Постанова

від 30.06.2016 по справі 809/1092/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа № 809/1092/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Чорної М.З.,

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника третьої особи Гаражного кооперативу "Соколи" - Криницького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_2, про визнання недійсним і скасування рішення № 2741818 від 31.05.2013 року та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач, ТОВ"Х-АДВАНС") подало адміністративний позов до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Реєстраційна служба Івано-Франківського МУЮ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_2, про визнання недійсним та скасування рішення № 2741818 від 31.05.2013 року, яким проведено державну реєстрації права власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна, та про зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації речових прав на вказаний гараж.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за № 703, проведено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 за адресою: м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, за ОСОБА_2, без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності декларації Інспекції державного архітектурного будівельного контролю про готовність об'єкта до експлуатації, не зареєстрованого речового права заявника на земельну ділянку та витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, а подані вказаною третьою особою документи не відповідали затвердженому обов'язковому переліку, необхідному для проведення первинної державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також позивач вказує на те, що гараж НОМЕР_2, реєстраційні дії щодо якого є предметом оскарження, розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, що належить позивачу на праві приватної власності згідно Державного акта НОМЕР_3, зареєстрованого за № 261010002000107 від 25.10.2012 року, а тому рішення № 2741818 від 31.05.2013 року порушує його право власності як власника земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76007, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок, 8, а також за адресою, яка вказанау запереченні на позов: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ вул.Василіянок, будинок, 6, рекомендована кореспонденція повернулася назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції: «підприємство відсутнє».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

В матеріалах справи міститься письмове заперечення Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції на даний адміністративний позов за вх. № 03.2-192 від 15.04.2014 року, в прохальній частині якого відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника. Заперечення проти позову мотивував тим, що для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на гараж НОМЕР_2, державному реєстратору було надано достатній перелік документів для проведення таких реєстраційних дій. В обґрунтування правомірності оспорених реєстраційних дій, відповідач зіслався на роз'яснення, викладені в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за № 165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", а також на те, що державним реєстраційною службою при проведенні реєстраційних дій було врахувано норми законодавства, яке діяло на час будівництва об'єкта нерухомого майна. Також відповідач вказав на те, що оскільки об'єкт нерухомого майна збудований до 01.01.2013 року в результаті діяльності гаражного кооперативу, то державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж проводилася на підставі заяви члена відповідного кооперативу, до якої додавалася довідка кооперативу про членство в ньому та про повне внесення таким членом пайового внеску. Щодо позовної вимоги про зобов'язання забезпечити внесення до Державного реєстру прав відповідного запису про скасування відомостей у останньому, то відповідач звернув увагу суду на те, що з такими вимогами позивач до нього не звертався. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи - Гаражного кооперативу "Соколи" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема представник Гаражного кооперативу "Соколи" вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем первинно не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача своїх прав, свобод та законних інтересів в частині користування, володіння і розпорядження спірною земельною ділянкою. Вважає помилковим твердження позивача, про те, що гараж повинен бути обов'язково прийнятий в експлуатацію в установленому законодавством порядку, посилаючись на те, що в спірному випадку мала місце державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс як пайовий внесок при вступі до Гаражного кооперативу "Соколи". Вказує на те, що позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували факт самочинного будівництва спірного гаражу. Натомість право користування Гаражного кооперативу "Соколи" земельною ділянкою по АДРЕСА_1 підтверджувалося договором оренди землі від 16.03.2006 року, з цільовим призначенням: для обслуговування гаражів, який є правомірним та ніким не скасованим. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах адміністративної справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, їх представників, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

Згідно витягу з Інформаційної довідки №10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 25.05.2013 року державним реєстратором: Благим Андрієм Михайловичем проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2 (том 1, а.с.7-8).

Згідно пояснень предстаників сторін, третіх осіб, реєстраційні дії проводилися на підставі документів, відображених в картці прийому заяви № 2584683 від 25.05.2013 року (том 1, а.с. 103-104), а саме: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3801 від 25.05.2013 року, реєстраційний № 1305978 (том 1, а.с. 82); квитанцій про оплату державного мита № ПН12072 та № ПН12002 від 22.05.2013 року (том 1, а.с. 83-84); копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_2 (том 1, а.с. 86-87); копій паспорта та картки платника податків представника ОСОБА_3 (том 1, а.с. 85); копії технічного паспорту від 17.04.2013 року на гараж НОМЕР_2 (том 1, а.с. 97-100); витягу із протоколу №7 від 31 березня 2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" (том 1, а.с. 90); довідки № 54/01-04 від 12.04.2013 року Гаражного кооперативу "Соколи" про право власності на гараж НОМЕР_2 ряд НОМЕР_4, ділянка НОМЕР_5 (том 1, а.с. 88); витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12.04.2013 року (том 1, а.с. 89). Окрім вищенаведених документів представником відповідача надано суду копію договору оренди землі від 16.03.2006 року (том 1, а.с. 91-96), проте сам договір не був відображений в картці прийому заяви № 2584683 від 25.05.2013 року серед документів, на підставі яких проводилися оскаржувані реєстраційні дії.

31.05.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Благим А.В. прийнято рішення № 2741818 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1 (том 1, а.с.109), на підставі якого видано Свідоцтво про право власності (том 1, а.с. 108), індексний номер та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4196594 від 31.05.2013 року (том 1, а.с. 110).

Позивач, вважаючи дане рішення державного реєстратора незаконним, звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання недійсним і скасування рішення № 2741818 від 31.05.2013 року та зобов'язання до вчинення дій.

10.04.2014 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі № 809/1092/14.

18.11.2014 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду даний позов було задоволено частково: визнано недійсним і скасовано рішення № 2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Благого Андрія Михайловича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи", гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 71733126101) за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 809/1092/14 в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав майно відповідного запису про скасування державної речових прав на гараж, розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1 - скасовано, та зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав майно відповідного запису про скасування державної речових прав на гараж, розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

21.04.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2015 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В свою чергу, Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.05.2016 року призначив судовий розгляд даної адміністративної справи.

При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд виходив з такого.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 року, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 1952).

Також при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 703).

За змістом частини другої статті 9 Закону № 1952, державний реєстратор зобов'язаний, зокрема, встановити: відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною третьою статті 17 Закону № 1952 передбачено, що документи, які встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку № 703 передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З пояснень представників сторін, третіх осіб, поданих письмових доказів, судом встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2 згідно оскарженого рішення від 31.05.2013 року, жодних реєстраційний дій щодо оформлення права власності на гараж НОМЕР_2 не проводилося. Таким чином, гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_4, ділянка НОМЕР_5, підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку № 703.

Пунктом 46 Порядку № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає до органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

За змістом вказаного пункту Порядку № 703, виключення з загального правила щодо обов'язковості подачі згаданих документів, стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані.

Отже, оскільки гараж НОМЕР_2, державна реєстрація прав на який оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, який встановлено безпосередньо на землі, а не розташовано в якійсь окремій будівлі чи споруді, про що свідчать виданий ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт від 17.04.2014 року, виключення з загального правила щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не стосується цього конкретного випадку.

Таким чином, судом встановлено відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки. Окрім цього, вказаний договір був укладений строком на 1 (один) рік, і на момент вчинення державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2, строк його дії завершився.

Суд погоджується з поясненнями представника позивача про те, що згідно вимог Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на час завершення дії договору оренди у спірних відносинах, дія договору оренди землі Гаражного кооперативу "Соколи" припинена в 2007 році у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім цього, судом встановлено, що договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови як для Гаражного кооперативу "Соколи", так і для його членів. Згідно пункту 1.2 вказаного договору оренди цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування гаражів. Підпунктом 2.5.1 пункту 2 договору передбачено, що орендар зобов'язувався використовувати земельну ділянку виключно згідно її цільового призначення, а також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Відсутність, на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій, будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року, згідно з якою Гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі № 909/837/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року, якою залишено в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області про відмову в задоволенні позову Гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за Гаражним кооперативом "Соколи" права користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 136-146).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку № 703, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону № 1952.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку № 703 визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, пунктом 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, було визначено, що реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно з статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї ж статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи посилання третьої особи - Гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво гаражу НОМЕР_2, ряд НОМЕР_4, ділянка НОМЕР_5, ще в 2006 році, слід зауважити, що обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-ІІІ, із змінами і доповненнями, постанов Кабінету Мінстрів України від 22.09.2004 року № 1243, від 08.10.2008 року № 923, було передбачено, що прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004 року по 01.01.2009 рік - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009 року до 30.04.2011 року - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності. Всі вище перелічені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.

Судом встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу № 12 в експлуатацію. Суду не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.

Також суд зазначає про те, що постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року у справі № 909/837/13 за позовом Гаражного кооперативу "Соколи" до Вовчинецької сільської ради, Акціонерного товариства відкритого типу "Родон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою встановлено, що здійснена забудова спірної земельної ділянки членами ГК "Соколи" суперечить статтям 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на момент забудови), згідно з нормами яких фізичні та юридичні особи могли здійснювати будівництво об'єктів містобудування виключно на земельних ділянках, що належали їм на праві власності чи користування (з урахуванням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, які визначають форми правовстановлюючих документів та обов'язковість їх державної реєстрації), і виключно на підставі дозволу виконавчого органу відповідної ради на будівництво об'єкта містобудування та дозволу на виконання будівельних робіт отриманого в місцевих органах ДАБК (том 1, а.с. 147-149). Обставин та доказів наявності у ГК "Соколи" чи його членів будь-якого з вище вказаних документів на будівництво гаражів не доведено.

Відтак, вказані обставини в силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, у зв'язку з неподанням ОСОБА_2 будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража НОМЕР_2 ряд НОМЕР_4, ділянка НОМЕР_5 по АДРЕСА_1, відповідачем порушено вимоги пунктів 4, 46 Порядку № 703, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на гараж НОМЕР_2, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.

Згідно з довідкою про право власності на гараж №54/01-04 від 12.04.2013 року, яка видана Гаражним кооперативом "Соколи", гараж НОМЕР_2, ряд НОМЕР_4, ділянка НОМЕР_5, по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності та збудований в 2006 році. Водночас, згідно з витягом із протоколу № 7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи" - ОСОБА_2 вступила до кооперативу лише 31.03.2013 року. З огляду на вищенаведене, на момент будівництва гаражу НОМЕР_2 третя особа - ОСОБА_2 не була учасником кооперативу.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2010 року, починаючи з березня 2006 року всього членів кооперативу було 55 чоловік, розмір внеску до статутного фонду - 0,00 гривень (том 1, а.с. 204-205). Додатком № 1 до діючої нової редакції Статуту ГК "Соколи" станом на 17.03.2006 року передбачено список засновників кооперативу в кількості 55 чоловік, серед яких ОСОБА_2 відсутня (том 1, а.с. 201).

Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час прийняття оскарженого рішення, чисельність членів ГК "Соколи" з моменту створення останнього залишалася не змінною - 55 чоловік, розмір внеску до статутного (пайового) фонду - 0,00 гривень.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 року, в редакції закону на час прийняття оскарженого рішення, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною третьою цієї ж статті Закону обумовлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на вищенаведене, твердження третьої особи - ГК "Соколи" про прийняття нових його членів чи в 2006 році, чи в 2013-му році не підтверджуються відомостями, які містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак не можуть вважатися достовірними.

Що стосується доводів відповідача, які ґрунтуються на рекомендаціях, викладених в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за № 165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна", слід зазначити таке.

Як вбачається зі змісту вказаного листа, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів, визначених пунктами 46 та 48 Порядку № 703, в тому числі: документ який посвідчує речове право на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; документ, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо. Виключення з цього правила, як зазначено в абзацах 2, 3 пункту 1 цього листа, може мати місце, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.

Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосувати так звану "спрощену процедуру" за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - Гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.

Належних доказів, що спірний гараж НОМЕР_2 як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності гаражного кооперативу "Соколи" в 2006 році чи в інший час, суду не представлено, крім того сама третя особа - гаражний кооператив "Соколи" в своїх запереченнях цю обставину спростовує, пояснюючи, що гараж НОМЕР_2 збудований самостійно ОСОБА_6, в 2006 році та внесений ним в пайовий фонд кооперативу, що свідчить про відсутність першої передумови для застосування "спрощеної процедури".

Що стосується другої умови для можливості застосування "спрощеної процедури" реєстрації, то судом встановлено з відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: гаражний кооператив "Соколи", м. Івано-Франківськ, датовані 21.05.2013 року (том 1, а.с. 7-8). Будь-якої іншої інформації чи доказів, які б ці обставини спростовували суду відповідно до частини 1 статті 71 КАС України не представлено.

Крім цього, суд, керуючись принципом законності, зазначає, що вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися в супереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що будь-яких документів, які б підтверджували чи посвідчували придбання третьою особою - ОСОБА_2 об'єкту спірної реєстрації в гаражного кооперативу "Соколи" суду не представлено, пояснень з цих обставин не подано, та про їх існування третіми особами у справі суд не повідомлено.

Отже, зазначена умова, яка передбачена у листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Вказані ж документи не були подані заявником 21.05.2013 року й державному реєстратору Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області.

