Ухвала

від 01.07.2016 по справі 915/2075/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 липня 2016 року Справа № 915/2075/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Васищака І.М.

Селіваненка В.П.,

розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015

у справі № 915/2075/14 господарського суду Миколаївської області

за позовом прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до виконавчого комітету Миколаївської міської ради

товариства з обмеженою відповідальністю "Южное море"

Миколаївської морської спортивно-технічної школи товариства сприяння оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Універс"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно за державою, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2015 у справі № 915/2075/15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2016 касаційну скаргу Фонду державного майна України повернуто на підставі ст. 107, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Фонд державного майна України вдруге звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2015 у справі № 915/2075/15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до статті 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2015 у справі № 915/2075/15 в Одеському апеляційному господарському суді по суті не переглядалось.

За таких обставин у касаційної інстанції відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2015 у справі № 915/2075/15 без перегляду його в апеляційному порядку, у зв'язку з чим у прийнятті касаційної скарги в цій частині слід відмовити.

Щодо оскарження Фондом державного майна України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015, Фонд державного майна України надав докази сплати судового збору у розмірі 8 769,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2015 № 1399 та заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за вимоги майнового характеру.

В обґрунтування вказаного клопотання Фондом державного майна України надано виписки по рахункам з урахуванням КЕКВ, лист Державної казначейської служби України від 14.01.2016 №11-08/13-578, наказ Фонду державного майна України від 04.03.2016 № 468/329.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням його від сплати (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати .

Однак, Фондом державного майна України не надано доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які перешкоджають сплаті ним судового збору (станом на час звернення до суду з касаційною скаргою) , а також доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Відтак, наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення скаржникові сплати судового збору або звільнення від такої сплати.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 № 1098 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2008 № 19) паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Мета бюджетної програми відображає цілі, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми у середньостроковому періоді, відповідає пріоритетам державної політики у відповідній сфері, визначеним нормативно-правовими актами, та спрямована на досягнення стратегічних цілей головного розпорядника бюджетних коштів. Мета повинна бути чіткою, реальною та досяжною.

Завдання бюджетної програми відображають основні етапи і шляхи виконання бюджетної програми протягом бюджетного періоду та спрямовані на досягнення її мети. Завдання мають бути чітко сформульованими, конкретними та їх виконання може бути перевірено за допомогою результативних показників бюджетної програми.

Напрями використання бюджетних коштів - дії (заходи), що спрямовуються на досягнення мети та забезпечують виконання завдань в межах коштів, передбачених на виконання бюджетної програми.

Як вбачається з наказу Фонду державного майна України від 04.03.2016 № 468/329, наданого скаржником до касаційної скарги, ним затверджено паспорт бюджетної програми на 2016 рік Фонду державного майна України за КПКВК 6611020 "Заходи, пов'язані з проведенням приватизації державного майна".

Проте, скаржником не додано самого паспорту, який затверджено та в якому повинно бути зазначено обсяг бюджетних призначень/бюджетних асигнувань та напрями використання бюджетн6их коштів.

Відповідно до п. 2.3 наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2002 № 1098 (в редакції, чинній станом на 01.04.2016 (дату подання касаційної скарги)) головні розпорядники коштів державного бюджету (далі - головні розпорядники) оприлюднюють шляхом розміщення на своїх офіційних сайтах паспорти бюджетних програм на поточний бюджетний період (включаючи зміни до паспортів бюджетних програм) у триденний строк з дня затвердження таких документів та звіти про виконання паспортів бюджетних програм за звітний бюджетний період у триденний строк після подання таких звітів до Міністерства фінансів України.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду державного майна України ( www.spfu.gov.ua/userfiles/pdf/pasport1_789.pdf ), у паспорті бюджетної програми на 2016 рік (пп. 4 п. 9 паспорта) затверджено напрями використання бюджетних коштів, зокрема, сплата судового збору у розмірі 2 608,9 тис. грн. (разом із загального та резервного фондів).

Крім того, відповідно до додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету № 6610000 (Фонд державного майна України) передбачено видатки Державного бюджету України на 2016 рік у розмірі 177 694,8 тис. грн. (на загальний та спеціальний фонди).

Вищевикладене свідчить про відсутність виняткових обставин (важкий фінансовий стан), які б перешкоджали сплаті скаржником судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Фонду державного майна України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14.

Пунктом 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 01.07.2016 касаційна скарга може бути подана повторно, тому клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 53, 86, 107, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Фонду державного майна України у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2015 у справі № 915/2075/15.

2. Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.

3. Повернути касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/2075/14 (з доданими до неї документами).

4. Справу № 915/2075/14 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.М. Васищак

В.П. Селіваненко