Постанова

від 01.06.2016 по справі 804/16516/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 р. Справа № 804/16516/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000281520 та №00002715610 від 25 березня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі №804/4833/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення В«Агро-комплектВ» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року - задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.12.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

25.12.2015 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем з контрагентом-постачальникомТОВ «Старт-Д» належним чином оформлені договірні правовідносини, а господарські операції підтверджені первинними документами бухгалтерської та податкової звітності. З огляду на вищезазначене позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Позиція представника відповідачавідображена в письмових запереченнях та обґрунтована наступним.

Для проведення перевірки позивачем по господарських відносинах з ТОВ «Старт-Д» були надані такі первинні документи, а саме: договір №207 від 02.07.2012 року на реалізацію автозапчастин; податкові та видаткові накладні; журнал - ордер по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за липень-листопад 2012 року; платіжні доручення за період липень-листопад 2012 року та інші документи, на які йде посилання в акті перевірки від 12.03.2013 року №215/15.1/20257600. Отже, податковим органом походження, відвантаження, транспортування та отримання автозапчастин від ТОВ «Старт-Д» за період липень 2012 року - листопад 2012 року позивачем документально не підтверджено, а надані до перевірки первинні документи мають юридичну дефектність, у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій між ТОВ «Старт-Д» та його постачальниками, покупцями. Крім того, відповідачем зазначено, що перевірка позивача була призначена на виконання постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС ОСОБА_6 від 31.01.2013р., відповідно до якої проводиться розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст205 та ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача. Отже, податковий орган при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб передбачений законодавством України.

З огляду на вказівки касаційної інстанції, судом з'ясовано, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відповідно до пп.78.1.1., пп.78.1.4., пп.78.1.11. п.78.1., ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI, на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 22.02.2013 року №164, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення В«Агро-комплектВ» , з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ В«Ферід ДВ» (код 36441206), ПП В«АТМВ» (код 24606641), ТОВ В«ВК Віконні системиВ» (код 33972398), ТОВ В«Галактика МВ» (код 31890900), ПП В«Екоскан СервісВ» (код 33517827), ТОВ В«Ангстрем КонтинентальВ» (код 33906299), ТОВ В«ДидактикаВ» (код 34735238), ТОВ В«ЛігаВ» (код 24609852), ТОВ В«ЛігранВ» (код 34656476), ТОВ В«МатодорВ» (код 31820299), ТОВ В«ОСОБА_1В» (код 34914473), ТОВ В«Старт ДВ» (код 32694059), ТОВ В«СупутникВ» (код 32228481), ТОВ В«Транс-Атлантика СервісВ» (код 32694389), ТОВ В«ШоковітаВ» (код 33421689), ПП В«МегіурВ» (код 33338822), ТОВ В«ТехнікаВ» (код 19099225) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №215/15.1/20257600 від 12.03.2013 року, яким встановлено порушення, а саме:

- пп. 135.5.4, п.135.5, ст. 135, п.137.10 ст. 137, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 203 910 грн., в тому числі за III квартал 2012 року на суму 132 720 грн., за IV квартал 2012 року на 71 190 грн.;

- пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 161 833,33 грн., в тому числі за липень 2012 року на 38 333,34 грн., за серпень 2012 року на 44 500,00 грн., за вересень 2012 року на 22 500,00 грн., за жовтень 2012 року на 17 333,33 грн., за листопад 2012 року на 39 166,66 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року:

- №0000271510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 203910,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50977,50 грн.;

- №0000281520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 161833,33 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 458,33 грн.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що походження, відвантаження, транспортування та отримання автозапчастин від контрагента ТОВ «Старт-Д» за липень-листопад 2012 року не підтверджено документально, надані до перевірки первинні документи мають юридичну дефектність, у зв'язку з нереальністю господарських операцій між ТОВ «Старт-Д» та його постачальниками, покупцями. Перевіркою також встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів здійснив видимість придбання автозапчастин від контрагента, який в дійсності автозапчастини не реалізовував, а лише документально оформлював операції (шляхом складання договорів, видаткових та податкових накладних).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 визначено, що «дорожній лист» - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для писання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ПМТЗ В«Агро-комплектВ» (Покупець) з ТОВ В«Старт- ДВ» (Продавець) укладено договір поставки від 02.07.2012 року № 207, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно із видатковими та податковими накладними позивачем були придбанні автозапчастини в асортименті. Підпунктом 2.1 п. 2 даного договору передбачено, що кількість товару, що передається продавцем на умовах даного договору, відображається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 договору товар постачається покупцю товарними партіями, відповідно до видаткових накладних.

