Рішення

від 02.07.2016 по справі 469/161/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.07.2016

Справа № 469/161/16-ц

2/469/220/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2016 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Старчеус О.П.

при секретарі - Дар»ї О.П. за участі:

прокурора -Чобану Д.Г.

представника позивача ОСОБА_1 РДА -ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Березанка цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту,-

в с т а н о в и в:

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 23 лютого 2016 року звернувся до суду з зазначеним позовом , мотивуючи тим, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 виявлено порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки у власність.

За договором оренди від 17.05.2003 року, укладеним між ОСОБА_1 райдержадміністрацією та ОСОБА_7, остання мала на праві оренди земельну ділянку площею 1,3 га з кадастровим номером 4820982200:12:047:0072 в межах території ОСОБА_5 сільської ради для розміщення бази відпочинку «Берізка».

За договором купівлі-продажу від 21.08.2009 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_7 комплекс бази відпочинку «Берізка», розташований в курортній зоні «Коблеве».

Будівлі та споруди бази відпочинку «Берізка» розташовані на земельних ділянках з кадастровим номером 4820982200:12:047:0072 площею 1,3 га та кадастровим номером 4820982200:12:047:0062 площею 0,39 га.

ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди землі, укладеного 14.09.2011 року з Миколаївською облдержадміністрацією, отримала в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,3 га із кадастровим номером 4820982200:12:047:0072 для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку.

Рішенням ОСОБА_5 сільської ради № 26 від 19.09.2012 року ОСОБА_3надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га, за рахунок земель не наданих у власність і користування, у межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства,а рішенням ОСОБА_5 сільської ради № 9 від 14.12.2012 року затверджено відповідний проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,39 га біля бази відпочинку «Берізка» в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначених рішень ОСОБА_3 29.12.2012 року видано державний акт серії ЯО № 305357 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4820982200:12:047:0062, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482090006001542.

Надана відповідачці ОСОБА_3 земельна ділянка належала до земель державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП В«Очаківське ЛМГВ» , та відноситься до земель лісового фонду (лісогосподарського призначення), а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належать районній державній адміністрації.

Посилаючись на те, що рішення ОСОБА_5 сільської ради №9 від 14.12.2012р. прийняте з порушенням вимог ч.3 ст.122 ЗК України (чинної на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень), ст.22 ЗК України, оскільки надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства віднесено до компетенції ОСОБА_1 районної державної адміністрації і відповідно до ст.118 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, до складу якої відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України залучається представник територіальних органів лісового господарства та що зазначений проект землеустрою управлінням лісового господарства не погоджувався; в порушення вимог ст.ст.9,35 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» , ч.9 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_3 для проходження державної експертизи землевпорядної документації не надходив, а отже взагалі не міг бути затверджений і що рішення ОСОБА_5 сільської ради суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, а тому є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку, прокурор просить визнати незаконним та скасувати пункти 2,4 рішення ОСОБА_5 сільської ради № 9 від 14.12.2012 року, якими затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,39 га, вартістю 484577грн. для ведення особистого селянського господарства біля бази відпочинку «Берізка» в селі Коблеве, в межах території ОСОБА_5 сільської ради, Березанського району, Миколаївської області, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 305537, зареєстрований відділом Держкомзему у ОСОБА_1 районі 29.12.2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482090006001542, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,39 га, з кадастровим номером 4820982200:12:047:0062.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача ОСОБА_1 райдержадміністрації Миколаївської області позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини, викладені в позові. Вважають, що строки позовної давності ними не пропущені, оскільки прокурору про порушене право стало відомо тільки в серпні 2013 року при проведенні перевірки, а ОСОБА_1 РДА про її порушене право стало відомо тільки в лютому 2016 року, коли прокурор повідомив адміністрацію про подання даного позову.

Представник відповідача - ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області до суду не з»явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність та невизнання ним позовних вимог. Просив суд в задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи.

Представник відповідачки ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Представник третьої особи ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в судове засідання не з»явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Судом встановлено, що рішенням ХХ сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області № 26 від 19.09.2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель не наданих у власність та постійне користування населеного пункту с. Коблеве, в межах території ОСОБА_5 сільської ради, Березанського району, Миколаївської області загальною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коблеве (а.с.14).

Рішенням ХХІІ сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області № 9 від 14.12.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель не наданих у власність та користування в с.Коблеве площею 0,3900 га біля бази відпочинку «Берізка» в с. Коблеве, в межах території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.15).

На підставі рішення ХХІІ сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради №9 від 14.12.2012р. ОСОБА_8 видано державний акт серії ЯО № 305357 на право власності на земельну ділянку площею 0,3900 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, який зареєстрований відділом Держкомзему у ОСОБА_1 районі Миколаївської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №48209006001542 (а.с.34)

Відповідно до положень ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукція, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукція, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам окрім іншого для ведення особистого селянського господарства.

Статтями 116, 141, 149 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час прийняття спірних розпоряджень, передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Зокрема, відповідно до інформації наданої ВО «Укрдержліспроект» №372 від 02.06.2015р. земельна ділянка за кадастровим номером 4820982200:12:047:0062 станом на 01.01.2013р. за даними лісовпорядкування 2003р. числилась як землі лісового фонду, кв.36, виділи 10,21 ОСОБА_1 лісництва ДП «Очаівське ЛМГ» (а.с.59)

З листа ОСОБА_1 райдержадміністрації від 24.06.2015р. вбачається, що райдержадміністрацією не приймалося розпорядження про вилучення із постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельної ділянки площею 0,39 га. (кадастровий номер 4820982200:12:047:0062) громадянки ОСОБА_3 (а.с.35)

Згідно з інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 07.05.2015 вбачається, що до Миколаївського обласного управлінням лісового та мисливського господарства не надходив на розгляд і відповідно не погоджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,39 га., розміщеної в урочищі «Коблеве» земель ДП «Очаквське ЛМГ», для надання її у власність ОСОБА_3 Розпорядження або рішення відповідних органів влади чи органів місцевого самоврядування щодо вилучення земельної ділянки із складу земель лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ» на користь ОСОБА_3 до управління не надходили. Управлінням не розглядався та не погоджувався проект землеустрою щодо вилучення або зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.Повідомлення про добровільну відмову ДП «Очаківське ЛМГ» від зазначеної земельної ділянки на користь ОСОБА_3, або про згоду на її вилучення до управління не надходило(а.с.62)

З інформації Головного Управління Держземагентства у Миколаївській області від 21.04.2015р. вбачається, що проект землеустрою щодо надання земельної ділянки гр.. ОСОБА_3 площею 0,39 га. для ведення особистого селянського господарства біля бази відпочинку «Берізка» в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області на державну експертизу до Головного управління у 2012 році не надходив(а.с.64)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абз.1 п.12 розд. Х В«Перехідні положенняВ» ЗК України (чинних на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконачої влади.

Відповідно до документації із землеустрою та виданого державного акту зазначена земельна ділянка надана відповідачу для ведення особистого селянського господарства.

Належність земель ДП «Очаківському Лісомисливському господарству» підтверджується Наказом № 161 від 14.02.2005 р. «Про перейменування Очаківського державного лісомисливського господарства і затвердження в новій редакції Статуту»(а.с.51), Статутом ДП «Очаківське ЛМГ» (нова редакція) (а.с.41-43), актом на право користування землею(а.с.44-47) планом лісонасаджень ОСОБА_1 лісництва Очаківського державного лісомисливського господарства Миколаївської області(а.с.52-55) та матеріалами безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП «Очаквське ЛМГ» Миколаївської області за 2008р.(а.с.56-58).

Як зазначено в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 24.12.2014 р. у справі №6-212цс14, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Згідно з пунктом 5 розділу VIII В«Прикінцеві положенняВ» ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої ОСОБА_6 комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII В«Прикінцеві положенняВ» ЛК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015р. у справі №6-224цс14.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України ( в редакції, що була чинною на момент прийняття розпоряджень), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З відповідді ДП «Очаківськ ЛМГ» №144 від 07.04.2015р. вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4820982200:12:047:0062 за метріалами лісовпорядкування 2003р. відноситься до земель лісового фонду та була розташована у кварталі 36 урочища «Коблеве» ОСОБА_1 лісництва ДП «Очаківське ЛМГ». ДП «Очаківське ЛМГ» не надовало погоджень на вилучення та зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки.(а.с.61)

Частиною 4 статті 31 Лісового кодексу України передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з органом лісового господарства, а земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги - з природоохоронним органом (ч.3 ст.186-1 ЗК України).

Погодженню з органами лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища підлягає і зміна цільового призначення земельних лісових ділянок (ст.57 Лісового кодексу України), а зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.20 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не погоджувався (а.с.62).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р В«Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянкамиВ» з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, визначених ОСОБА_6 цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об'єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об'єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян заборонено.

