Рішення

від 01.07.2016 по справі 371/222/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.07.2016 Єдиний унікальний № 371/222/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 222 /16-ц

Провадження № 2/371/ 194 /16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Шкребтія В.В., Потьомки Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сантехмонтаж - 505» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаним позовом звернувся позивач та просив суд:

- визнати незаконним наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК в частині звільнення його з посади водія-слюсаря за пунктом 7 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновити його на роботі на даній посаді;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу з 14 січня 2016 року по дату постановлення рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував порушенням відповідачем під час його звільнення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні у зв'язку із їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, покази свідків, дослідивши позовну заяву, додані до неї документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» від 03 серпня 2011 року № 32-ВК був прийнятий на роботу на посаду водія-слюсаря.

Відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК позивача 14 січня 2016 року звільнено з роботи слюсаря цього підприємства у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані.

Тобто, позивач відповідно до вказаного наказу звільнений 14 січня 2016 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Частина 3 ст. 40 КЗпП України містить імперативну норму, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Аналізуючи зміст ч. 3 ст. 40 КЗпП України суд приходить до висновку, що роботодавець не має права звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності цього працівника, навіть при наявності підстав, зазначених у п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного суду України, зробленого в п. 17 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Відповідно до вказаного висновку, правило про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст.40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач з 15 січня 2016 року по 06 лютого 2016 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в Білоцерківській міській лікарні № 1, про що свідчить листок непрацездатності серії АГЩ № 319292 (а.с. 11).

Відповідно до показів свідка ОСОБА_5, яка на момент звільнення була відповідальна за кадрове забезпечення підприємства, наказ про звільнення позивача був підписаний директором підприємства ОСОБА_6 не 14 січня 2016 року, оскільки останній на той момент тяжко хворів та знаходився вдома, а на наступний день, тобто 15 січня 2016 року (02 година 00 хвилина судового засідання 16.05.2016).

Свідок ОСОБА_7 дала покази, що вона здійснює бухгалтерське обслуговування товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» по цивільно-правовій угоді з 2015 року. Вона повідомила суд, що на підприємстві відповідача кадрове забезпечення, в тому числі підготовку наказів, здійснює свідок ОСОБА_5 (02 година 25 хвилина судового засідання 16.05.2016).

Таким чином із показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які є свідками зі сторони відповідача, вбачається, що кадровим забезпеченням у відповідача займалася ОСОБА_5, з показів якої вбачається, що наказ про звільнення відповідача підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» ОСОБА_6 15 січня 2016 року.

Факт перебування позивача в стані непрацездатності також підтвердив свідок ОСОБА_8, який є лікарем стоматологом Миронівської центральної районної лікарні, що оглядав позивача 14 січня 2016 року. Свідок в судовому засіданні під загрозою кримінальної відповідальності за дачу неправдивих показів повідомив, що 14 січня 2016 року позивач звернувся до його для надання лікарської допомоги. Після огляду позивача свідком констатовано подвійний перелом нижньої щелепи, але у зв'язку із тим, що позивач потребував медичної допомоги, яка в Миронівській центральній районній лікарні не надається, він видав йому довідку-направлення на лікування в Білоцерківську міську лікарню № 1. Свідок підтвердив, що позивач 14 січня 2016 року перебував у непрацездатному стані внаслідок подвійного перелому щелепи, один з переломів був відкритий (00 годин 07 хвилина судового засідання 02.06.2016).

Тобто, в день підписання наказу про звільнення 15 січня 2016 року позивач, внаслідок захворювання, перебував у непрацездатному стані та проходив стаціонарне лікування, а тому розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим.

Під час розгляду справи представники відповідача не надали доказів, які б спростовували факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 15 січня по 06 лютого 2016 року та підписання оскаржуваного наказу не 15 січня 2016 року, а 14 січня 216 року.

Факт звільнення позивача саме 15 січня 2016 року підтверджується показами свідка ОСОБА_5, яка готувала проект наказу про звільнення позивача та була відповідальна за кадрове забезпечення підприємства, а також являлась дружиною директора товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» ОСОБА_6, який підписував наказ про звільнення позивача.

Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» ОСОБА_6 не може бути допитаний у зв'язку із його смертю.

За таких обставин суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи на товаристві з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505», згідно наказу цього підприємства від 14 січня 2016 року № 05-ВК, здійснено з порушенням норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а отже є необґрунтованим та незаконним.

У разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

Оскільки позивача звільнена незаконно, то він повинен бути поновлений судом на роботі на тій посаді, яку він займав до свого звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Із копії трудової книжки позивача та витягу з наказу від 03 серпня 2011 року № 32-ВК, вбачається, що позивач був прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» на посаду водія-слюсаря (а.с. 8, 49).

Відповідач не надав доказів того, що позивача було переведено з посади водія-слюсаря на посаду слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач до його звільнення займав посаду водія-слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505», запис в оскаржуваному наказі, що він звільнений з посади слюсаря цього підприємства є помилковим.

Таким чином, позивач повинен бути поновлений на роботі на посаді водія-слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505».

Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 січня 2016 року по дату постановлення рішення, підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 січня 2016 року по 01 липня 2016 року (дату постановлення рішення), виходячи з наступного.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача звільнено з посади слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» 14 січня 2016 року.

Згідно з ст. 241-1 КЗпП України строки припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто останнім робочим днем позивача є 14 січня 2016 року (дата звільнення).

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки останнім днем роботи позивача в товаристві з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» є 14 січня 2016 року, то першим днем вимушеного прогулу є 15 січня 2016 року, і саме з цього дня починається період з якого позивачу слід виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на вказані обставини, позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації за вимушений прогул підлягає задоволенню частково.

Відповідно до довідки про доходи № 10, виданої відповідачем 03 березня 2016 року, позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 1828 гривень 28 копійок за період роботи з 01 по 14 січня 2016 року (а.с. 51).

Тобто, позивач отримав заробітну плату за роботу 14 січня 2016 року.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 3 ст. 40, ст. ст. 235, 241-1 КЗпП України, п.п. 2.27, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, керуючись ст. ст. 1-3, 8, 10, 11, 15, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря за пунктом 7 статті 40 Кодексу законів про працю України незаконним та поновити його на посаді водія-слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505».

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2016 року по 01 липня 2016 року.

4.В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505», ідентифікаційний код 30170566, на користь держави Україна судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

6.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія-слюсаря товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж - 505».

7.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

8.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук