Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/5255/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/5255/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельний кооператив «Вагоноремонтник-1»

про стягнення 44659,12 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Шевченко О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кальна О.П. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Вагоноремонтник-1» про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 44659,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором від 05.12.2007 № 07898/4-04 в частині оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.04.2013 по 30.09.2015 утворилась заборгованість в розмірі 28225,93 грн. Також, на вказану заборгованість позивачем у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України нараховано 13350,80 грн. інфляційних втрат, 854,43 грн. 3% річних, 816,66 грн. пені та 1411,30 грн. штрафу, які позивач також просить стягнути.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Додатково вказав, що розрахунок заборгованості проводився станом на 01.03.2016, проте 03.03.2016 відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за спірний період, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення становить 26225,93 грн. також вказав, що сплачені відповідачем 19500 грн, без зазначення періоду, позивачем зараховано в рахунок погашення боргу за попередній період, до 01.04.2013.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, також подав відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначив, що відповідно до розрахунків позивача зазначені суми не відповідають дійсності та не обґрунтовані. Зокрема вказав, що заборгованість відповідача за спірний період взагалі відсутня, оскільки відповідачем у вказаному періоді додатково сплачено 19500 грн, які позивачем не зараховано в рахунок погашення заборгованості. Крім того позивачем безпідставно включено до заборгованості вартість води на підігрів, оскільки відповідач на балансі не має бойлеру, відповідно вартість води на підігрів не має сплачувати.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 05.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Вагоноремонтник-1» (абонент) укладено договір № 07898/4-04 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі - правила).

Згідно з п. 3.1. договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТу 2874-82, приймати від абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу.

Відповідно до п.3.3.5. договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. (п.2.1. договору).

Відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2. договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.2.2.3. договору).

Згідно з п.2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п.4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

У відповідності до п.4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Згідно з п.7.1. договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Сторона, що бажає достроково розірвати договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення договору (п.7.3. договору).

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників обох сторін, вказаний договір у період, за який стягується заборгованість, був чинним, сторонами, у порядку, визначеному пунктами 7.1., 7.3. договору не направлялось повідомлень про закінчення строку дії договору. Додаткових договорів до вказаного договору між сторонами не укладалось, інших договорів на постачання води та приймання стоків - також не укладалось.

Отже, за вказаним договором позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Вагоноремонтник-1» є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.04.2013 по 30.09.2015 надано відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення за договором на суму 171211,03 грн., з яких відповідачем сплачено 142296,82 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 28225,93 грн.

Обсяг питної води, наданої відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем. Крім того відповідач частково проводив оплату вказаних послуг, а за відсутності доказів звернення відповідача у порядку, встановленому договором щодо кількості, якості наданих послуг, в силу положень п. 2.2.4. договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг з 01.04.2013 по 30.09.2015 з водопостачання та водовідведення по коду 4-1498 вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Також, сторонами проведено звірку по наданим послугам з водопостачання та водовідведення за спірний період, про що складено відповідний акт, наданий суду, згідно якого розбіжності між сторонами щодо обсягу наданих послуг та їх вартості відсутні.

Разом з тим, згідно наданих позивачем розрахунків, надані відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення обліковувались позивачем по особовому рахунку відповідача за наступними кодами: 4-1498 (водопостачання та відведення питної води для потреб населення (до вересня 2015 включно і водовідведення гарячої води)) та 4-51498 (постачання та водовідведення холодної води на підігрів для потреб населення (до липня 2014 року включно - постачання та відведення води на підігрів, до вересня 2015 лише відведення води на підігрів)).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із пояснень представників сторін вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу у володінні та користуванні чи на балансі відповідача не перебувають. Даний факт сторонами не оспорюється.

За правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то вимога позивача до відповідача про оплату послуг з постачання такої води є неправомірною.

Отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодом 4-51498, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно розрахунків позивача за виключенням вартості води на підігрів, становить 25561,54 грн. (28225,93 грн. - 2664,39 грн).

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи відповідач погасив перед позивачем заборгованість зі сплати заборгованості за холодне водопостачання за липень 2014 у розмірі 2000 грн. та за водовідведення води за лютий 2015 у розмірі 2406,95 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №187 від 02.03.2016 та №217 від 04.07.2016 та не заперечується сторонами.

Згідно з ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем заборгованості за договором в сумі 4406,95 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи викладене, з відповідача, на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість в розмірі 21154,59 грн (25561,54 грн. - 4406,95 грн).

Доводи відповідача щодо сплати ним 19500 грн. та не зарахування позивачем вказаної суми в рахунок погашення боргу суд оцінює критично виходячи з такого.

Відповідно до довідки, наданої Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», про стан заборгованості вбачається, що Житлово-будівельний кооператив «Вагоноремонтник-1» мав заборгованість перед позивачем до початку спірного періоду, а саме до 01.04.2013 в розмірі 50761,69 грн. Існування зазначеної заборгованості сторонами не заперечується.

Відповідачем було сплачено 19500 грн. на виконання умов договору, проте вказані кошти були сплачені відповідачем із зазначенням договору, за яким сплачується заборгованість, проте без зазначення в платіжних документах періоду за який сплачувались вказані суми.

Так, відповідно до п.2.2.2. договору в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначена сума коштів була правомірно зарахована позивачем в погашення заборгованості до початку спірного періоду, оскільки вказане не суперечить умовам укладеного між сторонами договору.

Згідно п.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п.4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

У відповідності до п.4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача по коду абонента 4-1498 (ХВП та водовідведення) 8278,27 грн. інфляційних втрат, 527,21 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2013 по 30.09.2015.

По коду абонента 4-51498 (холодна вода на підігрів та водовідведення гарячої води) по графі водовідведення гарячої води за період з 01.04.2013 по 30.09.2015, позивачем нараховано 3172,43 грн. інфляційних втрат, 194,22 грн. 3% річних та пеню по обох кодах абонента в розмірі 816,66 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки зазначених сум, суд дійшов висновку щодо їх арифметичної вірності, законності та обґрунтованості.

Також, позивачем нараховано 5% штрафу на всю суму заборгованості по всім кодам абонента в розмірі 1411,30 грн.

Перевіривши суму нарахованого штрафу, суд дійшов висновку щодо необхідності його зменшення до 1057,73 грн.

Враховуючи викладене, зокрема доведеність споживання відповідачем послуг постачання питної води для потреб населення, послуг водовідведення холодної та гарячої води, відсутність у договорі положень щодо постачання води на підігрів суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги водопостачання по коду абонента 4-1498 та коду абонента 4-51498 (стоки гарячої води) у розмірі 21154,59 грн., а також нарахованих на вказану заборгованість інфляційних втрат у розмірі 11450,70 грн., 3% річних у розмірі 721,44 грн. та пені в сумі 816,66 грн.

Також, підлягає стягненню штраф у розмірі 5% від суми, від сплати якої відмовився відповідач в розмірі 1057,73 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Вагоноремонтник-1» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 3; ідентифікаційний код 22932709) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 21154 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн. 59 коп. заборгованості, 11450 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 721 (сімсот двадцять одна) грн. 44 коп. 3% річних, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 66 коп. пені, 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 73 коп. штрафу та 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором в розмірі 4406 (чотири тисячi чотириста шість) грн. 95 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 13.07.2016

Суддя Я.В. Маринченко