Згідно з ч.9 ст.118 ЗК України та ст.35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», лише позитивні висновки державної експертизи землевпорядної документації є підставою для прийняття органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування відповідного рішення. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою щодо об»єктів обов»язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено обов»язковість державної експертизи землевпорядчої документації для проектів землеустрою щодо відведення, зокрема, земель лісогосподарського призначення.

Разом з тим, як вбачається з повідомлень Держземагенства України (а.с.64), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 на державну експертизу не надходив.

Враховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 11.09.2013р. у справі №6-71цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, прийняття ОСОБА_5 сільською радою Березанського району Миколаївської області рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с .Коблеве Березанського р-ну, Миколаївської обл.., є перевищенням наданих йому Законом повноважень, а тому пункти 2,4 винесеного рішення ХХІІ сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області № 9 від 14.12.2012 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель не наданих у власність та користування в с.Коблеве площею 0,3900 га біля бази відпочинку «Берізка» в с. Коблеве, в межах території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи рішення ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області про надання спірної земельної ділянки у власність без урахування порядку її цільового призначення та використання є незаконним і мав би бути скасованим.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи №6-57цс13 від 19.06.2013р., зазначено, що «частиною першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.»

У правових позиціях, висловлених Верховним Судом України при розгляді справ №6-169цс12 від 06.02.2013р., №6-103цс12 від 26.09.2012р., №6-46цс14 від 04.06.2014р., №6-67цс14 від 25.06.2014р., №6-146цс14 від 24.09.2014р. зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Таким чином, враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідачці ОСОБА_3. на підставі незаконного рішення ХХІІ сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області № 9 від 14.12.2012 року, мав би бути визнаний недійсним.

Незважаючи на те, що ОСОБА_3 рішенням ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області земельна ділянка площею 0,3900 га. передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства з порушенням норм чинного законодавства, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України)

При цьому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що про порушення свого права райдержадміністрація дізналася ще в жовтні 2012 року, оскільки Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель не наданих у власність та користування в с. Коблеве в межах території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області був погоджений Комісією з розгляду питань, пов»язаних з погодженням документації з землеустрою у ОСОБА_1 районі Миколаївської області, утвореною при ОСОБА_1 райдержадміністрації.

За результатами розгляду, комісією було складено Висновок від 12.12.2012 року №01-26-857, яким було погоджено Проект землеустрою (а.с.31).

Одним з членів Комісії був представник ОСОБА_1 районної державної адміністрації - Начальник відділу культури та туризму ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Крім того, у проекті землеустрою знаходиться Висновок ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 35 від 25.10.2012 року, яким Проект землеустрою був погоджений представником ОСОБА_1 районної державної адміністрації (а.с.33).

Таким чином, про те, що здійснюється процедура передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3, про місце розташування, підстави та цільове призначення земельної ділянки, позивач дізнався ще 25.10.2012 року, але висловив свою згоду на передачу її у власність саме з таким цільовим призначення.

Згідно із частинами 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У справі від представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_9 та представника відповідача ОСОБА_5 сільської ради надійшли заява про застосування позовної давності (а.с.96).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України виключено. ОСОБА_10 набрав чинності 15 січня 2012 року.

До набрання чинності зазначеного Закону відповідно до пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до п.5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 р. № 4176-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернення до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Згідно із частинами 1 та 3 ст.5 ЦК, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

В Постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі за № 6-68цс15 також висловлена правова позиція про те, що положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред»являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб»єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Оскільки земельна ділянка у власність ОСОБА_3 була передана відповідно до рішення ОСОБА_5 сільської ради від 29.12.2012р, то на ці правовідносини поширюється положення ст. 257 ЦК України, щодо загальної позовної давності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк позовної давності в даному випадку закінчився 29 грудня 2015р., а прокурор з даним позовом звернувся до суду 23.02.2016р., тобто після закінчення строку позовної давності. З заявою про поновлення строку позовної давності прокурор до суду не звертався.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з прокурора та ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212,214-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : ОСОБА_6 підприємство « Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Миколаївської області на користь держави судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Стягнути з Миколаївської місцевої прокуратури №1 на користь держави судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:(підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Березанського

районного суду ОСОБА_11

Повний текст рішення виготовлено 07.07.2016 року.