Ухвала

від 14.07.2016 по справі 591/8739/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.

Справа №591/8739/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/788/592/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014200000000076, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2016 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Дунаєць Глухівського району Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України

з участю прокурора - ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 .

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2016 року відносно ОСОБА_6 змінити, виключити призначену додаткову міру покарання у виді конфіскації майна.

Доповнивши вимоги поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 окрім вищевказаного, просить зменшити призначений судом іспитовий строк до одного року.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок районного суду та виключити з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді конфіскації всього належного ОСОБА_6 майна. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин, за таких обставин:

На підставі рішення вченої ради СНАУ від 25.03.2013 №8 та згідно з Наказом Сумського національного аграрного університету № 553-цк від 01.04.2013 року ОСОБА_6 призначено на посаду директора навчально-наукового інституту заочної освіти.

Згідно з посадовими інструкціями, ОСОБА_6 , як директор навчально-наукового Інституту заочної освіти Сумського національного аграрного університету, здійснює керівництво Інститутом, крім інших посадових обв`язків, розробляє план роботи Інституту за відповідними напрямками, координує організаційну, методичну та виховну роботу відповідних підрозділів Інституту, супроводжує діяльність кафедр по забезпеченню формування контингенту студентів Інституту, здійснює контроль за веденням навчальної документації інституту, організовує видачу залікових книжок та довідок, візує накази про переведення студентів з курсу на курс, організовує розробку і затвердження навчальних та робочих планів, вносить пропозиції щодо змін у навчальних планах та навчальних програмах дисциплін, дозволяє допуск студентів до складання Державних іспитів та захисту дипломних проектів. Забезпечує підготовку документів до складання Державних іспитів, контролює організацію всіх видів практики студентів на кафедрах. Крім цього, він має право видавати розпорядження, які є обов`язковими для виконання підпорядкованим йому структурам.

Згідно з положенням про організацію навчального процесу в Інституті заочної освіти Сумського національного аграрного університету затвердженому наказом ректора Сумського НАУ від 19.01.2011 №8 Інститут заочної освіти Сумського НАУ організовує, супроводжує та контролює підготовку студентів заочної форми навчання усіх рівнів підготовки в Сумському національному аграрному університеті за держзамовленням та договорами на освітні послуги з фізичними та юридичними особами інститут заочної освіти. Відповідальність за організацію і якість навчального процесу студентів заочної форми навчання університету несуть директори навчально-наукових інститутів, директор інституту заочної освіти та завідувачі кафедр. В окремих випадках (хвороба, навчання чи стажування за кордоном, служба в армії, та інші поважні причини, які унеможливлюють участь студента в сесії підтверджені документально), коли студент не може повноцінно відвідувати всі заняття, з дозволу ректора надається можливість переведення студента на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням йому індивідуальних термінів складання екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного (за участю представника інституту заочної освіти та завідувачів профільних кафедр) тестування.

Таким чином, директор навчально-наукового Інституту заочної освіти Сумського національного аграрного університету ОСОБА_6 є службовою особою, яка постійно обіймає посаду у державному закладі, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій.

Крім цього, відповідно до п. п. а) п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто є суб`єктом відповідальності за корупційне правопорушення.

Так, протягом 2014 навчального року частина студентів Інституту заочної освіти Сумського НАУ, які у зв`язку із щільним графіком роботи, утриманням малолітніх дітей та іншими обставинами не мали можливість відвідувати лекції та складати заліково-екзаменаційну сесію згідно з загальним навчальним планом, звертались до директора навчально-наукового Інституту заочної освіти Сумського НАУ ОСОБА_6 з відповідними заявами від свого імені та клопотаннями від роботодавців, про необхідність їх переведення на індивідуальний навчальний план та індивідуальний графік складання заліково-екзаменаційної сесії, які являлися документальним підтвердженням поважності причин переведення.

Для переведення студента на навчання за індивідуальним планом необхідно підписання ректором Сумського НАУ наказу «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», проект якого складає особисто ОСОБА_6 , про що ставить відповідний підпис на самому наказі, особисто погоджує його з проректором з науково педагогічної роботи та завідувачем навчального відділення Сумського НАУ, які ставлять свої підписи на вказаному наказі, виходячи з інформації поданої самим ОСОБА_6 та його рекомендацій, якими являвся сам факт складання проекту зазначеного наказу особисто ОСОБА_6 .

Враховуючи вказані обставини ОСОБА_6 розумів, що рішення про переведення студентів на навчання за індивідуальним планом залежало саме від нього і наказ «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», на підставі якого здійснювалося саме переведення студентів, не буде підписаний ректором, якщо особисто він ОСОБА_6 його не підготує та не погодить, що являлося гарантованою запорукою підписання наказу ректором Сумського НАУ та виконанням прийнятих на себе внаслідок одержання неправомірної вигоди зобов`язань, перед тими від кого він одержував неправомірну вигоду.

За викладених обставин, діючи з особистих корисливих мотивів направлених на отримання неправомірної вигоди, користуючись службовими повноваженнями директора навчально-наукового Інституту заочної освіти Сумського НАУ, ОСОБА_6 пропонував студентам сплачувати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн. та 1500 грн. для переведення їх на індивідуальний навчальний план. Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_6 повідомляв студентам, що вони будуть гарантовано переведені на навчання за індивідуальним навчальним планом та успішно складатимуть сесію. У подальшому він виконував прийняті на себе, в результаті отримання неправомірної вигоди зобов`язання, готував та погоджував необхідні накази, які були підписані ректором Сумського НАУ.

За вищевказаних обставин ОСОБА_6 :

- 18.03.2014 о 11 годині 30 хвилин, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 205 Сумського НАУ, що за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1500 грн., за вирішення питання щодо його переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням індивідуальних термінів складання екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного тестування та поклавши їх у кишеню, підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_9 , що він переведений на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії. На виконання зазначеного ОСОБА_6 підготував проект наказу «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», до якого включив студентів заочної форми навчання, в тому числі ОСОБА_9 та передав його на підписання ректору Сумського НАУ, на підставі чого 07.04.2014 було підписано наказ №1115-н;

- 19.03.2014 ОСОБА_6 о 13 годині 40 хвилин, діючи з прямим умислом направленим на отримання неправомірної вигоди, повторно, з особистих корисливих мотивів, користуючись службовими повноваженнями директора навчально-наукового Інституту заочної освіти Сумського НАУ, перебуваючи у своєму службовому кабінеті №205 Сумського НАУ, що за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, приховуючи свою злочинну діяльність від оточуючих, вживаючи засоби конспірації, на краю свого робочого столу підняв робочі папери та сказав ОСОБА_10 покласти під них вказану ним суму грошових коштів. ОСОБА_10 поклала у зазначене ОСОБА_6 місце грошові кошти в сумі 1000 грн., а останній накрив вказані грошові кошти паперами. Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_10 , що вона переведена на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії. Після цього ОСОБА_6 підготував проект наказу «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», до якого включив студентів заочної форми навчання, в тому числі ОСОБА_10 , та передав його на підписання ректору Сумського НАУ, на підставі чого 07.04.2014 наказ за №1107-н підписано;

- 21.03.2014 о 10 годині 56 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 205 Сумського НАУ, що за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 3000 грн., за закриття попередньої сесії та вирішення питання щодо переведення ОСОБА_12 на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням індивідуальних термінів складання поточної заліково-екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного тестування та поклавши їх до внутрішньої кишені свого піджака, підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_12 та його матері ОСОБА_11 , що останній переведений на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії. У подальшому ОСОБА_6 підготував проект наказу «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», до якого включив студентів заочної форми навчання, в тому числі ОСОБА_12 та передав його на підписання ректору Сумського НАУ, на підставі чого 07.04.2014 наказ за №1107-н було підписано;

- 21.03.2014 о 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 205 Сумського НАУ за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1500 грн., за вирішення питання щодо переведення його на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням індивідуальних термінів складання екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного тестування та, поклавши їх до внутрішньої кишені свого піджака, підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_13 , що він переведений на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії. Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 підготував проект наказу «Про переведення на навчання за індивідуальним навчальним планом», до якого включив студентів заочної форми навчання, в тому числі ОСОБА_13 та передав його на підписання ректору Сумського НАУ, на підставі чого 07.04.2014 наказ за №1123-н підписано;

- 16.05.2014 о 11 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 205 Сумського НАУ за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, одержав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1000 грн., за вирішення питання щодо переведення його на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням індивідуальних термінів складання екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного тестування та, поклавши їх до кишені, підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_14 , що він переведений на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії;

- 21.05.2014 о 12 годині 18 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 205 Сумського НАУ за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 160, одержав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1500 грн., за вирішення питання щодо переведення її на навчання за індивідуальним навчальним планом з встановленням індивідуальних термінів складання екзаменаційної сесії у вигляді підсумкового комісійного тестування і поклавши їх до своєї папки, підтвердив прийняті на себе зобов`язання та повідомив ОСОБА_15 , що вона переведена на навчання за індивідуальним навчальним планом та може не хвилюватися за здачу сесії.

У зв`язку з тим, що 22.05.2014 ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину, він не зміг виконати прийняті на себе в результаті отримання неправомірної вигоди зобов`язання перед ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а саме підготувати проект наказу та передати його на підписання ректором Сумського НАУ ОСОБА_16 , з причин, які не залежали від його волі.

Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 368 КК України, оскільки він умисно, повторно, будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища (в редакції Кримінального кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 221-18 від 18.04.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»).

Вироком Зарічного районного суду м. Суми, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій в закладах освіти строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від реального відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили у вигляді застави залишено без змін. Після набрання вироком законної сили суму застави у розмірі 24360 грн. повернути особі яка внесла заставу.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Вимоги поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_17 мотивує тим, що:

- ОСОБА_6 був звільнений від реального відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки, при цьому, судом безпідставно застосована до основного виду покарання додаткова міра покарання у виді конфіскації майна, оскільки відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення особи від відбуття основного покарання з випробовуванням не передбачено застосування такого додаткового покарання, як конфіскація майна, що також зазначено у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року ;

- судом при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України безпідставно визначено іспитовий строк терміном 3 роки, не враховано, що прокурор пропонував суду визначитись із іспитовим строком терміном на 1 рік (про що зазначає обвинувачений), а також не враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має позитивні характеристики, сім`ю, від вчиненого ним не наступило ніяких наслідків, потерпілі не мають до нього ніяких претензій, він визнав себе винним, не заперечує обставин справи, розкаявся у вчиненому, а оскільки ОСОБА_6 займається науковою і викладацькою діяльністю, є професором і обмеження протягом трьох років негативно позначаться на його професії та науковій кар`єрі.

Прокурор в поданій апеляційній скарзі посилається на невірне застосування судом першої інстанції ст.77 КК України, оскільки, звільняючи ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від основного покарання, суд першої інстанції незаконно призначив останньому додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

Інші учасники процесу апеляційні скарги не подавали.

Заслухавши доповідь головуючого судді про обставини справи та зміст апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали доводи поданих апеляційних скарг, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, частково апеляційну скаргу захисника та зазначив, що у суді першої інстанції він просив встановити іспитовий строк 3 роки, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження, зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, та правильно кваліфіковано його дії за ч.4 ст. 368 КК України, в редакції Кримінального кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 221-18 від 18.04.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією», яка діяла на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, що в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Кримінального кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 221-18 від 18.04.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»), передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення судом першої інстанції як обставини, які пом`якшують покарання було враховано каяття обвинуваченого, те, що він позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, раніше не судимий, тяжких наслідків від скоєного не настало.

Крім того, судом також було враховано позицію прокурора, який просив суд обрати міру покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, позицію всіх потерпілих, які будь-яких претензій до обвинуваченого не мають і які категорично наполягали на призначенні покарання, що не пов`язане з позбавлення волі.

За таких обставин, саме з урахуванням даних про особу обвинуваченого, з урахуванням позиції сторони обвинувачення та потерпілих, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, та призначив покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України з визначенням іспитового строку на 3 роки.

При цьому, судом першої інстанції фактично враховані доводи, які зазначені захисником ОСОБА_7 у доповненнях до апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_6 визнав вину, розкаявся у вчиненому, є позитивною особою, ніколи не засуджувався раніше, має позитивні характеристики, від вчиненого ним не наступило тяжких наслідків, потерпілі не мають до нього ніяких претензій.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 займається науковою і викладацькою діяльністю, є професором і обмеження протягом трьох років негативно позначаться на його професії та науковій кар`єрі, при тому, що обвинувач ( як вбачається із слів обвинуваченого) пропонував суду визначитись із іспитовим строком терміном на 1 рік, колегія суддів не може прийняти до уваги, як обґрунтовані, оскільки відповідно до ч.4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом і будь-яких порушень щодо встановлення іспитового строку саме тривалістю 3 роки колегія суддів не вбачає, при наявності того, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, а основне покарання у виді позбавлення волі хоча і визначене в мінімальних межах санкції передбаченої ч.4 ст. 368 КК України про те становить 5 років.

Тому, приймаючи до уваги всі вищезазначені обставини, кількість потерпілих, обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає логічним встановлення судом першої інстанції іспитового строку саме на строк 3 роки і не вбачає підстав, для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 в частині зменшення призначеного судом першої інстанції іспитового строку до 1 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу є доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та прокурора з приводу того, що при звільненні обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та одночасно призначаючи йому додаткове покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна, районним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Однак, суд першої інстанції, призначаючи основне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 та звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням, даних вимог закону не дотримався і призначив останньому додаткове покарання у виді конфіскації майна, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України, вирок в цій частині підлягає зміні, з виключенням призначеного районним судом ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

За таких обставин, апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 , підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.405, 407,409, 413,418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2016 року відносно ОСОБА_6 змінити, у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку суду щодо призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

.