КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2015 року м. Київ №810/1167/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 14.04.2015 (т.1, а.с.159-164) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 №0001992201/3388; від 03.04.2015 №0000612201/786, від 03.04.2015 № 0000622201/787; від 03.04.2015 № 0000632201/788.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у вересні - жовтні 2014 року ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Позивач стверджує про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за операціями із придбання товарів, операціями із перевезення вантажів автомобільним транспортом, транспортно-експедиційними послугами сформовано позивачем на підставі первинних документів податкового обліку, внаслідок укладених договорів, а отримані товари та послуги використано у власній господарській діяльності позивача. Отже, позивач вказує, що правовідносини сторін здійснювалися в рамках звичайної господарської діяльності, відповідають показникам первинних документів, що оформлені відповідно до вимог законодавства, реально проведені господарські операції відображено у податковому обліку позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України на підставі ідентичних показників бухгалтерської документації.
Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони суперечать нормам чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях проти позову зазначив, що посадові особи ДПІ в Обухівському районі при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення платником податків ст.139, ст.145, ст.140, ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження позивачем за період, щ перевірявся, податку на прибуток на суму 1045630,00 грн., про заниження податку на додану вартість на суму 399230,00 грн. та про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 178616,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 замінено відповідача по справі Державну податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області правонаступником - Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області.
Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2015 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача 23.12.2015 проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні поставлено на обговорення питання про подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти подальшого розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження 08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, будинок 125) зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 16.01.1997 за № 1 342 120 0000 000007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_1 А00 №107239 (т.12, а.с.18) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.150-154).
Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 19.05.1997 за №1329, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №280/10/1329 від 18.12.2009 (т.12, а.с.19).
Відповідно до свідоцтва №13970671 серії НБ №16925 від 15.08.2005 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерфом» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 15.08.2005 (т.12, а.с.20).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 05.09.2014 № 413, 414, 415, 406, 410, 430, виданих відповідачем на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, згідно із наказом від 19.08.2014 № 452 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013.
Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09.10.2014 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» (код 24593200) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013» (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.42-148).
У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою було встановлено наступні порушення ТОВ «Інтерформ»:
- пп.138.2, 138.8 п.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп. 145.1.4., 145.1.5 п.145.1 ст.145, пп. 140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на суму 1045630,00 грн. у тому числі: 4 кв. 2011р.- 158319,00 грн.; 1 кв. 2012р.- 93017,00 грн.; 2 кв. 2012р.-170590,00 грн.; 3 кв. 2012р.-279486,00 грн.; 2012р. - 420763,00 грн.; 2013р. - 466548,00 грн.;
- пп. п.198.6 п.198 ст. 198, п. 201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178616,00 грн., в тому числі: листопад 2011 р. - 22498,00 грн.; січень 2012р.- 18302,00 грн.; березень 2012р. - 8548,00 грн.; червень 2012р.- 16794,00 грн.; січень 2013 р. - 18921,00 грн.; липень 2013 р. - 9856,00 грн.; серпень 2013р. - 13327,00 грн.; вересень 2013р. - 387925,00 грн., грудень 2013р. - 31578,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 399230,00 грн., в тому числі: квітень 2012 р. - 8665,00 грн.; липень 2012 р.- 10292,00 грн.; серпень 2012р. - 8428,00 грн.; вересень 2012р. - 9208,00 грн.; жовтень 2012р. - 77476,00 грн.; лютий 2013 р. - 10941,00 грн.; квітень 2013р. - 19777,00 грн.; травень 2013р. - 9838,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення №02/530 від 20.10.2014 на акт перевірки № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09.10.2014 до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (т. 1,а.с. 172-214).
За результатами розгляду вищевказаних заперечень ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області листом від 27.10.2014 №2983/10/10-16-22-01 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 09.10.2014 №2938/10-16-22-01/24593200» висновки акту перевірки № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09.10.2014 залишила без змін в частині виявлених порушень з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а заперечення позивача від 20.10.2014 №02/530 - без задоволення (т.2, а.с.1-59).
Висновки акту перевірки були покладені відповідачем в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014:
- №0001982201/3386, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 1009043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 425363,00 грн., а всього на суму 1434406,00 грн. (т.1, а.с.35);
- №0002002201/3387, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 225056,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 112529,00 грн. (т.1, а.с.36);
- № 0001992201/3388, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 173612,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 86808,00 грн., а всього на суму 260420,00 грн. (т.1, а.с.37).
Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою №02/556 від 06.11.2014 на податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 №0001982201/3386, №0002002201/3387, №0001992201/3388 до Головного управління ДФС у Київській області (т.2, а.с.61-101).
Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №26/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 №0001982201/3386, №0002002201/3387, №0001992201/3388 залишено без змін, а скаргу позивача №02/556 від 06.11.2014 - без задоволення (т.2, а.с.102-109).
Крім того, позивач звернувся з повторною скаргою №02/26 від 20.01.2015 на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України (т.2, а.с.110-153).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.02.2015 № 2264/6/99-99-10-01-01-25 строк розгляду повторної скарги позивача (вх. 1293/6 від 22.01.2015) продовжено до 22.03.2015 включно (т.2, а.с.154).
Листом Державної фіскальної служби України від 05.03.2015 № 4616/6/99-99-10-01-01-25 ГУ ДФС у Київській області доручено забезпечити проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження у вказаній скарзі (т.2, а.с.155).
В період з 13.03.2015 по 19.03.2015 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку та складено акт перевірки № 570/10-16-22-01/24593200 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 з питань, що стали предметом оскарження», у висновках якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтерфом»:
1. пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 р. на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р. на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 р. на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 р. на суму161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн.
- пп. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 208421,00 грн., в т.ч.: листопад 2011 р. 22498,00 грн., січень 2012 р. - 18304,00 грн., березень 2012 р. - 8850,00 грн., червень 2012 р. - 16793,00 грн., січень 2013 р. - 31970,00 грн., липень 2013 р. - 9856,00 грн., серпень 2013 р. - 13327,00 грн., вересень 2013 р. - 31066,00 грн., листопад 2013 р. - 24180,00 грн., грудень 2013 р. - 31577,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість на суму 173697,00 грн., в т.ч.: квітень 2012 р. - 17293,00 грн., липень 2012 р. - 10291,00 грн., серпень 2012 р. - 8429,00 грн., вересень 2012 р. 9208,00 грн., жовтень 2012 р. - 10444,00 грн., листопад 2012 р. - 77476,00 грн., лютий 2013 р. - 10941,00 грн., квітень 2013 р. - 19777,00 грн., травень 2013 р. - 9838,00 грн. (т.3, а.с.1-72).
Позивач станом на 23.03.2015 рішення про результати розгляду поданої ним повторної скарги не отримав, а тому, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2015 №5897/6/99-99-10-01-01-25 повторну скаргу позивача №02/26 від 20.01.2015 задоволено частково, скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 № 0001982201/3386 в частині 251425,00 грн. податку на прибуток і у відповідній частині штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 №0002002201/3387 в частині зменшення на 16635,00 грн. суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і у відповідній частині штрафні санкції; в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін; залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 №0001992201/3388 та в зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги та збільшено на 85,00 грн. суму податку на додану вартість і у відповідній частині штрафні санкції (т.23, а.с.187-194).
На підставі вищевказаного рішення Державної фіскальної служби України від 20.03.2015 №5897/6/99-99-10-01-01-25 та висновків акту перевірки № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 відповідачем 03.04.2015 прийняті нові податкові повідомлення - рішення :
- №0000612201/786, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на прибуток підприємств за основним платежем 757618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 316693,00 грн., а всього на суму 1074311,00 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі триста одинадцять) (т.1, а.с.165);
- №0000622201/787, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 85,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42,50 грн., а всього на суму 127,50 грн. (сто двадцять сім грн. 50 коп.) (т.1, а.с.166);
- №0000632201/788, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208421,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 104212,00 грн. (т.1, а.с.167).
