Постанова

від 11.07.2016 по справі 823/666/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року справа № 823/666/16

м. Черкаси

09 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ТОВ "ВП "Імпульс плюс" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Айова", в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, індексний номер 28365798 від 22.02.2016.

Позов мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням зареєстровано право оренди за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" на земельну ділянку, яка використовується позивачем на підставі діючого договору оренди, без врахування переважного права на поновлення його дії. Тому просив задовольнити позов. Представник позивача просив справу розглянути без його участі.

Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області явку представника у судове засідання не забезпечило, заперечень на позов не надало, хоча повідомлене про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області щодо задоволення адміністративного позову заперечувала та просила розгляд справи провести без її участі.

ТОВ "ВП "Імпульс плюс" явку представника у судове засідання не забезпечило, заперечень на позов не надало, хоча повідомлене про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку.

ОСОБА_1 надала суду пояснення, в яких зазначив, що в 2006 році нею укладено договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Айова". За умовами даного договору нею передано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 в користування ТОВ "Айова". Договір оренди на сьогоднішній день є чинним та належним чином виконується. Справу просив розглянути без його участі, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

20.05.2006 між ТОВ "Айова" та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років, загальною площею 2,42га в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради, що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 30.12.2003 серії НОМЕР_2 з кадастровим № НОМЕР_1. Договір 06.09.2006 зареєстрований Тальнівським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040679300299.

Окрім того, 27.04.2010 між ТОВ "Айова" та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено додатковий договір № 123 до вищевказаного договору оренди, згідно яким, п. 8 договору викладено в новій редакції, зокрема про те що договір укладено на 6 років. Однак, договором передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додатковий договір від 27.04.2010 зареєстрований районним відділом регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.11.2010 за № 041079300281.

Таким чином, строк спливу договору після його продовження закінчується 27.11.2016 року.

Суд з'ясував, що у період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції 22.02.2016 прийняв рішення № 28365798 про реєстрацію за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 № 134, укладеному вказаним товариством з ОСОБА_1

З інформації в довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що строк дії права оренди починається з 06.09.2016.

Суд врахував ч. 1 ст.6 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (далі - ЗУ №161-XIV), якою встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

На підставі ч.5 ст.6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952).

З аналізу наведених норм вбачається, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч.1 ст. 2 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельної ділянки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952 підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням у період дії договору позивача про оренду зареєстровано за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" право оренди вищевказаної земельної ділянки, яке виникне з 06.09.2016, тобто на майбутнє.

Оскільки на підставі ст. 17 ЗУ №161-XIV об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, суд погоджується з доводами позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

Сторони договору мають права визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак з огляду на системний аналіз вказаних законів, на переконання суду, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно предмета договору в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

Державна реєстрація прав відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1952 проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідач, що є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.72 КАС України не надав жодного доказу в обґрунтування правомірності прийнятого оскаржуваного рішення не зважаючи на вимоги суду та не довів, що виконав вищевказані норми Закону № 1952.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 1 ч. 1 ст.27 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

На підставі п.3 ч.3 ст.10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Верховний Суд України в постанові від 29.09.2015 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Для вирішення спору суд врахував відсутність доказів про недійсність (нечинність) договору оренди від 20.05.2006 та додаткової угоди до нього від 27.04.2010 № 123, тому, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача.

Крім того, у матеріалах справах наявна додаткова угода до договору оренди № 2 від 25.02.2016 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Айова» щодо продовження строку оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 строком на 7 років.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На вимогу частини другої статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд, згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, суд виходить за межі позовних вимог, оскільки в процесі реформації юстиції змінено орган реєстрації з Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області на Тальнівську районну державну адміністрацію, суд вбачає за доцільне для повного захисту порушеного права позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Тальнівську РДА внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак суд наголошує, що дані зміни повинні стосуватися виключно запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права під № 13363952.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94, 159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративнивй позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, індексний номер 28365798 від 22.02.2016.

Зобов'язати Тальнівську районну державну адміністрацію Черкаської області внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування запису про інше речове право № 13363952.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (код ЄДРПОУ 25674188) на користь товариства з обмеженої відповідальністю "Айова" (код ЄДРПОУ 32285780) судовий збір за подання цього позову в сумі 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) відповідно до платіжного доручення від 19.05.2016 № 2121.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко