Рішення

від 13.06.2016 по справі 925/472/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа № 925/472/15

Господарський суд Черкаської області в складі колегії суддів: головуючого - судді Довганя К.І., суддів Єфіменко В.В. та Грачов В.М., з секретарем Петрик І.О. за участю прокурора - Ситник Т. ( за посвідченням) та представників: першого відповідача -не з'явився, другого відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю, третя особа( Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області)- ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 за довіреністю, Черкаське обласне управління водних ресурсів - не з'явився , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом заступника прокурора Черкаської області до Свидівоцької сільської ради (перший відповідач), Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" (другий відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дніпровський Баркас» на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва» (далі - спірне рішення) та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом «Дніпровський баркас», посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 625 (далі - спірний договір).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом «Дніпровський баркас».

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 касаційну скаргу ОК «Дніпровський баркас» задоволено частково, рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у даній справі скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 справу до свого провадження прийняв суддя Довгань К.І.

У зв'язку із клопотанням прокурора ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2016 слухання справи вирішено здійснювати колегіально.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.04.2016 замінено третю особу Головне управління державного земельного агентства у Черкаському р-ні його правонаступником Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаському р-ні.

Позовні вимоги прокурора при новому розгляді справи залишились незмінними та мотивовані наступним:

-рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 прийняте з порушенням встановленого законом порядку та з перевищенням повноважень, оскільки приймаючи рішення, сільська рада (перший відповідач) в порушення ст. 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не провела земельні торги у формі аукціону; в порушення ст. 128 ЗК України не було розроблено, погоджено і затверджено у встановленому порядку землевпорядну документацію; в порушення статей 59, 60 ЗК України сільська рада прийняла рішення про продаж землі водного фонду, що згідно з вказаними нормами заборонено. Отже спірне рішення не відповідає закону, тому відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 21, 324 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спірне рішення підлягає скасуванню, як незаконне, в судовому порядку;

-договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений на підставі спірного рішення, підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне: спірний договір є похідним від спірного рішення, отже допущені порушення вимог закону під час прийняття цього рішення так само стосуються договору, який укладений на його підставі, а тому спірний договір укладений з порушенням ст. ст. 50, 59, 128, 134 ЗК України; зміст договору суперечить принципам земельного законодавства щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель, встановлених ст. 4 ЗК України і порушує порядок встановлення та зміни цільового призначення землі, визначений ст. 20 ЗК України, оскільки землі водного фонду протиправно віднесено до земель рекреаційного призначення.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову з огляду на те, що спірна земельна ділянка належала до земель рекреаційного призначення, тобто зміни її цільового призначення не відбулося та Свидівоцька сільська рада мала право розпоряджатися спірною ділянкою в такий спосіб.

Крім того, відповідач ОК «Дніпровський баркас» зазначив, що в силу вимог Закону України «Про оренду землі» він мав переважне право на укладення договору купівлі-продажу без проведення земельних торгів. З вказаного приводу, представник ОК «Дніпровський баркас» додатково посилався на ч. 3 ст. 134 ЗК України, яка виключає необхідність проведення земельних торгів.

Відповідач ОК «Дніпровський баркас» також вказував, що порушення, вчинені публічним органом, не можуть бути підставою для позбавлення його власності, має місце «непропорційне втручання у право на мирне володіння своїм майном», тобто порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При новому розгляді справи, з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 26.11.2015, судом витребувано в Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області та досліджено в судовому засіданні землевпорядну документацію щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 7124986000:04:005:0164, 7124986000:04:005:0163, у тому числі ту, яка передувала їх утворенню (при передачі в оренду ТОВ «Дніпровський баркас» земельної ділянки площею 4,5 га, а потім ОК «Дніпровський баркас» земельної ділянки 4,5035 га та її подальшому поділу).

Також витребувано в Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області та досліджено в судовому засіданні проект роздержавлення земель ВАТ «Дослідне господарство племінного заводу «Україна».

У судове засідання викликано посадову особу Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області для дачі пояснень з питань формування земельних ділянок за кадастровими номерами 7124986000:04:005:0164, 7124986000:04:005:0163, визначення виду їх використання, виду угідь та цільового призначення землі.

Також у судове засідання викликано посадову особу Свидівоцької сільської ради для дачі пояснень з питань формування земельних ділянок за кадастровими номерами 7124986000:04:005:0164, 7124986000:04:005:0163, визначення виду їх використання, виду угідь та цільового призначення землі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд встановив таке.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 № 12-13 ТОВ «Дніпровський баркас» надано дозвіл на виготовлення проекту відводу по відведенню земельної ділянки площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах с. Свидівок по вул. Дахнівській в довгострокове користування терміном на 49 років на умовах оренди з подальшим викупом.

Із змісту розробленого проекту землеустрою судом встановлено наступні характеристики земельної ділянки:

-за формою 6-зем земельна ділянках площею 4,5 га обліковувалась як відкриті заболочені землі (болото);

-відповідно до плану встановлення меж земельна ділянка поділена на дві частини 2,0 га та 2,5 га відповідно;

-Черкаська районна санітарно-епідеміологічна станція (висновок від 02.08.2007 № 312/17) зазначила, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

-відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального комплексу Черкаської районної державної адміністрації (висновок від 09.08.2007 № 184) зазначив, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

-Черкаський районний відділ земельних ресурсів (висновок від 22.08.2007 № 1417/01.04) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га землі Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші захисні насадження) та 2,5 га землі загального користування (болото). Суд також звертає увагу, що вказаним висновком встановлено умову використання земельної ділянки з дотримання ст. 61 ЗК України;

-Державне управління охорони навколишнього природнього середовища в Черкаській області (висновок від 03.09.2007 № 810) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га захисних насаджень та 2,5 га болота. У висновку визначено цільове призначення земельної ділянки як землі водного фонду та вказано, що ділянка знаходиться в межах водоохоронної зони Кременчуцького водосховища та включає в себе верхній укіс Будище-Свидівоцької захисної дамби і мілководні частини Кременчуцького водосховища. Цим же висновком встановлено умову використання земельної ділянки з додержанням ст. ст. 61, 63, 96 ЗК України, ст. ст. 4, 88, 89, 96 Водного кодексу України (далі - ВК України), ст. ст. 20, 58 Лісового кодексу України та встановлено заборону на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, будівництва будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних. Також встановлено вимогу забезпечити збереження існуючих захисних лісових насаджень;

-Черкаське регіональне управління водних ресурсів (висновок від 30.08.2007 № 582) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га земель водного фонду, 2.5 га земель загального користування (болото), які розташовані в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища. Суд також звертає увагу, що вказаним висновком встановлено умови використання земельної ділянки: дотримання вимог охорони річок та водойм; дотримання вимог ст. ст. 85, 88, 89 ВК України, ст. 61 ЗК України; забезпечення доступу до води та вільного проходу по береговій зоні; заборони будівництва капітальних споруд.

Аналогічні за змістом висновки надані і при погодженні місця вибору земельної ділянки.

Розроблений проект землеустрою пройшов державну експертизу, згідно з висновком від 05.09.2007 № 38, затвердженим начальником Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області від 05.09.2007, проекту надано позитиву оцінку.

На підставі вказаного проекту, рішенням Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 «Про надання ТОВ «Дніпровський Баркас» земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу» вирішено надати ТОВ «Дніпровський Баркас» земельну ділянку загальною площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів та земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в с. Свидівок по вул. Дахнівській. Вирішено відведення земель провести в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки, згідно з ст. 61 ЗК України.

Також 10.09.2007 між Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) і ТОВ «Дніпровський Баркас» (орендар) був укладений договір оренди землі, предметом якого стала вказана земельна ділянка площею 4,50га (2,0 га інші земельні насадження, 2,50 га болото), як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови, строком на 49 років.

У п. 1 цього договору вказано, що це земля несільськогосподарського призначення надана під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші зелені насадження) та земель загального користування (болото).

Цей договір зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що 10.09.2007 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040779600016.

У подальшому, на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 27.03.2009 № НОМЕР_1 «Дніпровський баркас» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки без зміни цільового призначення землі під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

У зв'язку з цим була виготовлена та затверджена технічна документація із землеустрою щодо переоформлення права користування (оренда 49 років) земельною ділянкою площею 4,5035 га з ТОВ «Дніпровський Баркас» на ОК «Дніпровський Баркас» без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 27.08.2009 № 31-29 наведена вище технічна документація затверджена та вирішено переукласти договір оренди землі 4,5 га з новим орендарем ОК «Дніпровський баркас»

На підставі наведеного 10.11.2009 між Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) і ОК «Дніпровський Баркас» був укладений новий договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого стала вказана земельна ділянка загальною площею 4,5035га (землі, що використовуються для відпочинку).

Пунктом 1 нового договору вказано, що це земля несільськогосподарського призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва надана за рахунок земель ТОВ «Дніпровський Баркас», яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, вул. Дахнівська. Договір зареєстрований у Черкаському міжрайонному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що 27.11.2009 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04097960000.

05.04.2013 Свидівоцька сільська рада прийняла рішення № 28-17, яким надала дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки площею 4,5035 га на дві окремі ділянки площею 3,1035 га та 1,4000 га відповідно.

Після поділу земельної ділянки на дві окремі, спірним рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дніпровський Баркас» на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва» надано дозвіл ОК «Дніпровський Баркас» на викуп земельної ділянки площею

31035 кв.м та надано дозвіл сільському голові ОСОБА_5 укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 31035 кв.м.

На підставі цього рішення, 13.02.2014 Свидівоцька сільська рада (Продавець за договором) та ОК «Дніпровський баркас» (Покупець за договором, другий відповідач у справі) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - спірний договір), за умовами якого Продавець продає та зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти належну Продавцю на праві комунальної власності земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,1035 гектара, розташовану по вулиці Дахнівській в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163 та оплатити за неї ціну відповідно до умов, що вказані у Договорі.

Договором, зокрема, встановлено таке:

- земельна ділянка, зазначена у п. 1.1 Договору, за основним цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення, наданих для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення

(п. 1.2 Договору);

- відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на землю на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» від 14 травня 2013 року № 233-УІІ (п. 1.3 Договору);

- земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі, укладеному між Свидівоцькою сільською радою та ОК «Дніпровський Баркас» 10.11.2009 (п. 1.6 Договору).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 625 (а.с. 13-17).

До спірного договору 30.12.2014 укладено договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 4531. У змінах до договору сторонами уточнені та доповнені положення договору стосовно його сторін, їх повноважних осіб та порядку розрахунків.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

У спірному рішенні Свидівоцької сільської ради відсутнє посилання на те, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка площею 31035 кв.м.

Хоча у спірному договорі купівлі-продажу земельної ділянки вказано, що ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Про віднесення цієї земельної ділянки до земель рекреаційного призначення вказано також у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованому 21.11.2013.

Однак, наявними у справі матеріалами не підтверджується віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення у встановленому законом порядку та із матеріалів справи вбачається, що вона відноситься до земель водного фонду, виходячи з такого.

Так, надаючи оцінку дослідженій землевпорядній документації суд акцентує, що проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років (ст. 1 Закону України «Про землеустрій» в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 78-79 1 , 181-184 ЗК України у своїй сукупності дає змогу дійти висновку, що саме в проекті землеустрою визначено межі, місце розташування земельної ділянки з визначеними щодо неї правилами використання.

Проект землеустрою спірної земельної ділянки розроблений у 2007 році на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 № 12-13. Цим проектом відведено земельну ділянку площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах с. Свидівок по вул. Дахнівській в довгострокове користування ТОВ «Дніпровський баркас».

Суд зауважує, що сторонами не надано іншої землевпорядної документації, яка б змінювала цільове призначення землі або встановлювала чи змінювала обмеження щодо її використання.

При цьому, відповідно до ст. 20 ЗК України, ст. ст. 25, 56 Закону України «Про землеустрій» розроблена у подальшому технічна документація з переоформлення прав оренди та поділу земельної ділянки не змінювала цільове призначення землі. Більше того в рішенні Свидівоцької сільської ради від 20.10.2009 № 33-16 зазначено, що ділянка передається в оренду ОК «Дніпровський баркас» без зміни цільового призначення.

Отже вирішальним при визначенні цільового призначення спірної земельної ділянки є проект землеустрою розроблений у 2007 році.

Із змісту проекту землеустрою, розробленому у 2007 році, вбачається, що в оренду було передано 2,0 га земель загального користування (захисні насадження) Будище-Свидівоцької захисної дамби та 2,5 га болота, мілководної частини Кременчуцького водосховища.

Наявність захисних насаджень Будище-Свидівоцької захисної дамби та мілководної частини (болота) також підтверджується дослідженим проектом роздержавлення земель ВАТ «Дослідне господарство племінного заводу «Україна», з картографічних даних якого вбачається, що орендована ділянка з однієї сторони межує з автомобільною дорогою, а з іншого боку Кременчуцьким водосховищем, та на ній розташовані зелені насадження.

Суд зауважує, що спірні землі не були об'єктом роздержавлення, однак вони відображені на картографічних матеріалах роздержавлення, оскільки межували із землями ВАТ «Дослідне господарство племінного заводу «Україна», що дає змогу встановити їх угіддя.

Аналогічні дані містяться в матеріалах щодо зміни меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району, затверджених рішенням Черкаської обласної ради від 13.04.2005 № 21-17/ІУ «Про зміну меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району».

Зокрема, наведеним рішення Черкаської обласної ради в межі

с. Свидівок включено 21,2 га земель загального користування (зелені насадження) та 100 га мілководдя Кременчуцького водосховища.

Також, судом досліджено та встановлено, що на підставі акту приймання в постійну експлуатацію Будище-Свидівоцької дамби від 07.12.1962, в експлуатацію прийнято комплекс захисних споруд, у тому числі дамбу довжиною 27 км, до складу якої входить її третя та четверта частини довжиною 10.7 км, що слідує впродовж протоки р. Дніпро на відстані 150-170 м від неї та огороджує села Свидівок, Данівку, Василицю.

Дамба збудована із дрібнозернистого та середньозернистого піску, намивним способом, закріплена посівом трави та кущів. На гребні дамби збудована інспекційна мощена дорога.

Наведені докази у своєї сукупності дають змогу встановити ту обставину справи, що до складу 4,5 га орендованих ТОВ «Дніпровський баркас» земель увійшло 2,0 га земель, зайнятих захисним насадженням Будище-Свидівоцької захисної дамби, та 2,5 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болото).

Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зокрема, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

З вказаного слідує, що в силу вимог закону землі, зайняті гідротехнічними спорудами та болотом, відносяться до земель водного фонду.

Аналогічні висновки щодо віднесення земель за їх природніми властивостями, зокрема, і угіддями до земель водного фонду наведені у правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 21.05.2014 справа № 6-16цс14).

Зокрема, Верховним Судом України визначено, що за змістом ч. 1, 2

ст. 3, ст. 4 ВК України, п. «а» ч. 1 ст. 58, ч. 1, 4 ст. 59, ст. ст. 60 та 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об'єктами, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Також колегія суддів зауважує, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2013, на яку посилалися представники обох відповідачів, не може мати преюдиційного значення для даного спору, оскільки, по-перше, суб'єктний склад сторін у названій справі та справі, що розглядається, різний; по-друге, із тексту постанови вбачаться, що суд лише послався на лист Управління Держземагентства у Черкаському районі від 27.06.2013, однак, факт віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення судом не встановлювався.

Натомість колегією суддів оцінено докази, що стали підставою для ухвалення наведеного вище судового рішення, а саме надану копію пояснювальної записки, креслення «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ «Дніпровський баркас» с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області», розроблені у 2007 році ТОВ «Гідробудпроектсервіс», які були затверджені рішенням Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 № 19-14, як проектна документація щодо встановлення прибережної захисної смуги довжиною 0,55 км, шириною 20 м, площею 1,4 га.

Однак відповідно до змісту цього проекту його метою є внесення змін до робочого проекту «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на ділянці с. Хрещатик - м. Черкаси», який був розроблений в 1991 році Гідрологічною експедицією Держводгоспу України.

Поряд з цим, Черкаське регіональне управління водних ресурсів листом від 18.06.2013 № 541, Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області листом від 18.06.2013 № 01.09./3590, Департамент екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації листом від 19.06.2013 № 107 повідомили, що проектна документація по встановленню прибережної захисної смуги на земельній ділянці ТОВ «Дніпровський баркас», відповідно до якої ширина прибережної захисної смуги становить 20 м, на погодження не надходила та відповідно не погоджувалася і на зберіганні не перебуває.

У свою чергу ст. 88 ВК України (в редакції станом на 2013 рік) визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

З огляду на вказане, суд не може погодитися з доводами відповідачів про зменшення прибережної захисної смуги до 20 м, оскільки доказів розробленого, погодженого та затвердженого відповідного проекту землеустрою суду не надано.

Натомість, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 01.07.2015 справа № 6-523цс15) у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж урізу води водосховищ встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.

Як вже зазначено, земельна ділянка площею 4,5 га була поділена на дві окремі 1,4 га та 3,5003 га відповідно.

При цьому, з пояснювальної записки ТОВ «Гідробудпроектсервіс», рішення Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 № 19-14 та наданих прокурором викопіювань з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка площею 1,4 га, про яку йдеться мова в записці

ТОВ «Гідробудпроектсервіс» та в рішенні Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-17, є тою самою земельною ділянкою.

Отже, 20 м прибережної захисної смуги увійшли до складу земельної ділянки площею 1,4 га, що перебувала у користуванні ОК «Дніпровський баркас», а інші 80 м залишилися у складі спірної земельної ділянки.

Таким чином, встановлено, що спірна земельна ділянка включає частину прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, ширина якої в силу вимог закону (ст. 60 ЗК України) становить 100 м.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до порядку продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, встановленого ст. 128 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення та укладення спірного договору) передбачається розроблення, погодження та затвердження землевпорядної документації.

Однак суду не надана землевпорядна документація, яка передбачала продаж ОК «Дніпровський баркас» земельної ділянки площею 3,1035 га.

Поряд з цим, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015, колегія суддів також дослідила трансформацію виду угідь та виду використання спірної ділянки від її передачі в оренду у 2007 році ТОВ «Дніпровський баркас» до продажу у 2014 році

ОК «Дніпровський баркас».

Так суд касаційної інстанції вказав, що судам необхідно звернути увагу на те, що відповідь Управління Держземагентства у Черкаському районі від 05.02.2015 №1091/01-16 надана щодо земельної ділянки площею 4,5035 га вид угідь: кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток, що обліковується на 01.01.2015 та розташована в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту.

Однак, відповідачам не надана до суду землевпорядна документація, яка б дала змогу віднести спірну ділянку до таких угідь та виду використання. Як зазначалось, попередньо спірна ділянка за видом угідь відносилась до земель загального користування (захисні насадження) - 2,0 га та мілководної частини Кременчуцького водосховища (болота) - 3,5 га та була запроектована під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу з встановленими ст. 61 ЗК України обмеженнями, зокрема заборони будівництва споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних.

Зазначений вид використання земель водного фонду відповідав вимогам ст. 59 ЗК України. Частиною 4 цієї статті встановлено, що із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови, зокрема, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

При розробці у 2009 році технічної документації щодо переоформлення права оренди, згідно з кадастровим планом земельної ділянки, вид угідь визначено як кемпінги, будинки для відпочинку або для проведення відпустки.

Однак, рішенням Свидівоцької сільської ради від 27.08.2009 № 31-29, яким затверджено наведену технічну документацію зазначено, що ділянка надається вже під облаштування зони відпочину та дачного будівництва без зміни цільового призначення.

Оскільки у наведеному рішенні чітко вказано, що спірна земельна ділянка надається без зміни цільового призначення, у суду відсутні підстави вважати віднесеною її до іншого виду цільового призначення, ніж визначений у проекті землеустрою за 2007 рік.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що у 2009 році було розроблено та затверджено саме технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ( п.п. «і»

ч. 2 ст. 25, ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 184 ЗК України в редакції станом на 2009 рік), яка не передбачає зміни виду угідь земель, їх використання або цільового призначення.

За умови розроблення землевпорядної документації, яка б передбачала таку зміну, відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 19, 20, 186 ЗК України в редакції станом на 2009 рік, така документація потребувала погодження їх у встановленому порядку з відповідними органами державної влади.

Однак, досліджена судом технічна документація має лише погодження відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації та управління Держкомзему у Черкаському районі, в яких також встановлено обмеження, пов'язані із ст. 61 ЗК України.

Так само не може бути підставою для зміни цільового призначення землі розроблена в подальшому документація з поділу земельної ділянки на 1,4 га та 3,1 га відповідно.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у 2009 році цільове призначення землі не змінилось.

Також, досліджено той факт, що предметом договору оренди землі від 10.09.2007, значиться земельна ділянка площею 4,50 га, з них: 2,0 га інші зелені захисні насадження, 2,50 га болото, яка передана в оренду, як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови.

Надаючи правову оцінку наведеному, суд зауважує, що в силу ст. ст. 19, 20 ЗК України віднесення земель до певної категорії здійснюється виключно на підставі рішення уповноваженого органу та на підставі відповідної належно розробленої та затвердженої землевпорядної документації, а не договору. Тобто за цим договором зміна цільового призначення землі не відбулася. А зазначення в договорі цільового призначення землі - землі рекреаційного та оздоровчого фонду, не відповідає проекту і рішенню сільської ради, на підставі якого його укладено.

Більше того, ст. 19 ЗК України не передбачено категорії землі, як землі оздоровчого та рекреаційного призначення. Натомість, виділяється окремо землі оздоровчого призначення (глава 8 ЗК України) та землі рекреаційного призначення (глава 9 ЗК України).

При цьому, одночасне віднесення земель до двох основних категорій законом не передбачено.

Також колегією судів надано оцінки листу Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області від 17.08.2015 року № 26-28-0.4-3529/2-15 та поясненням Свидівоцької сільської ради від 26.08.2015 № 279/02-17, з яких, зокрема, вбачається, що згідно з даними Державного земельного кадастру обмеження у використанні земель (прибережна захисна смуга), про які йдеться у рішенні Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 «Про надання ТОВ «Дніпровський баркас», розповсюджуються на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:04:005:0164 з площею 1,400 га, яка є складовою земельної ділянки площею 4,5035 га, що була об'єктом оренди відповідно до вказаного рішення. В той же час, на думку управління та сільської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, яка стала об'єктом викупу, навіть не межує з Кременчуцьким водосховищем і тому на ній відсутні будь-які обмеження у використанні, що встановлені ЗК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що після 2007 року землевпорядна документація, яка б дала змогу змінити цільове призначення спірної земельної ділянки, або змінити обмеження, встановлені до неї проектом землеустрою від 2007 року, суду не надана.

Судом також встановлено, що зменшення прибережної захисної смуги до 20 м у встановленому законом порядку не відбулося, а тому вона також розповсюджується на частину спірної земельної ділянки площею 3,1035 га, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163.

Крім того, розроблений у 2007 році проект землеустрою також відносить земельну ділянку площею 3,1035 га, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163 до земель водного фонду. Відповідно до вказаного проекту ділянка площею 4,5 га включала в собі 2,0 га земель загального користування (захисні насадження) та 3,5 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болото). Тобто при поділі сформованої у 2007 році земельної ділянки площею 4,5 га на дві окремі 1,4 га та 3,1035 га до останньої увійшло принаймні 1,1035 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болота) та 2,0 га земель загального користування (захисні насадження) відповідно.

Таким чином, твердження відповідачів про те, що обмеження по використанню земельної ділянки, викладені у рішенні Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 стосуються лише земельної ділянки за кадастровим номером 712498600:04:005:0164 площею 1,4 га та не стосуються спірної земельної ділянки за кадастровим номером 712498600:04:005:0163 не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наявними у ній доказами.

Більше того, станом на 2007 рік наведених ділянок не існувало, вони були сформовані лише у 2013 році, а тому і обмеження встановлені у 2007 році не могли розповсюджуватись на будь-яку з цих ділянок.

Суд також звертає увагу, що одночасне існування договору оренди земельної ділянки площею 4,5035 га та договору купівлі-продажу її частини площею 3,1054 га неможливе в силу закону. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря. Оскільки ОК «Дніпровський баркас» викупив 3,1034 га землі з попередньо ним орендованої ділянки площею 4,5035 га, то і договір оренди землі в цій частині припинився.

При цьому судом перевірено та це визнається сторонами, що спірна ділянка площею 3,1053 га входила до складу земельної ділянки площею

4,5 га, яка була сформована у 2007 році при її передачі в оренду

ТОВ «Дніпровський баркас».

Колегія суддів також бере до уваги, що ст. 134 ЗК України визначено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Передбачені частиною 2 цієї статті умови, при яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, сторонами не наведені.

Колегія суддів вказує на помилковість доводів другого відповідача про реалізацію ним переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оренду землі». Так, на думку колегії, ст. 9 зазначеного Закону не звільняє орендодавця від встановленого ЗК України обов'язку продажу переданої в оренду земельної ділянки на конкурентних засадах, а, навпаки, вказує, що в разі її продажу на аукціоні орендар має переважне право на придбання у власність - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

При цьому у ст. 128 ЗК України, якою визначається порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, вказано, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з позицією прокурора про те, що, приймаючи спірне рішення, Свидівоцька сільська рада порушила ст. 134 ЗК України щодо вимоги про продаж земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах).

Також, колегія не може погодитися із зауваженням представника

ОК «Дніпровський баркас» про відсутність необхідності проведення земельних торгів з огляду на ч. 3 ст. 134 ЗК України (в редакції станом на 2014 рік), якою, зокрема, було визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земель загального користування дачному кооперативу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗК України «Використання земель рекреаційного призначення» землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

Як вже встановлено судом , підстави відносити спірну ділянку до земель рекреаційного призначення відсутні, що виключає можливість застосування ст. 52 та ч. 3 ст. 134 ЗК України до спірних правовідносин.

Також, відповідачем не доведено доказів того, що спірна ділянка складається з земель зайнятих захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Натомість, з наданих суду доказів вбачається, що спірна земельна ділянка складається з земель загального користування (захисні насадження) та мілководної частини Кременчуцького водосховища (болото).

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За ст. 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Спірне рішення прийнято Свидівоцькою сільською радою Черкаського району, яка є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду села Свидівок Черкаського району; засади її організації та діяльності, правовий статус визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, спірне рішення є актом органу місцевого самоврядування, який прийнятий у сфері регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.

Прокурором правомірно поставлено питання про законність рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16, на підставі якого було укладеного договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, оскільки без прийняття оспорюваного рішення укладення договору оренди земельної ділянки неможливе.

Визначаючи законність спірного рішення, колегія суддів, з огляду на встановлені обставини справи, вказує, що ним порушено:

-вимоги ст. 134 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах);

- встановлений ст. 128 ЗК України порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, який передбачає розроблення, погодження та затвердження землевпорядної документації;

- вимоги ст. ст. 59, 60 ЗК України, якими не передбачена можливість продажу земель водного фонду.

