Постанова

від 04.07.2016 по справі 815/2505/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2505/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року 16 год. 00 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № НОМЕР_1.

Ухвалою від 25.05.2016 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2016 року адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, зазначив, що враховуючи надані відповідачу первинні документи, висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, відтак підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. У судовому засіданні 14.06.2016 року надав письмові заперечення по справі (Том 2 а.с. 195-197), згідно яких зазначив, що підставою для ухвалення оскаржуваного повідомлення-рішення став Акт перевірки, під час якої було встановлено порушення позивачем приписів ОСОБА_1 кодексу України. Зазначив про правомірність оскаржуваного рішення та просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Андреал» зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та на обліку як платник податків перебуває у ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що у період з 14.12.2015 року по 22.12.2015 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» за період 01.05.2015 по 31.10.2015 рр.

За результатами перевірки було складено акт № 4341/22-02/32700884 від 29.12.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АНДРЕАЛ» код 32700884 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 року» (Том 1 а.с. 15-36).

На думку відповідача, з урахуванням вищенаведеного позивачем порушено п.198.1, п.198.6 ст.198, абз. 1 п.201.1 ст.201 ОСОБА_1 кодексу, ТОВ «АНДРЕАЛ» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 640788 грн., а саме : у травні 2015 року на суму 171808 грн, у червні 2015 року на суму 110903 грн., у липні 2015 року на суму 150487 грн, у серпні 2015 року на суму 99813 грн. та п.188.1 ст.188 ОСОБА_1 кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, ТОВ «АНДРЕАЛ» занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 15787 грн а саме : у травні 2015 року на суму 4767 грн, у червні 2015 року на суму 4382 грн., у липні 2015 року на суму 926 грн, у серпні 2015 року на суму 5616 грн, у вересні 2015 року на суму 19 грн, у жовтні 2015 року на суму 76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.02.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 656 575 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 328 288 грн. За результатами адміністративного оскарження, відповідачем було проведено повторно перевірку та частково скасовано рішення № НОМЕР_2 від 10.02.2016 року та прийняте нове - від 11.05.2016 року № НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість всього на суму 966 812,00 грн., з яких 644 541,00 грн. - сума донарахувань за основним зобов'язанням, 322 271,00 - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відтак, звернувся до суду.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до позовної заяви, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «АНДРЕАЛ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

29.02.2016 року ТОВ «АНДРЕАЛ» була подана скарга до Головного управління ДФС в Одеській області з доповненнями від 11.04.16 р., від 18.04.2016р., в результаті чого, у період з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року фахівцями ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 рр.

За результатами перевірки було складено акт від 08.04.2016 року № 80/15-32-14- 02/32700884 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» код ЄДРПОУ 32700884 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 по 31.10.2015року.» (Том 1 а.с. 59-90) Наведеним актом перевірки були підтверджені порушення встановлені актом ДПІ у Київському районі № 4341/22-02/32700884 від 29.12.2015 року.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС в Одеській області від 22.04.16 року № 877/10/15-32-10-0107 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.02.2016 року було частково скасовано.

На підставі вищенаведеного акту перевірки, з урахуванням рішення про результат розгляду скарги, ДПІ у Київському районі було прийнято податкове повідомлення- рішення № НОМЕР_1 від 11.05.2016 року про донарахування податку на додану вартість всього на суму 966 812,00 грн., з яких 644 541,00 грн. - сума донарахувань за основним зобов'язанням, 322 271,00 - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Так, Актом перевірки ДПІ було встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам Позивача з контрагентами ТОВ «ОСОБА_2 і Ко», ТОВ «АВТО КОМФОРТ» та ТОВ «МЕРКУРІЙ АВТО-ГРУПП».

Згідно акту перевірки ТОВ «Андреал» придбало у ТОВ «ОСОБА_2 і Ко» товар «Пломба наклейка Барєр 10*2см» у кількості 172 982 шт. та товар «Пломба наклейка Барєр 6*2» в кількості 61 600 шт. за ціною 0,48 грн. за штуку.

У тому ж періоді була встановлена реалізація товару «Пломба наклейка Барєр 10*2см» у кількості 428 285 шт. та «Пломба наклейка Барєр 10*2 см» у кількості 558 450 шт. за ціною 0,40грн.за шт.». Таким чином, відповідач робить висновок про встановлення реалізації «Пломби наклейки Барєр 10*2», за вартістю нижче вартості придбання.

Судом під час розгляду справи встановлено, що товар - «Пломба наклейка Барєр 10*2 см» та «Пломба наклейка Барер 6*2» були закуплені Позивачем 06.01.2015 р. у компанії ShenZhen ZhengXin Yin Yuan Co., Ltd в кількості 700 000 шт. за ціною 0,32 грн. за штуку, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/000033 від 06.01.2015 р., 06.03.2015 р. у компанії UAB VERTYBIU SAUGA в кількості 30000 шт. за ціною 0,36грн./штука, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/000979 від 06.01.2015р., 18.06.2015 р. у компанії UAB VERTYBIU SAUGA в кількості 430000 шт. за ціною 0,30 грн./штука, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/002465 від 18.06.2015р. В подальшому, частина цього товару була продана ПП «Торгівельна фірма» ОСОБА_2 і Ко» за ціною 0,40 грн.

Як пояснив представник позивача, ТОВ «Промислова група ЮГ» було зроблено замовлення на придбання товару у ТОВ «Андреал». У зв'язку з тим, що ТОВ «Промислова група ЮГ» замовила більше товару, ніж залишалося на складі ТОВ «Андреал», позивач вимушений був придбати частину раніше проданого товару у ПП «Торгівельна фірма «ОСОБА_2 і Ко». Однак, у зв'язку із тим, що ПП «Торгівельна фірма «ОСОБА_2 і Ко» відмовилась повертати товар за ціною, якою придбала вищенаведений товар, а саме, 0,40 грн. за штуку, Позивач вимушений був придбати його за суму 0,48 грн. за штуку, тобто на 8 копійок дорожче, ніж ціна придбання ПП «Торгівельна фірма «ОСОБА_2 і Ко».

Як пояснив позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, товар було реалізовано іншим українським покупцям, а також поставлено на експорт компанії ТОВ «Промислова група ЮГ», а саме: 08.05.2015р. в кількості 11000шт. за ціною 1,04грн. за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/001821 від 29.05.2015 p.; 29.05.2015 р. в кількості 2800 шт. за ціною 1,05грн за штуку, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/002175 від 29.05.2015 р.; 01.07.2015 р. в кількості 5500шт. за ціною 1,05грн за штуку. Митна декларація за №500030000/2015/002679 від 01.07.2015 р.; 24.07.2015р. в кількості 16143 шт. за ціною 1,10 грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/003003 від 24.07.2015 р.; 16.09.2015р. в кількості 96000шт. За ціною 0,88грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/003958 від 16.09.2015 р.; 25.09.2015р. в кількості 17940шт. за ціною 0,97грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/004104 від 25.09.2015 р.; 15.10.2015р. в кількості 100шт. за ціною 0,99грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/004436 від 29.05.2015 р.

Відтак, після купівлі товару у ПП «Торгівельна фірма «ОСОБА_2 і Ко» за ціною 0,48 грн. за штуку, Позивачем було реалізовано придбаний товар за ціною, що значно перевищує її, а саме -1,05 грн./ІДО грн./0,88 грн./0,97 грн./0,99 грн. за штуку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність факту продажу товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, а тому відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем ОСОБА_1 кодексу України.

Окрім того, під час проведення перевірки податковий орган заперечував факт транспортування товару від ТОВ «АВТО КОМФОРТ» на адресу Позивача. Оскільки ТОВ «АНДРЕАЛ» укладено Договір купівлі-продажу № 08/48 від 22.06.2015р. з ТОВ «АВТО КОМФОРТ» код за ЄДРПОУ 39515516 та Додаткова угода № 1 від 22.06.2015, згідно якої поставка товару здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем (ТОВ «АНДРЕАЛ») зі складу постачальника (ТОВ «АВТО КОМФОРТ»), за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6. Позивачем до перевірки було надано ТТН, де вантажовідправник ТОВ «АВТО КОМФОРТ» (код за ЄДРПОУ 39515516, 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А), замовник та вантажоодержувач ТОВ «АНДРЕАЛ», а саме: ТТН№ 145 від 31.07.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_3; ТТН № 152 від 06.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_3; TTH № 156 від 17.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_3; ТТН№ 161 від 26.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_3; ТТН№ 167 від 31.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_3

Слід зазначити, що ТОВ «АНДРЕАЛ» складено Договір оренди автотранспортного засобу з фізичною особою ОСОБА_2 - Орендодавець (м. Одеса, вул. Золотий берег, 13а, код НОМЕР_4), складений 05.08.2014 року та посвідчений нотаріально, в якому, Орендар - ТОВ «Андреал» приймає в термінове платне користування (оренду) транспортний засіб - автомобіль вантажний фургон марки Fiat Doblo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САЕ № 937221, виданого УДАІ ГУ МВС України в Одеській 03.08.2011 року. За домовленістю сторін, зазначений автомобіль може використовуватись орендарем при здійсненні виробничої діяльності, для службових поїздок та вантажного перевезення дрібних речей. Строк дії договору 3 роки. Орендна плата складає 1000 грн. щомісячно.

Інших орендованих або власних автотранспортних засобів, згідно бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби», на підприємстві не значиться. (До перевірки надано завірена копія бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби»).

Таким чином, відповідач робить висновок, що автомобіль НОМЕР_3, на якому, здійснювалось перевезення товару з м. Дніпропетровськ до місцезнаходження замовника - м. Одеса, на підприємстві ТОВ «АНДРЕАЛ» не значиться, інші договори на транспортні перевезення не складались, тому підтвердити фактичне транспортування вказаного товару в ході перевірки, не можливо.

Як зазначив представник позивача, в товарно-транспортних накладних було не вірно зазначено номер автомобіля, яким здійснювалось транспортування товару. Після виявлення наведеної описки, не вірно зазначений номер був закреслений, а зверху було дописана номер машини, яка знаходиться на балансі Позивача та яким здійснювалось транспортування товару, а саме, автомобіль вантажний фургон марки Fiat Doblo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5. Окрім того, прізвище та ініціали водія, ОСОБА_3, були зазначені вірно. Також, представник позивача вказав на те, що виправлення, здійснене при оформленні товарно-транспортних накладних, здійснювалось у відповідності до вимог розділу 4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», відповідно до якого, помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Суд зазначає, що на підтвердження факту перевезення вантажу позивачем надані віповідні подорожні листи та накази ТОВ «АНДРЕАЛ» про відрядження, де зазначено автомобіль марки Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_5 та водій - ОСОБА_3

Що стосується твердження відповідача про неможливість підтвердити, яким фактично видом транспорту та за яким маршрутом здійснювалось транспортування товару, так як у ТТН відображена адреса - 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А, тоді як згідно Додаткової угоди № 1 від 22.06.2015, поставка товару повинна була здійснюватися на умовах само вивозу товару покупцем (ТОВ «АНДЖРЕАЛ») зі складу постачальника «ТОВ «АВТО КОМФОРТ», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6, суд зазначає про необґрунтованість таких висновків, оскільки в товарно-транспортних накладних у графі «Вантажовідправник» зазначена юридична адреса ТОВ «АВТО КОМФОРТ» - 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А. Разом з тим, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6. є місцем вивезення товару яке зазначене у відповідній графі «Пункт навантаження». Ця сама адреса міститься й у додатковій угоді № 1, на яку робить посилання податковий орган. Такі самі порушення були встановлені і щодо ТТН складених відносно ТОВ «МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП» код за ЄДРПОУ 37294648. Разом з тим, у графі товарно-транспортних накладних «Вантажовідправник» вказана юридична адреса контрагента, а саме: «ТОВ «МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП» код за ЄДРПОУ 37294648, ІНН372946405915, вул. Дзержинського, буд. 45, м. Макіївка, Донецька область.» Проте, пунктом навантаження є м. Маріуполь, вул. Кузнечна, буд. 2. Саме ця адреса зазначена у відповідній графі товарно-транспортних накладних «Пункт навантаження». Окрім того, представник позивача зазначив, що приміщення (пункт навантаження) за адресою: м. Маріуполь, вул. Кузнечна, буд. 2 ТОВ «МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП» орендує на підставі договору оренди приміщення № 22 від 1 січня 2016 року.

Що стосується твердження відповідача про відсутність коду товарів УКТ ЗЕД у податкових накладних, суд зазначає, що не усі товари, зазначені у податкових накладних підлягають обов'язковій сертифікації, а отже, не потребують визначення коду УКТ ЗЕД. Перелік таких товарів зазначено у додатку № 1 до Порядку оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні. Окрім того, зазначення коду УКТ ЗЕД покладено на платника податку - продавця. В свою чергу, на підтвердження товарності операцій між ТОВ «АНДРЕАЛ» та ТОВ «АВТО КОМФОРТ», ТОВ «МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП» позивачем надано догови купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, паспорти якості.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 ОСОБА_1 кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем до перевірки та суду документи є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

При цьому співставленням даних, зазначених у первинних документах наданих позивачем суду, не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських відносин позивача з контрагентом і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.

Натомість відповідачем не надано жодної оцінки вищевказаним первинним документами, хоча такі, як вбачається з акту перевірки, були йому представлені, а також не надано належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення таких операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи є первинними в розумінні п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і мають обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 вказаного Закону. Вказані первинні документи підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю, а відтак віднесення до витрат зазначених сум не суперечить вимогам п. 138.2 п. п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ОСОБА_1 кодексу України.

Окрім того, необхідно зазначити, що перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, не об'єктивно та не у повній мірі.

Суд також зазначає, що під час розгляду адміністративної справи судом запитувалась інформація у представника відповідача, щодо наявності інформації та доказів про залучення субпідрядників контрагентами позивача щодо здійснення господарських операцій та чи досліджувалось це питання під час проведення перевірок позивача. Представник відповідача зазначив, що зустрічна звірка контрагентів позивача не проводилася, наявність субпідрядних договорів під час здійснення перевірки господарської діяльності позивача не досліджувалась.

Відповідно до п.2. ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ОСОБА_1 кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI «витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу».

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-X1V (із змінами та доповненнями) «Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Відповідно ст. 2 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.99р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ОСОБА_1 Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою, податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.44.2 ст.44 ОСОБА_1 Кодексу України «для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу».

Відповідно до п.138.8 ст.138 ОСОБА_1 кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, ,виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих матеріальних витрат, загальновиробничі витрати, які відносяться, на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Склад витрат на збут визначено п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ОСОБА_1 кодексу України. Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ОСОБА_1 кодексу України до складу інших витрат включаються В«витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в т.ч. витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг ...)».

Відповідно до п.138.2 ст.138 ОСОБА_1 кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI В«витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II КодексуВ» .

Згідно п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV В«Про бухгалтерський облік ; фінансову звітність в УкраїніВ» , із змінами та доповненнями, В«фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського облікуВ» .

Відповідно п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» , із змінами та доповненнями, В«підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції , г якщо це неможливо, безпосередньо після її закінченняВ» . Відповідно п.2 ст.9 зазначеного Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до гі.198.1 ст.198 ОСОБА_1 кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ОСОБА_1 Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за договорами підтверджується всіма необхідними первинними документами договорами, накладними, платіжними дорученнями, які були в наявності під час проведення перевірки у податкового органу та описані в Акті перевірки. Копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за зазначеними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Наявними під час перевірки первинними документами підтверджується отримання позивачем товарів та послуг, згідно договорів з контрагентами.

Під час розгляду адміністративної справи судом було досліджено відповідну первинну документацію надану позивачем, а саме: відповідні договори укладені з контрагентами (Том 1 а.с. 125-130, 177-180, 183-187, Том 2 а.с. 16-22) відповідні контракти та додаткові угоди, митні декларації, податкові та видаткові накладні (Том 1 а.с. 188-217, Том 2 а.с. 46-76, 93-183) товарно-транспортні накладні та подорожні листи (Том 1 а.с. 218-229, Том 2 а.с. 26-35) накази про відрядження (Том 1 а.с. 235-234) паспорти якості продукції, сертифікати відповідності (Том 1 а.с. 235-250, Том 2 а.с. 1-15, 36-45) тощо.

Під час перевірки відповідачу такі документі були надані в повному обсязі й будь-яких зауважень чи претензій до форми чи змісту наданих позивачем до перевірки документів з боку відповідача не було.

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів судом вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, а договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що при укладанні договорів постачання та надання послуг із вищезазначеними контрагентами позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагентів та здійснення господарської діяльності, перевірив усі загальнодоступні відомості щодо них для здійснення сумісної господарської діяльності. Інформацію про наявність у контрагентів-постачальників основних фондів, найманих працівників, а також податкову інформацію щодо стану цих підприємств в своєму податковому органі з'ясувати було неможливо з огляду на відсутність у позивача доступу до неї. Крім того представник позивача зазначив, що договори постачання товарів та надання послуг контрагентами позивача фактично виконувались, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із цими підприємствами були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.

Зазначених обставин представниками податкового органу в судовому засіданні спростовано не було.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів визнання недостовірними цих документів у встановленому законодавством порядку відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідачем зроблено невірний висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № НОМЕР_1 винесені неправомірно та підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі В«Серявін та інші проти УкраїниВ» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29)

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, беручи до уваги, що позивач довів суду реальність господарських правовідносин, що виникли між ним та його контрагентами, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача питання про стягнення судового збору при зверненні до адміністративного суду вирішується судом відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № 0000927777 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2016 року № НОМЕР_1.

Стягнути з ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39549642) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРЕАЛ» (код ЄДРПОУ 32700884) судові витрати у розмірі 14502, 19 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот дві грн. 19 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Суддя О.М. Тарасишина