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські взаємовідносини із наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Логістичною філією ТОВ «АСАТ» (ідентифікаційний код 38516482), ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» (ідентифікаційний код 30018957), ТОВ «Вест-Експрес» (ідентифікаційний код 32815414), ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ» (ідентифікаційний код 13457623), ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (ідентифікаційний код 21645267), ПрАТ «СК «Арсенал-страхування» (ідентифікаційний код 33908322).
1) Так, 01.12.2010 між ТОВ «Інтерфом» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір № 128 про надання транспортних послуг (т. 4, а.с.3-4) .
Відповідно до п. 1.1 договору перевізник приймає на себе зобов'язання з надання послуг по перевезенню працівників замовника за встановленим маршрутом. Вартість транспортних послуг визначена п. 2.1 договору та складає 2000,00 грн. з ПДВ за один день, в тому числі 980,00 грн. з ПДВ за маршрут №1 та 1020,00 грн. з ПДВ за маршрут №2.
При цьому відповідно до п. 2.3 договору надання транспортних послуг фіксується сторонами шляхом підписання щомісячного акту виконаних робіт, на підставі якого перевізник виставляє рахунок для його оплати замовником.
Всього на підставі вказаного господарського договору перевізник надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 1120000,00 грн., у т. ч. ПДВ 186666,67 грн., що підтверджується щомісячними актами здачі-приймання робіт за період з жовтня 2011 року по грудень 2013 року (т. 4, а.с.5-31) та талонами замовника за вказаний період, які складаються щоденно (т.4, а.с.32-240, т.5, а.с.2-251, т.6, а.с.2-124).
На підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_2 транспортних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі (т.6, а.с.152-199).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 1120000,00 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 186666,67 грн. ФОП ОСОБА_2 були виписані наступні податкові накладні №1 від 02.12.2013, №1 від 01.12.2013, №1 від 01.10.2013, №1 від 02.09.2013, №1 від 01.08.2013, №1 від 01.07.2013, № 1 від 01.06.2013, №1 від 07.05.2013, №1 від 01.04.2013, №1 від 01.03.2013, №1 від 01.02.2013, №1 від 03.01.2013, №77 від 03.12.2012, №70 від 02.11.2012, №63 від 01.10.2012, №57 від 03.09.2012, №50 від 01.08.2012, №42 від 02.07.2012, №33 від 05.06.2012, №25 від 03.05.2012, №17 від 02.04.2012, №11 від 02.03.2012, №6 від 01.02.2012, №1 від 04.01.2012, №60 від 02.12.2011, №55 від 02.11.2011, №50 від 03.10.2011 (т.6, а.с.125-151).
У бухгалтерському обліку позивача проведені господарські операції із отримання транспортних послуг від контрагента позивачем відображено по рахунку д-т 92- к-т 37702.
2) 01.02.2013 між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та Логістичною філією ТОВ «АСАТ» (виконавець) укладено договір № 3 про перевезення автомобільним транспортом (т.11, а.с.1-2).
Відповідно до п. 1.1 цей договір регулює взаємовідносини сторін, які виникають при підготовці та організації перевезення вантажів по території України.
Замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи та надати передбачені договором послуги по перевезенню вантажів по території України (п.1.2. договору).
Згідно п. 4.2 договору вартість транспортних послуг визначається в заявках на перевезення вантажу та згідно із актами приймання-передачі наданих послуг.
При цьому відповідно до п. 4.3 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником на основі рахунків, виставлених виконавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в термін не більше 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку і надання оригіналів - ТТН, рахунків-фактур, податкової накладної, актів виконаних робіт.
За період лютий-грудень 2013 року на підставі вказаного договору №3 від 01.02.2013 перевізник - Логістична філія ТОВ «АСАТ» надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 130800,00 грн., у тому числі ПДВ 21800,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №ЛО0020-3 від 20.02.2013, №ЛО0027-2 від 27.02.2013, №ЛО0012/03-2 від 12.03.2013, №ЛО0026/3-1 від 26.03.2013, №ЛО0015/4-1 від 15.04.2013, №ЛО0016/4-2 від 16.04.2013, №ЛО0024/4-1 від 24.04.2013, №ЛО0021/05-3 від 21.05.2013, №ЛО0028/05-1 від 28.05.2013, №ЛО0010/06-4 від 10.06.2013, №ЛО0025/06-5 від 25.06.2013, №ЛО0029/07-3 від 29.07.2013, №ЛО0022/07-4 від 22.07.2013, №ЛО0015/07-4 від 15.07.2013, №ЛО0008/07-1 від 08.07.2013, №ЛО0005/08-1 від 05.08.2013, №ЛО0007/08-1 від 07.08.2013, №ЛО0012/08-7 від 12.08.2013, №ЛО0021/08-2 від 21.08.2013, №ЛО003/09-3 від 03.09.2013, №ЛО010/09-1 від 10.09.2013, №ЛО025/09-1 від 25.09.2013, №ЛО018/10-1 від 18.10.2013, №ЛО022/10-3 від 22.10.2013, №ЛО028/10-1 від 28.10.2013, №ЛО008/11-3 від 08.11.2013, №ЛО018/11-1 від 18.11.2013, №ЛО019/11-1 від 19.11.2013, №ЛО025/11-3 від 25.11.2013, №ЛО003/12-1 від 03.12.2013 (т.11, а.с.3-32).
На підтвердження реальності отриманих послуг перевезення від ЛФ ТОВ «АСАТ» позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України (т.11, а.с.33-57).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 130800,00 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 21800,00 грн. ЛФ ТОВ «АСАТ» були виписані позивачу наступні податкові накладні: №27/86 від 20.02.2013, №37/86 від 27.02.2013, №12/86 від 12.03.2013, №26/86 від 26.03.2013, №16/86 від 15.04.2013, №23/86 від 16.04.2013, №34/86 від 24.04.2013, №17/86 від 21.05.2013, №27/86 від 28.05.2013, №17/86 від 10.06.2013, №33/86 від 25.06.2013, №9/86 від 03.07.2013, №15/86 від 08.07.2013, №29/86 від 15.07.2013, №39/86 від 22.07.2013, №50/86 від 29.07.2013, №4/86 від 05.08.2013, №12/86 від 07.08.2013, №21/86 від 12.08.2013, №41/86 від 21.08.2013, №10/86 від 03.09.2013, №18/86 від 10.09.2013, №41/86 від 25.09.2013, №30/86 від 18.10.2013, №39/86 від 22.10.2013, №44/86 від 28.10.2013, №9/86 від 08.11.2013, №17/86 від 18.11.2013, №20/86 від 19.11.2013, №30/86 від 25.11.2013, №2/86 від 03.12.2013 (т.11, а.с.58-88).
Отримані від ЛФ ТОВ «АСАТ» послуги з позивачем були оплачені в повному обсязі, що підтверджується рахунками-фактурами, що були виставлені позивачу за послуги перевезення та платіжними дорученнями (т.11, а.с.89-140).
У бухгалтерському обліку позивача проведені господарські операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201, 209 - к-т 37702.
3) 10.01.2011 між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець), укладено договір № 15 на транспортне обслуговування (т.7, а.с.4).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає замовнику транспортні послуги у вигляді транспортування та утилізації каналізаційних стічних вод асенизаторним автотранспортом.
Пунктом 1.2 договору визначена ціна за транспортні послуги та утилізацію каналізаційних стічних вод у сумі 125,00 грн. за одну цистерну ємністю чотири кубометри, яка з урахуванням п.3.2. договору може змінюватися у разі інфляції, зміни цін та тарифів у даній місцевості на транспортне обслуговування та утилізацію вантажу.
Відповідно до п. 1.3 договору замовник проводить оплату за транспортне обслуговування та утилізацію вантажу протягом 10-ти банківських днів з моменту надання виконавцем акта виконаних робіт, оплата перераховується на розрахунковий рахунок виконавця.
Всього на підставі цього договору перевізник надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 320362,50 грн., у тому числі ПДВ 53393,75 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт: №1 від 20.10.2011, №2 від 21.11.2011, №3 від 20.12.2011, №4 від 20.01.2012, №5 від 20.02.2012, №6 від 20.03.2012, №7 від 20.04.2012, №8 від 18.05.2012, №9 від 20.06.2012, №10 від 19.07.2012, №11 від 20.08.2012, №12 від 20.09.2012, №13 від 19.10.2012, №14 від 20.11.2012, №15 від 20.12.2012, №16 від 21.01.2013, №17 від 20.02.2013, №18 від 20.03.2013, №19 від 19.04.2013, №20 від 20.05.2013, №21 від 20.06.2013, №22 від 19.07.2013, №23 від 20.08.2013, №24 від 20.09.2013, №25 від 21.10.2013, №26 від 20.11.2013, №27 від 20.12.2013 (т.7, а.с.5-31).
На підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_3Г транспортних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ФОП ОСОБА_3Г в повному обсязі (т.7, а.с.61-114).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 320362,50 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 53393,75 грн. ФОП ОСОБА_3 були виписані позивачу наступні податкові накладні: №18 від 20.10.2011, №19 від 21.12.2011, №20 від 20.12.2012, №21 від 20.12.2011, №22 від 20.01.2012, №23 від 20.01.2012, №24 від 20.02.2012, №25 від 20.03.2012, №26 від 20.04.2012, №27 від 18.05.2012, №28 від 20.06.2012, №29 від 19.07.2012, №30 від 20.08.2012, №31 від 20.09.2012, №32 від 19.10.2012, №33 від 20.11.2012, №34 від 20.12.2012, №35 від 21.01.2013, №36 від 20.02.2013, №37 від 20.03.2013, №38 від 19.04.2013, №39 від 20.05.2013, №40 від 20.06.2013, №41 від 19.07.2013, №42 від 20.08.2013, №43 від 20.09.2013, №44 від 21.10.2013, №45 від 20.11.2013, №46 від 20.12.2013 (т.7, а.с.32-60).
У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 91, 392, 949 - к-т 37702.
4) 05.01.2009 між ТОВ «Інтерфом» (замовник) та ТОВ «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.» (експедитор) укладено договір-доручення №TIR/ЭЗ-09/06/2009 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (т.8, а.с.2-4).
Відповідно до п.1.1 даного договору експедитор діє за дорученням довірителя-перевізника, в межах даного договору надає послуги з організації перевезень наземним вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, у відповідності до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.
Пунктом 2.1 даного договору встановлено, що на основі даного договору експедитор надає одну з декількох наступних послуг:
- організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок;
- виконує розсилку товарно-транспортної документації;
- проводить розрахунки зі всіма учасниками транспортного процесу;
- приймає участь в складенні актів у випадках, передбачених чинним законодавством і вирішує із замовником претензійні питання;
- за згодою сторін виконує інші доручення замовника.
Ціни є договірними, виходячи з конкретної ситуації на ринку, та включають винагороду Експедитора (пункти 4.1.1, 4.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та TOB «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.» було укладено лише один договір-доручення №TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05.01.2009, скорочене найменування якого «Договір 09062009 від 05.01.2009» - зазначене в податкових накладних, виписаних позивачу від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.», будь якого-іншого договору в період, що перевірявся, між позивачем та вказаним контрагентом не укладалось, а тому господарські відносини здійснювались саме на підставі договору №TIR/ЭЗ -09/06/2009 від 05.01.2009 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що на сторінці 11 акту перевірки №570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 зазначено про укладення між позивачем та TOB «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» ще двох договорів № 09062009 від 05.01.2009 та № 15 від 10.01.2011, в той же час суд зазначає, що договір №15 від 10.01.2011 помилково включено до розділу по взаємовідносинах позивача з TOB «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.», оскільки такий договір укладено між ТОВ «Інтерфом» и ФОП ОСОБА_3, а договір № 09062009 від 05.01.2009, як було зазначено вище, не є окремим договором, а складає скорочене найменування договору №TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05.01.2009.
Всього на підставі вищезазначених договорів експедитор ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» у період з 03.10.2011 по 16.05.2013 надав позивачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1520522,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11807,22 грн., що підтверджується актами здачі-приймання транспортно-експедиторських робіт (надання послуг) №2290 від 18.10.2011, №2314 від 19.10.2011, №2515 віл 04.11.2011, №2557 від 09.11.2011, №2854 від 14.12.2011, 2905 від 22.12.2011, №118 від 30.01.2012, №99 від 26.01.2012, №98 від 26.01.2012, №261 від 21.02.2012, №262 від 21.02.2012, №431 від 21.03.2012, №626 від 23.04.2012, №700 від 04.05.2012, №831 від 22.05.2012, №975 від 19.06.2012, №896 від 01.06.2012, №1242 від 30.07.2012, №1133 від 12.07.2012, №1127 від 11.07.2012, №1079 від 05.07.2012, №1078 05.07.2012, №1407 від 28.08.2012, №1398 від 27.08.2012, №1418 від 29.08.2012, №1578 від 26.09.2012, №1576 від 26.09.2012, №1577 від 26.09.2012, №1463 від 05.09.2012, №1444 від 03.09.2012, , №1740 від 26.10.2012, №1704 від 17.10.2012, №1640 від 09.10.2012, №1892 від 20.11.2012, №1829 від 08.11.2012, №1934 від 27.11.2012, №2086 від 24.12.2012, №2085 від 24.12.2012, №2027 від 19.12.2012, №2042 від 17.12.2012, №2022 від 11.12.2012, №2023 від 12.12.2012, №2012 від 10.12.2012, №24 від 03.01.2013, №127 від 29.01.2012, №23 від 03.01.2013, №174 від 06.02.2013, №198 від 11.02.2013, №395 від 19.03.2013, №562 від 16.04.2013, №561 від 16.04.2013, №560 від 16.04.2013, №720 від 16.05.2013, №746 від 21.05.2013, №721 від 16.05.2013, №872 від 12.06.2013, №871 від 11.06.2013, №873 від 12.06.2013, №1136 від 31.07.2013, №1137 від 31.07.2012, №1135 від 31.07.2013, №1058 від 18.07.2013, №1016 від 24.07.2013, №1018 від 24.07.2013, №1250 від 19.08.2013, №1254 від 20.08.2013, №1269 від 22.08.2013, №1152 від 05.08.2013, №1139 від 01.08.2013, №1138 від 01.08.2013, №1325 від 03.09.2013, №1324 від 03.09.2013, №1321 від 02.09.2013, №1339 від 06.09.2013, №1367 від 12.09.2013, №1415 від 19.09.2013, №1494 від 01.10.2013, №1505 від 02.10.2013, №1549 від 11.10.2013, №1587 від 21.10.2013, №1586 від 21.10.2013, №1703 від 05.11.2013, №1704 від 06.11.2013, №1732 від 12.11.2013, №1813 від 28.11.2013, №1750 від 18.11.2013, №1853 від 03.12.2013, №1925 від 16.12.2013, №2022 від 25.12.2013, №1996 від 23.12.2013, №1994 від 23.12.2013 (т.8, а.с.86-159).