Наведене також вказує на порушення ст. 14 Конституції України, якою, зокрема, встановлено, що право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд погоджується з доводами прокурора, що укладаючи спірний договір його сторони, так само як і оскаржуване рішення, порушили норми ЗК України, а саме: статтю 134 щодо вимоги про продаж земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах); статтю 128 ЗК України щодо розроблення, погодження та затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку, що продається; статті 59, 60 ЗК України щодо заборони продажу земель водного фонду для цілей, вказаних у спірних рішенні та договорі.

Крім того, суд зазначає, що в спірному договорі купівлі-продажу цільове призначення земельної ділянки визначено як землі рекреаційного призначення. Однак, як вказано вище, рішення сільської ради, на підставі якого укладений договір купівлі-продажу, не визначало цільового призначення проданої ділянки, як землі рекреаційного призначення.

Відповідно до ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

При цьому, ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою зокрема для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Щодо посилань другого відповідача на порушення, при задоволені позову, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Аналіз ст. 1 Першого протоколу та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає змогу визначити критерії, що підлягають оцінці при вирішенні питання про допустимість правомірного втручання держави в право власності з точки зору його відповідності ст. 1 Першого протоколу.

Відповідно до практики ЄСПЛ ( рішення від 23.09.1982 в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містить три окремі правила та три головні критерії, що їх слід оцінювати для того, щоб зробити висновок, чи відповідає втручання в право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:

- чи є такий захід законним;

- чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»;

- чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Так, критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи, а тим більше позбавлення власності, повинно здійснюватися на підставі закону ( рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 в справі «Вєренцов проти України», рішення від 14.10.2010 в справі «Щокін проти України», рішення від 07.07.2011 в справі «Сєрков проти України»).

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі відбулося порушення національного законодавства та ним встановлено наслідки таких порушень (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 21 ЗК України, ст. 215 ЦК України), як визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним правочину.

Оцінюючи «суспільний інтерес», колегія звертає увагу, що ЄСПЛ вказує на широке значення цього поняття ( рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004). в справі «Трегубенко проти України».

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі відбулося неправильне застосування національного закону. При цьому, суть порушень полягає в протиправній передачі у власність особи земель, які можуть перебувати виключно у власності держави, з одночасною протиправною зміною їх цільового призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення, використання і охорона яких суттєво відрізняється. Наведене створює реальну загрозу дотримання принципу раціонального використання і охорони земель, встановленого ст. 5 ЗК України. Крім того, ст. 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на це суд констатує порушення суспільного інтересу спірним рішенням та договором купівлі-продажу.

Оцінюючи пропорційність втручання, дотримання справедливої рівноваги між необхідністю захисту суспільного інтересу та позбавлення особи власності суд зазначає, що ОК «Дніпровський баркас» не позбавлений права в рамках національного законодавства звернутися до суду з вимогою отримати розумну компенсацію та/або отримати спірну ділянку у спосіб та на підставі, встановлених законом. Аналогічні висновки містяться в рішенні ЄСПЛ від 08.07.1986 у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства».

Іншого механізму захисту інтересів суспільства, як визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу національне законодавство не передбачає.

З огляду на вказане, порівнюючи пропорційність позбавлення права власності у даному спорі і необхідність захисту суспільного інтересу, колегія суддів приходить до висновку, що при задоволенні позову прокурора такий баланс буде збережено та відповідно порушення ст. 1 Першого протоколу, Конвенції не відбудеться.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені норми права, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дніпровський баркас» на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом «Дніпровський баркас», посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 625.

Стягнути з Свидівоцької сільської ради (Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Шевченка, 177, ідентифікаційний код 26323479) в доход Державного бюджету України -1218,00грн.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Дніпровський баркас»

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36446183) в доход Державного бюджету України - 1218,00грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 04.07.2016

Головуючий суддя Довгань К.І.

Судді Єфіменко В.В.

ОСОБА_6