Ухвала

від 02.06.2016 по справі 804/2772/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/34406/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (далі - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський») звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та прийнято нову постанову, якою скасовано податкові повідомлення-рішення №0004121503 від 21 жовтня 2014 року, №0004131503 від 21 жовтня 2014 року та №0004141503 від 21 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Нікопольська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Нікопольською ОДПІ 17 жовтня 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 3003/221.36020048 від 17 жовтня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме, не застосовано коефіцієнт 1,756 до нормативної грошової оцінки орендованих земель, що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 67379,91 грн.

За результатами висновків акту перевірки Нікопольською ОДПІ винесено: податкові повідомлення-рішення №0004121503 від 21 жовтня 2014 року, №0004131503 від 21 жовтня 2014 року, №0004141503 від 21 жовтня 2014 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції не були враховані всі обставини справи, що призвело до невірного її вирішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та Нікопольською районною державною адміністрацією укладено договори оренди земельних ділянок. Згідно з умовами договорів орендна плата є договірна та складає 617,92 грн. за 1,0 га щорічно, або всього 10061,28 грн., 13013,20 грн., 4313,20 грн., 12716,48 грн., 21059,70 грн., 103,32 грн., 10033,91 грн., крім того відповідно до договорів нормативна грошова оцінка земельної ділянки по Дніпропетровській області за 1 га (з коефіцієнтом індексації станом на 2011 р. - 3,2) становить 12358,40 грн. за 1,0 га., також згідно з договорами підставами для зміни розміру, порядку, термінів і умов виплати орендної плати можуть бути: збільшення розмірів ставки земельного податку; інші випадки, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування податком з плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно до ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до п.п. 286.1-286.4 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно до п.п. 288.1-288.5 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державно податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» N 1185 від 31.10.2011 р. внесено до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213 такі зміни: 1) пункт 5 доповнено абзацом такого змісту: "Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756."; 2) доповнено Методику пунктом 19-1 такого змісту: "19-1. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики." Ця постанова набирала чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правова позиція Верховного Суду України щодо розгляду аналогічних справ викладена в постанові від 02.12.2014 р. та полягає в наступному: «законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в договорі.».

Згідно з ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем здійснювались нарахування та сплата орендної плати за земельні ділянки відповідно до умов укладених договорів оренди без урахування положень Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» N1185 від 31 жовтня 2011 року, які регулюють розмір орендної плати, а саме, позивачем не застосовано коефіцієнт 1,756 до нормативно грошової оцінки орендованих земель.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки умови договорів не можуть суперечити вимогам чинного законодавства, незважаючи на наявність змін в укладених договорах оренди, орендарю належить сплачувати орендну плату в розмірі, встановленому законодавством. При цьому, законодавством встановлена гранична межа річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в договорі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.В. Сірош