Постанова

від 11.04.2007 по справі 12/205-20/154

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/205-20/154

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 квітня 2007 р.                                                                                   № 12/205-20/154  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства  “Адвокатська контора Ульянова”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року

у справі№12/205-20/154 господарського суду Полтавської області

за позовомПриватного підприємства  “Адвокатська контора Ульянова”

до ТОВ “Інтерком-95”   

простягнення 21025,75грн.,

та за зустрічним позовомТОВ “Інтерком-95”   

до1)          Приватного підприємства  “Адвокатська контора Ульянова”2)          МПП “Графіка”

провизнання договору недійсним,

за участю представників сторін від:

позивача за зустрічним позовом:не з'явились  

відповідачів за зустрічним позовом:Катеруша І.В. –за довіреністю від 15.09.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.10.2006р. (суддя Киричук О.А.) первісний позов задоволено; стягнуто з ТОВ “Інтерком-95” на користь Приватного підприємства “Адвокатська контора Ульянова” 16495,99грн. збитків від інфляції, 164,96грн. держаного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в зустрічному позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. (судді Мамонтова О.М. –головуючий, Агрикова О.В., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2006р. скасовано в частині задоволення первісного позову, а в частині відмови в зустрічному позові рішення залишено без змін.  

В касаційній скарзі Приватне підприємство “Адвокатська контора Ульянова” просить скасувати постанову, а рішення залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідачів за зустрічним позовом, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 18.06.2002р. по справі №10/111 задоволено позовні вимоги МПП „Графіка” до ЗАТ „Інтерком” про стягнення 77359,33грн. Вказаним рішенням із ЗАТ „Інтерком” на користь МПП „Графіка” стягнуто 77359,33грн. основного боргу, 773,59грн. витрат на держмито, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. витрат за послуги адвоката.

11.10.2002р. державним виконавцем Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 10/111 від 24.09.2002р. про стягнення з ЗАТ „Інтерком" на користь МПП „Графіка" боргу в сумі 80250,92грн.

Виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище наказу було закінчено 27.04.2005р. в зв'язку з повним виконанням рішення суду від 18.06.2002р. по справі № 10/111.

17.06.2005 р. між ПП „Адвокатська контора Ульянова" та МПП „Графіка” було укладено договір уступки прав вимоги, за умовами п.1 якого  первісний кредитор (МПП „Графіка”) уступає новому кредитору (ПП „Адвокатська контора Ульянова”) всі майнові права вимоги первісного кредитора, що маються у останнього внаслідок затримки виконання судового рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2002р. по справі № 10/111 про стягнення на користь первісного кредитора з ЗАТ „Інтерком” (ТОВ „Інтерком-95") грошових коштів. Ці майнові права вимоги полягають у праві на стягнення збитків, в тому числі і від інфляції, з винної особи, неотриманого прибутку, штрафних санкцій, пені тощо.

ПП „Адвокатська контора Ульянова” звернулося з позовом до ТОВ “Інтерком-95” (правонаступника ЗАТ “Інтерком”) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог) 16495,66грн. збитків від інфляції внаслідок прострочення виконання встановленого судовим рішенням грошового зобов'язання.

ТОВ „Інтерком-95” звернулося з зустрічним позовом про визнання договору уступки прав вимоги від 17.06.2005р. недійсним, оскільки він суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про виконавче провадження”.

Що стосується первісного позову.

Місцевий господарський суд, задовольняючи первісний позов, виходив з того, що тривалим виконанням вищезазначеного наказу МПП “Графіка” заподіяно збитки внаслідок інфляційних процесів. На підставі договору уступки прав вимоги від 17.06.2005р. право на відшкодування завданих збитків має ПП „Адвокатська контора Ульянова”.

Проте при вирішенні спору суд не врахував положення договору уступки прав вимоги, не встановив характер спірних правовідносин і дійсні права та обов'язки сторін.

Так, статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1077  цього ж Кодексу за  договором  факторингу  (фінансування  під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Місцевий господарський суд не врахував вищенаведені норми чинного законодавства, а тому залишилася не визначеними обсяг прав та обов'язків сторін; правова природа договору, на підставі якого суд дійшов висновку щодо права ПП „Адвокатська контора Ульянова” на відшкодування завданих збитків.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду  в частині задоволення первісного позову, дійшов висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.06.2002р. по справі №10/111  не підлягало негайному виконанню, будь-який строк виконання в наказі не зазначений, а тому нараховані позивачем збитки від інфляції не можна вважати упущеною вигодою МПП “Графіка”, заподіяною несвоєчасним виконанням рішення суду від 18.06.2002р.

Однак, такий висновок суду є передчасним, оскільки зроблений без врахування вимог ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Також суд апеляційної інстанції не врахував, що  ст.117 Господарського процесуального кодексу України не містить вимоги щодо визначення в наказі строку виконання судового рішення.

Вищевикладене має суттєве значення і для вирішення зустрічного позову про  визнання договору уступки прав вимоги від 17.06.2005р. недійсним.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Касаційний суд звертає увагу господарських судів попередніх інстанцій на невиконання його вказівок, які зазначені в попередній постанові касаційної інстанції від 05.07.2006р., що є порушенням вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року та рішення господарського суду Полтавської області  від 13.10.2006 року у справі №12/205-20/154 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

          Судді                                                                                         Г.Жаботина

                                                                                                                  А.Уліцький