Постанова

від 13.07.2016 по справі 22/204

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа № 22/204

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кузь В.Л.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Вогонь Прометея», б/н від 24.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3198/16 від 30.06.2016 р.),

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 червня 2016 року

за заявою вх. № 3107/16 від 10.06.2016 р. Приватного підприємства «Вогонь Прометея», м. Львів,

про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 р. таким, що не підлягає виконанню,

у справі № 22/204 (суддя Блавацька-Калінська О.М.),

порушеній за позовом

позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Вогонь Прометея», м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Полярон», м. Львів,

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21458,95 грн., пені в сумі 990,68 грн. та штрафу в сумі 2145,90 грн.

За участю представників сторін:

від апелянта/заявника/відповідача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 30.05.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 18-11-07795 від 02.12.2015 р.;

від третьої особи: не прибув;

вільний слухач: ОСОБА_4

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2016 року, справу № 22/204 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вогонь Прометея», б/н від 24.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3198/16 від 30.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.07.2016 року, про що сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а.с. 118, 119, 120).

В судове засідання, яке відбулось 13.07.2016 р., представник апелянта/заявника/відповідача прибув, доводи апеляційної скарги підтримав, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, усно зазначив, що наказ Господарського суду Львівської області від 14.02.2016 р. у справі № 22/204 не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що Господарським судом Львівської області 17.11.2009 р. винесено рішення у справі № 2/175 за позовом Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та ПП «Вогонь Прометея», яким визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №120 від 26.12.2008 року, укладеного між ПП «Вогонь Прометея» та РВ ФДМУ по Львівській області, відтак, на думку скаржника, обов'язок відповідача щодо сплати позивачу заборгованості відсутній, так, як у згаданому рішенні встановлено, що РВ ФДМУ по Л/о при укладенні спірного договору всупереч вимогам ст.761 ЦК України не був наділений такими правами та не є неналежним орендодавцем, відтак, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. по справі № 22/204 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ПП «Вогонь Прометея», третя особа ДП «НВК «Полярон» про розірвання договору оренди нерухомого майна та стягнення 24595,53 грн. та прийняти нову ухвалу, якою заяву відповідача задоволити.

Представник РВ ФДМУ по Львівській області в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги усно заперечив, надав усні пояснення в яких зазначив, що апеляційна скарга та заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є безпідставною та необґрунтованою оскільки договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна у справі № 2/175 на яку покликається скаржник, визнано судом недійсним на майбутнє, відтак, на думку позивача, заявник повинен сплатити заборгованість за фактичне користування орендованим приміщенням за період, що передував набранню законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2009 р. у справі № 2/175, яким договір оренди визнано недійсним на майбутнє.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача представник - не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак поштова кореспонденція станом на 13.07.2016 р. поштовим відділенням на адресу суду не повернулась.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника скаржника/позивача та відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вогонь Прометея», б/н від 24.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3198/16 від 30.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.07.2016 року, про що сторони та тертя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно інструкції з діловодства в господарських судах України (докази знаходяться в матеріалах справи).

Однак, в судове засідання 13.07.2016 р. представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не прибув.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 р. у даній справі (п. п. 4, 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано позивача (РВ ФДМ України по Львівській області) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДП «НВК «Полярон») подати: копію довідки з ЄДРПОУ; письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; інші документи, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак вимог ухвали суду позивачем та третьою особою виконано не було.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 22/204 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. у справі № 22/204 (суддя Блавацька-Калінська О.М.) в задоволенні заяви Приватного підприємства «Вогонь Прометея» від 10.06.2016 року за вх. № 3107/16 про визнання наказу господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року таким, що не підлягає виконанню по справі № 22/204 - відмовлено (а. с. 105-110).

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, апелянт/заявник/відповідач (Приватне підприємство «Вогонь Прометея») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 р. по справі № 22/204 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ПП «Вогонь Прометея», третя особа ДП «НВК «Полярон» про розірвання договору оренди нерухомого майна та стягнення 24595,53 грн. та прийняти нову ухвалу, якою заяву відповідача задоволити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та не правильно застосовано норми матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що рішенням у справі № 2/175 від 17.11.2009 р. за позовом Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та ПП «Вогонь Прометея» було визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №120 від 26.12.2008 року, укладеного між ПП «Вогонь Прометея» та РВ ФДМУ по Львівській області, який був предметом розгляду у справі № 22/204 за яким і було прийнято рішення про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №120 від 26.12.2008 року та стягнення заборгованості за користуванням спірним майном, відповідно до наведеного на думку апелянта, обов'язок відповідача щодо сплати позивачу заборгованості відсутній, так, як у згаданому рішенні встановлено, що РВ ФДМУ по Львівської області при укладенні спірного договору всупереч вимогам ст.761 ЦК України не був наділений такими правами та не є неналежним орендодавцем.

Відповідно до наведеного, апелянт вважає, що місцевим господарським судом було порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції не застосовано ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно ч. 1 та 2 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Відтак на думку скаржника, у разі визнання правочину недійсним потреба у застосуванні ч. 2 ст. 236 ЦК України може виникнути лише у тому випадку, коли на момент судового розгляду не відбулося виконання умов спірного правочину, однак, якщо ж таке виконання відбулося, то правочин має вважатися недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до наведеного апелянт вважає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. по справі № 22/204 встановлено, що вимога Управління комунальної власності ДЕП JIMP про звільнення спірних приміщень була залишена ПП «Вогонь Прометея» без задоволення, відтак. На думку апелянта, станом на момент розгляду справи № 2/175 в тій частині умови договору не були виконані, а тому, саме ця обставина була підставою до застосування ч. 2 ст.236 ЦК України при винесенні рішення Господарським судом Львівської області у справі № 2/175, яким визнано недійсним договір оренди майна.

Також апелянт зазначає, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки за наявності обставин, які свідчать про відсутність в ПП «Вогонь Прометея» обов'язку сплачувати орендну плату та штрафні санкції за договором, який визнаний судом недійсним, судом не застосовано ч. 4. ст.117 ГПК України, згідно якої господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, скаржник вважає, що у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 104 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, 17.09.2009 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 22/204 (суддя Желік М.) позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна та стягнуто з ПП «Вогонь Прометея» 21458,95 грн. - заборгованості з орендної плати, 990,68 грн. - пені, 2145,90 грн. - штрафу, 245,95 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пункти 1-3 резолютивної частини рішення). Зобов'язано ПП «Вогонь Прометея» повернути балансоутримувачу - ДП НВК «Полярон» по акту приймання-передачі орендоване майно - нежитлові приміщення №25-30, 32-42, розміщені на першому поверсі дев'ятиповерхової будівлі гуртожитку (літера А-9) площею 224,50 м2 за адресою: м. Львів, вул. Угорська,2 та виселити ПП «Вогонь Прометея» з орендованих приміщень загальною площею 224,50 м. кв. за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 2 (пункти 4, 5 резолютивної частини рішення) (а. с. 18-20).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі № 22/204 рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р. у справі № 22/204 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а. с. 63, 64-68).

28.09.2009р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р., що вступило у законну силу 28.09.2009р. було видано наказ (а.с. 72), ухвалою місцевого суду від 14.02.2011р. виправлено в цьому наказі допущену описку (а.с. 75) та 14.02.2011 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. видано відповідний наказ (а. с.76, 77, 97).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р. у справі № 22/204 набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі № 22/204, в касаційному порядку - не оскаржувалося, є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України).

Однак, апелянт вважає, що наказ господарського суду від 14.02.2011 р. у справі № 22/204 (а.с. 77, 97) не може бути виконаний у зв'язку з прийнятим Господарським судом Львівської області 17.11.2009 року іншого рішення у справі № 2/175 за позовом Прокурора м. Львова поданого в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та ПП «Вогонь Прометея», яким визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №120/2008 від 26.12.2008 року, укладеного між ПП «Вогонь Прометея» та РВ ФДМУ по Львівській області та встановлено.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.11.2009 р. Господарського суду Львівської області прийнято рішення у справі № 2/175 за позовом Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Приватного підприємства «Вогонь Прометея», яким позов задоволено повністю. Визнано на майбутнє недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №120/2008 від 26.12.2008 року, укладеного між ПП «Вогонь Прометея» та РВ ФДМУ по Львівській області. Виселити Приватне підприємство «Вогонь Прометея» із нежитлових приміщень загальною площею 224,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 2 та стягнуто з Приватного підприємства «Вогонь Прометея» в дохід держави судові витрати (а. с. 58-60, 88-91).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі № 2/175 (а.с. 92-94) рішення господарського суду Львівської області 17.11.2009 року у справі № 2/175 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 року у справі № 2/175 (а. с. 95-96) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі № 2/175 залишено без змін, а касаційну скаргу РВ ФДМУ по Львівській області - без задоволення.

Слід зазначити, що з абзацу другого резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області рішенням від 17.11.2009 року у справі № 2/175, яке набрало законної сили, відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. та постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. по справі № 2/175, вбачається, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 120 від 26.12.2008 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «Вогонь Прометея» визнаний недійсним на майбутнє.

Підставою для прийняття рішення у справі № 2/175 про визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 120 від 26.12.2008 р. недійсним на майбутнє було те, що 29.03.2007 р. Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 721 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового будинку № 2 на вул. Угорській від Виробничого об'єднання «Полярон», на виконання якої, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 822 від 08.10.2007р. «Про оформлення права комунальної власності на житловий будинок на вул. Угорській, 2» оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на житловий будинок загальною площею приміщень 5293,8 кв.м. на вул. Угорській, 2, в м. Львові, а 08.10.2007 р. відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради оформлено та видано Свідоцтво про право власності № С-02126 на житловий будинок загальною площею 5293,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 2, та належить на праві комунальної власності; 31.10.2007 р. ОКП ЛОР БТІ та ЕО видано витяг про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно № 16479725.

Відтак суди у справі № 2/175, оцінивши в сукупності подані та зібрані докази, прийшли до висновку, що відповідач-1 (РВ ФДМУ по Львівській області) при укладенні спірного договору (тобто договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 120 від 26.12.2008 р.) не наділений був правом власності на спірне майно, не мав права розпоряджатися ним, в т.ч. передавати у найм, оскільки таким правом володів лише позивач (територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради), з підстав зазначених у вказаних судових рішеннях, визнали індивідуально визначеного нерухомого майна № 120 від 26.12.2008 р. недійсним на майбутнє.

Як вбачається з матеріалів даної справи (№ 22/202), сторони, зокрема апелянт/заявник/відповідач у справі у зв'язку із набранням законної сили рішенням у справі № 2/175 від 17.11.2009 р. на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 р. у справі № 2/175, у встановленому законом порядку про перегляд рішення суду першої інстанції від 17.09.2009 р. у справі № 22/204, яке набрало законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. - в порядку визначеному Розділом ХІІІ ГПК України про перегляд рішення Господарського суду від 17.09.2009р. у справі № 22/204 за нововиявленими обставинами - не звертався, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Не звертався апелянт/заявник/відповідач у справі № 22/204 з заявою у порядку визначеному ст. 112 ГПК України про перегляд судового рішення у справі № 22/204 за нововиявленими обставинами у зв'язку із набранням законної сили рішення у справі № 2/175, яким спірний договір визнано недійсним на майбутнє і після того, як Вищий господарський суд України постановою від 20.07.2010 р. у справі № 2/175 залишив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі № 2/175 - без змін. Такі докази в матеріалах справи - відсутні.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відмовляючи у задоволенні заяви Приватного підприємства «Вогонь Прометея» від 10.06.2016 року (вх. № 3107/16) про визнання наказу господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року № 22/204 таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року № 22/204 про стягнення заборгованості з ПП «Вогонь Прометея» на користь РВ ФДМУ по Львівській області (а.с. 77, 97) був виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. у справі № 22/204, які набрали законної сили, та, відповідно до ст.124 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів» та ст.115 Господарського процесуального кодексу України, підлягає виконанню на всій території України.

Також правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що заявником до суду першої інстанції не подано доказів того, що наказ був виданий помилково, або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, розглядаючи заяву скаржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд враховує те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Відповідно до ч.4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» № 9 від 17.10.2012 р. передбачено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як уже було вище зазначено у цій постанові, рішенням Господарського суду Львівської області 17.11.2009 року у справі № 2/175, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі № 2/175 встановлено, що ПП «Вогонь Прометея», згідно акту приймання-передавання нерухомого державного майна № 120/2008 від 26.12.2008 р. прийняв спірне майно в користування, актами обстеження № 184 від 17.03.2009 р. та № 376 від 16.06.2009 р. підтверджено факт перебування спірного майна в користуванні відповідача-2 (ПП «Вогонь Прометея»), тому суд визнав недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 120 від 26.12.2008 р. на майбутнє.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що наказ господарського суду Львівської області від 14.02.2011 року про стягнення був виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2009 р. у справі № 22/204, яке переглядалось в апеляційному порядку та залишене в силі, тобто рішення суду першої інстанції є таким, набрало законної сили та, відповідно до ст.124 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», ст.115 Господарського процесуального кодексу України, підлягає виконанню на всій території України, а посилання заявника на рішення господарського суду Львівської області 17.11.2009 р. у справі № 2/175, як на підставу визнання наказу від 14.02.2011 р. у справі № 22/204 таким, що не підлягає виконанню, суд вважає помилковим, з огляду на те, що, враховуючи факт перебування спірного майна у користуванні ПП «Вогонь Прометея», договір оренди нерухомого майна визнаний недійсним на майбутні правовідносини.

Крім того, в матеріалах справи № 22/204 та заяві боржника відсутні докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого було видано наказ, який заявник просить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Отже, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що вищезгаданий наказ був виданий помилково, або що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відтак, місцевим господарським судом, правомірно відмовлено скаржнику/заявнику/відповідачу у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 14.02.2011 р. у справі № 22/204 оскільки, правові підстави для задоволення такої заяви відсутні, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо тверджень апелянта, що у боржника по справі № 22/204 відсутній обов'язок зі сплати орендної плати на користь стягувача (РВ ФДМУ по Львівській області) з тих підстав, що РВ ФДМУ по Львівської області було неналежним орендодавцем при укладенні договору оренди №120 від 26.12.2008 р., а належним орендодавцем спірного приміщення на час укладення договору була Львівська міська рада, якою остання і залишається по даний час, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки скаржник не обмежений в праві перегляду судового рішення у справі № 22/204 в порядку ст. 112 ГПК України у зв'язку із набранням законної сили рішення суду № 2/175.

Також з пункту першого прохальної частини заяви про визнання наказу на примусове виконання рішення таким, що не підлягає виконанню вбачається, що заявник просив суд першої інстанції зупинити стягнення за наказом №22/204, виданим 14.02.2011 р. до розгляду заяви про визнання наказу на примусове виконання рішення таким, що не підлягає виконанню, однак таку заяву місцевим господарським судом відхилено, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

З мотивувальної частини заяви про визнання наказу на примусове виконання рішення таким, що не підлягає виконанню вбачається що заявником необґрунтовані підстави для зупинення стягнення за наказом по справі № 22/204, а також те, що подана ПП «Вогонь Прометея» заява розглянута судом по суті, відтак у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для зупинення стягнення за вказаним наказом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у задоволенні заяви апелянта про визнання наказу на примусове виконання рішення таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 року у справі № 22/204 залишити без змін, апеляційну скаргу апелянта/заявника/відповідача - без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суд в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 35, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 року у справі № 22/204 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.

13.07.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 14.07.2016 р.