Постанова

від 13.07.2016 по справі 908/1826/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2016 справа №908/1826/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю від відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 22.02.2016 року по справі№ 908/1826/15-г (суддя: Черкаський В.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рутесіл», м. Київ до відповідача:Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя проповернення майна із зберігання

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутесіл», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя (далі - «Відповідач») повернути майно із зберігання, згідно договору зберігання від 01.01.2014 року № 1-КП (далі - «Договір»).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 908/1826/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» (ЄДРПОУ 00203625) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» (ЄДРПОУ 38358450) майно вартістю 1' 937' 400,00 грн., а саме: метилтрихлорсинал у кількості 109250 кг. вартістю 1' 825' 400,00 грн., метилгідридсиліконову водовідштовхуючу рідину у кількості 1000 кг. вартістю 112' 000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 908/1826/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, апелянт зазначає, що при ухваленні спірного рішення судом першої інстанції було порушено приписи ст. ст. 849, 946, 950, 953 Цивільного Кодексу України та в порушення вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України судом не взято до уваги обставини, що були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року у справі № 908/3176/14 і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року у справі № 910/446/15-г, що мають преюдиційне значення для даної справи.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

12.07.2016 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» надійшов відзив на апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер».

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, звернувся до судової колегії з проханням - рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 908/1826/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, проте 12.07.2016 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» надійшло клопотання № 1182 від 12.07.2016 року в якому відповідач зазначає поважність причин не явки свого повноважного представника в судове засідання та просить відкласти розгляд справи.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм процесуального права, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому залишенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11.10.2012 року між Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» (далі -«Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» (далі - «Замовник») був укладений Договір переробки товарів № 141-КП (далі - «Договір переробки»).

Пунктом 1.1 Договору переробки встановлено, що Запорізьке державне підприємствое «Кремнійполімер» зобов'язується в порядку та на умовах дійсного договору згідно з письмовою заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутесіл», здійснювати переробку сировини (метилкремнегель, калій їдкий), з метою отримання гідрофобізуруючої рідини - ГКЖ-11 К, (далі - «Продукт переробки»).

01.01.2014 року між Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» укладено договір зберігання № 1-КП (далі - «Договір зберігання»).

Відповідно до п. 1.1 Договору зберігання поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання хімічну продукцію на строк з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

05.08.2014 року Позивач на адресу Відповідача поставив Сировину, а саме:

- метилтрихлорсинал в кількості нетто - 109, 25 тонн;

- метилгідросиліконова водовідштовхуюча рідина в кількості нетто - 1 тонна, дана обставина підтверджується транспортними накладними.

05.08.2014 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передачі матеріальних цінностей, який погоджено виконавчим директором Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» ОСОБА_5 (наказ № 61-ОК від 30.07.2014 року) та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» ОСОБА_6 (наказ № 1-К від 27.08.2012 року), згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв на зберігання метилтрихлорсинал в кількості нетто 109, 25 тонн (заставною вартістю 1' 825' 400,00 грн.) та метилгідросиліконова водовідштовхуюча рідина в кількості нетто - 1 тонна (заставною вартістю 112' 000,00 грн.) (далі - «Сировина»).

Позивач листом № 65 від 07.08.2014 року, звернувся до Відповідача з вимогою перенаправити 120' 750 кг метилтрихлорсинала на адресу іншого отримувача, у зв'язку із не укладенням додатків до Договору переробки.

У зв'язку із невиконанням вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутесіл» звернулося до суду із позовом до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Сукупність встановлених по справі обставин дали підстави суду першої інстанції дійти висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши справу, в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з даною правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції (про що, за аналізом матеріалів справи - мало бути відомим місцевому господарському суду) 05.03.2009 року господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 12/58/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на підставі норм ст. ст. 7, 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.2, а.с. 118), а ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2013 року у справі № 12/58/09 відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше (т.2, а.с. 119-123).

За приписами статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України, зміни до яких в частині визначення підвідомчості та виключної підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, були внесені Законом про банкрутство (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013).

Вирішуючи спір про повернення майна зі зберігання визнання, суд першої інстанції не врахував приписів названих вище норм та дійшов помилкового висновку про його розгляд в порядку позовного провадження.

Пунктами 2, 7, ч. 1, ст. 12 ГПК встановлено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 9, ст. 16 ГПК (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п.1, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність . У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Таку правову позицію визначив Верховний Суд України у своїй Постанові від 13.04.2016 року. в межах справи № 3-304гс16

Виходячи із системного аналізу положень Закону про банкротство та ГПК України, такий спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство відповідним господарським судом, який розглядає таку справу.

У контексті висновків зазначеного рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, місцевий господарський суд, який розглянув позов в порядку позовного провадження, у даному випадку не може вважатися тим судом, що мав вирішити спірні вимоги по суті .

Згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин провадження у справі № 908/1826/15-г було порушено безпідставно. Відтак, судове рішення у цій справі підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норми процесуального права, а провадження у даній справі - припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1 ч.1 ст. 80, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 908/1826/15-г скасувати.

Провадження у справі № 908/1826/15-г припинити.

Головуючий суддя: В.М. Татенко

Судді: К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС.