Рішення

від 26.04.2016 по справі 390/2345/15-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/2345/15-ц

Провадження № 2/390/47/16

"26" квітня 2016 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Сарапа М.Б.,

при секретарі - Палій М.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить стягнути з останнього на свою користь безпідставно набуте ним майно - а саме кошти в сумі 30 000 грн. та судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 14 квітня 2010 року уклав з ОСОБА_6 договір оренди строком на 10 років належної йому на підставі державного акту КР №119256 земельної ділянки площею 17,41 га що знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер№3520886000:02:000:0273. Після укладення договору оренди ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 CO. з проханням виплатити йому всю суму орендної плати за 10 років тобто наперед, а саме - 60 000 грн. (по 6000 за кожен рік). Оскільки такої суми у ОСОБА_6 на той час не було він домовився з нею (позивачкою) про те, що вона надасть вказану суму коштів з умовою, що ОСОБА_5 після зняття мораторію на продаж землі продасть їй свою земельну ділянку, а до того часу вона буде отримувати щорічно відшкодування наданої нею суми коштів від орендаря, тобто ОСОБА_6 Погодившись на такі умови ОСОБА_5 19 квітня 2011 року підтвердив отримання ним коштів в розмірі 60 000 грн. та свою згоду з умовами надання йому кошів нотаріально посвідченою заявою. На протязі 2011 - 2014 років вона (позивачка) отримувала, як це і було передбачено домовленостями, щорічну орендну плату в розмірі 6000 грн. спочатку від ОСОБА_6 CO., а після того як він загинув 10.12.2013 року - орендну плату за 2014 рік від його спадкоємців - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які продовжували орендувати земельну ділянку в порядку ст.7 Закону України «Про оренду землі». Однак, у травні 2015 року вона дізналась, що за заявою ОСОБА_5 договір оренди укладений ним з ОСОБА_6 було припинено і 27.04.2015 року ОСОБА_5 уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_9 та зареєстрував його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг за №37804105 виданий Реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області.

Таким чином, ОСОБА_5 всупереч досягнутим між ними домовленостям, порушивши свої зобов'язання викладені у нотаріально посвідченій заяві та уклав новий договір оренди земельної ділянки припинивши в односторонньому порядку договір оренди укладений ним 14.04.2010 року з ОСОБА_6 CO. У зв'язку з чим, вона позбавлена можливості в подальшому отримувати орендну плату (відшкодування виплаченої нею суми в 60 000 грн.) від орендарів -спадкоємців ОСОБА_6 CO., оскільки оренда земельної ділянки зареєстрована тепер за іншим орендарем, з яким у неї немає ніяких відносин та у якого немає зобов'язання по відшкодуванню наданих нею ОСОБА_5 коштів. Залишок не повернутих їй коштів становить 30 000 грн., тому вона вважає, що має право на повернення сплачених ОСОБА_5 коштів в сумі 30 000 грн. у зв'язку з невиконанням ним своїх зобов'язань за нотаріально посвідченою заявою та істотним порушенням їх договору - як безпідставно отримані ним та не повернуті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, з підстав зазначених у ньому.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та в якості доказу спростування підстав позову надали до суду копію рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 10.03.2016 року, де визнано недійсним договір оренди землі укладений 27.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 Крім того, відповідач зазначив, що підпису в заяві він не ставив, а тому в задоволенні позову слід відмовити з огляду на його необгрунтованість.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 14 квітня 2010 року уклав з ОСОБА_6 договір оренди строком на 10 років належної йому на підставі державного акту КР №119256 земельної ділянки площею 17,41 га що знаходиться на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер №3520886000:02:000:0273. Після укладення договору оренди ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 CO. з проханням виплатити йому всю суму орендної плати за 10 років тобто наперед, а саме - 60 000 грн. (по 6000 за кожен рік). ОСОБА_6 домовився з позивачкою про те, що вона надасть вказану суму коштів з умовою, що ОСОБА_5 після зняття мораторію на продаж землі продасть їй свою земельну ділянку, а до того часу вона буде отримувати щорічно відшкодування наданої нею суми коштів від орендаря, тобто ОСОБА_6 Погодившись на такі умови ОСОБА_5 19 квітня 2011 року підтвердив отримання ним коштів в розмірі 60 000 грн. та свою згоду з умовами надання йому кошів нотаріально посвідченою заявою (а.с. 6). На протязі 2011 - 2014 років позивачка отримувала щорічну орендну плату в розмірі 6000 грн. спочатку від ОСОБА_6 CO., а після того як він загинув 10.12.2013 року - орендну плату за 2014 рік від його спадкоємців - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які продовжували орендувати земельну ділянку в порядку ст.7 Закону України «Про оренду землі».

В травні 2015 року за заявою ОСОБА_5 договір оренди укладений ним з ОСОБА_6 було припинено і 27.04.2015 року ОСОБА_5 уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_9 та зареєстрував його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг за №37804105 виданий Реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10.03.2016 року, визнано недійсним договір оренди землі укладений 27.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10

Однак, на думку суду, ОСОБА_5 порушивши свої зобов'язання викладені у нотаріально посвідченій заяві та уклав новий договір оренди земельної ділянки припинивши в односторонньому порядку договір оренди укладений ним 14.04.2010 року з ОСОБА_6 CO. У зв'язку з чим, позивач позбавлена можливості в подальшому отримувати орендну плату (відшкодування виплаченої нею суми в 60 000 грн.) від орендарів - спадкоємців ОСОБА_6 CO., оскільки оренда земельної ділянки зареєстрована тепер за іншим орендарем, з яким у неї немає ніяких відносин та у якого немає зобов'язання по відшкодуванню наданих нею ОСОБА_5 коштів, а залишок не повернутих коштів становить 30 000 грн.

Перелік підстав, з яких виникають цивільні права та обов'язки, визначено ст. 11 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами відсутні зобов'язальні або деліктні правовідносини, які б могли слугувати підставою для перерахування коштів.

Згідно з ч. 1ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем в результаті перерахування їх позивачем, а оскільки між сторонами відсутні зобов'язальні або деліктні правовідносини, отримані відповідачем кошти набуті ним без достатніх на те правових підстав. Отже, відповідач зобов'язаний повернути цю грошову суму позивачу.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідачем було заявлено клопотаня про призначення у справі почеркознавчої експертизи, перед якою просив поставити наступне питання: Чи виконаний підпис у заяві від 19 квітня 2011 року посвідченої приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу ОСОБА_11 зареєстрованої в реєстрі за № 1098 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, чи іншою особою? Ухвалою суду від 05.01.2016 року по вказаній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручино експертам Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз (25000, м. Кіровоград, вул. Волкова, 2), оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_3, а провадження по справі зупинено на час її проведення.

Однак, 22.03.2016 року на адресу суду повернулись матеріали справи без виконання експертизи у зв'язку з її несплатою відповідачем.

Відповідач на надав суду жодних доказів у спростування позовнихї вимог, чим не виконав вимоги ст.ст.10, 58, 59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

Крім того, відповідачем бло заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

У відповідності до вимог ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, судом встановлено, що позивачка в травні 2015 року дізналася, що за заявою ОСОБА_5 договір оренди укладений ним з ОСОБА_6 було припинено і 27.04.2015 року ОСОБА_5 уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_9 , а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності не сплинув.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30000 грн. безпідставно набутих грошових коштів суд вважає обґрунтованими.

Оскільки позов задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки, підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1212,1213ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 74-77, 88, 169, 224, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на Користь ОСОБА_1 безпідставно набуте ним майно, а саме: грошові кошти в сумі 30000 грн.

Стягнути ОСОБА_3 на Користь ОСОБА_1 487,20 грн. понесених нею судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя «підпис»

згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_12