Ухвала

від 14.07.2016 по справі 2а-11039/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11039/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О. Чаку Є.В.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Аместріс Марини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2016 року у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача, оскільки ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» не порушувало вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі за позовом ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатом нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі за позовом ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Аместріс Марина Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з переліченими контрагентами.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 02.02.2012 року № 955/23-11/31807330, за змістом якого зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6585,00 грн. за ІІ квартал 2011 р. та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 940573,00 грн..;

підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 556,00 грн. за червень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 758531,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року:

№ 0000672311, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 556,00 грн.;

№ 0000682311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 758 531,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 116 571,00 грн.;

№ 0000692311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 940 573,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 145 881,00 грн.;

№ 0000702311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 6585,00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття зазначених спірних актів індивідуальної дії, став висновок податкового органу про характер операцій позивача з контрагентами ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», які мають ознаки фіктивності виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (Виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт № ГС-26-1/2 від 26.01.2009 року, відповідно до умов якого Замовник доручав, а Виконавець приймав на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Гарант Сервіс-А» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт на загальну суму 2107675,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 351279,00 грн.), видаткові накладні на загальну суму 693218,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 115536,00 грн.) та податкові накладні на загальну суму 2800893,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 466815,00 грн.).

Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

Також, між позивачем (Продавець) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (Покупець) укладено договір № 180311 від 18.03.2011 року, за умовами якого, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов зазначеного договору, позивач виписав на адресу ТОВ «Гарант Сервіс-А» рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 420742,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70124,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі доходів в деклараціях з податку на прибуток та складі податкових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість.

В той же час, згідно інформаційних баз даних ТОВ «Гарант Сервіс-А» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 25.03.2011 року; стан платника - запит на встановлення місцезнаходження.

Крім того, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 1п-329/11) від 06.12.2011 року, якою закрито кримінальну справу у зв'язку з амністією відносно ОСОБА_3, встановлено, що відповідно до матеріалів справи невстановлені слідством особи, з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, розробили та в подальшому реалізували злочинний план, який полягав у використанні ряду підконтрольних фіктивних підприємств для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, зовні маскуючи їх, як законні, тим самим сприяючи легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в ухиленні від сплати податків. Для реалізації зазначеного злочинного плану невстановлені свідоцтвом особи, за допомогою залучення підставних осіб, вирішили створити або придбати ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою їх подальшого використання та прикриття незаконної діяльності.

В результаті зазначеної незаконної діяльності невстановлених осіб, ними було організовано створення (придбання) наступних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Екобудгруп», а також ряду інших, з метою прикриття незаконної діяльності, що причинило заподіяння великої матеріальної шкоди державі.

Зокрема, ОСОБА_3 восени 2007 року перебуваючи на території м. Луганськ не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду стати засновником ТОВ «Гарант Сервіс-А», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі в результаті такої діяльності майнової шкоди у великих розмірах.

В результаті таких дій ОСОБА_3, невстановлені слідством особи отримали печатку ТОВ «Гарант Сервіс-А», свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та довідки про взяття на облік в органах державної податкової служби, Пенсійному фонді України, фонді соціального страхування, які надали змогу відкрити поточні рахунки в банківських установах з наданням ключів доступу до системи Клієнт-банк для розпорядження в подальшому рахунками невстановленими особами для мінімізації податкових зобов'язань шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) ТМЦ, надання, виконання (отримання) робіт та послуг від імені підставного директора ОСОБА_3

Також, згідно протоколу допиту обвинуваченого від 29.09.2011 року, ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та пояснив, що ТОВ «Гарант Сервіс-А» зареєстрував на прохання інших осіб за грошову винагороду, при цьому не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» (Виконавець) був укладений договір на виконання робіт від 06.01.2011 року № 06/01-11, відповідно до умов якого, Замовник доручав, а Виконавець прийняв на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 546167,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91028,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, відповідач отримав акт від 20.09.2011 року № 352/23-618/35017678 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 30.06.2011 року», складеного ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому зазначено, що Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 358 та частини 2 статті 205 КК України, в ході розслідування якої встановлено, що протягом 2007-2010 років невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці, підробила від імені посадових осіб підприємства реєстраційні документи та податкову звітність.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи підпис від імені посадових осіб ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» виконані не ними, а іншою особою. Отже, договори, укладені ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Господарські операції ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 14.07.2011 року гр. ОСОБА_4 повідомила, що займає посаду бухгалтера ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», номінальним директором підприємства є гр. ОСОБА_5, при цьому, реальне керівництво підприємством здійснює гр. ОСОБА_6 Також, гр. ОСОБА_4 повідомила, що ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» фактично не здійснює ніякої реальної діяльності, основним напрямком діяльності товариство було проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки для мінімізації сплати податків останніми.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Барс-Будінвест» (Виконавець) укладений договір на виконання робіт № 0404 від 04.04.2011 року, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язувався здійснити токарні роботи до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Барс-Будінвест» (Продавець) укладений договір № 0504 від 05.04.2011 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця промислове обладнання за цінами, в асортименті і кількості відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, обумовлених договором.

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Барс-Будінвест» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт на загальну суму 85177,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14196,00 грн.), видаткові накладні на загальну суму 585779,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 97630,00 грн.) та податкові накладні на загальну суму 670956,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 111826,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, в ході перевірки встановлено, що за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Барс-Будінвест» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України порушена кримінальна справа.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Екобудгруп» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 040111 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується на протязі дії даного договору передати Покупцеві промислове обладнання: електродвигуни, генератори, кабельно-провідникову продукцію та ізоляційні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які погоджуються сторонами в накладних, котрі є невід'ємною частиною Договору, а покупець прийняти товар, який продається за даним Договором, визначається протягом терміну дії Договору з урахуванням кількості і асортименту товару за всіма, переданими в відповідності з умовами дійсного Договору, окремими партіями товару.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Екобудгруп» виписало на адресу позивача видаткові та податкові накладні на загальну суму 539736,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89956,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, згідно інформаційних баз даних ТОВ «Екобудгруп» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 07.04.2011 року.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 09.08.2011 року гр. ОСОБА_7 ТОВ «Екобудгруп» вона зареєструвала на своє ім'я за грошову винагороду, без мети здійснення реальної господарської діяльності. За фактом створення невстановленими особами ТОВ «Екобудгруп» з метою прикриття незаконної діяльності порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, що підтверджує факт здійснення безтоварних операцій, отже підприємством документально оформлювались операції з поставки-придбання ТМЦ та послуг без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, укладені між позивачем та зазначеними контрагентами правочини є нікчемними, отже у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

На момент здійснення позивачем спірних господарських відносин, порядок формування податкового кредит у та валових витрат підприємства визначався, відповідно, Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно положень підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо порядку формування валових витрат підприємства та податкового кредиту закріплені Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

Судом першої інстанції на підставі дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» для підтвердження їх реальності (договори, акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товару), не було встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Крім того, позивачем надані суду докази фактичної реалізації придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) іншим контрагентам (договори, акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні, а також подано докази наявності у позивача складських приміщень (договори оренди).

Наявність первинних документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами відповідачем не заперечується, проте на його думку, такі первинні документи складені формально по операціям, які фактично не здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та витрат підприємства. При цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем же не наведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (податкових органів та правоохоронних органів відносно контрагентів), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Чинним законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 27.01.2016 року по справі № 4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп».

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13.

Однак, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів відповідача на те, що відносно посадових осіб контрагентів порушено кримінальні справи та проведено експертні дослідження, оскільки такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Крім того, податковим органом не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311 та наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Аместріс Марини Миколаївни - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Є.В. Чаку

Повний текст виготовлено 14.07.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Чаку Є.В.