Рішення

від 20.09.2016 по справі 371/222/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/222/16-ц Головуючий у І інстанції Поліщук А. С. Провадження № 22-ц/780/4668/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О. Категорія 53 20.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконним наказ ТОВ «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК в частині звільнення його з посади водія-слюсаря за пунктом 7 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновити його на роботі на даній посаді; стягнути з ТОВ «Сантехмонтаж - 505» на користь позивача компенсацію за час вимушеного прогулу з 14 січня 2016 року по дату ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Сантехмонтаж-505» на посаді водія - слюсаря. Відповідач під час звільнення з роботи позивача порушив вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що його було звільнено у період його тимчасової непрацездатності, оскільки з 14 січня 2016 року по 05 лютого 2016 року він перебував на лікарняному. Відповідач незаконно заднім числом сфальсифікував наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 01 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано наказ ТОВ «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК в частині звільнення ОСОБА_2 з посади слюсаря за пунктом 7 статті 40 Кодексу законів про працю України незаконним та поновлено його на посаді водія-слюсаря ТОВ «Сантехмонтаж - 505». Стягнуто з ТОВ «Сантехмонтаж - 505» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2016 року по 01 липня 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сантехмонтаж-505» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт перебування позивача у нетверезому стані і останній визнав факт вживання алкоголю в той час коли мав перебувати на робочому місці. 14 січня 2016 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та постанову не оскаржував. Факт появи на роботі у нетверезому стані підтверджується також показами свідків. 14 січня 2016 року ОСОБА_2 залишив робоче місце та про місце свого перебування та свій стан відповідача не повідомив. Лише 06 лютого 2016 року позивач надав листок непрацездатності, згідно якого він з 15 січня 2016 року по 06 лютого 2016 року перебував на лікарняному.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно наказу ТОВ «Сантехмонтаж - 505» від 03 серпня 2011 року № 32-ВК ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду водія-слюсаря.

Відповідно до наказу ТОВ «Сантехмонтаж - 505» від 14 січня 2016 року № 05-ВК ОСОБА_2 звільнено з роботи слюсаря (поява на роботі в нетверезому стані) з 14 січня 2016 року.

З наявного у матеріалах справи листка непрацездатності, виданого Білоцерківською міською лікарнею, вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарі з 15 січня 2016 року по 05 лютого 2016 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено незаконно, а тому він повинен бути поновлений судом на роботі на тій посаді, яку він займав до свого звільнення.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

У пунктах 17, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2016 року, тобто в день звільнення позивача з роботи, було складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою КХ №012277 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Вказана постанова є чинною, а будь-які докази того, що позивач її оскаржував у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначає, що його було звільнено з роботи у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність .

Позивача звільнено 14 січня 2016 року, тобто не в період його тимчасової непрацездатності. Доводи позивача, в частині підписання наказу про звільнення 15 січня 2016 року, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до наданого суду наказу, останній виданий 14 січня 2016 року.

Таким чином, звільняючи позивача з роботи ТОВ «Сантехмонтаж-505» не було порушено п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Доводи позивача в частині не відібрання в нього пояснення перед звільненням, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як визнано сторонами у справі позивач 14 січня 2016 року з обіду залишив робоче місце і з'явився на роботі лише 06.02.2016 року.

Крім того зазначена обставина не впливає на доведений факт перебування позивача на роботі в нетверезому стані, що є підставою до звільнення у відповідності до вимог ст.. 40 п. 7 КзпП України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та на що обґрунтовано посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 1 212 грн. 64 коп., який був сплачений апелянтом за вимоги про визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. ОСОБА_2 при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі, а тому судовий збір, сплачений відповідачем в цій частині, у розмірі 606 грн. 32 коп. необхідно компенсувати останньому за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505» задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 01 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505», місце знаходження - вул. Пироженка, 1, м. Миронівка Київської області, судовий збір у розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять гривень, 64 копійки).

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехномонтаж-505», місце знаходження - вул. Пироженка, 1, м. Миронівка Київської області, судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість гривень 32 копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Яворський М.А.