Ухвала

від 15.06.2016 по справі 2а-9856/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/57374/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай кью медіа»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 2а-9856/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай кью медіа»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2012 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.03.2012р. № 0001382312 та № 0001372312 про збільшення ТОВ «Ай Кью Медіа» сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на 254363,00 грн. та на 203490,00 грн. відповідно (включаючи суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що в судовому процесі встановлено факт придбання позивачем у ТОВ «Ціррус ЛТД» рекламних послуг, підтвердження витрат позивача на придбання цих послуг у сумі 976754,39 грн., в тому числі ПДВ 162754,39 грн., документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, які відповідають нормативно встановленим вимогам до цих документів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено: апеляційний суд дійшов протилежного висновку щодо оцінки документів, виписаних стосовно господарських операцій між ТОВ «Ціррус ЛТД» та позивачем, не визнавши їх доказом здійснення цих операцій, а відтак і права позивача на збільшення сум витрат та податкового кредиту в податковому обліку.

В касаційній скарзі ТОВ «Ай Кью Медіа» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення внаслідок цього обставин справи та їх юридичної оцінки.

Відповідач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріально і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.02.2012 № 187/23-12/32830329 про завищення ТОВ «Ай Кью Медіа» суми валових витрат в податковому обліку за 3 квартали 2010 року на 813962,00 гнр. та суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 162792,39 грн. за операціями з поставки рекламних послуг від ТОВ «Ціррус ЛТД». Висновок ДПІ про вище зазначені порушення позивачем податкового законодавства вмотивований посиланням на встановлені в результаті здійснення заходів податкового контролю обставини, які спростовують достовірність документів, на підставі яких позивач збільшив суми валових витрат та податкового кредиту, а саме: обставини щодо відсутності з боку ТОВ «Ціррус ЛТД» підприємницької діяльності, реєстрації останнього громадянкою Ковтун Ю.М., яка вказана в реєстраційних документах як засновник, на пропозицію інших осіб за винагороду та без фактичного здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012р. № 0001382312 та № 0001372312 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на 254363,00 грн. (в тому числі: 203490,00 грн. - основний платіж та 50873,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), та на 203490,00 грн. (в тому числі: 162792,00 грн. - основний платіж та 40698,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) відповідно.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення суми витрат до валових витрат, а суми ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, як підстави для декларування платником податків сум валових витрат та податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що задекларовані ТОВ «Ай Кью Медіа» сума валових витрат 813962,00 грн. в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року та сума податкового кредиту 162792,39 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року підтверджені актами виконаних робіт; фотозвітами, на яких зафіксовані надані ТОВ «Ціррус ЛТД» рекламні послуги; податковими накладними, виписаними ТОВ «Ціррус ЛТД»; банківськими виписками щодо руху грошових коштів по рахунку позивача як оплата за придбані рекламні послуги. ЦІ послуги придбані позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання - замовників послуг з проведення рекламної компанії. Передача результатів послуг позивачем замовникам підтверджується актами приймання виконаних робіт. Перелічені документи відповідають вимогам, встановленим нормативними актами, а їх дійсність підтверджена показаннями свідка Ковтун Ю.М., засновника і директора ТОВ «Ціррус ЛТД», яке на дати виписування податкових накладних було зареєстровано платником ПДВ та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Правила оцінки доказів у адміністративній справі встановлені нормами ст. 86 КАС України Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до отриманої ДПІ в результаті здійснення заходів податкового контролю податкової інформації, яка зафіксована в акті перевірки від 24.02.2012 № 187/23-12/32830329, громадянка Ковтун Ю.М. одночасно виступає засновниками ТОВ «Імпульс К» (код ЄДРПОУ 37244026), ТОВ «Ціррус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37022720), ТОВ «Тейковер» (код ЄДРПОУ 35676802), ТОВ «Прімавера-2000» (код ЄДРПОУ 31608943), ТОВ «Метал-Холдінг» (код ЄДРПОУ 31593576), ТОВ «ТК «Вестрайн Імпульс» (код ЄДРПОУ 37242359) (а.с. 26, т.1). Як свідчить звуковий запис судового засідання Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012, збережений на носії інформації (компакт-диск), додаток до журналу судового засідання від 22.11.2012 та приєднаний до матеріалів справи, свідок Ковтун Ю.М. показала, що реальної господарської діяльності як директор ТОВ «Ціррус ЛТД» не здійснювала, документи від імені товариства не складала, печаткою не користувалась.

Ці докази, однак, не були взяті до уваги судом першої інстанції при оцінці документів, наданих позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Ціррус ЛТД», в яких уповноваженою особою останнього вказано Ковтун Ю.М., що і призвело до неправильного встановлення судом першої інстанції обставин у справі. Натомість, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст. 86 КАС України, дійшов висновку, що надані позивачем вище зазначені документи, як підписані не уповноваженою особою від імені ТОВ «Ціррус ЛТД», не є доказом господарських операцій позивача з вказаним товариством та права позивача на збільшення сум валових витрат та податкового кредиту за операціями з поставки послуг з цим контрагентом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Одним із обов'язкових реквізитів, які повинні бути зазначені в первинних та зведених облікових документах, визначених частиною 2 цієї статті, є посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзаци шостий і сьомий в редакції до внесення змін Законом України від 03.09.2015 № 675-VІІІ).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 08.10.1998 N 469) (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Доводи ТОВ «Ай Кью Медіа», викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, а відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Кью Медіа» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев