Ухвала

від 14.06.2016 по справі 1570/2219/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1570/2219/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря ся судового засіданні - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою від 11 листопада 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Альбатрос» до ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 лютого 2012 року № 0000282300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 311 049,64 грн. (в т.ч. за основним платежем - 248 839,71 грн., за штрафними санкціями - 62 209,93 грн.) та № 0000272300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 388 811,25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 311 049 грн., за штрафними санкціями - 77 762,25 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок не повного з'ясування обставин, які мають значення для справи та для правильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт зазначає, що підставою для відмови в задоволенні позову є посилання суду першої інстанції на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2012р. щодо директора ТОВ «Миракод». При цьому, суд першої інстанції не врахував, що на час підписання ТОВ «Альбатрос» договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1-05 від 04.05.2009р. з ТОВ «Миракод», останнє було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, перебувало на обліку в ДПІ у м. Іллічівську, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та мало право виписувати податкові накладні.

Також, апелянт посилається на те, що у вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2012р. не аналізуються відносини ТОВ «Миракод» та ТОВ «Альбатрос», не зазначено доказів безтоварності господарських операцій, здійснених між вказаними суб'єктами господарювання. Всі документи, які підтверджують фактичне виконання угоди, є у наявності ТОВ «Альбатрос» та надані до перевірки, тоді як посадові особи позивача не зобов'язанні перевіряти як і ким складаються рахунки, накладні та інші документи контрагентів, а лише повинні вимагати у своїх контрагентів надання всіх первинних документів, передбачених законодавством.

Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 31.01.2012р. по 06.02.2012р. ДПІ в Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Альбатрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Миракод» за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складений акт №214/23/32682551 від 13.02.2012р., яким зафіксовані порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ - ІІІ квартали 2009 року на загальну суму 311 049 грн. (в т.ч.: за ІІ квартал 2009 року в сумі 58333 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 252716 грн.);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248839,71 грн. (в т.ч. за липень 2009 р. - 46 666,67 грн., за серпень 2009 р. - 202173,04 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що 29.02.2012р., на підставі акту перевірки №214/23/32682551 від 13.02.2012р., ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000282300 про визначення ТОВ «Альбатрос» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 311 049,64 грн. (в т.ч. за основним платежем - 248 839,71 грн., за штрафними санкціями - 62 209,93 грн.) та № 0000272300 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 388 811,25 грн. (в т.ч. за основним платежем - 311 049 грн., за штрафними санкціями - 77 762,25 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих ТОВ «Альбатрос» деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. встановлено завищення задекларованого позивачем показника у рядку 04.1 Декларації, а саме «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» всього у сумі 1244198 грн. (у т.ч. ІІ квартал 2009 року в сумі 233333 грн., ІІІ квартал 2009 року в сумі 1010865 грн.); перевіркою правомірності формування податкового кредиту за період, який перевірявся, податковим органом встановлено, що до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року ТОВ «Альбатрос» включено податкову накладну в травні 2009 року ТОВ «Миракод» (№040503 від 04.05.2009р.) на суму ПДВ - 46666,66 грн., а за період з 01.07.2009р. по 31.08.2009р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 9315641 грн. (в т.ч. по контрагенту ТОВ «Миракод» - 248839,71 грн.), у зв'язку з чим встановлено завищення суми ПДВ на вказану суму.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Миракод», суд першої інстанції встановив, що 04.05.2009р. між ТОВ «Альбатрос» та вказаним контрагентом укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1-05, в підтвердження отримання товару за яким позивач під час перевірки та в ході судового розгляду надав акти прийому - передачі, податкові та видаткові накладні. Розрахунки між сторонами договору відбувались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.

Суд першої інстанції встановив, що надана ТОВ «Альбатрос» первинна документація підписана від імені ОСОБА_2, яку вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011р. засуджено за ч.2 ст.205 КК України, а саме: за створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало значну шкоду інтересам держави. Вирок набрав законної сили 23.12.2011р.

З посиланням на ст.72 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт створення ОСОБА_2 підприємства ТОВ «Миракод» з метою прикриття незаконної діяльності не підлягає доказуванню. Викладені обставини свідчать про те, що фактичного здійснення господарської операції на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1-05 від 04.05.2009р. між позивачем і ТОВ «Миракод» не було.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи податкового органу, що надані ТОВ «Альбатрос» документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Миракод» не мають силу первинних документів та не є підставою для формування валових витрат підприємства та податкового кредиту з ПДВ.

За висновками суду першої інстанції, первинна документація, надана ТОВ «Альбатрос» під час перевірки та в ході судового розгляду, оформлена не з метою настання реальних наслідків проведення господарських операцій, а з метою проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток шляхом штучного формування валових витрат.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач довів правомірність та обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень №0000282300 та №0000272300 від 29 лютого 2012 року, а тому позов ТОВ «Альбатрос» про їх скасування не підлягає задоволенню.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області замінено на процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника податкового органу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року №0000282300 та №0000272300, які прийняті на підставі акту невиїзної документальної позапланової перевірки №214/23/32682551 від 13.02.2012 р. ТОВ «Альбатрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Миракод» за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р., в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ - ІІІ квартали 2009 року на загальну суму 311 049 грн. (в т.ч.: за ІІ квартал 2009 року в сумі 58333 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 252716 грн.) та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 248839,71 грн. (в т.ч. за липень 2009 р. - 46 666,67 грн., за серпень 2009 р. - 202173,04 грн.).

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Альбатрос» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Миракод».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (який регулював порядок формування податкового кредиту до 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, на підставі вказаних норм, право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Апеляційний суд встановив, що в період, який перевірявся, ТОВ «Альбатрос» формувало валові витрати та податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Миракод» на виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1-05 від 04.05.2009р., за умовами якого ТОВ «Миракод», як Продавець, зобов'язується передати паливно-мастильні матеріали у власність ТОВ «Альбатрос», як Покупця, який зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. (т.1 а.с.96)

В підтвердження здійснення зазначених господарських операцій апелянт надав:

- акти прийому - передачі нафтопродуктів від 04.05.2009р., від 01.08.2009р., від 18.08.2009р., від 21.08.2009р. та від 27.08.2009р. (т.1 а.с.109-113);

- видаткові накладні №040503 від 04.05.2009р., №010806 від 01.08.2009р., №010805 від 01.08.2009р., №180806 від 18.08.2009р., №210806 від 21.08.2009р. та №270803 від 27.08.2009р. (т.1 а.с.103-108);

- податкові накладні №040503 від 04.05.2009р., №010805 від 01.08.2009р., № 010806 від 01.08.2009р., № 180806 від 18.08.2009р., №210806 від 21.08.2009р., №270803 від 27.08.2009р. (т.1 а.с.97-102);

- банківські виписки по особовому рахунку ТОВ «Альбатрос» (т.1 а.с.131-143).

В апеляційній скарзі ТОВ «Альбатрос» посилається на те, що надані ним первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Миракод», тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів ТОВ «Альбатрос» обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Апеляційний суд вважає, що зазначені первинні документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Альбатрос».

Матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2011р. набрав законної сили вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011р., яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.205 КК України, а саме: за створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало значну шкоду інтересам держави.

Вказана обставина правомірно врахована судом першої інстанції, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Апеляційний суд встановив, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1-05 від 04.05.2009р., акти прийому-передачі товару, податкові й видаткові накладні, які надано ТОВ «Альбатрос» в підтвердження правомірності формування ним у перевірений період валових витрат та податкового кредиту, від імені ТОВ «Миракод» підписано саме ОСОБА_2

Зазначене, на думку апеляційного суду, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Такий висновок суду першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові цього суду від 26.01.2016 р. по справі № 2а-15327/12/2670 (ЄДРСР № 55953481).

Апеляційний суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Апелянт є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України та Законів України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

ТОВ «Альбатрос» ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанцій не довів факт дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає доведеними висновки акту перевірки №214/23/32682551 від 13.02.2012р. про порушення ТОВ «Альбатрос» п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29 лютого 2012 року №0000282300 та №0000272300.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-72, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 17.06.2016 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець