Рішення

від 23.06.2016 по справі 203/2229/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2229/15-ц

Провадження № 2/0203/94/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю:

представника позивача за первісним позовом

(представника відповідача за зустрічним) ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом

(представника відповідача за зустрічним) ОСОБА_2

представника відповідача за первісним позовом

(представника позивача за зустрічним) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі (м. Дніпропетровську) цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, який також діє в інтересах ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог - орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на користування квартирою -

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом, з урахуванням змін та доповнень до ОСОБА_6, який також діє в інтересах ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог - орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні квартирою. В обґрунтування позову зазначено, що позивачі є спільними власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення суду як спадкоємці померлого ОСОБА_9 На даний час в вказаній квартирі без будь-яких правових підстав зареєстровані та мешкають ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які зареєструвались під час життя ОСОБА_9, та які в добровільному порядку ключі від квартири не віддають, перешкоджають проживанню в ній, не дають користуватись і розпоряджатись майном, тому позивачі просять суд зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди у користування майном, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а саме квартирою АДРЕСА_2, виселити ОСОБА_6 та залежну від нього особу ОСОБА_7 з вказаною квартири, стягнути з ОСОБА_6 на користь позивачів судові витрати по справі. (Т.1 а.с.а.с.2-5, 113-116, 165, Т.2 а.с.29)

Представники позивачів за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позов просили задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, в задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити, а справу в подальшому розглядати без участі представника третьої особи.

Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_8 про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

31 серпня 2015 року через канцелярію суду був поданий зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права користування квартирою. (а.с.82-87) Ухвалою від 01 вересня 2015 року зустрічний позов був прийняти до спільного розгляду та об'єднаний в спільне провадження з даною цивільною справою. (Т.1 а.с.108)

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що з вересня 2007 року ОСОБА_6 за домовленістю з померлим ОСОБА_9 мешкає в його квартирі. 20 грудня 2010 року ОСОБА_6 за заявою померлого був зареєстрований в вказаній квартирі. До часу коли ОСОБА_9 помер, позивач за зустрічним позовом та ОСОБА_9 вели спільне господарство, ОСОБА_6 доглядав за померлим, сплачував за комунальні послуги, здійснив ремонт квартири за власні кошти. У померлого ОСОБА_9 був намір укласти з ОСОБА_6 договір довічного утримання. Оскільки ОСОБА_6 більш ніж п'ять років мешкає в вказаній квартирі він вважає, що як член сім'ї померлого отримав право користування квартирою нарівні з теперішніми власниками, а тому просить суд визнати за ним, як за членом сім'ї спадкодавця ОСОБА_9, право користування квартирою № 21 в будинку № 11-А по вул. Набережній Леніна в м. Дніпропетровську наряду з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (Т.1 а.с.82-87)

Представник позивача за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі, зустрічний позов просив задовольнити.

Представники відповідачів за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечували, наполягали на недоведеності факту належності ОСОБА_6 до складу членів сім'ї померлого ОСОБА_9, крім того, звертали увагу суду, що навіть у разі, якби ОСОБА_6 проживав би разом та вів спільне господарство з померлим ОСОБА_9, то він міг бути лише членом сім'ї тільки ОСОБА_9 та мав б право користуватись майном виключно за життя ОСОБА_9 Ніякого відношення до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають (Т.1 а.с.161-162)

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 подала до суду заперечення на зустрічний позов, в який вказала, що ОСОБА_6 не може вважатись членом сім'ї померлого оскільки факт реєстрації в квартирі не дає йому такого права. (Т.2 а.с.30-32)

Ухвалою суду від 25 червня 2015 року за клопотанням сторін провадження по справі зупинялось, через оскарження в Апеляційному порядку відповідачем заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/7639/13-ц. (Т.1 а.с.69) Ухвалою від 21 серпня 2015 року провадження у справі відновлено. (Т.1 а.с.80)

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного висновку виходячи з такого.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року (справа № 203/7639/13-ц) за ОСОБА_11 визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_4 визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом. (Т.1 а.с.6) 24 травня 2014 року рішення набрало законної сили. (Т.1 а.с.6 на зв.)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року (провадження № 22-ц/774/133/15) апеляційну скаргу територіальної громади в особі ДМР відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року залишено без змін. (Т.1 а.с.7)

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року (справа № 203/7639/13-ц) заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року залишено без задоволення. (Т.1 а.с.8)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року (провадження № 22-ц/774/51910/15р.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року залишено без змін. (Т.1 а.с.76)

Таким чином, власниками спірної квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_11 та ОСОБА_4, яким належить по ? частини вказаної квартири.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права й обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно до ч.1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. (ч.1 ст.383 ЦК України)

Згідно ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як було встановлено судом, померлий ОСОБА_9 під час свого життя зареєстрував в належній йому квартирі ОСОБА_6, що підтверджується довідкою КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради № 3295 від 24 вересня 2013 року та відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області (Т.1 а.с.40, 90) .

Згідно абз.1-2 ст.156 ЖК члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Водночас, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд критично оцінює твердження відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про його проживання з ОСОБА_9 однією сім'єю, оскільки доказів цієї обставини надано не було. Сама по собі згода ОСОБА_9 на реєстрацію ОСОБА_6 та його вселення до спірної квартири, ще не свідчить про виникнення між ними сімейних відносин. Суду не було надано доказів ведення спільного господарства, що відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК є обов'язковою ознакою належності до сім'ї осіб, які не перебувають між собою в шлюбі або родинних відносинах. Договір підряду № 58 від 25 травня 2012 року, на який посилається позивач за зустрічним позовом, не може бути оцінений як доказ ведення спільного господарства, оскільки невідомо, чи погоджував цей договір ОСОБА_9 та які відносини з цього приводу у нього склались з ОСОБА_6, крім того, згідно п.4.2. цього договору (Т.1 а.с. 94) підрядник передає, а замовник приймає виконані підрядні роботи, про що сторони складають та підписують акт прийому-передачі, в якому зазначають обсяги та вартість виконаних робіт, натомість суду такий акт наданий не був, більше того, Приватне підприємство «Будсервіс» (ідентифікаційний код 31497097) згідно відкритих відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань взагалі значиться припиненим з 16 жовтня 2006 року.

Судом було встановлено, що ОСОБА_6 під час проживання в вказаній квартирі зареєстрував в ній свого неповнолітнього сина - ОСОБА_7 (Т.1 а.с.137) , що підтверджується довідкою КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради № 3295 від 24 вересня 2013 року (Т.1 а.с. 90).

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

За таких обставин право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі №6-158цс14. Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , ст.360 7 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Підстав для іншого застосування норм матеріального права, ніж у наведених вище постановах Верховного Суду України, не вбачається.

Як вже було встановлено судом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані в квартирі в той час коли власником її був ОСОБА_9

Приймаючи до уваги, що власник квартири ОСОБА_9 помер а право власності перейшло до позивачів, та враховуючи, що відповідачі не є членами сімей нових власників, не мають з ними договірних відносин, ними не були доведені інші підстави для користування житлом за вказаною вище адресою, суд приходить до висновку, що вони втратили право користування цим житловим приміщенням.

Суд при цьому відзначає, що оскільки між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не було відносин найма, відсутні підстави для застосування ст. 170 ЖК.

Таким чином, оскільки відповідачі безпідставно проживають в квартирі позивачів, не вчиняють дій, необхідних для зняття їх з реєстрації за цією адресою, що порушує право позивачів як власників, заявлені позивачами вимоги щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку підлягають задоволенню.

Разом з цим при виселенні та знятті з реєстраційного обліку неповнолітнього ОСОБА_7 суд зазначає, що до участі у справі в якості третьої особи була залучена мати дитини ОСОБА_8, яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна є власником квартири АДРЕСА_5 (Т.2 а.с. 27) .

Згідно ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Відповідно до ч. 1 ст. 140 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За таких обставин при виселенні та знятті з реєстраційного обліку неповнолітнього ОСОБА_7 він не буде позбавлений місця проживання, та не будуть порушені його права, оскільки він має змогу жити в своєї матері.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачами за первісним позовом покласти на відповідача ОСОБА_6, який діє від свого імені, а також як законний представник малолітньої дитини.

Враховуючи повне задоволення первісних вимог та повну відмову в задоволенні зустрічного позову, заява відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про відшкодування судових витрат по справі за рахунок позивачів за первісним позовом задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 317, 319, 321, 379, 382, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. 150, 156 Житлового кодексу Української РСР, ст. 141 Сімейного кодексу України, ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 223, 360 7 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, який також діє в інтересах ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні квартирою - задовольнити .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на користування квартирою - відмовити .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованих за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ) вул. Січеславська Набережна (вул. Набережна ім. В.І. Леніна) буд. 11-б в кв. 21 виселити без надання іншого житла із зняттям з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_6 (вул. Набережна ім. В.І.Леніна ) в місті Дніпрі (м. Дніпропетровську).

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 (сто двадцять одна ) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 (сто двадцять одна ) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України .

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2016 р.

Суддя С.В. Єдаменко