Рішення

від 12.07.2016 по справі 922/1509/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р.Справа № 922/1509/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма", м. Харків до Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, м. Харків про стягнення 461739,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, свідоцтво серії ХВ 000260 від 10.02.2016;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №2 від 10.08.2015

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 заборгованості в сумі 461739,80 грн., з яких: 411272,37 грн. інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 50467,43 грн., які нараховані за період з 15.05.2014 по 30.09.2014, у зв'язку з несплатою відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 4 481 900,30 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2012 року по справі № 5023/2735/12.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати гонорару адвокату у розмірі 5000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 травня 2016 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

В судовому засіданні 30 травня 2016 року було оголошено перерву до 11:30 год. 05 липня 2016 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику позивача надати всі витребувані ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2016 про порушення провадження у справі документи, зокрема письмові пояснення та документи на підтвердження того, за який період стягнуто за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2012 по справі №5023/2735/12 інфляційні втрати та для надання можливості представнику відповідача надати письмовий відзив на позовну заяву.

Позивач 22 червня 2016 р. надав супровідним листом (вх. №20694) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач 04 липня 2016 р. надав заяву про застосування позовної давності (вх. №21513), разом з додатками, зазначеними у заяві, які судом долучено до матеріалів справи.

Також, відповідач 05 липня 2016 р. надав супровідним листом додаткові документи, зазначені у додатку (судові рішення по справі № 5023/2735/12), які судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2016 року розгляд справи відкладено на 12 липня 2016 р. о 14:20 год.

Позивач 12 липня 2016 р. надав заперечення на заяву про застосування позовної давності (вх. №22907), яка судом долучена до матеріалів справи.

Позивач в судовому засіданні 12.07.2016 підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, а також заперечував проти клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, зокрема зазначає, що стягнення з відповідача заборгованості в сумі 461739 грн. відбувається в межах строків позовної давності, оскільки цей строк спливає лише 15 квітня 2017 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. На думку відповідача строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних минув 15.06.2015 року, з урахуванням того, що з моменту пред'явлення позову до суду по справі № 5023/2735/12 - 15.06.2012 минуло три роки - 15.06.2015, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю. Також, відповідач повідомив суд про те, що в межах справи №5023/2735/12 судом розглянуто заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" про визнання поважними причин пропуску строку пред’явлення на виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.05.2014 по справі № 5023/2735/12 та його відновлення, проте ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016 дану заяву залишено без задоволення повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

15 червня 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4633549,63 грн., у тому числі 4481900,30 грн. основного боргу, 124820,92 грн. 3 % річних за період прострочення з січня 2012 по травень 2012 року та 26828,41 грн. інфляційних витрат за період прострочення з січня 2012 по травень 2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 26/07 від 26.07.2011 року.

Харківське державне вище училище фізичної культури №1 звернулось з зустрічною позовною заявою по справі № 5023/2735/12, в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" у строк до 31 грудня 2012 року виконати в повному обсязі свої зобов'язання щодо капітального ремонту чотириповерхового гуртожитку Харківського державного вищого училища фізичної культури №1, за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3 у відповідності до умов договору №26/07 від 26 липня 2011 року, укладеному між Харківським державним вищим училищем фізичної культури №1 та ТОВ "Буд-Норма", а також усунути недоліки та дефекти, обумовлені виконанням робіт з порушенням умов договору та зазначені в протоколі від 22 червня 2012 року у строк до 31 грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справі №5023/2735/12 (суддя Присяжнюк О.О.) первісний позов задоволено, стягнуто з Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 на користь ТОВ В«Буд-НормаВ» 4481900,30 грн. основного боргу, 26828,41 грн. інфляційних, 124820,92 грн. 3% річних та 64380,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року (судді Істоміна О.А., Барабашова С.В., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 у справі №5023/2735/12 скасовано в частині задоволення первісного позову та в цій частині прийнято нове рішення, у задоволенні первісного позову відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 у справі №5023/2735/12 залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справи № 5023/2735/12 залишено без змін.

Отже, вказане рішення набрало законної сили 15 квітня 2014 року та відповідно до ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені у ньому факти, не потребують повторного доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, та визнається відповідачем по справі рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року по справі №5023/2735/15 на даний час не виконано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Також, суд звертає увагу, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.» (Справа «Горнсбі проти Греції»(Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".).

У п.5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарським судам України надані роз'яснення, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст.601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

Також, у п.3.4, п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" господарським судам України надані роз'яснення, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України) та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення 411272,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 50467,43 грн., які нараховані за період з 15.05.2014 по 30.09.2014.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогою про стягнення інфляційних витрат в сумі 411272,37 грн. та 3% річних в сумі 50467,43 грн. не сплила.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог та відмову в задоволенні позову не підлягає задоволенню.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними та такими, що спростовані вищевикладеними обставинами.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач надав суду - витяг із договору №06/04 про надання правової допомоги №б/н від 10 травня 2016 року; замовлення №01 до Договору №06/04 про надання правової допомоги від 10.05.2016; платіжне доручення №42 від 11.05.2016 на суму 5000,00 грн.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1970 від 10.02.2016 р. на ім`я ОСОБА_1. В наданому позивачем договорі про надання правової допомоги від 10.05.2016 року зазначений перелік послуг, а саме, зокрема представництво інтересів в господарському судочинстві.

Також у замовленні №01 до Договору №06/04 про надання правової допомоги від 10.05.2016 позивач доручив ОСОБА_1, який є адвокатом виконати правову допомогу, а саме: консультація та роз'яснення з правових питань, підготовка та написання усіх необхідних документів (позовна заява, клопотання, заяви, інше) та представництво інтересів позивача у суді першої інстанції з приводу стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Також, сторони домовились, що за даним замовленням сума гонорару адвоката становить 5000 грн.

Сума гонорару адвоката за надання правової допомоги сплачена позивачем ОСОБА_1 за платіжним дорученням №42 від 11.05.2016.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката з огляду на те, що вони є співрозмірними заявленим позовним вимогам та підтвердженими належними доказами.

Також, вирішуючи питання розподілу інших судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6926,10 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 13, 267,598-600, 604-609, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 (61070, м. Харків, вул.Фронтова, 3, код ЄДРПОУ 04591392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" (61017, м. Харків, вул.Велика Панасівська, буд.19, код ЄДРПОУ 34390176, р/р 26004000073289 в ПАТ "Укрсоцбанк" м.Харків, МФО 300023) суму інфляційних втрат в сумі 411272,37 грн., 3% річних в сумі 50467,43 грн., судовий збір в сумі 6926,10 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3