Рішення

від 05.07.2016 по справі 543/487/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/487/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1848/16Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селецька» в особі представника ОСОБА_4 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селецька», третя особа - Відділ Держземагенства в Оржицькому районі Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що за державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 612329 від 01 червня 2002 року їй належить земельна ділянка площею 3, 25 га на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області. До 2013 року вона передавала земельну ділянку в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Селецька» (далі - СТОВ «Селецька»). Орендар порушував строки й порядок виплати орендної плати, визначав її розмір на власний розсуд, щодо продовження дії договору оренди землі не попереджав.

В 2013 році вона дізналася про договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений від її імені з СТОВ «Селецька» 25 липня 2013 року на строк 8 років, який вона не вчиняла (підпис у договорі від її імені несправжній). Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_5 просила визнати цей договір недійсним.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_5 - задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі від 25.07.2013 року укладений між ОСОБА_5 та СТОВ" Селецька" зареєстрований реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції 11.02.2014 року за № 10835040. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі СТОВ «Селецька» в особі представника ОСОБА_4 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічної і повної оцінки фактичних обставин, що мають суттєве значення для справи. Зазначає, що судом не взято до уваги, що орендар не порушив права позивачки, своєчасно здійснює орендну плату та використовує земельну ділянку за призначенням.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_5 у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селецька» про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд прийшов до висновку , що відносини із оренди землі, які виникли між ОСОБА_5 та СТОВ «Селецька» до 2013 року, продовжено між сторонами на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на землю серії Р2 №612329 від 01 червня 2002 року є власником земельної ділянки цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,25 га, яка розташована на території Селецької сільської ради, кадастровий номер 5323685900:00:004:0256 ( а.с.3 ).

25 липня 2013 року між ОСОБА_5, орендодавець, і директором СТОВ «Селецька» ОСОБА_6, орендар, укладений договір оренди, строком дії 8 років та визначено розмір орендної плати, який становить 2444 грн. (а.с.4-5).

Даний договір оренди у встановленому порядку зареєстрований у відділі Держагенства Оржицького району (а.с.4-5, 46).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 772 від 30.09.2015 року підпис від імені ОСОБА_5 у договорі оренди землі від 25.07.2013 року та зразки підписів і почерку у документах групи №1 (надані в якості зразків підпису та почерку ОСОБА_5- перелік асортименту магазин "Все для дому" від 20.09.2010, експериментальні на 31 арк., звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 2011 рік (від 04.04.2011, 04.07.2011, 04.10.2011, 04.01.2012), за 2010 рік (від 06.04.2010, 05.07.2010, 04.10.2010, 05.01.2011), ярлик-розписка від 16.03.2010), та зразки підписів у документах групи №2 (надані в якості зразків підпису ОСОБА_5- заява пре відкриття поточного рахунку та картка із зразками підписів і відбитка печатки підприємця від 27.08.2010, припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 17.03.2011, та зразки підписів у документах групи №3 (надані в якості зразків підпису ОСОБА_5- ярлик-розписки від 16.02.2005 (2 екз.), 14.03.2007, перелік асортименту магазин "Все для дому" від27.08.2008, звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку: за 2004 рік від 02.04.2004, 05.04.2004, 06.10.2004, 05.01.2005; за 2005 рік від07.03.2005, 04.07.2005, 04.10.2005, 04.01.2006; за 2006 рік від 04.04.2006, 05.07.2006, 09.10.2006, 05.01.2007; за 2007 рік від 04.04.2007, 05.06.2007, 03.10.2007, 03.01.2008; за 2008 рік від 04.04.2008, 02.07.2008, 03.10.2008, 05.01.2009; за 2009 рік від 03.04.2009, 05.07.2009, 05.10.20 опис документів) виконані різними особами.

Протягом 2013 - 2014 років ОСОБА_5 отримувала орендну плату за договором оренди землі як в натуральній, так і в грошовій формі, що не суперечить умовам договору та підтверджується наданими відповідачем доказами, зокрема відомостями, розписками, видатковими касовими ордерами. Окрім того, ОСОБА_7 самостійно в 2014 році зверталася до орендаря із заявою про видачу їй грошових коштів в рахунок оренди земельного паю за 2014 рік (а.с.54-60).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка договір не підписувала, отже не було вільного волевиявлення власника землі на укладення оспорюваного правочину, а тому позов підлягає задоволенню.

Однак, з таким висновком колегія суддів в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував лише один доказ - висновок експерта. При цьому, відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта не є обов'язковим для суду і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу. Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Не заперечуючи тих обставин, що висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що у договорі оренди від 25 липня 2013 року підпис від імені ОСОБА_5 виконаний іншою особою, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Судом першої інстанції не встановлено чи дійсно порушуються права позивача та не з'ясовано в чому саме полягає порушення законних прав позивача з врахуванням встановлених по справі фактичних обставин.

Надаючи оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_5 після укладення в 2013 році спірного договору вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату протягом 2013 - 2014 років, підписувала відомості СТОВ «Селецька», надавала розписки про отримання коштів в рахунок отримання орендної плати, зверталася до СТОВ «Селецька» із заявою про видачу грошових коштів в рахунок оренди земельного паю, а відтак не висловлювала заперечень проти договору та продовжувала виконувати його умови. Такі дії орендодавця свідчать про її мовчазну згоду на продовження використання землі орендарем. До суду з позовом звернулася лише в 2015 році.

Отже, при ухваленні рішення, місцевому суду слід було враховувати поведінку позивачки після укладення спірного договору у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема, якщо орендодавець вчасно та у повному обсязі протягом періоду після укладення договору отримує орендну плату, а орендар використовує земельну ділянку з її призначенням, то слід вважати правочин вчиненим.

Дослідивши надані сторонами докази та надавши оцінку встановленим по справі фактичним обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що саме фактичне неодноразове прийняття позивачкою орендної плати свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на прийняття спірного договору до виконання та схвалення цього договору.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селецька» в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селецька» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити за недоведеністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_8

(підпис) ОСОБА_9

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1