Ухвала

від 12.07.2016 по справі 2а-9850/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9850/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Чорної Н.С.,

за участю:

представника позивача - Андрюхіна Д.В.,

представника відповідача - Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофест-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофест-Україна» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року №0004232312 та №0004242312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що судам необхідно дослідити спірні господарські операції, реальність їх здійснення, чи придбавався позивачем товар з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; крім того, при новому розгляді справи, судам необхідно врахувати правову підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За наслідками нового розгляду адміністративної справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановивши реальність фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом, а також порушення контролюючим органом передбаченого податковим законодавством порядку їх прийняття.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за підсумками якої складено акт від 08 червня 2011 року №1402/23-12/36470951 та виявлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за серпень та вересень 2010 року на загальну суму 1 048 518,37 грн, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на за ІІІ квартал 2010 року на суму 1 310 647,97 грн.

У зв'язку із наведеним, 30 червня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004232312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1 310 648,00 грн, з них 1 048 518,00 грн - за основним платежем, 262 130,00 грн - за штрафними санкціями, та №0004242312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 1 638 310,00 грн, в тому числі 1 310 648,00 грн - за основним платежем, 327 662,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на те, що документальна позапланова перевірка позивача, внаслідок якої винесено ці рішення, проведена на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21 квітня 2011 року про призначення позапланової перевірки ТОВ «Агрофест-Україна» в рамках кримінальної справи №56-2659, порушеної правоохоронними органами за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Горнер» та підробки реєстраційних документів за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України.

Так, порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачений статтею 78 Податкового кодексу України, у відповідності до п. 78.1 якої, така перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений у підпунктах 78.1.1 - 78.1.13 ст.78 цього Кодексу.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.8 статті 78 цього Кодексу передбачено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача) встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Зміст вказаної юридичної норми не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Згідно пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналіз приведених норм свідчить на користь висновку, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах від 23.12.2014 (справа №21-576а14) та від 27.01.2015 (справа №21-494а14).

Як було з'ясовано судом, судове рішення у кримінальній справі, в якій вищезгаданою постановою слідчого призначено податкову перевірку позивача, станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не приймалось. Зворотнього відповідачем не доведено.

За таких обставин, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 30 червня 2011 року.

Відтак, відповідачем порушено встановлений податковим законодавством порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому такі є передчасними і підлягають скасуванню. Зазначене було правильно встановлено судом першої інстанції.

Окрім того, зважаючи на висновки та мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляду, оцінці підлягає також правомірність спірних рішень по суті.

Як убачається із акту податкової перевірки, виявленні порушення норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат за товари, придбані у ТОВ «Сібаріт ЛТД», а також до податкового кредиту - суми податку на додану вартість у складі витрат на ці товари, позаяк правочини, які мали місце між позивачем і його контрагентом, були спрямовані не на створення правових наслідків, а на отримання позивачем податкової вигоди, тобто не мали реального характеру в межах господарської діяльності.

Обговорюючи такі доводи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У силу правил підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, формування податкового кредиту та валових витрат є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Таким чином, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

Виходячи із викладеного, колегією суддів установлено, що на час спірних правовідносин позивач був платником податків на прибуток та на додану вартість, перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва, до видів його господарської діяльності за КВЕД відносились: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (основна), складське господарство, оптова торгівля хімічними продуктами, купівля та продаж власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, вирощування зернових та технічних культур.

06 серпня 2010 року між ТОВ «Агрофест-Україна» (покупець) та ТОВ «Сібаріт ЛТД» (продавець) укладено договір №06/08-022АФУ, відповідно до якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити зерно, в кількості, по номенклатурі, вартості, строкам та умовам поставки, згідно умовам даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Підтвердженням реальності господарських операцій за цим договором слугують додатки до нього №№1, 2, 3, 4, 4, видаткові та податкові накладні, супроводжувальні документи на транспортування товару, складські квитанції, сертифікати якості, банківські виписки, що підтверджують розрахунки із контрагентом, а також докази подальшої реалізації отриманого зерна своєму контрагенту - ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Із наданих матеріалів убачається, що позивач придбавав у ТОВ «Сібаріт ЛТД» товари з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного, в тому числі того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів наголошує, що податкове законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, його знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях у справі «Інтерсплав проти України» та у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах, були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Так, посилання відповідача на кримінальну справу, №56-2659 порушену за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Горнер» та підробки реєстраційних документів за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, відхиляється судом, адже розслідувані в цій справі обставини стосуються діяльності ТОВ "Елфра Дисплей" та ТОВ "Е-Восток Україна", а не взаємовідносин позивача з ТОВ "Сібаріт ЛТД".

За відсутності судового рішення за наслідками розгляду зазначеної кримінальної справи, яке набрало законної сили, і в якому були б установлені зловживання позивача правами платника податків при взаємовідносинах із ТОВ «Сібаріт ЛТД», з огляду на встановлену під час розгляду даної адміністративної справи реальність спірних господарських операцій, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належним чином обґрунтованості та існування підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 14 липня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.