Постанова

від 06.07.2016 по справі 907/112/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа № 907/112/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Заступника прокурора Закарпатської області, № 05-1421-16 від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2714/16, № 01-05/2717/16 від 03.06.2016 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року

у справі № 907/112/16 (суддя Мокану В.В.),

порушеній за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача: Хустської районної ради Закарпатської області, м. Хуст,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «ШтЮрМер ЛТД», м. Хуст, Закарпатської області,

Про: розірвання договору оренди від 06.05.2003 року нежитлового приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., укладеного між Хустською районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „ШтЮрМер ЛТДВ» ; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „ШтЮрМер ЛТДВ» повернути Хустській районній раді нежитлове приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., що є предметом договору оренди від 06.05.2003 року; стягнути на користь Хустської районної ради заборгованість з орендної плати за договором оренди від 06.05.2003 року у сумі 50428,04 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та виправлення описки ).

За участю представників сторін:

від апелянта/прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення № 020325 від 06.09.2013 р.),

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України представнику роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником апелянта подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2016 року, справу № 907/112/16 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В. (а.с. 143).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області № 05-1421-16 від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2714/16 від 03.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.06.2016 року (п. 3 резолютивної частини ухвали ), відстрочено Прокуратурі Закарпатської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали )(а.с. 144-145), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 146-150).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016 р., про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 174-175/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 06.07.2016 р. представник апелянта/прокуратури - прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав, просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. по справі № 907/112/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити.

Позивач, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, по-пошті, надіслав заяву (а.с. 164) у якій зазначив, що у повному обсязі підтримує апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області № 05-1421-16 від 25.05.2016 р., вважає рішення місцевого суду від 11.05.2016 р. по справі № 907/112/16 незаконним та необгрунтованим, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. по справі № 907/112/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури заявлені в інтересах позивача задовольнити повністю (п. 1 прохальної частини заяви) та розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі документами (п. 2 прохальної частини заяви позивача).

Відповідач, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений 17.06.2016 р. рекомендованою поштою № 9040007225606 (а.с. 150) про день, час та місце розгляду справи та про дату, на яку було відкладено розгляд даної справи (а.с. 175/зворот), відзиву на апеляційну скаргу не надіслав (не подав).

Заслухавши думку учасника судового процесу, який прибув у дане судове засідання, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/112/16 та прийшла до висновку, розглядати справу по суті без участі представників позивача та відповідача, які були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи.

Слід зазначити, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників позивача та відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. у справі № 907/112/16 (суддя В.В.Мокану) у задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 133-134, 135-139).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/прокуратура Закарпатської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 05-1421-16 від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2714/16 від 03.06.2016 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. по справі № 907/112/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити (а. с. 151-157).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, так як суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи,а лише визнав встановленими обставини справи, які відповідачем недоведені, що призвело до незаконного рішення.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що підставою для пред'явлення позовної заяви слугувала неналежна сплата орендної плати за користування нежитловим приміщенням Хустського МНВК, площею 171,08 кв.м., вартістю майна 1015381 грн., що тягне за собою розірвання договору.

Апелянт вважає, помилковими висновки місцевого суду про те, що Хустська районна рада, будучи правонаступником прав і обов'язків орендодавця (Хустської міської ради), як сторона договору оренди нежитлових вбудованих приміщень, які належать до комунальної власності Хустської міської ради № 145 від 06.05.2003 року, 26.10.2009 року уклала з орендарем Угоду про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 року шляхом викладення його у новій редакції, тобто за погодженням з орендарем замінила первісне зобов'язання, викладене у договорі від 06.05.2003 року, новим зобов'язанням, викладеним у новій редакції договору оренди (новація зобов'язання), що з моменту укладення сторонами 26.10.2009 р. Договору оренди (нова редакція) 06.05.2003 р., зобов'язання за первісною редакцією договору (від 06.05.2003 року) в силу частині 2 ст. 604 ЦК України припинились, та що за таких обставин, питання визначення початкового розміру орендної плати та наступної її індексації має визначатися за умовами договору оренди в новій редакції. За відсутності додаткового обумовлення про індексацію встановленого договором розміру орендної плати, починаючи з травня 2003 року, правові підстави для такої відсутні та, що враховуючи, що розрахунки по сплаті орендної плати за період по лютий включно 2016 року відповідачем проведено повністю, підстави для задоволення позову в частині стягнення орендної плати відсутні.

Так, скаржник стверджує, що між Хустською міською радою (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 06.05.2003 року було укладено Договір № 145 оренди нежитлових вбудованих приміщень, за яким, в оренду було передано нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 171,08 кв.м., за адресою: м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 13/15. В подальшому Хустська міська рада оскаржувала в судовому порядку свідоцтво про право власності № 6450 від 30.05.2005 р. на об'єкт нерухомості по вул. Карпатської Січі, 13/15, і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 р. у справі № 2860/08/9104 підтверджено право комунальної власності Хустської районної ради на об'єкт нерухомості по вул. Карпатської Січі, 13/15.

З урахуванням зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, 26.10.2009 р. між Хустською районною радою, як Орендодавцем та відповідачем, як Орендарем, було укладено Угоду про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 року, згідно умов якої, сторони прийшли до згоди внести зміни до договору оренди № 145 від 06.05.2003 р., виклавши його у новій редакції, за яким, Орендодавцем стала Хустська районна рада, а Орендарем, ТОВ СП „Штюрмер ЛТДВ» , об'єкт оренди, вартість майна, орендна плата, її розмір, з урахуванням її індексації, строк на який укладається договір оренди, тобто істотні умови договору найму, залишилися тими самими, а заміна «Орендодавця» відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 р. у справі № 2860/08/9104 не є істотною умовою договору оренди, відтак відповідно до зазначеної постанови суду, вимог абз. 2 ст. 15, абз. 2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди, а в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, тому висновок суду, що з моменту укладення сторонами нової редакції договору оренди (26.10.2009 року), зобов'язання за первісною редакцією договору (від 06.05.2003 року) в силу частині 2 ст. 604 ЦК України припинились, вважає незаконним, а застосування ч. 2 ст. 604 ЦК України до даних правовідносин безпідставним, оскільки для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. Оскільки сторони за Угодою від 26.10.2009 р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 року такого не обумовили, відтак має місце не новація, а проста заміна умови договору, замінено Орендодавця (з Хустської міської ради на Хустську районну раду), що, на думку прокурора, не є в силу ст. 604 ЦК України заміною первісного зобов'язання новим, яке б відрізнялося від попереднього своїм змістом (характером прав і обов'язків, їх об'ємом, порядком виконання тощо), тому зобов'язання за даним договором, а також і додаткові зобов'язання зберігають свою дію для обох сторін за ним, з дати укладення, 06.05.2003 р., з урахуванням внесених до нього змін і доповнень від 26.10.2009 р., від 04.04.2014 р., від 05.11.2004 р., від 05.03.2015 р. та від 21.07.2015 р., відтак розмір орендної плати за весь період прострочення платежу, проіндексований на офіційний курс індексу інфляції за мінусом проведеної відповідачем часткової оплати, підлягає стягненню з останнього на користь позивача, а так як договір оренди продовжує свою дію на даний час, то останній підлягає розірванню, а об'єкт оренди поверненню орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Хустською місцевою прокуратурою, 24.02.2016 р. за № 110-1264 вих.16 (1054)(вх. місцевого суду № 025.1-17/117/16 від 26.02.2016 р.) до Господарського суду Закарпатської області подано позов в інтересах держави в особі: Хустської районної ради в особі Відділу по забезпеченню повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад Хустської районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько - німецьке підприємство „Штюрмер ЛТДВ» з вимогами про: розірвання договору оренди від 06.05.2003 року нежитлового приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., укладеного між Хустською районною радою та Спільним підприємством „Штюрмер ЛТДВ» ; зобов'язати Спільне підприємство „Штюрмер ЛТДВ» повернути Відділу по забезпеченню повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад Хустської районної ради нежитлове приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., що є предметом договору оренди від 06.05.2003 року; стягнути на користь Відділу по забезпеченню повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад Хустської районної ради заборгованості за договором оренди від 06.05.2003 року у сумі 50428,04 грн. орендної плати (а.с. 3-11).

Заявою про уточнення позовних вимог та виправлення описки від 08.04.2016 року № 114-34-16/2016 вих.16 (вх. № 0251-14/5878/16 від 14.04.2016 р.)(а.с. 76-77) Хустська місцева прокуратура інформувала, що при підготовці позовної заяви прокуратурою допущено описку у найменуванні сторони позивача, в інтересах якого подано позов, а саме, у зазначенні в інтересах держави в особі Хустської районної ради помилково додано в особі Відділу по забезпеченню повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад, у зв'язку з чим, позивачем у справі, в інтересах якого подано позов, просить вважати Хустську районну раду. Враховуючи уточнення найменування позивача, в інтересах якого подано позов, просить: розірвати договір оренди від 06.05.2003 року нежитлового приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., укладений між Хустською районною радою та Спільним підприємством „ШтЮрМер ЛТДВ» ; зобов'язати СП „ШтЮрМер ЛТДВ» повернути Хустській районній раді нежитлове приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, 13-15, площею 171,08 кв.м, вартістю 1015381 грн., що є предметом договору оренди від 06.05.2003 року; стягнути на користь Хустської районної ради заборгованість за договором оренди від 06.05.2003 року у сумі 50428,04 грн.

Оскільки заява про уточнення позовних вимог та виправлення описки були подані прокурором до постановлення судового рішення судом у даній справі, місцевий суд прийняв заяву до провадження та розглянув даний спір з урахуванням уточнення позову з виправленням описки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, суд встановив, що Позивачем, в інтересах якого заявлено позов Хустською місцевою прокуратурою, є Хустська районна рада Закарпатської області, організаційно-правова форма за КОПФГ: 420. Орган місцевого самоврядування, є юридичною особою, позивачу присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 25436388, місце знаходження юридичної особи: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Карпатської Січі, 21 (а.с. 165).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-німецьке підприємство „ШтЮрМер ЛТДВ» /далі за текстом - СП „Штюрмер ЛТДВ» / є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 13600807, місце знаходження юридичної особи: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Заводська, будинок 1А, що підтверджується витягом з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.20).

В першу чергу належить зазначити, що правовідносини за Договором № 145 оренди нежитлових вбудованих приміщень від 06.05.2003 р, виникли на час дії Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року (із змінами) та продовжують існувати після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, з 01.01.2004 р., відтак положення Цивільного та Господарського кодексів України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання зазначеними Кодексами чинності (ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ст. 4 Розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України).

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.05.2003 року між Хустською міською радою , як Орендодавцем, та ТзОВ СП «Штюрмер» ЛТД, як Орендарем, був укладений Договір № 145 оренди нежитлових вбудованих приміщень, які належать до комунальної власності Хустської міської ради (а.с. 37-39), з додатком (а.с. 40)(далі за текстом - Договір оренди № 145).

Предметом зазначеного вище Договору оренди № 145 (розділ 1 Договору) визначено, що Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 300 від 05.05.2003 р., передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. Карпатської Січі, № 13-15, загальною площею 171,08 кв. м. (в подальшому «об'єкт», що орендується).

Вказаний договір оренди № 145 був укладений з метою розширення діючого навчального центру „ШтюрмерВ» К. (абзац другий розділу 1 Договору оренди № 145) строком на 8 років (п. 3.1. Договору оренди № 145).

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного Договору оренди № 145, вартість об'єкта оренди згідно з експертною оцінкою станом на 31.01.2003 р. для розрахунку орендної плати становить: 76400,00 грн.

Договором оренди № 145, зокрема, передбачалось, що орендна плата за базовий місяць складає 191,00 грн. та 38,20 грн. ПДВ, всього: 229,20 грн. (п. 4.2. Договору).

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п. 4.5. Договору № 145).

Пунктом 4.6. цього Договору передбачено, що орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок Управління з питань майна комунальної власності ... не пізніше 20 числа наступного місяця.

Амортизаційні відрахування передбачено розділом 5 Договору оренди № 145, обов'язки та права орендаря передбачені у розділах 6, 7 Договору оренди № 145, права та обов'язки орендодавця (розділом 8 Договору), відповідальність сторін (розділом 9 Договору).

Строк дії договору, визначено у п. 11.1. даного договору та передбачено, що даний договір укладено 06 травня 2003 року і діє до 06 травня 2011 р.

Як вбачається з матеріалів даної справи, що право власності на об'єкт оренди було предметом судових спорів між Хустською міською радою та Хустською районною радою, в результаті яких Вищий адміністративний суд України у справі № К-8516/06 постановив ухвалу від 30 січня 2007 (а.с. 47-50) за касаційною скаргою Хустської міської ради, виконавчого комітету Хустської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. у справі за позовом Хустської районної ради до Виконавчого комітету Хустської міської ради, Хустської міської ради, третя особа СП «Штюрмер ЛТД» про визнання недійсним рішень та за зустрічним позовом Хустської міської ради до Хустської районної ради про визнання права комунальної власності, яким встановлено, що рішенням ХІ сесії ХХІ скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р. «Про комунальну власність області та програму її приватизації» прийнятій на виконання постанов КМ України від 05.11.1991 р. № 311 і від 13.10.1992 р. № 557, затверджено перелік об'єктів комунальної власності районів, міст Ужгорода та Мукачева. Зокрема цим рішенням передано у комунальну власність Хустського району три міжшкільні навчально-виробничі комбінати, в т.ч. і об'єкт по вул. Карпатської Січі, 13-15 в м. Хуст, що рішенням Хустської районної ради від 28.05.1993 р. «Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності району» із змінами, внесеними рішеннями цієї ж ради від 30.03.1994 р., затверджено перелік об'єктів, які віднесено до комунальної власності Хустського району, до якого входить і спірний об'єкт. Майно, згідно вищевказаного рішення Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р., було передано районам області, в т.ч. і Хустському району, для наступного розмежування між комунальною власністю району та відповідними адміністративно-територіальними одиницями.

Вищий адміністративний суд України /далі за текстом - ВАСУ/ в ухвалі по справі № К-8516/06 встановив, що як вбачається з матеріалів справи, Хустська міська рада, її виконавчий комітет не надали ніяких доказів передачі Хустською районною радою у встановленому законом порядку спірного об'єкту у комунальну власність територіальної громади м. Хуст; що відповідно до ч. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, області ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

ВАСУ в ухвалі від 30.01.2007 р. у справі № К-8516/06 встановив, що суди дійшли правильного висновку, що оскільки відповідачі по первісному позову діяли поза межами своїх повноважень, не у спосіб, передбачений Конституцією України і Законами України і не на їх підставі, то позовні вимоги Хустської районної ради підлягають задоволенню, та, вказав, що Хустська міська рада за набувальною давністю не набула права власності на спірний об'єкт.

Відтак, ухвалою ВАСУ від 30.01.2007 р. у справі № К-8516/06 касаційну скаргу Хустської міської ради, виконавчого комітету Хустської міської ради було залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. у справі № 1/182 без змін. Судове рішення у справі № 1/182 набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, в силу ст. 124 Конституції України.

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 р. у справі № 2860/08/9104 підтверджено право комунальної власності Хустської районної ради на об'єкт нерухомості по вул. Карпатської Січі, 13/15.

Відповідно до вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2860/08/9104, яка набрала законної сили, та вимог абз. 2 ст. 15 та абз. 2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими визначено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди, а в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

З огляду на наведене, віднесення Хустською міською радою будівель і споруд Міжшкільного навчально-виробничого комбінату /далі за текстом - МНВК/ по вул. Карпатської Січі, 13-15, в м. Хуст до комунальної власності м. Хуст судом було визнано неправомірним, відтак спірний об'єкт на підставі рішення Хустської районної ради від 28.05.1993 р. із змінами від 30.03.1994 р., належить до комунальної власності Хустського району, а тому Хустська міська рада була неналежним Орендодавцем за договором оренди № 145 від 06.05.2003 р.

Обставини справи, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сил, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 ГПК України).

На підставі наведеного, 26.10.2009 року між Хустською районною радою (Орендодавець) і ТзОВ СП «Штюрмер ЛТД» (Орендар) було укладено Угоду про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 6 травня 2003 року (а.с. 19/зворот), у якій сторони погодили наступне:

« 1. Орендодавець і Орендар відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» прийшли до згоди внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 року, виклавши його в новій редакції (додається).

2. Дану угоду укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

3. Дана угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами.».

Угода від 26 жовтня 2009 року про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 6 травня 2003 року - підписана уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України (а.с. 19/зворот).

Додатком до вищезазначеної Угоди від 26.10.2009 р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 6 травня 2003 року є укладений між Хустською районною радою (Орендодавець) та Спільним підприємством «Штюрмер ЛТД» (Орендар) «Договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція) 06 травня 2003 року» (а.с. 16-18).

У преамбулі цього Договору оренди (нова редакція ) від 06.05.2003 р. сторони визначили, що Орендодавцем є Хустська районна рада, яка діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а Орендарем - Спільне підприємство «Штюрмер ЛТД», яке діє на підставі Статуту.

У п. 1.1. розділу 1 Договору оренди (нова редакція) сторони передбачили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення Хустського МНВК по вул. Карпатської Січі, № 13-15, загальною площею 171,08 кв. м., вартість якого визначена згідно з актом оцінки станом на 31.01.2003 р. і становить 76400,00 грн.

Мета оренди: орендовані приміщення використовуються для розширення діючого навчального центру «Штюрмер» (п. 2.1. Договору оренди (нова редакція).

Розділом 3 Договору оренди (нова редакція) визначено порядок передачі об'єкта в оренду.

У п. 4.1. розділі 4 Договору оренди (нова редакція) сторони визначили термін дії цього договору, який встановлюється на строк від 06 травня 2003 року до 06 травня 2011р.

Права та обов'язки орендодавця та орендаря визначені у розділах 5 та 6 Договору оренди (нова редакція).

У розділі 7 Договору оренди (нова редакція) сторони передбачили орендну плату та порядок розрахунків.

Так, у п. 7.1. Договору оренди (нова редакція) передбачено, що розмір орендної плати (далі за текстом - «щомісячна орендна плата») за весь об'єкт, що орендується, становить 191,00 грн., 38,20 грн. ПДВ, всього: 229,20 грн.

Пунктом 7.2. Договору оренди передбачено, що щомісячна орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.

У п. 7.4. визначено, що сума орендної плати підлягає індексації відповідно до курсу національної грошової одиниці та розробленого індексу інфляції за період з початку поточного року до моменту укладання нового договору.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 8 Договору оренди (нова редакція), припинення дії договору у розділі 9, у розділі 10 передбачено прикінцеві положення.

Отже у вказаній вище угоді від 26.10.2009 р. та договорі оренди (нова редакція) від 06.05.2009 р. змінено Орендодавця, власника майна, яким є Хустська районна рада.

04.04.2014 р. між Хустською районною радою (Орендодавець) та ТзОВ СП «Штюрмер ЛТД» (Орендар) було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 р, якою змінено п. 1.1 договору в частині визначення вартості об'єкту оренди (471293,00 грн.), та п. 7.1. договору та встановили розмір орендної плати («щомісячна орендна плата») за весь об'єкт, що орендується, у цілому складі становить 2809,69 грн. в місяць та п. 2 Угоди, продовжено дію договору оренди до 31.10.2014 року (а.с. 46).

25.11.2014 р. між Хустською районною радою (Орендодавець) та ТзОВ СП «Штюрмер ЛТД» (Орендар) було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 р, якою продовжили дію договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 р. до 01 березня 2015 р. Інші умови вищевказаного договору, не порушені даною Угодою, залишилися незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 2 Угоди), у п. 4 угоди сторони передбачили, що Угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (а.с.19).

05.03.2015 р. між тими самими сторонами було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 05 березня 2015 р., якою сторони продовжили дію договору від 06.05.2003 року до 31.07.2015 року. Інші умови вищевказаного договору, не порушені даною Угодою, залишилися незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 2 Угоди). Угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п. 4 Угоди)(а.с. 18/зворот).

Угодою про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 31.07.2015 року, яка укладена між тими самими сторонами, сторони продовжили дію договору від 06.05.2003 р. до 31.12.2015 року. Інші умови вищевказаного договору, не порушені даною Угодою, залишилися незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 2 Угоди). Угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п. 4 Угоди)(а.с. 18).

Вищезазначені Угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 року - підписані повноважними представниками обох сторін за договором їх підписи посвідчено печатками сторін.

На час укладення Договору оренди № 145 від 06.05.2003 р., був чинним ЦК УРСР в редакції 1963 р. і ст. 256 цього Кодексу передбачалося, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується передати наймачу майно в тимчасове користування за плату. Статтею 153 ЦК УРСР, яка була чинною на час укладення Договору оренди № 145 від 06.05.2003 р., було визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в необхідних у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. У частині другій цієї статті зазначалося, що істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Істотні умови договору оренди державного та комунального майна станом на дату укладення Договору оренди № 145 від 06.05.2003 р., були визначені у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХІІ (із наступними змінами і доповненнями).

Статтею 284 ГК України, яка набрала чинності з 01.01.2004 р. визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Істотні умови договору оренди державного та комунального майна на час укладення Угоди від 26.10.2009 р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 06 травня 2003 року, визначалися ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції цього Закону № 1563-VІ від 25.06.2009 р.

У відповідності до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вона змінилася настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах.

Таким чином при укладенні Угоди 26.10.2009 р. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 р., сторони Договір оренди № 145 від 06.05.2003 р. виклали у новій редакції, змінивши при цьому «Орендодавця», власника майна.

Статтею 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди, а в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Інші істотні умови Договору оренди, які передбачені ст. 284 ГК України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», такі як: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації), строк на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, тощо, сторони залишили без змін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що з моменту укладення сторонами нової редакції Договору оренди від 26.10.2009 р., зобов'язання за первісною редакцією договору від 06.05.2003 р. в силу статті 604 Цивільного кодексу України припинились, виходячи з наступного.

Главою 50 ЦК України передбачено підстави припинення зобов'язання, однак нею не передбачено підстави припинення зобов'язання у разі заміни сторони, яка в даному випадку передає в оренду майно (нежитлове приміщення по вул. Карпатської Січі, 13-15, в м. Хуст, загальною площею 171,08 кв.м.).

Частиною 2 ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення.

Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням . Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію.

За змістом ч. 2 ст. 604 ЦК України характерним є саме укладення нового зобов'язання, а не заміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими самими сторонами. Угода від 26.10.2009 р. про внесення змін до договору оренди від 06.05.2003 р. та договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 р. таких ознак не містить.

В нашому ж випадку, сторони, укладаючи 26.10.2009 р. Угоду про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення та Договір оренди у новій редакції, ні в умовах /пунктах/ Договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) 06 травня 2003 р., ні умовами Угоди про внесення змін від 26.10.2009 р. - не зазначили /не обумовили/ про припинення первісного зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням, що є обов'язковим для новації в силу ст. 604 ЦК України.

Слід також зазначити, що на стороні, що посилається на новацію, лежить обов'язок у випадку суперечки довести угоду з цього приводу з іншою стороною зобов'язання.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами, ні перед іншою стороною за договором, ні перед судом новації за зобов'язальними правовідносинами за зазначеним вище правочином у новій редакції.

Виходячи з приписів чинного законодавства України, проаналізувавши умови вказаних вище договорів, колегія суддів приходить до висновку, що має місце не новація, а проста заміна умов договору, в т.ч. заміна власника майна «Орендодавця», з Хустської міської ради на Хустську районну раду, до якого переходять права і обов'язки за договором оренди, в силу ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що не є новацією, а також не є істотною умовою договору оренди.

Зазначений вище договір є чинним на даний час, сторони не подали доказів про його розірвання та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що за відсутності заяв сторін про намір розірвати договір, з врахуванням пункту 4.3 Договору він вважається пролонгованим на два роки.

Відповідно до п. 4.2. Договору оренди № 145, сума базового місяця становить 191,00 грн., ПДВ - 38,20 грн., всього: 229,20 (двісті двадцять дев'ять гривень 20 коп.).

Розмір орендної плати за базовий місяць оренди розраховується на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 р. № 786 (далі Методика). Пунктом 4 Методики визначено, що орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати, на основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати, який затверджується орендодавцем. При цьому розмір орендної плати розраховується як відсоток від вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки.

Станом на 06.05.2003 р. ринкова вартість майна за експертною оцінкою становила 76400,00 грн. (п.п. 1.2. Договору оренди № 145 та п.і.і. Договору оренди (нова редакція).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», дата оцінки - це дата (число, місяць і рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість. Всі розрахунки при визначенні вартості майна проводяться з урахуванням ринкової кон'юнктури саме на цю дату 9ціни, курс валюти, показники інфляції, законодавчі вимоги і т.д.). Офіційний курс гривні до іноземної валюти (американського долара) у травні 2003 року був встановлений на рівні 533,30 грн. за 100 дол. США.

На 26.10.2009 р. - дату укладення Договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) 06 травня 2003 р., Хустська районна рада (Орендодавець), як вбачається з матеріалів справи, не замовляла виготовлення незалежної експертної оцінки вбудованого майна, сторони у п. 7.1. Договору оренди (нова редакція) передбачили, що розмір орендної плати (далі за текстом - «щомісячна орендна плата») за весь об'єкт, що орендується, становить 191,00 грн. + 38,20 грн. ПДВ, всього: 229,20 грн., тобто цей пункт договору у новій редакції відповідає пункту 4.2. Договору оренди № 145, який було укладено 06.05.2003 р., та у цей самий період і було визначено розмір щомісячної орендної плати, виходячи із вартості об'єкту згідно з експертною оцінкою станом на 31.01.2003 р. для розрахунку орендної ставки становить 76400,00 грн., що передбачено в п. 1.2. Договору № 145 (а.с.37), орендна плата на дату укладення Договору № 145, визначена у розмірі 2992,00 грн. - 3% від вартості об'єкту (п. 4.1. Договороу № 145) та розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п. 4.5. Договору № 145). На дату укладення Угоди 26.10.2009 р. про внесення змін до договору оренди (нова редакція) орендодавцем не було встановлено та затверджено розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як встановлено п. 57 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», строк дії звіту (і відповідно висновку про вартість майна, як його невід'ємної частини) вказуються оцінювачем тільки у разі потреби або у випадках, встановлених законодавством спеціально для деяких ситуацій.

Вимога щодо необхідності оцінки майна на момент укладення договору оренди (нова редакція) від 06.05.2003 р. в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції чинній на час укладення цього договору, встановленою не була.

Норма статті 11 цього Закону про те, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди, була закріплена лише 21.04.2011 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин».

Тобто розмір орендної плати за жовтень 2009 року (місяць укладення Хустською районною радою та ТзОВ СП «Штюрмер ЛТД» договору оренди (нова редакція) вираховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, як це передбачено в п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 р. № 786.

Слід зазначити, що розмір орендної плати за вересень 2009 року, проіндексований з моменту укладення Договору оренди № 145, становить 957,51 грн., підтверджується також розрахунком № 145:09 від 08.10.2009 р. виданий Хустською міською радою.

Фактично Договір оренди № 145 оренди від 06.05.2003 року Хустською міською радою не розірваний з Орендарем (ТзОВ СП «Штюрмер ЛТД»), такі докази в матеріалах справи відсутні, Орендар продовжував і продовжує на даний час користуватися нежитловим приміщенням на сплачував орендну плату до місцевого бюджету м. Хуст.

Уклавши договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція), договір оренди № 145 від 06.05.2003 року зберіг чинність, а до Хустської районної ради, власника майна, перейшли права і обов'язки за цим договором, як цього вимагає законодавець (абз. 2 ст. 15, абз. 2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Предметом позову також є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50428,04 грн., визначена, згідно позовної заяви, станом на 19.02.2016 року, та охоплює період: жовтень 2009 р. - лютий 2016 року включно.

Сторонами спору подано розрахунки, здійснені з врахуванням індексів інфляції, розміри яких відповідають встановленим Мінстатом України; відображені у розрахунках сторін суми фактичних платежів розбіжностей не містять; відмінними є лише суми нарахованої орендної плати за кожен місяць від початку дії договору оренди в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу суду подано дані про нарахування та надходження орендної плати за нежитлові приміщення за період з жовтня 2009 року (часу укладення сторонами спору угоди про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 року), включаючи березень 2016 р. (а.с. 22, 30-31, 63-70), з яких вбачається, що при нарахуванні орендної плати, за період з жовтня 2009 р. (дати укладення Договору оренди (нова редакція) по 31.12.2010 року, позивачем застосовано розмір орендної плати в сумі 916,51 грн., тобто відкоригований базовий розмір орендної плати визначений за Договором оренди № 145 на величину індексу інфляції, що діяла у період з дати укладення Договору оренди № 145 (розмір орендної плати був повідомлений виконавчим комітетом Хустської міської ради у листі від 24.02.2011 року № 347/02-19) до квітня 2014 року (до дати укладення угоди від 04.04.2014 р. про внесення сторонами змін до умов договору в частині розміру орендної плати та встановлення її в сумі 2809,69 грн. (а.с. 46). Відтак з квітня 2014 р. розмір орендної плати в сумі 2809,69 грн. був проіндексований на величину індексів інфляції, що діяли у період нарахування орендних платежів, та за лютий 2016 р. включно, складає 30232,45 грн. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розрахований позивачем розмір орендної плати за березень 2016 р. в сумі 4724,77 грн. до загального розрахунку заборгованості не приймається, так як 24.02.2014 р. прокурор подав позов до суду і про стягнення орендної плати за березень 2016 р. в сумі 4724,77 грн. вимоги не ставив, заяви про збільшення розміру позову перед судом у встановленому законом порядку не подавав, тому до розрахунку загального розміру заборгованості з орендної плати приймається весь період заборгованості включаючи лютий 2016 р., за мінусом проведеної відповідачем фактичної оплати орендних платежів за спірний період, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 30232,45 грн.

Колегія суддів, перерахувавши заборгованість з орендної плати за вищезазначений спірний період, з жовтня 2009 р. по лютий 2016 р. включно, приходить до висновку, що належним розрахунком є поданий позивачем 12.04.2016 р. вх. місцевого суду № 02.58-14/5029/16 (а.с. 63-70) що, зокрема, відповідає також розрахунку приведеному позивачем у поясненнях, наданих місцевому суду 10.05.2016 р. за вх. № 025114/6296/16 (а.с. 111-113).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена прокурором до стягнення сума 50428,04 грн. заборгованості з орендної плати розрахунком не підтверджена.

Разом з тим, колегією суддів не приймається, як належний та допустимий доказ у даній справі, розрахунок розміру орендної плати, наданий відповідачем та, який покладено в основу оскаржуваного судового рішення, про те, що заборгованість з орендної плати за вказаним договором оренди (нова редакція) належить обраховувати з 26.10.2009 р. від суми щомісячної орендної плати у розмірі 229,20 грн., яка була встановлена 06.05.2003 р., тобто на дату укладення Договору оренди № 145, і сума 229,20 грн. проіндексована з початку поточного року до моменту укладення нового договору, за період з січня по жовтень включно 2009 року складає 252,34 грн., а враховуючи наступні збільшення щомісячних розмірів орендної плати внаслідок індексації, з врахуванням здійснених переплат протягом періоду від початку дії договору у новій редакції до березня 2014 року заборгованості по орендній платі немає, розрахунки по березень включно 2016 року завершено з переплатою в сумі 6819,29 грн.

Колегія суддів враховуючи все вищенаведене в сукупності, та те, що у даному випадку сторони, ні умовами угоди від 26.10.2009 р. про внесення змін до договору оренди від 06.05.2003 р., ні умовами договору оренди (нова редакція) не обумовили припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням,тобто має місце не новація, а проста заміна умови договору, приходить до висновку, що розрахунок відповідача (а.с. 72-74), який покладено в основу судового рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, з висновком місцевого суду про застосування до даних правовідносин частини 2 ст. 604 ЦК України, є помилковим.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 770 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов'язки за договором.

З огляду на вказану норму, до Хустської районної ради Закарпатської області, право власності якої на об'єкт оренду було підтверджено в судовому порядку, як до нового власника об'єкта оренди, перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди нежитлових вбудованих приміщень № 145 від 06.05.2003 року.

З врахуванням цієї обставини, Хустська районна рада, будучи правонаступником прав і обов'язків орендодавця як сторона договору № 145 від 06.05.2003 року, 26.10.2009 року уклала з орендарем угоду про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 06.05.2003 року шляхом викладення його у новій редакції, з наступним внесенням до нього змін і доповнень, та який є чинним на даний час.

Враховуючи, що розрахунки по сплаті орендної плати за період з жовтня 2009 року по лютий 2016 року включно відповідачем повністю не проведено, заборгованість з орендної плати за спірний період підлягає до стягнення у розмірі 30 232,45 грн.

Відповідачем в процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом заява про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності передбачених ст. 257 ЦК України на звернення з вимогою до суду щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з 26.10.2009 р. по 24.02.2013 р. (дата подачі позовної заяви до суду, згідно поштового штампу на конверті (а.с. 27) - 24.02.2016 р. - 3 роки загального строку позовної давності - 24.02.2013 р.) не подавав, відтак до даних правовідносин наслідки спливу позовної давності не застосовуються в силу ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Вимогу про дострокове розірвання договору оренди прокурор обґрунтовує посиланням на неналежне виконання відповідачем істотної умови договору по своєчасній і повній сплаті орендної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, як зазначено вище у цій постанові, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону , а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

За таких обставин не мають істотного значення для даної справи доводи відповідача щодо відсутності доказів про направлення орендодавцем орендарю претензії з повідомленням про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2. Договору оренди (нова редакція) передбачено, що щомісячна орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендарем) систематично порушував обов'язки щодо внесення орендної плати, а саме: так, станом на за жовтень 2009 р. відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 155,83 грн., не розрахувався, заборгованість 155,83 грн.; за листопад 2009р. орендна плата нарахована у розмірі 976,76 грн. (індекс інфляції 101,1%), відповідач не розрахувався, заборгованість 1132,59 грн., за грудень 2009 р. орендна плата 985,55 грн. (індекс інфляції 100,9%), відповідач орендних платежів не погасив, заборгованість 2118,14 грн.; за січень, лютий, березень, квітень 2010 р. відповідач не вносив щомісячної орендної плати та мав заборгованість перед позивачем, фактично за сім місяців підряд, відповідно, 3121,42 грн., 4143,77 грн., 5175,32 грн. та 6203,77 грн., яка була ним погашена лише у травні та червні 2010 р.; за 2011 р., 2012, 2013 р., 2014 р. по березень 2014 р. включно, відповідач вносив орендну плату своєчасно та мав переплати; за квітень 2015 р. розмір орендної плати складав 4520,39 грн. (індекс інфляції 114,0% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 84 від 14.05.2015), з урахуванням переплати відповідачем орендних платежів у березні 2015 р. в сумі 1522,67 грн., недоплата за квітень 2015 р. складала 2998,26 грн.; у травні 2015 р. розмір орендної плати розрахований в сумі 4620,39 грн. (індекс інфляції 102,2% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 102 від 10.06.2015), відповідач розрахувався частково в сумі 2100,00 грн. /29.05.2015 р./, недоплата складає 5518,65 грн.; у червні 2015 р. розмір орендної плати розрахований в сумі 4638,87 грн. (індекс інфляції 100,4% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 122 від 09.07.2015), відповідач розрахувався частково в сумі 1600,00 грн. /30.06.2015 р./, недоплата складає 8557,52 грн.; у липні 2015 р. розмір орендної плати складав 4592,48 грн.(індекс інфляції 99,0% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 144 від 08.08.2015), відповідач розрахувався частково в сумі 1600,00 грн. /30.07.2015 р./, недоплата 11550,00 грн.; за серпень 2015 р. орендна плата нарахована у розмірі 4555,74 грн. (індекс інфляції 99,2% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 165 від 09.09.2015), за вересень 2015 р. орендна плата розрахована в сумі 4660,52 грн. (індекс інфляції 102,3% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 188 від 09.10.2015), за жовтень 2015 р., орендна плата розрахована в сумі 4599,94 грн. (індекс інфляції 98,7% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 209 від 10.11.2015), відповідач не сплачував протягом зазначених трьох місяців підряд орендних платежів та заборгував перед позивачем, відповідно, 25366,20 грн.; за листопад 2015 р. орендна плата розрахована в сумі 4691,93 грн. (індекс інфляції 102,0% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 230 від 09.12.2015), відповідач 10.11.2015 р. сплатив 10000,00 грн., недоплата складає 20058,13 грн.; за грудень 2015 р. орендна плата розрахована в сумі 4724,78 грн. (індекс інфляції 100,7% - опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 4 від 09.01.2016), за грудень 2015 р. відповідач оплати - не проводив, загальна заборгованість склала 24782,91 грн.; за січень 2016 р., орендна плата розрахована в сумі 4724,77 грн. без індексації на 100,9%, відповідач оплати - не проводив, загальна заборгованість склала 29507,45 грн.; за лютий 2016 р. орендна плата розрахована без індексації на 99,6% у розмірі 4724,77 грн., 10.02.2016 р. відповідач сплатив частково, 4000,00 грн., загальна заборгованість, відповідно складає 30232,45 грн., що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди та повернення орендованого майна.

Отже, з урахуванням особливостей регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора в інтересах позивача безпосередньо до суду з вимогою про розірвання договору оренди без попереднього направлення відповідної пропозиції /претензії/ орендарю не є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки норми ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Адже згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Разом з тим, колегією суддів не приймається до уваги акт про результати ревізії фінансово - господарської діяльності Хустської районної ради від 04.03.2011 року № 07-08/16 (а.с. 85-95), виходячи з наступного.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій» № 534 від 12.08.2008 р., акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами.

Отже вимоги прокурора про розірвання договору оренди, повернення майна позивачу є обгрунтованими та доведеними і такими, що підлягають до задоволення, проте вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 50428,04 грн. заборгованості з орендної плати підлягає до задоволення частково, лише в сумі 30232,45 грн., в задоволенні решти вимог - відмовити.

Прокуратурою Закарпатської області 17 березня 2016 р. було сплачено 4134,00 грн. судового збору за подання позовної заяви керівником Хустської місцевої прокуратури (а.с. 55).

Відтак судові витрати належить покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України .

Статтею 121 Конституції України однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно приписів статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

В нашому випадку, позивач: Хустська районна рада Закарпатської області є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на наведене подання прокурором позову до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустської районної ради є правомірним, не суперечить приписам чинного законодавства України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів оглянула та дослідила зібрані судом першої інстанції докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. у справі № 907/112/16 - скасувати повністю та постановити нове рішення. Позов задовольнити частково. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06 травня 2003 року, укладеного між Хустською районною радою Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користування нежитловим приміщенням Хустського МНВК по вулиці Карпатської Січі, 13-15, загальною площею 171,08 кв.м., вартістю 1015381 грн. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) повернути Хустській районній раді Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388) нежитлове приміщення Хустського МНВК по вулиці Карпатської Січі, 13-15, загальною площею 171,08 кв.м., вартістю 1015381 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користь Хустської районної ради Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388, р/р 33214871700318 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 р. у розмірі 30232,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користь Прокуратури Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. 900 річчя Хуста, код 02909967, Банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку: 820172, рахунок № 35216066018475, отримувач: ГУДКСУ в Закарпатській області) 3582,13 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. при прийнятті апеляційної скарги Прокуратури Закарпатської області № 05-1421-16 від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2714/16 від 03.06.2016 р.) до провадження було відстрочено Прокуратурі Закарпатської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали).

Відтак, колегія суду вважає стягнути з Прокуратури Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. 900 річчя Хуста, код 02909967, Банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку: 820172, рахунок № 35216066018475, отримувач: ГУДКСУ в Закарпатській області) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 4547,40 грн. за подання апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 3940,35 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 29, 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2016 р. у справі № 907/112/16 - скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06 травня 2003 року, укладеного між Хустською районною радою Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користування нежитловим приміщенням Хустського МНВК по вулиці Карпатської Січі, 13-15, в місті Хуст, загальною площею 171,08 кв.м., вартістю 1015381 грн.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) повернути Хустській районній раді Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388) нежитлове приміщення Хустського МНВК по вулиці Карпатської Січі, 13-15, в місті Хуст, загальною площею 171,08 кв.м., вартістю 1015381 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користь Хустської районної ради Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21, ідентифікаційний код 25436388) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 06.05.2003 р. у розмірі 30232,45 грн.

7. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користь Прокуратури Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. 900 річчя Хуста, код 02909967, Банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку: 820172, рахунок № 35216066018475, отримувач: ГУДКСУ в Закарпатській області) 3582,13 грн. судового збору.

9. Стягнути з Прокуратури Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. 900 річчя Хуста, код 02909967, Банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку: 820172, рахунок № 35216066018475, отримувач: ГУДКСУ в Закарпатській області) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 4547,40 грн. за подання апеляційної скарги.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Штюрмер ЛТД» (90400, м. Хуст, вул. Заводська, 1А, код ЄДРПОУ 13600807) на користь Прокуратури Закарпатської області (90400, м. Хуст, вул. 900 річчя Хуста, код 02909967, Банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку: 820172, рахунок № 35216066018475, отримувач: ГУДКСУ в Закарпатській області) 3940,35 грн. судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

12. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

06.07.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 08.07.2016 р.