Рішення

від 02.11.2016 по справі 743/573/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/573/16-ц Провадження № 22-ц/795/1775/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Острянський В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:ОСОБА_5, представника ОСОБА_6- адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ОСОБА_8 і ОСОБА_12 звернулись з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про розірвання договору купівлі-продажу майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 11.11.2011 року, про визнання права власності на майно, про витребування майна з припиненням права власності на це майно, посилаючись на те, що позивачі 08.09.2008 року придбали у ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу нежитлову будівлю - зерносклад, розташований в с.Голубичі, вул.Чернігівська, 1 Ріпкинського району, повністю здійснивши розрахунок з його продавцем.

Зазначили, що 20 серпня 2008 року кожний окремо з них надали ОСОБА_10 довіреності на право представляти їх інтереси перед третіми особами, в т.ч. уповноважили оформити право власності на нерухоме майно, що знаходиться в с.Голубичі Ріпкинського району та отримати свідоцтво про право власності на нерухоме майно та замовляти і одержувати в органах технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна довідки (витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно), інші документи та документацію, включаючи технічну.

Зазначили, що ними 01 грудня 2008 року було засноване ТОВ «Знак якості Юг» (ЄДРПОУ 36279152) з основним видом діяльності - виробництвом будівельних матеріалів з пластмас, яке на даний час є діючим, і після ремонту придбаного зерноскладу навесні 2009 року у його приміщенні було змонтовано виробничу лінію, завезене обладнання і розпочато виробництво продукції цим господарюючим суб»єктом. Що влітку 2015 року позивачі зняли виробничу лінію в приміщенні зерноскладу в с.Голубичі та продали останню разом з обладнанням. Що восени 2015 року позивачі вирішили продати належну їм нерухомість у вигляді приміщення зерноскладу, яке вони набули в 2008 році.

Проте через свого представника у листопаді 2015 року вони дізнались від нотаріуса ОСОБА_5, що вказане приміщення на підставі договору про розірвання договору купівлі-продажу від 07 грудня 2009 року, який було укладено між їх представником ОСОБА_10 і ОСОБА_11, вже їм не належить і передане у власність попереднього власника - продавця ОСОБА_11 та що останній 11 листопада 2011 року згідно з договором купівлі-продажу продав спірне майно ОСОБА_6, яка ним володіє до сьогоднішнього дня.

Позивачі вважають, що, як договір про розірвання договору купівлі-продажу нерухомості між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 від 07 грудня 2009 року, так і договір купівлі-продажу нерухомості між ОСОБА_11 і ОСОБА_6 від 11 листопада 2011 року є незаконними і підлягають визнанню у судовому порядку недійсними. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі послались на те, що вони не уповноважували ОСОБА_10 на відчуження майна у будь-який спосіб та що відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок злочинної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Тому, пославшись на наведене, позивачі просили суд задовольнити їх позов.

Рішенням Ріпкинського районного суду від 07 липня 2016 року позов було задоволено. Визнано недійсним договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі- зерноскладу, розташованого по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району від 07.12.2009 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 8213. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - зерноскладу, розташованого по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району від 11.11.2011 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1733.

Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_12 право власності на нежитлову будівлю - зерносклад, розташований по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району. Витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 і ОСОБА_12 нежитлову будівлю - зерносклад, розташований по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району. Припинено право власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю - зерносклад, розташований по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району. Вирішено також питання про судові витрати та стягнуто з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в солідарному порядку в користь ОСОБА_8 і ОСОБА_12 964,60 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення Ріпкинського районного суду від 07 липня 2016 року та про ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_12 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що в тексті судового рішення міститься помилкова інформація про те, що посвідчення договору купівлі-продажу за реєстровим № 1733, укладеного між ОСОБА_11 і ОСОБА_6 11.11.2011 року, здійснено приватним нотаріусом ОСОБА_5, а не приватним нотаріусом ОСОБА_13; що суд помилково вважав, що нотаріус ОСОБА_5 не встановив дійсні наміри кожної із сторін при посвідченні договору про розірвання договору купівлі-продажу нерухомості від 07.12.2009 року та що жодних обмежень довіреності від позивачів на ім»я ОСОБА_10 не містили та що за заявою ОСОБА_10 від 04.12.2009 року йому було видано дублікат договору купівлі-продажу від 08.09.2008 року.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення Ріпкинського районного суду від 07.07.2016 року у даній справі та про постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства. Зокрема, апелянт вказує, що суд однобоко вирішив справу, взявши до уваги доводи лише позивачів; що уклавши договір купівлі-продажу нерухомості 11 листопада 2011 року, вона не знала і не могла знати про наявність спору щодо цього об»єкту нерухомості та що вона є добросовісним набувачем майна і згідно з ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача , якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Що згідно з п.1.4. договору купівлі-продажу від 11.11.2011 року об»єкт нерухомості реалізується продавцем в рахунок повного погашення боргу перед стягувачем за рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 жовтня 2011 року, у ході виконавчого провадження ВП №29725016, відкритого Новозаводським відділом ДВС Чернігівського міського управління юстиції 09.11.2011 року. Що нею грошові кошти в сумі 27400,00 грн. були одночасно перераховані на депозитний рахунок Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції. Також посилається на те, що позивачі не довели своє право на спірну нерухомість, оскільки таке право підлягає державній реєстрації, а право власності на зерносклад ніколи не було зареєстроване за позивачами.

У запереченнях на апеляційні скарги представник позивачів ОСОБА_14 просить апеляційний суд відхилити скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, вважаючи, що місцевий суд постановив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що позивачі ОСОБА_8 і ОСОБА_12, які є громадянами ОСОБА_15 Білорусь, 20 серпня 2008 року за довіреностями, посвідченими приватним нотаріусом, уповноважили ОСОБА_10 бути їх представником в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, адміністративних органах, підприємствах, установах і організаціях, органах нотаріату, органах державної реєстрації з усіх без винятку питань, що стосуються прав та інтересів довірителів, які повірений вважатиме прийнятними або доцільними, за умови, що його дії відповідатимуть вимогам чинного законодавства. Що вказаними довіреностями позивачі уповноважили ОСОБА_10, зокрема, оформити право власності на нерухоме майно в с.Голубичі Ріпкинського району і отримати свідоцтво про право власності на це майно; укладати та підписувати договори оренди земельних ділянок. Суд вказав, що за змістом цих довіреностей, ОСОБА_8 і ОСОБА_12 уповноважили ОСОБА_10 на вчинення дій щодо оформлення на їх користь права власності і користування нерухомим майном, розташованим в с.Голубичі Ріпкинського району та представляти їх інтереси виключно з приводу володіння цим майном. Що правом відчужувати належне довірителям майно у вигляді нерухомості в с.Голубичі Ріпкинського району ОСОБА_10 уповноважений не був.

Суд врахував, що 08.09.2008 року ОСОБА_8 і ОСОБА_12 особисто, за письмовим договором, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5, придбали у ОСОБА_11 по 1/2 частині нежитлової будівлі - зерноскладу, розташованої по вул.Чернігівській, 1 в с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області; що з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців слідує, що позивачі 01 грудня 2008 року заснували і цього ж дня зареєстрували ТОВ «Знак якості Юг» за юридичною адресою: м.Чернігів, вул. 50 років СРСР, 7, вказавши мету його діяльності, як виготовлення будівельних виробів з пластмаси, скляних і металевих виробів та що його керівником з 16.03.2012 року значиться ОСОБА_12 і на момент розгляду справи дане підприємство не перебуває в стадії ліквідації. Що з пояснень свідка ОСОБА_16 та з його трудової книжки видно, що позивачі в придбаному приміщенні зерноскладу здійснили його ремонт та встановили лінію по виробництву металопластикових вікон, яка працювала близько двох років; що в 2015 році виробнича лінія була демонтована і вивезена з підприємства за рішенням власників; що свідок з 01.10.2010 року був прийнятий на посаду сторожа ТОВ «Знак якості Юг» та звільнений з роботи 16.01.2012 року. Суд вважав, що такі дії позивачів свідчать про відсутність у них намірів припинити право власності на нерухоме майно.

Суд також зазначив, що за період з 08.09.2008 року по 07.12.2009 року і в подальшому, право власності на будівлю зерноскладу, розташовану в с.Голубичі Ріпкинського району за ОСОБА_8 і ОСОБА_12 не реєструвалось. Тому, вважав, що ОСОБА_10, як повірений, не виконав свого обов»язку, обумовленого дорученнями ОСОБА_8 і ОСОБА_12 від 20.08.2008 року та не зареєстрував за позивачами права власності на спірне нерухоме майно. Що відповідно до положень ч.2 ст.250 ЦК України представник зобов»язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю, однак згідно з матеріалами справи, які не були спростовані в судовому засіданні, ОСОБА_10 не повідомив позивачам про відмову від вчинення дій в їх інтересах, обумовлених довіреностями від 20.08.2008 року.

Суд вважав таку бездіяльність ОСОБА_10, як підготовку до подальшого протиправного відчуження спірного майна - приміщення зерноскладу на користь третіх осіб, оскільки вже 07.12.2009 року останній, діючи від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_12, уклав зі ОСОБА_11 договір про розірвання договору купівлі-продажу приміщення зерноскладу, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 8213, а 11.11.2011 року нотаріусом ОСОБА_5 за № 1733 було посвідчено договір купівлі-продажу спірного приміщення, за яким ОСОБА_11 продав зерносклад ОСОБА_6, яка є рідною сестрою ОСОБА_10, а остання зареєструвала своє право власності на це майно в Чернігівському МБТІ 07.12.2011 року. Суд, оглянувши в судовому засіданні, оригінал договору купівлі-продажу спірного майна від 08.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_11 з іншої, встановив, що на ньому відсутня відмітка нотаріуса ОСОБА_5 про розірвання цього договору. Що згідно з правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тому, оцінивши наведені обставини в сукупності, місцевий суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проте суд, правильно встановивши характер спірних правовідносин, в частині вирішення позовних вимог про припинення права власності та розподілу судових витрат допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд вважає, що визнавши недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі-зерноскладу від 11.11.2011 року, укладений між ОСОБА_11 і ОСОБА_6 і посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, з витребуванням спірного майна від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 і ОСОБА_12 та визнанням права власності на це майно за позивачами, місцевий суд помилково прийшов до висновку про припинення права власності ОСОБА_6 на спірне майно, оскільки визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна не потребує додаткового припинення права власності на нього.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції у порушення правил ст.88 ЦПК України стягнув останні з відповідачів у солідарному порядку.

Апеляційний суд вважає, що посилання апелянта ОСОБА_6 на те, що спірне майно було продане їй у порядку, встановленому для виконання судових рішень і тому не може бути витребувано у неї як у добросовісного набувача згідно з правилами ст.388 ЦК України - не може бути підставою для скасування рішення суду і спростовується матеріалами справи яким місцевий суд дав правильну оцінку. Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про те, що відповідно в тексті судового рішення помилково зазначено, що посвідчення договору купівлі-продажу за реєстровим номером № 1733, укладеного між ОСОБА_11 і ОСОБА_6 11.11.2011 року здійснено нотаріусом ОСОБА_5, а не нотаріусом ОСОБА_13; що жодних обмежень довіреності від позивачів на ім»я ОСОБА_10 не містили; що суд однобоко вирішив справу і ОСОБА_6 не знала і не могла знати про наявність спору щодо даного нерухомого майна; що згідно з п.1.4. договору купівлі-продажу від 11.11.2011 року об»єкт нерухомості реалізується продавцем в рахунок повного погашення боргу перед стягувачем за рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 жовтня 2011 року, у ході виконавчого провадження ВП № 29725016, відкритого Новозаводським відділом ДВС Чернігівського міського управління юстиції 09.11.2011 року і грошові кошти в сумі 27400,00 грн. були перераховані на його депозитний рахунок та що позивачі не довели своє право на спірну нерухомість, оскільки таке право підлягає державній реєстрації, а право власності на зерносклад ніколи не було зареєстроване за позивачами - не можуть бути підставою для скасування судового рішення і правильності висновків місцевого суду не спростовують.

За таких обставин рішення місцевого суду в частині вирішення позову про припинення права власності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині вимог про відмову у їх задоволенні, а в частині вирішення питання про судові витрати оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2016 року в частині вирішення позову про припинення права власності - скасувати, відмовивши у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в користь державного бюджету м.Чернігова по 321 грн. 54 коп. судового збору з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: