Постанова

від 23.04.2007 по справі 18/382пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/382пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.2007  року                                                                      Справа № 18/382пд

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Бородіної Л.І.

Іноземцевої Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.02.2007. Розпорядженням від 26.02.2007 склад судової колегії було змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Черніковій Я.В.

за участю представників сторін

від позивача                              Завірюха К.О., дов. б/н  від 07.03.2007,

Кузьменко Л.Д., дов. б/н від 07.07.2007

від відповідача                    Гальченко О.С., дов. № 26 від 16.04.2007;

Рябоконь Т.В. –директор;

Чех С.М., дов. № 27 від 16.04.2007

прокурор                              Смирнов О.О., посв. № 959 від 01.04.2002

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Архстрой”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         16.01.2007

у справі                               № 18/382пд (головуючий суддя – Корнієнко В.В.,

                                                  судді –Пономаренко Є.Ю., Яресько Б.В.)

за позовом           Першого заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Архстрой”, м. Луганськ

про                              стягнення 6347250 грн. 00 коп. та розірвання договору

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.01.07 у справі №18/382пд (суддя Корнієнко В.В. –головуючий, судді Пономаренко Є.Ю., Яресько Б.В.), задоволено частково позов першого заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі  відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю “Архстрой”, м. Луганськ.

Прокурором, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено вимоги про:

- відшкодування з відповідача збитків в сумі 9.353.818,00 грн. за договором про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04;

- стягнення з відповідача пені в сумі 1.421.212,00 грн. за прострочення зобов'язань за договором від 12.01.2004 № 1659/49-04;

- стягнення втрат від інфляції в сумі 353340 грн.;

- три проценти річних в сумі 136818,44 грн.;

- розірвання договору про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04, який укладено між сторонами за позовом (а.с. 85, т.1).

Рішенням від 16.01.2007:

- визнано недійсним договір про дольову участь у будівництві житла від 12.01.04 № 1659/49-04, укладений між відділом капітального будівництва УМВС України в Херсонській області (м. Херсон) та товариством з обмеженою відповідальністю “Архстрой” (м. Луганськ).

- позов задоволено частково.

- стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Архстрой”, м. Луганськ, вул. Гвардійська, 2, ідентифікаційний код 31053890, на користь:

-          відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 22762213, грошові кошти в сумі 9.353.818,00 грн.;

-          Державного бюджету України держмито в сумі 25500 грн.; одержувач коштів: відділення державного казначейства Ленінського району м. Луганська, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31116068900006 в УДК в Луганській області, МФО 804013;

-          державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, вул. Дарвіна, 6, ідентифікаційний код 30045370, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 6, 216, 875, 887 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України мотивоване необґрунтованістю заявлених вимог.

Постановляючи судове рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір № 1659/49-04 від 12.01.04, на підставі якого заявлені позовні вимоги , не відповідає загальним засадам цивільного законодавства (добросовісності, розумності), а також сторони відступили в договорі від положень актів цивільного законодавства, обов'язковість яких випливає із суті відносин між сторонами (нерозумність предмету договору, невизначеність обсягу і змісту будівельних робіт, виконавця цих робіт тощо), а тому зазначений договір визнано судом недійсним та застосовано наслідки недійсності правочину передбачені ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України.

В частині вимог про стягнення з відповідача пені та про розірвання договору відмовлено.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції в сумі 353340 грн. та 3% річних в сумі 136818 грн. 44 коп. не розглядалися місцевим господарським судом, оскільки зазначені вимоги не були заявлені в позовній заяві і не є збільшенням розміру первісно заявлених вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Архстрой”, відповідач у справі, не погодилось з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права та постановити нове судове рішення по справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Відповідачем, ТОВ „Архстрой”, господарському суду були надані письмові докази, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, зокрема, представлені докази, що підтверджують проведення взаємного списання заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем у зв”язку з будівництвом житлового будинку за договором про пайову участь в будівництві житлових будинків від 12.01.2004 №1659/49-04 і заборгованості, що виникла у позивача перед відповідачем у зв”язку з будівництвом, здачею в експлуатацію та передачею позивачу житлового будинку по вул. Поповича, 1 в м. Херсоні.

Проте в рішенні суд не дав оцінки даним письмовим доказам і поясненням представників сторін та взагалі не вказав про їх існування.

Судом при винесенні рішення не було враховано, що за договором, який визнаний недійсним, відповідачем були виконані роботи по будівництву житлових будинків і розроблена проектно-кошторисна документація на загальну суму 488054 грн. 60 коп.

Також судом не було зарахована сума заборгованості у розмірі 3828818 грн. 00 коп. позивача перед відповідачем за будівництво житлового будинку по вул. Поповича, 1 у м. Херсоні, яка була визнана позивачем.

Крім того, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України вказано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, встановлені у ст. 203 ЦК України. Договір про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 №1659/49-04 не містить у собі положень, недодержання яких призвело б до недійсності вказаного договору.

Таким чином, судом були неправильно застосовані норми матеріального права при визнанні договору недійсним, а саме п.3 ст. 3, ч.3 ст. 6, ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує, вважає їх необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач вказав, що судом першої інстанції досліджувалися докази надані під час розгляду справи, доводи відповідача про виконання ним будівельних робіт на суму 488054 грн. 60 коп. є необґрунтованими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

12.01.2004 між сторонами за позовом був укладений договір про дольову участь у будівництві житла № 1659/49-04 (а.с. 8-10, т.1).

В пункті 2 зазначеного договору вказано, що його предметом є дольова участь у будівництві двох кварталів у ТМКР-4А зблокованими одноповерховими будинками зі всією інженерною інфраструктурою в м. Херсоні загальною площею 6150 м2 загальною вартістю приблизно 8650000 грн. з метою отримання квартир.

Згідно вказаному договору позивач зобов'язався залучити для інвестування будівництва грошові кошти в сумі 8650000 грн., а відповідач зобов'язався забезпечити будівництво проектно-кошторисною документацією, оформити всю правову та технічну документацію на будівельний майданчик, після закінчення будівництва передати у власність позивача квартири, надавати позивачу інформацію про хід будівництва та інше.

Строк здачі в експлуатацію окремих будинків встановлюються згідно графіку завершення будівництва, узгодженого сторонами (п. 4.2. договору).

До договору додано графік виконання робіт по об'єкту: будівництво 2-х поверхових житлових будинків в ЧА ТМКР м. Херсон, яким визначено види робіт та строки їх виконання з 10.03.04 по 29.12.07, строк надходження грошових коштів 06.07.2007 в сумі 798000 грн. (а.с. 11, т. І).

Графіки виконання робіт по об'єкту: будівництво 2-х поверхових житлових будинків квартал № 10 по проекту Сенявіна в ЧА ТМКР (перша та друга черги а.с. 12, т.І), згідно яких визначено види робіт, строки виконання першої черги з 10.03.04 по 20.12.05, другої черги з 10.03.04 по 20.12.06, строки надходження грошових коштів:

06.04.04 –1700000 грн.

13.05.04 –800000 грн.

11.06.04 –1352000 грн.

Позивач у справі, «дольовик»за договором, перерахував грошові кошти відповідачу в строки та в сумах встановлених графіками, що підтверджується платіжними дорученнями залученими до матеріалів справи (а.с. 14-17, т. І) № 4 від 06.04.04 в сумі 1700000 грн., № 5 від 13.05.04 в сумі 800000 грн. № 6 від 11.06.04 в сумі 1352000 грн., № 7 від 06.07.04 в сумі 798000 грн.

Згідно з п. 5.7 зазначеного договору при порушенні з вини Замовника терміну виконання робіт і введення об”єкта в експлуатацію він сплачує Дольовику пеню в розмірі 0.1% від договірної ціни робіт по об”єкту, але не нижче облікової ставки НБУ від суми отриманих бюджетних коштів за кожний день затримки до фактичного виконання зобов”язань.

Прокуратурою Херсонської області встановлено, що відповідач, отримавши грошові кошти не виконав своїх зобов'язань за договором –будівельні роботи, обумовлені у договорі № 1659/49-04 від 12.01.04 не виконані.

Перший заступник прокурора Херсонської області, обґрунтувавши інтереси держави, 07.08.06 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі відділу капітального будівництва управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архстрой» з вимогами про:

- стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 4.650.000,00 грн. за договором про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04, який укладено між сторонами за позовом;

- стягнення з відповідача пені в сумі 1.697.250,00 грн. за прострочення зобов'язань за договором від 12.01.2004 № 1659/49-04;

- про розірвання договору про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04, який укладено між сторонами за позовом.

Заявою від 20.09.2006 прокурор збільшив розмір заявлених вимог та заявив додаткові вимоги, зокрема заявлено вимоги про:

- відшкодування з відповідача збитків в сумі 9.353.818,00 грн. за договором про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04;

- стягнення з відповідача пені в сумі 1.421.212,00 грн. за прострочення зобов'язань за договором від 12.01.2004 № 1659/49-04;

- стягнення втрат від інфляції в сумі 353340 грн.;

- три проценти річних в сумі 136818,44 грн.;

- розірвання договору про дольову участь у будівництві житла від 12.01.2004 № 1659/49-04, який укладено між сторонами за позовом (а.с. 85, т.1).

Відповідач відзивом на позов проти заявлених вимог заперечував посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог (а.с. 31-34, т.І).

Зокрема, зазначив, що згідно п. 4.6 договору при неможливості вводу об”єкта в експлуатацію при простроченні фінансування, що відбулося у даному випадку, передача житла може проводитися в інших будинках, запропонованих Замовником.

Можливість передачі житла у інших будинках підтверджує лист №11166/Пр від 09.08.2005 МВС України (а.с. 38, т.1).

Листом ВКБ УМВС у Херсонській області вихідний № 60/105 від 17.06.04, актом звірення розрахунків від 02.06.2004 та актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об”єкта в експлуатацію від 04.06.2004 УМВС у Херсонській області був переданий 76 квартирний житловий будинок по вул. Поповича в м. Херсоні, загальною площею 4616,85 кв.м.

У зв”язку з вищезазначеним було дозволено погасити дебіторську заборгованість по цьому об”єкту у сумі 3828818 грн.

Крім того, УМВС у Херсонській області було запропоновано житло у м. Луганську на суму 2108596 грн. по вул. Победоносной та у м. Балаклава на суму 2728131 грн.

Загальна вартість запропонованого житла 4836727 грн., що значно перевищує суму отриманих коштів від ВКБ УМВС у Херсонській області.

Рішенням господарського суду від 16.01.07 у справі № 18/382пд позов задоволено частково з підстав викладених вище.

Під час апеляційного провадження судовою колегією з метою повного з”ясування всіх обставин, досліджені докази надані відповідачем на підтвердження виконання робіт за договором №1659/49-04 від 12.01.04, а саме: копія акту виконаних робіт ф. КБ-2 за грудень 2004 року на суму 442867 грн. 20 коп., оригінал довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2004 року.

Судом досліджувалися тільки ті докази, надані відповідачем, що стосуються договору №1659/49-04 від 12.01.04, на підставі якого заявлено позов.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається із матеріалів справи 12.01.04 між сторонами за позовом укладено договір про дольову участь у будівництві житла № 1659/49-04, предметом якого є дольова участь у будівництві двох кварталів у ТМКР-4А зблокованими одноповерховими будинками зі всією інженерною інфраструктурою в м. Херсоні загальною площею 6150 м2 загальною вартістю приблизно 8650000 грн. з метою отримання квартир.

          Згідно вказаному договору позивач зобов'язався залучити для інвестування будівництва грошові кошти в сумі 8650000 грн., а відповідач зобов'язався забезпечити будівництво проектно-кошторисною документацією, оформити всю правову та технічну документацію на будівельний майданчик, після закінчення будівництва передати у власність позивача квартири, надавати позивачу інформацію про хід будівництва та інше.

          Строк здачі в експлуатацію окремих будинків встановлюються згідно графіку завершення будівництва, узгодженого сторонами (п. 4.2. договору).

Чинний Цивільний кодекс України не передбачає існування окремого договору дольової участі в будівництві житла .

Водночас, положення частини 1 статті 174 Цивільного кодексу України, а також пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріпляють принцип свободи договору.

Згідно частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Однією із засад цивільного законодавства, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, є добросовісність та розумність.

Таким чином, в даному випадку, правильне застосування норм матеріального права визначається наданням правильної кваліфікації спірного Договору, оскільки існування в Договорі певних умов того чи іншого зобов'язання можуть зумовити юридичні наслідки Договору.

Як вбачається з матеріалів справи Договір містить в собі елементи як договору будівельного підряду, так і договору про спільну діяльність.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Предметом цього виду договору є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети без створення юридичної особи.

Метою договору № 1659/49-04 від 12.01.04, що є предметом даного спору, є одержання квартир. Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, за умовами договору всі збудовані квартири одержує один позивач у справі, що суперечить умовам договору про спільну діяльність визначених статтею 1131 Цивільного кодексу України.

Сторони за позовом вважають, що Договір № 1659/49-04 від 12.01.04 є договором будівельного підряду.

Згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором будівельного підряду (договором підряду на капітальне будівництво) підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник  зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, договором № 1659/49-04 від 12.01.04 не визначено хто зобов'язаний будувати житлові будинки, тобто хто є „підрядником”.

Відповідач на вимогу апеляційної інстанції не подав документальних підтверджень, що ним укладалися договори будівельного підряду з виконавцем будівельних робіт –підрядником.

За умовами зазначеного договору „дольовику”, позивачу у справі, після закінчення будівництва, передаються у власність квартири, що є підставою вважати, що саме позивач є замовником будівництва. Проте, умови договору не містять зобов'язань позивача, як замовника, визначених ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, зокрема надати підрядникові об'єкт або зазначені будівельні роботи.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що договір №1659/19-04 від 12.01.04 не є добросовісним та розумним.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін  положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони укладаючи договір № 1659/49-04 від 12.01.04 про дольову участь в будівництві житла, відступили від положень цивільного законодавства та визнав зазначений договір таким, що не відповідає основним засадам цивільного законодавства –добросовісності та розумності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним договір про дольову участь у будівництві житла № 1659/49-04 від 12.01.04 укладений сторонами за позовом та на підставі, якого заявлено позов.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного договору відповідач одержав від позивача бюджетні грошові кошти в сумі 9.353.818,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями позивача та договором від 11.01.2005 про заміну зобов'язань за договором № 1659/1 від 01.12.2003.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача грошові кошти в сумі 9353818 грн.

Проте, застосовуючи наслідки визнання угоди недійсною, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що відповідачем до відзиву на позов було надано акт приймання виконаних робіт за № 659/49 від 12.01.04 форми КБ-2 за грудень 2004 року підписаний обома сторонами за договором та засвідчений їх печатками на суму 442867 грн. 20 коп. (а.с. 63-65 т.ІІІ).

Судовою колегією апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджено оригінал зазначеного акту наданий позивачем.

Позивач не заперечує проти підпису акту ф. КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ф. КБ-3, але ж вважає, що факт підписання зазначених документів не є підтвердженням виконання вказаних в акті робіт та передачі йому їх результатів.

Посилаючись на наказ Державного комітету статистики України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5, позивач зазначив, що вказані форми підписуються виключно „підрядником” та „замовником”, що є належним підтвердженням передачі та приймання виконаних робіт.

Проте, акт ф. КБ-2в за грудень 2004 року підписано з боку позивача не в графі „прийняв замовник”, а дописано „узгоджено Дольовик”, відомості про прийняття вказаних робіт замовником відсутні.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеними доводами позивача, оскільки вважає, що така позиція позивача є ще одним доказом недобросовісності та нерозумності договору №1659/49-04 від 12.01.04.

Акт ф. КБ-2в виконаних робіт за грудень 2004 року свідчить, вже про виконані роботи для позивача (згідно договору №1659/49-04 від 12.01.04 ) та понесені витрати на суму 442867 грн. 20 коп., з якими погодився позивач.

Крім того, позивач заперечує проти повернення відповідачу вартості виконаних робіт згідно акту ф. КБ-2в за грудень 2004 року, посилаючись на те, що ним 07.09.2006 складені акт контрольного обміру фактично виконаних обсягів будівельних робіт по об”єкту двох кварталів у ТМКР-4а та довідка про вартість цих робіт (а.с. 119,120, т.1), якими встановлено, що будівельні роботи виконані на суму 19086 грн.

Зазначені доводи позивача судовою колегією відхиляються з наступних підстав.

Роботи відповідачем були виконані у грудні 2004 року та передані позивачу у передбачений законодавством спосіб –актом ф. КБ-2в, який підписаний позивачем без зауважень.

Акт контрольного обміру обсягів виконання робіт, складений позивачем 07.09.2006, не є належним доказом фактично виконаних робіт, оскільки він складений позивачем майже через два роки і в односторонньому порядку без участі представників відповідача.

Що сталося за два роки з виконаними роботами, зокрема, прокладеним у 2004 році кабелем, арматурною сіткою, арматурою, з чиєї вини –це предмет іншого спору і не досліджується в даному судовому засіданні.

Враховуючи викладене та приписи ч.2 пункту 1 ст. 216 Цивільного кодексу України позивач повинен повернути відповідачу вартість виконаних ним у грудні 2004 робіт в сумі 442867 грн. 20 коп.

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки вищезазначеним доказам.

Доводи відповідача про те, що замість вказаних у договорі двох кварталів одноповерхових будинків він побудував та здав позивачу житловий будинок по вул. Поповича в м. Херсоні, не приймаються апеляційною інстанцією до уваги, так як будування житлового будинку по вул. Поповича не має ніякого відношення до виконання договору 12.01.2004 № 1659/49-04.

Крім того, пунктом 4.6 договору № 1659/49-04 від 12.01.04 передбачена можливість передачі житла в інших будинках, запропонованих замовником, відповідачем у справі, за умови укладання додаткової угоди до договору.

Відповідачем не доведено, що до зазначеного договору укладалась додаткова угода щодо передачі житла в будинку по вул. Поповича в м. Херсоні.

Також відповідач не довів суду, що ним була розроблена проектно-кошторисна документація на загальну суму 45187 грн. 40 коп. , як зазначено в апеляційній скарзі, та передана позивачу.

Відповідачем надані суду тільки копії передпроектних пропозицій (а.с. 45, т.3), які не підтверджують факту виконання проектно-кошторисної документації, її вартості та факту передачі позивачу.

Оскільки договір № 1659/49-04 від 12.01.04, на підставі якого заявлено позовні вимоги, визнано недійсним, у задоволенні позову слід відмовити.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення заявлених збитків в сумі 9353818 грн. та стягнення з відповідача державного мита в сумі 25500 грн., що є підставою для часткового скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2007 у справі № 18/382пд –частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, стягнення з позивача, в порядку застосування наслідків визнання угоди недійсною, вартості виконаних робіт в сумі 442867 грн. 20 коп. Пункти 2, 4 резолютивної частини рішення слід виключити. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2007 у справі №18/382пд слід викласти в наступній редакції :

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Архстрой”, м. Луганськ, вул. Гвардійська, 2, ідентифікаційний код 31053890, на користь відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 22762213, грошові кошти в сумі 9353818 грн. 00 коп., наказ видати.

- Стягнути з відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 22762213 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Архстрой”, м. Луганськ, вул. Гвардійська, 2, ідентифікаційний код 31053890 вартість виконаних робіт в сумі 442867 грн. 20 коп. та витрати за апеляційною скаргою в сумі 1281 грн. 25 коп., наказ видати.

          Питання про судові витрати за позовом судом не вирішуються, оскільки заявник позову звільнений від їх оплати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою в сумі 1281грн. 25 коп. –пропорційно задоволеної частки оспорюваної відповідачем суми покладається на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 831, 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Архстрой” на рішення господарського суду Луганської області від 16.01.07 у справі № 13/382пд задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.01.07 у справі №18/382пд скасувати частково.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2007 у справі №18/382пд залишити без змін.

4. Пункти 2, 4 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2007 у справі №18/382пд виключити.

5. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 16.01.2007 у справі №18/382пд викласти в наступній редакції :

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Архстрой”, м. Луганськ, вул. Гвардійська, 2, ідентифікаційний код 31053890, на користь відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 22762213, грошові кошти в сумі 9353818 грн. 00 коп., наказ видати.

- Стягнути з відділу капітального будівництва УМВС України в Херсонській області, м. Херсон, вул. Кірова, 4, ідентифікаційний код 22762213 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Архстрой”, м. Луганськ, вул. Гвардійська, 2, ідентифікаційний код 31053890 вартість виконаних робіт в сумі 442867 грн. 20 коп. та витрати за апеляційною скаргою в сумі 1281 грн. 25 коп., наказ видати.

6. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                             Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева