Постанова

від 11.07.2016 по справі 916/532/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/532/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛОНА ПЛЮС"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2016р.

по справі №916/532/16

за позовом: Малого колективного підприємства „ФАКС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛОНА ПЛЮС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Мале колективне підприємство „ФАКС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Малого дочірнього підприємства „ІЛОНА-ПЛЮС" про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення магазину будівельних матеріалів загальною площею 144,85 кв.м. та підвальне приміщення загальною площею 144,85, в тому числі торгівельну площу 100,6 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Южне вул.Хіміків, 31.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення орендних правовідносин відповідач майно не повернув та продовжує використовувати його. Позивач є власником об'єкта оренди, який наразі перебуває у незаконному володінні відповідача за відсутності для цього правових підстав, (договір оренди припинив свою дію з 13.08.2013р.), а тому позивач просить суд висилити відповідача із вказаного приміщення. При цьому, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилається на норми матеріального права, що регулюють захист права власника від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа майном, а саме: ст.ст. 651, 387, 391, 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2016р. (суддя Никифорчук М.І.) порушено провадження у справі за даним позовом.

12.04.2016р. до господарського суду надійшла заява від МКП „ФАКС" про заміну відповідача - МДП „Ілона-Плюс" на ТОВ „Ілона-Плюс", як правонаступника первісного відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. справу №916/532/16 прийнято до провадження суддею Желєзна С.П. (у зв'язку із перебуванням судді Никифорчука М.І. на лікарняному).

У відзиву на позовну заяву ТОВ „Ілона-Плюс" вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на нікчемному договорі, оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України, сторони не провели нотаріальне посвідчення договору оренди. А тому посилання позивача на договір оренди як підставу позовних вимог, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Правові підстави користування відповідачем частиною спірного не житлового приміщення основані на договорі №1 про спільну діяльність від 15.01.1996р. між МП „Факс" та МП „Ілона-ЛТД" та акті приймання-передачі майнових прав від 07.11.2012р. між ВКП „Ілона - ЛТД" (у вигляді ТОВ) та ТОВ „Ілона-Плюс", за яким останнє отримало майнові права на 50% нежитлової будівлі магазину будівельних матеріалів, що розташоване за адресою: Одеська область, м. Южне вул.Хіміків, 31.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_3, співзасновника МКП „Факс", якому належить ? частини статутного фонду підприємства.

ОСОБА_3 в своєму клопотанні просив суд позов МКФ „Факс" до МДП „Ілона-Плюс" про зобов'язання звільнити приміщення залишити без розгляду на підстав п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки позовна заява підписана ОСОБА_1, в довіреності якої не зазначено її право на подання позову та представництво інтересів підприємства у конкретно зазначеній справі щодо вирішення спору з ТОВ „Ілона-Плюс".

В письмових поясненнях на відзив МКП „Факс" зазначило, що рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2013р., яке набрало законної сили з 21.05.2013р. встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність №1 від 15.01.1996р. МП „Ілона-Плюс" не набула законних підстав права на користування приміщенням магазину „Будівельні матеріали", а отже, і не могла передати права на нього ТОВ „Ілона-Плюс", а тому посилання на Договір про спільну діяльність №1 від 15.01.1996р., як на правову підставу законності користування спірними приміщеннями, є неспроможним та необґрунтованим.

ТОВ „Ілона-Плюс" без достатньої правової підстави займає належні позивачу приміщення та користується ними, що є безумовною підставою для судового захисту права власності позивача за змістом ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2016р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Зобов'язано ТОВ „ІЛОНА-ПЛЮС" звільнити нежитлове приміщення магазину будівельних матеріалів загальною площею 144,85 кв.м. та підвальне приміщення загальною площею 144,85, в тому числі торгівельну площу 100,6 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Южне вул.Хіміків, 31. Стягнуто з ТОВ „ІЛОНА-ПЛЮС" на користь МКП „Факс" судовий збір в сумі 1378грн.

Судове рішення мотивоване посиланням на ст. 11, 16, 319, 321, 386,387, 509, 530, 759, 761, 763, 782, 785 ЦК України, ст. 283 ГК України. Суд дійшов висновку, що позивач як законний власник спірного майна вправі вимагати повернення об'єкту оренди від відповідача у якого, з огляду на припинення договірних відносин, відсутні будь-які правові підстави для використання нежитлових приміщень магазину будівельних матеріалів, розташованих за адресою: Одеська область, м. Южне вул.Хіміків, 31 у власних цілях.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ „Ілона-Плюс" вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника ґрунтуються на такому:

- господарським судом зроблено помилковий висновок, що відповідач користується спірним приміщенням без належної правової підстави. Договір оренди №1 від 01.12.2010р. не містить відомостей щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому є нікчемним. З наявної в матеріалах справи копії договору оренди №1 від 01.12.2010р. не вбачається, ним він був підписаний зі сторони МДП „Ілона - Плюс", а тому вказаний екземпляр договору не міг бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу;

- судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що ТОВ „Ілона - Плюс" користується спірними нежитловими приміщеннями на підставі договору №1 про спільну діяльність від 15.01.1996р.;

- позовна заява МКП „Факс" підписана від імені позивача представником ОСОБА_4 на підставі довіреності від 01.02.2016р., із змісту якої вбачається уповноваження директором МКП „Факс" ОСОБА_5 представника ОСОБА_1 на підписання від імені підприємства позовних заяв та подачі їх до суду, що є підставою відповідно до п.1 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишити позов без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу МКП „Факс" зазначив таке:

- договір про спільну діяльність №1 від 15.01.1996р. був укладений між МКП „Факс" та МП „Ілона-ЛТД" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 20945116 ). ТОВ „Ілона - Плюс" є іншим підприємством з. кодом ЄДРПОУ 24761146;

- рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. залишеним без змін постановою ОАГС від 21.08.2013р. встановлено, що на підставі Договору про спільну діяльність №1 від 15.01.1996р. МП „Ілона - Плюс" не набула на законних підставах права на приміщення магазину будівельних матеріалів, а відтак, не могло передати права на нього ТОВ „Ілона - Плюс";

- ТОВ „Ілона - Плюс" на теперішній час без достатньої правової підстави займає належні позивачеві приміщення та користується ними, що є безумовною підставою для судового захисту права власності позивача за змістом ст. 387, 1212 ЦК України;

- твердження апелянта про нікчемність договору оренди від 01.12.2010р. також не спростовує позовних вимог та не обґрунтовує законність перебування відповідача в належних позивачеві приміщеннях, оскільки за будь-яких обставин, обов'язок з повернення майна, яке не належить відповідачеві на жодний із правових підстав, встановлений законом.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено господарським судом, 01.12.2010р. між МКП „ФАКС" (Орендодавець) та МДП „ІЛОНА-ПЛЮС" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1.

Предметом оренди за цим договором є частина приміщень магазину будівельних матеріалів, за адресою: Одеська область, м. Южний, вул.. Хіміків 31, площею 144,85 кв.м. з підвальним приміщенням площею 144,85 кв.м., в тому числі торгівельну площу 100,6 кв.м..

Строк дії договору визначено з 01.12.2010р. (без визначення терміну його дії - п. 5.1). Згідно з умовами п. 5.4 договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.

Згідно з п.2.1.1. договору оренди орендодавцем взято на себе зобов'язання передати об'єкт оренди протягом 5 днів за актом приймання-передачі, що і було виконано сторонами в день підписання договору оренди.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору, орендна плата обумовлена в розмірі 6000 грн., яку Орендар повинен перераховувати на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним.

З моменту укладення договору оренди відповідачем орендна плата не сплачувалася жодного разу, що і стало підставою звернення позивача з претензією вих. №14 від 13.08.2013р. про сплату заборгованості та пені в загальній сумі 199202,91 грн. в 7-ми денний строк з моменту отримання претензії. Також 13.08.2013р. за вих. №15 позивач направив відповідачу Повідомлення про відмову від договору з посиланням на ч. 1, 2 ст. 782 ГК України, звільнення орендованих приміщень протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення і передачі їх МКП „Факс" за актом приймання - передачі.

Повторні звернення на адресу відповідача направлені позивачем в жовтні 2013р., в 2015р.

Станом на березень 2016р. відповідач, незважаючи на припинення дії договору оренди №1 від 01.12.2010р., продовжує самовільно використовувати нежитлові приміщення по вул.. Хіміків, 31 в м. Южне, що і змусило позивача звернутися з позовом про зобов'язання останнього звільнити вказані приміщення, обґрунтовуючи свої вимоги с. 387, 1212 ЦК України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що відповідач на час розгляду спору не є орендарем нежитлових приміщень, а тому зобов'язаний його повернути. Право власності на витребування майна із чужого незаконного володіння встановлене ст. 387 ЦК України.

Позивач, як законний власник спірного майна, вправі вимагати його повернення у відповідача, у якого, після припинення договірних відносин, відсутні будь-які інші правові підстави для використання спірних нежитлових приміщень.

Однак, погодитися з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, спірне приміщення знаходиться у відповідача в оренді, що підтверджується договором оренди та актом приймання - передачі об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або інші капітальної споруди строком на 3 роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст. 794 ЦК України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не менше як на 3 роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди не житлового приміщення №1 укладено сторонами 01.12.2010р., без визначення терміну його дії (п. 5.1 договору).

Повідомлення про відмову від договору №1 від 01.12.2010р. з вимогою звільнити орендовані приміщення протягом 5 днів з моменту отримання такого повідомлення направлено відповідачу 13.08.2013р., тобто, термін дії договору оренди становив менше 3 років, а тому не потребував ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації.

За положенням ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Із приписів цієї норми вбачається, що вона підлягає застосуванню як спосіб захисту майнового права у разі, якщо особа незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном.

Разом з тим, позивач не посилався в позові, а судом не встановлено, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, як і не встановлено, що договір, на підставі якого відповідач орендував вказане майно, було визнано недійсним, напроти, судом встановлено, що це майно відповідачу було передано у строкову оренду, а договірні відносини з оренди в подальшому припинилися і після цього позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Частиною 2 ст. 795 цього кодексу передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У разі невиконання наймачем обов'язку повернути майно, наймодавець вправі вимагати повернення майна в примусовому порядку.

Припинення договору оренди проводиться за підставами, передбаченими ЦК України.

Так, наймодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю упродовж трьох місяців підряд. У цьому разі договір вважається розірваним із моменту одержання наймачем повідомлення орендодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України).

Господарським судом зроблено помилковий висновок, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, оскільки майно, що передано уповноваженою особою відповідачу в оренду за договором, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, а тому господарський суд дійшов незаконного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову на підставі положень ст. 387 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач користується спірним майном на підставі укладеного договору оренди між сторонами, а тому наявність такого договору, який діяв майже 3 роки, свідчить про відсутність порушення прав власника майна, переданого за договором у користування.

В даному випадку відповідач володіє майном на підставі договору оренди, а тому його обов'язок повернути майно у разі припинення договору майнового найму входить до поняття «зміст правовідносин», які виникають з договору найму (обов'язок наймача). Вимога наймодавця про повернення майна це вимога про визнання свого обов'язку, що виник із договору майнового наміру та має місце після його припинення (п. 2.3.11 договору оренди).

Між тим, з такими вимогами, які прямо передбачені як договором, так і нормами права, позивач до господарського суду не звертався.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном, до не власника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально - визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Докази того, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном позивачем не надані, а наявний договір оренди спростовує твердження про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, (потерпілої) без достатньої підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наявність між сторонами укладеного договору оренди нежитлових приміщень унеможливлюють застосування до спірних відносин щодо виконання зобов'язань за договором оренди (по поверненню об'єкта оренди) положень ст. 1212 ЦК України.

За вказаних обставин, у даній справі позивачем неправильно обрано спосіб повернення об'єкта, що був предметом оренди, тому позов із заявлених у ньому підстав задоволенню не підлягає.

Вказані обставини не позбавляють відповідну особу права звернутися до суду із позовом щодо захисту прав на передане в оренду майно.

Оскільки господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛОНА ПЛЮС" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2016р. по справі №916/532/16 - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з МКП „ФАКС" на користь ТОВ „ІЛОНА ПЛЮС" судовий збір в сумі 1515 грн. 80 коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя С.В. Таран