Рішення

від 23.05.2016 по справі 910/13094/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016Справа №910/13094/15

За позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

Державного агентства лісових ресурсів України

державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»

До відповідача-1 Київської обласної державної адміністрації

До відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс»

Про визнання недійсним розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Попелюк В.В. (посв.)

від позивача-1 не прибув

від позивача-2 Капустін В.В. (за дов.)

від відповідача-1 Хульчук О.О. (за дов.)

від відповідача-2 Мельничук А.А. (за дов.)

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (позивача-1), державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (позивача-2) до Київської обласної державної адміністрації (відповідача-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» (відповідача-2) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП «Центр Ландшафтного дизайну «Едельвейс» від 28.11.2012 №507;

- визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладеного між державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» та приватним підприємством «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс», зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства;

- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» повернути державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Позовні вимоги мотивовані таким:

- лісову ділянку надано у довгострокове тимчасове користування без згоди Державного агентства лісових ресурсів України, що суперечить ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України;

- оскільки однин із об'єктів, який надано у користування за оскаржуваним розпорядженням та договором, є водний об'єкт (ставок) загальнодержавного значення, відповідно до Водного кодексу України повноваження щодо передачі його у користування належать Кабінету Міністрів України, а не Київській обласній державній адміністрації. Крім того, його надано для цілей, які не передбачені ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України.

Київська обласна державна адміністрація позов відхилила повністю. Відповідач 1 вважає, що:

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, було уповноважено територіальний орган - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, погоджувати рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про надання в довгострокове тимчасове користування лісів державної та комунальної власності, яке надало згоду листом від 23.04.2012;

- розпорядження не порушує права державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», оскільки останнє надало погодження на виділення лісової ділянки;

- ставок відносить до земель лісогосподарського призначення, який використовується для потреб лісового господарства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання законності оспорюваного акта, не встановили які інтереси держави в особі позивачів підлягають судовому захисту з урахуванням того, що держава, в особі територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та в особі постійного користувача лісами реалізувала своє право погодження тимчасового довгострокового користування лісами державної власності.

Крім того, зазначивши, що повноваження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування припинились на момент прийняття спірного розпорядження у зв'язку з вищевказаними змінами законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тій обставині, що вказане погодження було надано в період дії попередньої редакції ст. 18 Лісового кодексу України, тобто в законний спосіб, та яке стало передумовою прийняття оспорюваного розпорядження, саме за приписами якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-2, і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення.

Господарськими судами не встановлювались обставини які б свідчили, що на законність оспорюваного рішення вплинула саме помилка допущена суб'єктом майнових прав, набутих внаслідок прийняття цього рішення, тобто відповідачем-2.

Зазначивши, що Київська обласна державна адміністрація не мала права на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в оренду, і водний об'єкт надано для цілей, які не відповідають вимогам водного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили, чи надавався вказаний водний об'єкт окремо в водокористування ДП «Білоцерківське лісове господарство» та яким чином і для яких цілей даний ставок використовувався ним.

Крім того, судами не досліджувалось, чи можливо було передати в водокористування спірний водний об'єкт відповідачу 2 окремо від землі, яка має лісогосподарське призначення.

Дійшовши висновку про порушення відповідачем-1 положень Водного кодексу України, які стосуються оренди водних об'єктів, господарські суди першої та апеляційної інстанції не дослідили обставини справи щодо необхідності, у разі здійснення спеціального водокористування чи на умовах оренди, вилучення спірної нелісової земельної ділянки зайнятої водним об'єктом у постійного землекористувача та переведення цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель водного фонду, що за змістом вищенаведених норм є обов'язковим.

Під час нового розгляду справи прокурор позов підтримав повністю, подавши заяву про зміну підстав позову. Зокрема, підтримуючи попередньо наведені підстави, прокурор вважає, що позов підлягає задоволенню також у зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» не займається науково-дослідними та освітньо-виховними роботами.

Державне агентство лісових ресурсів України у поданих суду поясненнях зазначило, що на момент прийняття розпорядження набрали чинності зміни до ст. 18 Лісового кодексу України, які передбачали обов'язкове погодження постійного тимчасового користування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Однак, такого погодження не було та жодних матеріалів не направлялось.

Державне підприємство (далі - ДП) «Білоцерківське лісове господарство» позов підтримало. Позивач:

-погодився з доводами щодо незаконності надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування у зв'язку з відсутності згоди Державного агентства лісових ресурсів України;

-зазначив, що надані у користування ділянки призначені для розсадника молодняка хвойних та листяних дерев для відтворення лісів;

-ставок є водним об'єктом, який не належить до лісової ділянки, а тому надання його в користування регулюється Водним кодексом України, положення якого щодо повноважень надання в користування водних об'єктів не були дотримані.

Київська обласна державна адміністрація під час нового розгляду позов відхилила повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо нової підстави позову, наведеної прокурором під час нового розгляду справи, відповідач 1 послався на те, що ні Лісовим кодексом України, ні постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про регулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» не передбачено вимог щодо організаційно-правової форми чи виду діяльності підприємств, установ чи організацій під час виділення їм лісових ділянок для проведення науково-дослідних робіт або освітньо-виховних цілей.

ТОВ «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» проти позову заперечило повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. На його думку:

- Київське обласне управління лісового та мисливського господарства погоджуючи надання в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок листом від 23.04.2012 діяло в межах компетенції;

- ДП «Білоцерківське лісове господарство» отримало спірні лісові ділянки для ведення лісового господарства, а не для водокористування;

- передача ставка у користування окремо від земельної ділянки неможлива;

- Правила використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502 та Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не регламентують порядок виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування.

Під час нового розгляду ТОВ «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» подало клопотання про залучення до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київське обласне та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства.

Суд клопотання відхилив як необґрунтоване, оскільки відсутні обставини, які би свідчили про те, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо однієї зі сторін.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 вирішено виділити приватному підприємства «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство», а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), та розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Дане розпорядження прийнято на підставі погодження ДП «Білоцерківське лісове господарство» (лист від 13.04.2012 № 385) та погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 № 01-04/604).

На підставі розпорядження 11.02.2013 між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ПП «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою № 11, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за № 1 (далі-Договір).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.05.2015, ТОВ «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» є правонаступником ПП «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс».

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 21.02.2007 І-КВ № 001995, земельна ділянка, на якій розташовані надані у користування лісові ділянки, надана у постійне користування для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для введення лісового господарства.

Згідно з таксаційним описом земельних ділянок, виділ 26 та виділ 6 є розсадниками, а виділ 9 - ставком.

За приписами ст. 55 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 3768-ІІІ (далі - ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 ЗК України).

Лісовим кодексом України від 21.01.1994, № 3852-XII (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення віднесені лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5).

Отже, земельні ділянки, на яких розташовані розсадники (виділ 26, виділ 6) та ставок (виділ 9), є землями лісогосподарського призначення.

Надання та вилучення даних земельних лісових ділянок, в силу ч. 6 ст. 1 ЛК України, є предметом регулювання земельного законодавства.

Лісова ділянка, в розумінні ЛК України, є ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами (ч.ч. 4, 5 ст. 1 ЛК України).

Таким чином, земельна ділянка, зайнята ставком, є нелісовою землею, що віднесена до категорії земель «землі лісогосподарського призначення» та використовується для потреб лісового господарства.,

Статтею 3 ЛК України передбачено, що лісові відносини, які виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Главою 2 ЛК України врегульовано виключно порядок користування лісами, якими є тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Отже, оскільки ставок не є лісовою ділянкою, і лісові відносини, що виникають при використанні вод, не є предметом регулювання ЛК України, в силу ст. 3 ЛК України вони є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - ВК України).

При цьому, слід розмежовувати водокористування від користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятою водою. Відповідно до ст. 65 ВК України користування водами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водокористування.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 ВК України).

Спеціальне користування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 ВК України).

Наведене вказує на те, що набуття права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зайнятої водою, за відсутністю визначених ст.ст. 48, 49 ВК України обставин, не свідчить про здійснення спеціального водокористування.

З огляду на викладене, оскільки предметом користування за оскаржуваним розпорядженням та договором, є об'єкти, порядок використання яких регулюються окремими законодавчими актами (розсадники (виділ 26, виділ 6), є лісовими ділянками, став (виділ 9), є водним об'єктом), оцінка цих юридичних фактів підлягає здійсненню на відповідність ЛК України та ВК України у відповідних частинах.

Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 в частині виділення приватному підприємства «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва), суд виходить з такого.

За загальним правилом, яке наведено у ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, правомірність розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 та укладеного на його виконання Договору слід оцінювати на відповідність законодавству, яке існувало на момент їх прийняття та вчинення.

Статтею 16 Лісового кодексу України (в редакції станом на 28.11.2012) було встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17 ЛК України у редакції станом на 28.11.2012).

В силу ст. 18 ЛК України у редакції станом на 28.11.2012, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Дана редакція статті 18 Лісового кодексу України набула чинності 18 листопада 2012 року.

Органом виконавчої влади, який уповноважений приймати рішення про надання у довгострокове тимчасове користування лісами державної власності без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів, відповідно до ст. 31 цього Кодексу, є обласні державні адміністрації.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, є Державне агентство лісових ресурсів України.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України ( в редакції станом на 28.11.2002) умовою правомірності оскаржуваного розпорядження є наявність відповідного погодження Державного агентства лісових ресурсів України.

Водночас, як зазначено вище, передача в довгострокове тимчасове користування ПП «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» лісової ділянки площею здійснена на підставі погодження постійного лісокористувача - ДП «Білоцерківське лісове господарство» від № 385 та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 № 01-04/604).

Та обставина, що погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства на момент його видання (23.04.2012) відповідало існуючій на той час процедурі не нівелює визначений ст. 5 Цивільного кодексу України порядок дії актів цивільного законодавства і необхідність їх дотримання на момент прийняття рішення.

Наведене свідчить про те, що прийняття рішення про виділення приватному підприємства «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), та площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) мало місце за відсутності погодження, тобто з порушенням процедури та порядку, передбаченого ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції від 18 листопада 2012 року).

Також мало місце порушення законодавства при прийняті рішення (розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507) про виділення приватному підприємства «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісової ділянки площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва).

Як зазначено судом вище, виділ 9 є ставком, тобто не є лісовою ділянкою у розумінні ЛК України, і є дані правовідносини є предметом регулювання Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (далі - ВК України).

В редакції ст. 51 ВК України станом на 22.11.2012, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а договір, укладений органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Договори, що укладаються Кабінетом Міністрів України, не потребують погоджень з іншими органами.

Чинне на той час законодавство не передбачало надання об'єктів водного фонду у комплексі із земельною ділянкою.

Таким чином, водний об'єкт надано для інших цілей всупереч ч. 1 ст. 51 ВК України.

Згідно з положеннями п. 2 ст. 14 ВК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41 затверджено «Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), відповідно до якого усі водні об'єкти, які знаходяться на території Київської області, відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Враховуючи викладене, Київська обласна державна адміністрація не була наділена повноваженнями на передачу водного об'єкта загальнодержавного значення в користування.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оцінюючи обставини щодо наявності порушених прав позивачів, які підлягають захисту у суді, суд виходить з такого.

Державне агентство лісових ресурсів України є центральних орган державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, та здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства.

Отже, Державне агентство лісових ресурсів України уповноважено здійснювати контроль за органами, які від імені Українського народу здійснюють право власності на земельні лісові ділянки.

Таким чином, звернення з позовом до суду в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України пов'язано реалізацією повноважень останнього, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 2 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Виходячи з балансу суспільних інтересів та інтересів власника, суд відзначає, що в даному випадку «помилка» є не тільки наслідком дії державного органу, а й бездіяльності відповідач 2, на якого покладено обов'язок отримати відповідні погодження. А тому її виправлення не пов'язано з непропорційним втручанням у нове право.

З огляду на викладене, розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28.11.2012 № 507 прийняте всупереч вимогам ст. 51 ВК України та ст. 18 ЛК України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, оскільки спірне розпорядження підлягає визнанню незаконними та скасуванню, то і спірний договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, який є похідним від розпорядження і укладений на його виконання, підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку із наведеним у відповідача-2 відсутні права на користування зазначеною земельною ділянкою, а тому вона підлягає поверненню державі в особі позивача-2.

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю.

Водночас, є необґрунтованим доводи прокурора про недійсність розпорядження та Договору у зв'язку з тим, що ТОВ «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» не займається науково-дослідними та освітньо-виховними роботами, чинним законодавством не передбачено вимог щодо організаційно-правової форми чи виду діяльності підприємств, установ чи організацій під час виділення їм лісових ділянок.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в доход Держаного бюджету.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст.2, 33, 34, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» від 28.11.2012 №507.

3. Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений між державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» та приватним підприємством «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс», зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, код 35737461) повернути державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство» (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 63, код 00992119) земельну лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75, виділ 26 площа - 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площа - 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 - площа 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

5. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код 00022533) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ландшафтного дизайну «Едельвейс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, офіс 241, код 35737461) в доход Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Рішення підписано 01.07.2016

Суддя С. А. Ковтун