З огляду на встановлені судом обставини та норми права, суд дійшов висновку про те, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 в м.Івано-Франківську, гаражний кооператив "Соколи", в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01.07.2004 року та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Щодо доводів відповідача про не доведення позивачем факту порушення його прав, законних інтересів, оскарженими рішенням № 2741818 від 31.05.2013 року, то суд зазначає таке.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічне право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено частиною другою статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012 року, позивач є власником земельної ділянки площею 6,22072 га, на якій розташований спірний гараж. Доказів протилежного суду не подано. Окрім цього, суд не погоджується з доводами третіх осіб про те, що передача вищевказаної земельної ділянки в оренду підприємцю ОСОБА_9 згідно договору оренди земельної ділянки № 1 від 12.08.2014 року підтверджує факт відсутності порушення будь-яких прав позивача оскарженим рішенням державного реєстратора, оскільки передача земельної ділянки в оренду будь-якій третій особі не позбавляє орендодавця правомочностей власника земельної ділянки та конституційних гарантій щодо захисту такого права.

Щодо характеру спірних правовідносин, то суд вважає, що даний позов має публічно-правовий характер, з огляду на таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юсдикція адмістративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції на час прийняття оскарженого рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстраційна служба в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно виконувала владні управлінські функції щодо державної реєстрації прав, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій (рішення) реєстраційної служби (державного реєстратора) з питань державної реєстрації з посиланням на їх невідповідність вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Щодо вирішення питання судом про необхідність залучення до участі в справі як відповідача державного реєстратора, який прийняв оскаржене рішення, то суд зазначає таке.

Так, згідно абз. 4 п. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), реєстраційні служби створені на місцях при відповідних територіальних управліннях юстиції законодавчо визначені як самостійні суб'єкти владних повноважень (органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку), які входять в загальну систему органів державної реєстрації прав. Згідно того ж таки п. 1 ст. 6 Закону, окрім органів державної реєстрації прав та Міністерства юстиції України до відповідної системи входить ще третій самостійний суб'єкт владних повноважень - Державна реєстраційна служба України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Більше того, про чітке розмежування владних повноважень та відповідальності за їх реалізацію кожним з вище наведених трьох органів свідчать і положення ст. ст. 7-8 того ж Закону, які чітко розмежовують їх компетенцію в відповідній сфері публічно-правових відносин.

Згідно абз. 2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор є лише державним службовцем, чий статус, окрім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено Законом України «Про державну службу». Проте в жодному з вище вказаних нормативних актів не йдеться про те, що орган владних повноважень не несе відповідальності за дії (рішення) чи бездіяльність своїх посадових осіб.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.03.2015 року у справі № К/800/3024/15, № К/800/3550/15 (том 3, а.с. 101-103).

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 року № 834-VIII , органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

При цьому, на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі й Івано-Франківське міське управління юстиції, структурним підрозділом якого була реєстраційна служба, вказана відповідачем в даній адміністративній справі, ліквідовано.

З 01.05.2016 року органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради. Окрім цього, згідно інформації з офіційного сайту Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області саме вищевказаний суб'єкт державної реєстрації уповноважений на зберігання реєстраційних справ.

В той же час, суд констатує про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 30.06.2016 року немає запису про державну реєстрацію припинення Івано-Франківського міського управління юстиції, структурним підрозділом якого була Реєстраційна служба.

Таким чином, суд позбавлений можливості залучити до участі в даній справі як відповідача державного реєстратора реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Благого А.М., оскільки з 01.05.2016 року державні реєстратори реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції втратили статус суб'єктів владних повноважень, а, отже, не володіють адміністративною правосуб'єктністю. В той же час, суд переконаний, що належними відповідачами у справах про оскарження актів індивідуальної дії - рішень державних реєстраторів, є відповідні управління юстиції, в срукторних підрозділах яких до їх ліквідації, вони працювали, в даному випадку - Івано-Франківське міське управління юстиції.

З огляду на вказане, позов в частині визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора за № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації прав власності є підставним та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, який розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом ОСОБА_2, то в задоволенні позову в цій частині належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 року № 834-VIII , органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

На підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі й Івано-Франківське міське управління юстиції, структурним підрозділом якого була реєстраційна служба, вказана відповідачем в даній адміністративній справі, ліквідовано.

При цьому, з 01.05.2016 року органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради. Окрім цього, згідно інформації з офіційного сайту Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області саме вищевказаний суб'єкт державної реєстрації уповноважений на зберігання реєстраційних справ.

Таким чином, з 01.05.2016 року до компетенції територіальних органів Міністерства юстиції України не входять обов'язки по вчиненню будь-яких реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Х-Адванс" належить стягнути 36,54 гривень в відшкодування витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (код 25713994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (код 37944390) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 05.07.2016 року.