Ухвала

від 29.06.2016 по справі 743/573/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/573/16-ц Провадження № 22-ц/795/1319/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Євстафіїв О. К.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К., суддів:Литвиненко І.В., Страшного М.М., при секретарі:Нечасному О.Л., за участю:представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Антоненко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Ріпкинського районного суду від 23 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна, третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко Володимир Васильович,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дану ухвалу.

23.05.2016 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пред'явили позов до ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_5 про:

- визнання недійсними

1) посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. за реєстровим № 8213 договору від 07.12.2009 р. про розірвання укладеного ОСОБА_9 від іменні ОСОБА_7 й ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей останніх з ОСОБА_10 договору купівлі-продажу будівлі зерноскладу літ. А-1, що розташована по АДРЕСА_1, який укладено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ОСОБА_10,

2) договору купівлі-продажу цієї ж будівлі від 11.11.2011 р., укладеного між ОСОБА_10 і ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М. за реєстровим № 1733,

- про витребування від ОСОБА_5 вказаної будівлі та про визнання за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права власності на неї. Позовні вимоги зводяться до того, що спірна будівля вибула з володіння позивачів проти їх волі.

У цей же день - 23.05.2016 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до суду заяву про забезпечення їхнього позову шляхом накладення арешту на будівлю зерноскладу, що розташована по АДРЕСА_1. Дана заява обґрунтовується тим, що відповідач ОСОБА_5 - нинішній власник цієї будівлі необмежена у можливості її відчужити, що може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою судді від 23.05.2016 р. заяву ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про забезпечення позову задоволено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- питання про забезпечення позову судом вирішено до відкриття провадження у справі,

- оскаржувана ухвала не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про забезпечення позову,

- суд не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував обсягу позовних вимог, даних про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати заявники, позовним вимогам.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що право власності на будівлю зерноскладу, яка розташована по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_5, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення по справі у випадку задоволення позову, т.я. відповідач може відчужити цю будівлю. Даний висновок суду є вірним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

- 08.09.2008 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у ОСОБА_10 нежитлову будівлю зерноскладу літ. А-1, площею 2064,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, який посвідчено нотаріально (а.с. 12-13),

- 20.08.2008 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видали на ім'я ОСОБА_9 нотаріально посвідчені довіреності, якими уповноважили останнього діяти від їх імені та в їхніх інтересах з усіх без винятку питань, що стосуватимуться їхніх прав та інтересів, які ОСОБА_9 вважатиме прийнятними або доцільними, за умови, що його дії відповідатимуть вимогам чинного законодавства (копії цих довіреностей на а.с. 19, 20),

- 07.12.2009 р. ОСОБА_9, діючи на підставі вищевказаних довіреностей, уклав зі ОСОБА_10 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. договір про розірвання договору купівлі-продажу спірної будівлі від 08.09.2008 р. (копія даного договору на а.с. 14),

- 11.11.2011 р. ОСОБА_10 продав спірну будівлю зерноскладу ОСОБА_5, що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М. (а.с. 15-17), та копією витягу КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07.12.2011 р. № 32362440 про державну реєстрацію права власності на підставі цього договору (а.с. 18),

- зазначені вище договори від 07.12.2009 р. і від 11.11.2011 р. оспорюються позивачами.

Провадження у даній справі відкрито 06.06.2016 р., що підтверджено копією відповідної ухвали (а.с. 60).

З встановленого випливає, що:

- між сторонами дійсно виник спір з приводу права власності на будівлю зерноскладу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- ОСОБА_5 в силу ст. 319 ЦК України може її відчужити у будь-який момент. Отже існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі у випадку задоволення позову, що може ускладнити виконання рішення по справі у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги суд відкидає. Так:

- посилання ОСОБА_5 на те, що оскаржувана ухвала не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про забезпечення позову, суперечать змісту цієї ухвали. Також суперечать її змісту та матеріалам справи і твердження ОСОБА_5 про те, що місцевий суд не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що суд не з'ясував обсягу позовних вимог, даних про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати заявники, їхнім позовним вимогам. Отож заява ОСОБА_7 й ОСОБА_8 про забезпечення позову розглянута судом І інстанції повно, всебічно та об'єктивно,

- у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову допускається після відкриття провадження у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вона подана з додержанням вимог ст. 151 цього Кодексу. У той же час у частині 4 ст. 122 ЦПК України зазначено, що питання про відкриття провадження у справі вирішується не пізніше 3 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення її недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про забезпечення позову, яка надійшла одночасно з їхньою позовною заявою, відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України і підстав для залишення її без руху або повернення не було. Тому суддя зобов'язаний був її розглянути у передбачений ч. 1 ст. 153 ЦПК України строк і припис цієї норми права ним виконано. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Виходячи з встановлених та описаних вище обставин даної справи, скасування оскаржуваної ухвали лише з тієї підстави, що заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про забезпечення позову розглянута по суті до відкриття провадження у справі, матиме формальний характер. Цього висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням і того, що 06.06.2016 р. провадження у справі відкрите і що ні ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, ні її представник у судовому засіданні не вказують, які негативні для ОСОБА_5 наслідки потягло за собою забезпечення позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у застосований місцевим судом спосіб.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ч. 1 п. 1, 313 - 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу Ріпкинського районного суду від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: