірмою “Latin American Export&Import, Inc”.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. у справі №30/302-06 (суддя Євстігнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволено, договір №26-0485-12 від 20.04.2006р., укладений між ВАТ “Дніпровський ме талургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” та Фірмою “Latin American Export&Import, Inc” визнано недійсним з моменту йо го вчинення.

Рішення мотивовано тим, що договір №26-0485-12 від 20.04.2006р. не відпо відає вимогам Цивільного кодексу України та умовам контракту №22УК від 17.05.1999р., а тому повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. (судді: Ясир Л.О. –головуючий, Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. залишено без змін з тих же підстав.

ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” та Фірма “Latin American Export&Import, Inc” звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на те, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 599, 626, 631 ЦК України, ст. 105 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст. 15 ГПК України  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. 

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема,  справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Порядок створення і діяльності в Україні міжнародного комерційного арбітражу регулюється Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. 

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20.04.2006р.,укладеного укладений між ВАТ “Дніпровський ме талургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського” та Фірмою “Latin American Export&Import, Inc”.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що відносини між позивачем та Фірмою “Latin American Export&Import, Inc” ґрунтуються на договорі №22УК від 17.05.1999р. та додатковій угоді від 20.10.2004р., яка є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до п. 11.6 зазначеного вище контракту жодна із сторін не вправі передавати свої права і зобов'язання по цьому контракту третій особі без отримання на це згоди іншої сторони. За таких обставин позивач вважає, що укладенням спірного договору уступки права вимоги порушуються права позивача як боржника, що позбавляє останнього можливості належно виконувати свої зобов'язання за контрактом № 22УК від 17.05.1999р.

Як вбачається з п. 10 договору №22УК від 17.05.1999р. всі спори та розбіжності, які  виникають внаслідок або у зв'язку з даним контрактом, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.

Підпунктами 10.2, 10.3 встановлено, що, якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 30 днів з моменту проведення перших переговорів, то зазначені розбіжності повинні бути врегульовані арбітражем. Рішення арбітражу є остаточним та обов'язковим для кожної із сторін, але може бути замінено мировою угодою між ними.

Спір повинен розглядатись Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України відповідно до правил арбітражного провадження цього суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки даний спір пов'язаний з виконанням договору № 22УК від 17.05.1999р., в якому було замінено одну із сторін, зобов'язання за спірним договором, у тому числі і умова стосовно розгляду спору Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України, не змінилось.

Тобто сторони встановили підвідомчість спору на підставі ч. 2 ст. 12 ГПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, на ці обставини уваги не звернули, невірно встановили підсудність справи з посиланням на договір відступлення права вимоги, оскільки позивач не є стороною договору, а отже дія цього договору про уступку права вимоги стосовно порядку розгляду спорів у господарському суді Дніпропетровської області на нього не розповсюджуються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

 Відповідно до вимог п. 4 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають нормам процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а  провадження у справі - припиненню.

 Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” та Фірми “Latin American Export&Import, Inc” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. у справі №30/302-06 скасувати.

Провадження у справі №30/302-06 припинити.

Головуючий                                                                          О.С. Удовиченко   

Судді                                                                                      І.Ю. Панова

                                                                                      М.І. Хандурін