Постанова

від 06.07.2016 по справі 816/1601/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р. Справа № 816/1601/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

при секретарі судового засідання Антипенко В.А.

за участю представника позивача Самойленко М.О.

представника відповідача Прокопчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016р. по справі № 816/1601/14 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-будівельне колективне підприємство «Рассвет», 28.04.2014 року звернулося до суду із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2014 року №0003121501/681, від 18.04.2014 року №0001362201/689, від 18.04.2014 року №0001372201/690 та від 18.04.2014 року №0005631701/684. (а.с.3-7 т.1)

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.04.2014 року №0003121501/681 залишені без розгляду за клопотанням позивача. (а.с.110, 112 т.2)

В іншій частині справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року по справі №816/1601/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689, №0001372201/690 та №0005631701/684. (а.с.114-119 т.2, а.с.182-188 т.3)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 задоволено касаційну скаргу відповідача, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу №816/1601/14 на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.226-234 т.3)

За наслідками нового розгляду справи №816/1601/14 постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689, №0001372201/690 та №0005631701/684. (а.с.40-51, 136-139 т.4)

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 року касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області задоволено частково; скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій; в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689 в частині визначення ВБКП «Рассвет» суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997 129,84 грн. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті позову відмовлено. При цьому, суд касаційної інстанції направляючи справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд,зазначав, що в ухвалі Вищого адміністративного суду від 22.01.2015 року зазначено, що на підтвердження дійсного виконання операцій з поставки товару СПД ОСОБА_3 наведені доводи Інспекції вимагають ретельного з»ясування джерела походження товару товар, ходу виконання цих операцій , ступеня дійсної економічної участі СПД ОСОБА_3, та судам необхідно було дослідити дійсне переміщення активів між пов'язаними із ВБКП «Рассвет» особами; ретельного з'ясування джерела походження товару та ступеня економічної участі кожного з учасників розглядуваного ланцюга у русі товару, які дії господарського характеру були вчинені цими учасниками тощо; встановлення факту сплати до бюджету необхідних сум податків на кожному етапі постачання виходячи з фактичної ціни продажу. (а.с.172-177 т.4)

За наслідками нового розгляду справи №816/1601/14 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689 в частині визначення ВБКП «Рассвет» суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997 129,84 грн. постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року адміністративний позов задоволено. (а.с.255-258 т.4)

Не погодившись із судовим рішенням, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/1601/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.2-5 т.5)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, податковий орган наголошує на тому, що судом першої інстанції не виконано вимоги суду касаційної інстанції щодо дослідження дійсного переміщення активів між пов'язаними особами та не надано належної правової оцінки податковим наслідкам відповідних господарських операцій. При цьому, відповідач вказує, що товари (плити гранітні поліровані) ФОП ОСОБА_3 (пов'язаною особою) не поставлялися, оскільки в останнього відсутні можливості, які об'єктивно необхідні для здійснення такого продажу товару. Вказане свідчить про фактичне виготовлення гранітних плит силами та засобами позивача, а діяльність пов'язаної особи спрямована лише на штучне формування валових витрат і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ВБКП «Рассвет».

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ВБКП «Рассвет» (код за ЄДРПОУ 24831310) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.04.2014 року №0003121501/681, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 256,08 грн. (а.с.55 т.1);

- від 18.04.2014 року №0001362201/689, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1280541,24 грн. (а.с.56 т.1);

- від 18.04.2014 року №0001372201/690, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 61221,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 48977,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12244,25 грн. (а.с.57 т.1);

- від 18.04.2014 року №0005631701/684, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, на загальну суму 1771,78 грн., в т.ч. за основним платежем - 1139,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 632,18 грн. (а.с.58 т.1)

Як вже зазначалося, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 року задоволено частково касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689 в частині визначення ВБКП «Рассвет» суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997 129,84 грн. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи адміністративний позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689 в частині визначення ВБКП «Рассвет» суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997 129,84 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано обґрунтування та докази економічної доцільності укладання з ФОП ОСОБА_3 договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, що відповідає меті та змісту господарської діяльності підприємства. Крім того, суд першої інстанції вказав, що віднесення фізичної особи до категорії пов'язаних не може впливати на право ВБКП «Рассвет» у частині формування валових витрат та подальшого визначення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.138.2 ст.138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства мають бути фактично понесені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції та її відповідність дійсному економічному змісту такої операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст.3 даного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Положеннями ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства є наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції, економічна доцільність (спрямованість на отримання доходу) та зв'язок між фактом придбання товарів (робіт, послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Актом перевірки податковим органом встановлено що, одним із відповідальних за фінансово-господарську діяльність позивача був його директор ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, за період з 12.02.2012 року по день підписання акту перевірки від 03.04.2014 року №923/16-03-22-01-08/24831310. (а.с.9 т.1)

В той же час, проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, що ВБКП «Рассвет» придбавало у ФОП ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, плиту гранітну поліровану на загальну суму 997129,84 грн. (а.с.17-26 т.1)

ОСОБА_3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 19.01.2012 року, види діяльності: 25.99 - виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у., 23.70 - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, 85.59 - інші види освіти, н.в.і.у., 10.89 - виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 25.62 - механічне оброблення металевих виробівЮ, 85.60 - допоміжна діяльність у сфері освіти. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку станом на 24.02.2015 року ФОП ОСОБА_3 з 01.02.2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував відповідні суми єдиного податку. (а.с.87, 157 т.1, а.с.105-106 т.2, а.с.193-194 т.4)

Відповідно до п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Таким чином, господарська операція укладена між ВБКП «Рассвет» та ФОП ОСОБА_3 щодо придбання плит гранітних полірованих є господарською операцією між пов'язаними особами.

Колегія суддів зазначає, що власне здійснення господарських операцій між пов'язаними особами не утворює складу податкового правопорушення; адже у разі виконання кожним з учасників ланцюга такої поставки своїх податкових обов'язків, виходячи з фактичної ціни продажу, недоїмка перед бюджетом за вказаними операціями не утворюється, що виключає наявність зловживань у сфері оподаткування в результаті виконання таких операцій.

У той же час у разі невиконання будь-яким з учасників розглядуваного ланцюгу поставки (який контрольований однією особою) податкового обов'язку, у кінцевого набувача виникає необґрунтована податкова вигода як результат узгоджених дій афілійованих осіб. У такому разі, з огляду на принцип превалювання сутності над формою, податкові наслідки господарської операції мають визначатися із застосуванням податкової реконструкції, виходячи з дійсних змін майнового стану учасників операції.

Так, між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ВБКР «Рассвет» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 14.12.2012 року №34/12, відповідно до якого продавець продає, а покупець набуває у власність: плита гранітна полірована 300*L*20 у кількості 2635 шт. за ціною 207,82 грн.; плита гранітна полірована 400*L*20 у кількості 2030 шт. за ціною 207,42 грн.; плита гранітна полірована 300*L*30 у кількості 1555 шт. за ціною 259,77 грн.; плита гранітна полірована 400*L*30 у кількості 870 шт. за ціною 259,77 грн. (далі по тексті - товар). (а.с. 158-160 т.1)

Відповідно до умов договору від 14.12.2012 року №34/12 загальна вартість товару складає 1598610,55 грн. Покупець здійснює оплату товару в готівковому або безготівковому виді в наступному порядку: 100% оплата на протязі трьох банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару.

Положеннями п.п. 1.1 та 3.3 даного договору купівлі-продажу передбачено, що поставка Товару здійснюється повністю або окремими партіями, за домовленістю сторін, на умовах «EXW склад Продавця» (Інкотермс, 2000) за адресою: АДРЕСА_1 Датою поставки товару вважається дата приймання-передачі товару на складі продавця.

Відповідно до п.6.1 договору від 14.12.2012 року №34/12 приймання товару за кількістю проводиться на складі покупця відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 року. Приймання товару за якістю проводиться на складі покупця в процесі його передачі в подальшу переробку, а також відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966 року.

На підтвердження виконання умов договору від 14.12.2012 року №34/12 та оприбуткування товарів ВБКП «Рассвет» долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- накладні на відпуск ФОП ОСОБА_3 товарів та їх прийняття на підставі довіреностей товарів уповноваженою особою від ВБКП «Рассвет» ;

- видаткові касові ордери на видачу позивачем ФОП ОСОБА_3 відповідних сум через касу підприємства та виписки з банківського рахунку підприємства про оплату замовлень; (а.с.161-211 т.1)

- довіреності на отримання від ФОП ОСОБА_3 уповноваженою особою від ВБКП «Рассвет» Сажко В.А. цінностей за договором №34/12 від 14.12.2012 року; (а.с.189-205 т.2)

- журнал реєстрації довіреностей за листопад 2011 року - листопад 2013 року; (а.с.172-188 т.2)

- аналіз оборотів позивача з його контрагентом ФОПМ ОСОБА_3, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201, журнали-ордери і відомості по рахунках 201 та 6852; (а.с.225-229 т.1, а.с.87-92, 241-245 т.2, а.с.33 т.3, а.с.191-192 т.4)

- акти контрольних перевірок інвентаризації цінностей на матеріальному складі позивача станом на 31.12.2012 року та на 18.03.2013 року. (а.с.216-224, 225-234 т.4)

Проте, що під час судового розгляду було встановлено відсутність факту транспортування та переміщення товарів (плит полірованих гранітних) у просторі від ФОП ОСОБА_3 до ВБКП «Рассвет». Як вказано у долучених до матеріалів справи поясненнях та листах ВБКП «Рассвет», це пов'язано з тим, що товарно-матеріальні цінності перебували на відповідальному зберіганні у позивача відповідно до договору №2 від 18.09.2007, укладеному із Міжнародною науково-виробничою корпорацією «Владимир». В подальшому, право власності на відповідні товари пейшло до ФОП ОСОБА_3, який в свою чергу, орендує у ВБКП «Рассвет» виробничі площі та обладнання з обробки каменю. Відповідно, ці вироби з каменю не транспортувалися, бо вже знаходилися на території підприємства, а тому просто передавалися по накладній. (а.с.78-82 т.1, а.с.140 т.2, а.с.112-115, 117-119 т.4)

Так, між ВБКП «Рассвет», в особі директора ОСОБА_3, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди виробничої площі №КВ-1 від 19.01.2012 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у оренду виробничу площу 100 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1. Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 1,00 грн. за 1 кв.м у місяць. Загальна вартість орендної плати за виробничу площу становить 100 грн. з ПДВ у місяць. (а.с.83-84 т.1, а.с.61, 87 т.2)

Колегія суддів звертає увагу, що даним договором не передбачено умов щодо порядку використання та сплати орендарем послуг електроенергії, водопостачання, водовідведенн, опалення тощо. Так само, під час судового розгляду справи позивачем не надано жодних пояснень та документів щодо несення таких витрат орендарем та економічної обґрунтованості сплати за ці послуги позивачем на користь орендаря.

Крім того, між ВБКП «Рассвет» та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір про оренду майна №КВ-2 від 19.01.2012 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у оренду (тимчасове використання) майно, яке належить орендодавцю на праві власності. Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування майном в розмірі 10,00 грн. з ПДВ за 1 годину використання майна. (а.с.85-86 т.1, а.с.62-64, 87 т.2)

При цьому, в обгрунтування відсутності розумної економічної причини в розглядуваних операціях оренди майна та площі Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області звертає увагу, що сума амортизаційних відрахувань за 2013 рік за орендоване ФОП ОСОБА_3 майно складає 113869,15 грн., в той час як орендна плата за користування майном у 2013 році становить 4800 грн., при цьому орендарем не сплачувались кошти за використання послуг електроенергії, водопостачання, водовідведенн, опалення тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що із листа ВБКП «Рассвет» №16 від 21.03.2014 року (а.с.79 т.1, а.с.114, 118 т.4) вбачається, що ФОП ОСОБА_3 на орендованому обладнанні виробляє вироби з каменю.

Однак, відповідно до листа ФОП ОСОБА_3 (а.с.80 т.1, а.с.115,119 т.4) останній не має найманих працівників, а виробничі площі та обладнання для обробки каменю орендує. Також, ФОП ОСОБА_3 у своєму листі повідомляє, що плита гранітна полірована не транспортувалась, бо з моменту виробництва знаходилась на території ВБКП «Рассвет».

В матеріалах справи наявна копія штатного розпису ВБКП «Рассвет» та копії експертних висновків Кременчуцького відділення Полтавської ТПП Торгово-промисвої палати України №В-80 від 29.02.2012 року, №В-33 від 22.01.2013 року, №В-81 від 07.03.2014 року, відповідно до яких одним із основних видів діяльності ВБКП «Рассвет» є виробництво будівельних матеріалів, у томц числі виробів із граніту. Також, експертом встановлено, що ВБКП «Рассвет» має всі необхідні виробничі площі, технологічне обладнання, робочу силу для виробництва товарів, підприємство виробляє та реалізує продукцію на території України та за її межами. Державою походження продукції, виготовленої на ВБКП «Рассвет» є Україна. (а.с.82-92 т.4)

Також, із наданих до суду пояснень позивача вбачається, що ФОП ОСОБА_3 не є виробником плит, які були ним реалізованів ВБКП «Рассвет» (а.с.49-52 т.2, а.с.12, 127-128, 185-186 т.4). Вищевказані плити гранітні поліровані були виготовленні Міжнародною науково-виробничою корпорацією «Владимир», код за ЄДРПОУ 22529451 (а.с.79-82 т.2, а.с.195 т.4).

Із матеріалів справи вбачається, що МНВК «Владимир», в особі генерального директора ОСОБА_3, (позичальник) було укладено кредитний договір від 27.11.2003 року №02-255-03 із ЗАТКБ «ПриватБанк» (банк), відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у виді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 400000,00 доларів США, у термін до 25.11.2005 року в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, комісійної винагороди, в обумовлені даним договором терміни. (а.с.230-233 т.1)

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між МНВК «Владимир», місцезнаходження: АДРЕСА_1, в особі генерального директора ОСОБА_3, (заставодавець) та ЗАТКБ «приватбанк» (заставодержатель) було укладено та нотаріально посвідчено договір застави товару в обігу від 27.11.2003 року, зареєстрований за №6569. Відповідно до умов даного договору в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором заставодавець надав в заставу належний йому на праві власності товар, що знаходиться в обігу: плита гранітна полірована 300*L*20 у кількості 2635 шт.; плита гранітна полірована 400*L*20 у кількості 2030 шт.; плита гранітна полірована 300*L*30 у кількості 1555 шт.; плита гранітна полірована 400*L*30 у кількості 870 шт. Майно, що передається в заставу, на термін дії цього договору залишається у володінні та розпорядженні заставодавця за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.234-237 т.1)

Додатково між ОСОБА_3 (поручитель) та ЗАТКБ «Приватбанк» (кредитор) було укладено договір поручительства №255/03-П від 27.11.2003 року та договір поруки №255-03р від 11.05.2005 року, відповідно до яких у випадку невиконання позичальником (МНВК «Владимир») своїх обовязків, поручитель і позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. До поручителя, виконавчого обов'язки позичальника перед кредитором, переходять усі права кредитора по кредитному договору. (а.с.238-239 т.1)

Із матеріалів справи вбачається, що кредитне зобов'язання МНВП «Владимир» перед ЗАТКБ «ПриватБанк» було погашено поручителем ОСОБА_3, що в свою чергу призвело до переходу у його власність предмету застави - плит гранітних полірованих.

На підтвердження переходу у власність ОСОБА_3 плит гранітних полірованих позивачем надано до матеріалів справи лист-вимогу від 08.12.2009 року, попередній договір про відступлення майнових прав від 15.12.2009 року, договір від 17.12.2009 року №14/2009 про відступлення майнових прав, ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17.12.2009 року про затвердження мирової угоди між ПАТКБ «Приватбанк» в особі філії «Полтавське головне регіональне управління», МНВК «Владимир» та ОСОБА_3 , а також копію видаткової накладної №ВЛ-0000005 від 17.12.2009 року та лист ПАТ КБ «Приватбанк» від 17.12.2010 року №3239. (а.с.240-242 т.1, а.с.93-96, 213-215 т.4)

Із вказаних документів вбачається, що МНВК «Владимир» передала, а ОСОБА_3 прийняв майнові права на товар, що знаходиться в обігу та був предметом застави відповідно до договору застави товару в обігу від 27.11.2003, а саме: плиту гранітну поліровану 300*L*20 у кількості 2635 шт.; плиту гранітну поліровану 400*L*20 у кількості 2030 шт.; плиту гранітну поліровану 300*L*30 у кількості 1555 шт.; плиту гранітну поліровану 400*L*30 у кількості 870 шт.

Колегія суддів звертає увагу, що МНВК «Владимир» і ВБКП «Рассвет» на час укладення вказаних договорів у 2003 та 2005 роках мали директором одну й ту саму особу (ОСОБА_3.) та знаходилися за однією адресою. Саме за цією адресою відповідно до договору застави товару в обігу від 27.11.2003 року мали знаходитися плити гранітні поліровані.

В свою чергу, 18.09.2007 року між МНВК «Владимир» (замовник) та ВБКП «Рассвет» (виконавець) було укладено договір про відповідальне зберігання №2, відповідно до якого замовник передає, а виконавець приймає на тимчасове відповідальне зберігання вироби гранітні: плита гранітна полірована 300*L*20 у кількості 2635 шт.; плита гранітна полірована 400*L*20 у кількості 2030 шт.; плита гранітна полірована 300*L*30 у кількості 1555 шт.; плита гранітна полірована 400*L*30 у кількості 870 шт. Адреса складу зберігання: 39618, Полтавська область, АДРЕСА_1. (а.с.83-86 т.2)

Після переходу права власності на плити поліровані гранітні до ОСОБА_3, останнім, як замовником, було укладено договір про відповідальне зберігання №17 від 17.12.2009 року із ВБКП «Рассвет», в особі ОСОБА_6, (виконавець). Відповідно до умов даного договору замовник передає, а виконавець приймає на тимчасове відповідальне зберігання вироби гранітні, а саме вищевказані плити гранітні поліровані у відповідній кількості. Адреса складу зберігання залишилася та сама.

Отже, ОСОБА_3, виступаючи поручителем за кредитним договором, був генеральним директором МНВК «Владимир» та, в подальшому, в якості директора ВБКП «Рассвет», придбав ті самі плити гранітні поліровані, на які набув право власності як поручитель. Тобто, задекларований рух активів відбувався між пов'язаними особами, діяльність яких контролювалася ОСОБА_3

При цьому в матеріалах справи відсутні докази виробництва відповідних плит гранітних полірованих саме МНВК «Владимир» у зв'язку з чим неможливо встановити походження даних товарів.

Додатково, колегія суддів звертає увагу, що положеннями п.5.1 договору купівлі-продажу від 14.12.2012 року №34/12, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ВБКР «Рассвет», передбачено, що технічні характеристики і якість товару повинні відповідати державним стандартам і технічним умовам України.

Згідно ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: 1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або 2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

На час проведення господарських операцій, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності були визначені Законом України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;.

Таким чином, виходячи з існуючого нормативного регулювання застосування сертифікатів якості, такий сертифікат видається на визначений вид або серію товару і є підтвердженням, що кожний виріб повинен відповідати вимогам, які пред'являються всій серії або виду товарів. Сертифікат якості являється письмовим підтвердженням сертифікованої системи якості або системи управління якістю і видається уповноваженим органом.

Сертифікати видаються незалежним органом, акредитивними відповідними міністерствами та відомствами. Може видаватись уповноваженим органом по сертифікації на підставі документів (протоколи іспитів, технічний опис продукції, ТУ, статутні документи, договори тощо).

Сертифікація основана на проведенні іспитів продукції, які проводяться в акредитованій лабораторії.

Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, визначені ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до вимог вказаної статті, виробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йом у передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Наданий позивачем до матеріалів справи лист МНВК «Владимир» №293 від 17.12.2009 року з назвою «Сертифікат якості», яким повідомляється про відповідність плит гранітних виробництва МНВК «Владимир» розмірами: 300*L*20; 300*L*30; 400*L*20 та 400*L*30 чинним державним вимогам по якості, а саме ДСТУ Б В.2.7-37-95 (а.с.146 т.2), не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження якості придбаного позивачем у перевіряємий період товару, оскільки зі змісту даного листа неможливо встановити, на виконання якої саме господарської операції та на підтвердження яких саме товарно-матеріальних цінностей його було видано.

Як під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій представник позивача поясняв, що товари у ФОП ОСОБА_3 придбавались ВБКП «Рассвет» з метою використання у господарській діяльності для виробництва продукції на замовлення, а саме, плити гранітні були перероблені позивачем на плити певних розмірів, зазначених у додатках до контракту, укладеного з ТОВ «Віс», Російська Федерація, на підтвердження чого надано копії лімітно-забірних карт (а.с.219-240 т.2) та актів списання по рахунку 230 «Виробництво гранітів» у зв'язку з використанням матеріалів для виробництва гранітних виробів від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 30.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 30.09.2013 року та від 29.11.2013 року (а.с.212-224 т.1, а.с.235-247 т.4).

Однак, із аналізу даних актів та співставлення їх показників із накладними на отримання товарів можна встановити, що ВБКП «Рассвет» було списано у використання товарів більше, ніж отримано від ФОП ОСОБА_3 Так, плити гранітної полірованої 300*L*20 за ціною 207,82 грн. було списано на 285 шт. більше, плити гранітної полірованої 400*L*20 за ціною 207,42 грн. - на 284 шт. більше, плити гранітної полірованої 300*L*30 за ціною 259,77 грн . - на 286 шт. більше, плити гранітної полірованої 400*L*30 за ціною 259,77 грн. - на 293 шт. більше.

Як вбачається із матеріалів справи, між ВБКП «Рассвет» (продавець) та ТОВ «Віс», Російська Федерація, (покупець) укладено контракт №1 від 23.06.2010 року, відповідно до якого позивач поставить покупцю будівельні, оздоблювальні та інші матеріали з натурального каменю. Асортимент, типорозміри, кількість поставленого товару узгоджується у додатках до контракту. По своїм характеристикам товар повинен відповідати ДСТУ та ТУ, діючим на даний вид продукції та підтверджуватися сертифікатом якості. Поставка товару буде проводитися по відвантажувальним реквізитам, вказаним у кожному додатку до контракту. (а.с.243-246 т.1, а.с.196-199 т.4)

На підтвердження виконання умов вказаного контракту №1 від 23.06.2010 року позивачем до матеріалів спарви долучено копії додатків до контракту (а.с.159-171 т.2), заявок ТОВ «Віс», Російська Федерація, на виготовлення товарів (а.с. 152-158 т.2), митних декларацій, рахунків, пакувальних листів (а.с.247-250 т.1, а.с.1-26 т.2, а.с.39-88 т.3), міжнародних товарно-транспортних накладних (а.с.98-104 т.2, а.с.200-212 т.4), виписок з банківського рахунку підприємства про оплату поставленого товару (а.с.89-144 т.3) та журналу-ордеру і відомості по рахунку 362 (а.с.32 т.3, а.с.189-190 т.4).

При цьому, позивач в обґрунтування економічної доцільності здійснення вищевказаних господарських операцій між пов'язаними особами у ланцюгу від виробника до кінцевого споживача вказує на кінцеву економію коштів при здійсненні таких операцій у зв'язку з відсутністю транспортних витрат та отримання економічної вигоди. (а.с.31, 34-38 т.3)

Слід враховувати, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Поряд з цим наявність умов, що свідчать про правомірність такої діяльності, має підтверджуватися належними доказами.

Щодо посилання позивача на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 03.12.2014 року по справі №537/3656/14-п (а.с.187-188 т.4) колегія суддів відмічає настпне.

Із змісту вказаної постанови Апеляційного суду Полтавської області слідує, що постанову Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28.07.2014 року стосовно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.163-1 ч.1 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито оскільки протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у порушенні податкового законодавства не ґрунтуються на беззаперечних доказах. При цьому, Апеляційний суд Полтавської області дійшов такого висновку з огляду на той факт, що податкові повідомлення-рішення податкового органу на день розгляду справи були скасовані постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року по справі №816/1601/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 року.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що вказані рішення судів в подальшому були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року. Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 року було частково відмовлено у задоволенні позову ВБКП «Рассвет» по даній справі.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки постанова суду першої інстанції в зазначеній вище частині позовних вимог прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/1601/14 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Виробничо-будівельного колективного підприємства «Рассвет» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0001362201/689 в частині визначення ВБКП «Рассвет» суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2013 року в розмірі 997 129,84 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.07.2016 р.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.