На виконання умов даного договору сторонами були складені такі первинні документи:

- видаткові накладні: від 20.07.2012 року №3658, від 23.07.2012 року №3659, від 03.08.2012 року №4927, від 06.08.2012 року №4928, від 15.08.2012 року №4929, від 21.08.2012 року №4930, від 27.08.2012 року №4931, від 30.08.2012 року №4932, від 04.09.2012 року №5722, від 06.09.2012 року №5723, від 18.09.2012 року №5724, від 21.09.2012 року №5725, від 01.10.2012 року №6891, від 09.10.2012 року №6892, від 15.10.2012 року №6893, від 25.10.2012 року №6894, від 01.11.2012 року №7791, від 05.11.2012 року №7792, від 09.11.2012 року №7793, від 14.11.2012 року №7794, від 19.11.2012 року №7795, від 23.11.2012 року №7796, від 26.11.2012 року №7797,

- податкові накладні: від 20.07.2012 року №368, від 23.07.2012 року №369, від 03.08.2012 року №618, від 06.08.2012 року №619, від 15.08.2012 року №620, від 21.08.2012 року №621, від 27.08.2012 року №622, від 30.08.2012 року №623, від 04.09.2012 року №493, від 06.09.2012 року №494, від 18.09.2012 року №495, від 21.09.2012 року №496, від 01.10.2012 року №680, від 09.10.2012 року №681, від 15.10.2012 року №682, від 25.10.2012 року №683, від 01.11.2012 року №683, від 05.11.2012 року №684, від 09.11.2012 року №685, від 14.11.2012 року №686, від 19.11.2012 року №687, від 23.11.2012 року №688, від 26.11.2012 року №689,

- рахунки фактури: від 20.07.2012 року №3658, від 23.07.2012 року №3659, від 03.08.2012 року №4927, від 06.08.2012 року №4928, від 15.08.2012 року №4929, від 21.08.2012 року №4930, від 27.08.2012 року №4931, від 30.08.2012 року №4932, від 04.09.2012 року №5722, від 06.09.2012 року №5723, від 18.09.2012 року №5724, від 21.09.2012 року №5725, від 01.10.2012 року №6891, від 09.10.2012 року №6892, від 15.10.2012 року №6893, від 25.10.2012 року №6894, від 01.11.2012 року №7791, від 05.11.2012 року №7792, від 09.11.2012 року №7793, від 14.11.2012 року №7794, від 19.11.2012 року №7795, від 23.11.2012 року №7796, від 26.11.2012 року №7797,

- платіжні доручення: від 17.10.2012 року №1939, від 18.10.2012 року №1946, від 13.11.2012 року №2202, від 22.01.2013 року №74, від 28.02.2013 року №286,

- товарно-транспортні накладні: від 20.07.2012 року АК №20/07/01, від 23.07.2012 року АК №23/07/01, від 03.08.2012 року АК №03/08/01, від 06.08.2012 року АК №06/08/02, від 15.08.2012 року АК №15/08/03, від 23.08.2012 року АК №23/08/04, від 27.08.2012 року АК №27/08/05, від 30.08.2012 року АК №30/08/06, від 04.09.2012 року АК №04/09/01, від 06.09.2012 року АК №06/09/02, від 18.09.2012 року АК №18/09/03, від 21.09.2012 року АК №21/09/04, від 01.10.2012 року АК №01/10/01, від 09.10.2012 року АК №09/10/02, від 15.10.2012 року АК №15/10/03, від 25.10.2012 року АК №25/10/04, від 01.11.2012 року АК №01/11/01, від 05.11.2012 року АК №05/11/02, від 09.11.2012 року АК №09/11/03, від 14.11.2012 року АК №14/11/04, від 19.11.2012 року АК №19/11/05, від 23.11.2012 року АК №23/11/06, від 26.11.2012 року АК №26/11/07,

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень, жовтень, листопад 2012 року,

-журнали-ордерипо рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за липень-листопад 2012 року,

- подорожні листи.

Перевіркою не встановлено факту транспортування автозапчастин, оскільки товарно-транспортні накладані не були надані, а також не надавались і декларації про відповідність, що видано виробником на кожну партію товару, сертифікатів відповідності на товар, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертний висновок, протоколи досліджень, сертифікати якості, специфікація щодо посвідчення досліджень.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Також з матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача була призначена на виконання постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС ОСОБА_6 від 31.01.2013р., відповідно до якої проводиться розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст205 та ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача (т.3 а.с.16-18).

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВта включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат, за рахунок договору, укладеного позивачем з контрагентом -ТОВ «Старт-Д», оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності здійснення господарських правовідносин, обумовлених договором від 02.07.2012 року №207.

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, прийняті відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень- задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 червня 2016 року

Суддя ОСОБА_1