При цьому суд зазначає, що у вищевказаних актах чітко визначена сума послуг по міжнародному перевезенню за кордон (ставка ПДВ 0%), сума послуг по перевезенню вантажу по території України (ставка ПДВ 0%), сума експедиторських послуг (ставка ПДВ 20%).
На підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» позивачем надано до суду копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) щодо здійснення перевезень за кордон України (т.8, а.с.160-268) та копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України (т.8, а.с.269).
Також на підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» позивачем до суду надано копії договорів-доручень щодо надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучення та інші договори перевезення, укладені між контрагентом позивача ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» (експедитором) та іншими перевізниками, які залучались Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» з метою виконання договору між ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» та позивачем №TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05.01.2009 (т.8, а.с.5-85).
На підтвердження оплати отриманих від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» транспортно-експедиційних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» в повному обсязі (т.9, а.с.116-192, т.10, а.с.1-117).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 1520522,00 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 11807,22 грн. ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» були виписані позивачу наступні податкові накладні: №161 від 19.10.2011, №159 від 19.10.2011, №138 від 18.10.2011, №11 від 03.10.2011, №84 від 04.11.2011, №125 від 09.11.2011, №126 від 09.11.2011, №91 від 13.12.2011, №102 від 14.12.2011, №103 від 14.12.2011, №155 від 22.12.2011, №59 від 24.01.2012, №58 від 24.01.2012, №99 від 26.01.2012, №98 від 26.01.2012, №118 від 30.01.012, №127 від 21.02.2012, №126 від 21.02.2012, №31 від 07.02.2012, №53 від 14.03.2012, №108 від 21.03.2012, №107 від 21.03.2012, №144 від 23.04.2012, №95 від 10.04.2012, №20 від 04.05.2012, №19 від 04.05.2012, №149 від 22.05.2012, №215 від 31.05.2012, №4 від 05.06.2012, №75 від 15.06.2012, №79 від 19.06.2012, №25 від 05.07.2012, №26 від 05.07.2012, №74 від 11.07.2012, №82 від 12.07.0212, №81 від 12.07.2012, №158 від 24.07.2012, №190 від 30.07.2012, №312 від 27.08.2012, №321 від 28.08.2012, №332 від 29.08.2012, №2 від 03.09.2012, №21 від 05.09.2012, №135 від 26.09.2012, №136 від 26.09.2012, №137 від 26.09.2012, №55 від 09.10.2012, №122 від 17.10.2012, №160 від 26.10.2012, №57 від 08.11.2012, №113 від 20.11.2012, №151 від 27.11.2012, №49 від 10.12.2012, №59 від 11.12.2012, №60 від 12.12.2012, №79 від 17.12.2012, №64 від 19.12.2012, №121 від 24.12.2012, №122 від 24.12.2012, №23 від 03.01.2013, №24 від 03.01.2013, №127 від 29.01.2013, №152 від 06.02.2013, №176 від 11.02.2013, №86 від 19.03.2013, №110 від 16.04.2013, №109 від 16.04.2013, №108 від 16.04.2013, №84 від 16.05.2013, №85 від 16.05.2013, №110 від 21.05.2013, №49 від 11.06.2013, №50 від 12.06.2013, №51 від 12.06.2013, №102 від 18.07.2013, №60 від 24.07.2013, №62 від 24.07.2013, №172 від 31.07.2013, №173 від 31.07.2013, №174 від 31.07.2013, №8 від 01.08.2013, №9 від 01.08.2013, №22 від 05.08.2013, №120 від 19.08.2013, №124 від 20.08.2013, №139 від 22.08.2013, №8 від 02.09.2013, №11 від 03.09.2013, №12 від 03.09.2013, №26 від 06.09.2013, №82 від 12.09.2013, №131 від 19.09.2013, №7 від 01.10.2013, №18 від 02.10.2013, №62 від 11.10.2013, №100 від 21.10.2013, №99 від 21.10.2013, №42 від 06.11.2013, №43 від 06.11.2013, №70 від 12.11.2013, №87 від 13.11.2013, №150 від 26.11.2013, №12 від 03.12.2013, №79 від 16.12.2013, №150 від 23.12.2013, №148 від 23.12.2013, №175 від 25.12.2013 (т.9, а.с.6-115).
У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201,209 - к-т 37702.
5) 02.10.2006 між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ТОВ «Вест-Експрес» (перевізник) було укладено договір №10-22/2006К на перевезення вантажів в міжнародному сполученні (т.10, а.с.124-126).
Відповідно до пункту 2 Розділу І договору №10-22/2006К перевізник зобов'язується надати послуги замовнику по перевезенню вантажів по маршруту м.Шварцхайде (Німеччина) - м. Обухів (Україна), а замовник зобов'язується сплатити перевізнику вартість послуг по перевезенню вантажів.
Згідно з п. 2.2 Розділу І договору №10-22/2006К перевезення здійснюються перевізником згідно підтверджених сторонами заявок замовника, в заявках на перевезення вказується: вид вантажу, кількість, строк поставки вантажу, місце і дата навантаження-відвантаження, маршрут перевезення, умови транспортування, найменування відправника (отримувача) тощо.
Пунктами 3.1.1, 3.1.2 Розділу 3 договору №10-22/2006К замовник зобов'язується повідомити перевізнику всі дані, необхідні для транспортування вантажу (вид вантажу, кількість, строк поставки вантажу, місце і дата навантаження-відвантаження, маршрут перевезення, умови транспортування, найменування відправника (отримувача) тощо), не пізніше десяти календарних днів до дати завантаження та забезпечити перевізника належним чином оформленими супроводжувальними документами на вантаж.
Перевізник зобов'язується здати вантаж Замовнику або отримувачу (за вказівкою Замовника) в місці призначення, визначеному Замовником, з відповідною відміткою в ТТН (CMR) (п. 3.2.5 Розділу 3 договору №10-22/2006К).
Пунктами 4.3 та 4.4 Розділу 4 договору №10-22/2006К встановлено наступну вартість послуг з перевезення по маршруту м. Шварцхайде (Німеччина) - м. Обухів (Україна), зокрема, вартість послуг складає 18866,49 грн. (з ПДВ), автопослуги по міжнародним перевезенням - 10486,09 (ПДВ ~ 0%); автопослуги по Україні - 8380,40 грн. (з урахуванням ПДВ - 20%) (п. 4.3).
Вартість послуг по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Синельникове (Україна), належна до сплати, складає 4 560,00 грн. (з урахуванням ПДВ - 20% ПДВ).
Також, 01.09.2013 між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ТОВ «Вест-Експрес» (перевізник) було укладено договір №01/09-2013 про надання послуг (т.10, а.с.121-123).
Відповідно до п. 1.1 Договору 01/09-2013 предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортному обслуговуванню вантажів, що пред'являються замовнику перевізником.
Пунктом 1.2 Договору 01/09-2013 перевізник для виконання обов'язків по даному договору має право залучати третіх осіб - спеціалізовані транспортні організації, перевізник несе відповідальність перед замовником за дії залучених третіх осіб.
Ціни відповідно конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням, виходячи з ситуації на транспортному ринку, шляхом оформлення замовником заявки по формі, узгодженій сторонами, яка долучається до даного договору, заявка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору 01/09-2013).
Згідно з п. 3.1 Договору 01/09-2013 оплата та взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажів здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок перевізника, у відповідності до виставлених рахунків, в національній валюті (гривні).
Відповідно до 4.2 Договору 01/09-2013 кількість прийнятих (зданих) перевізником вантажів визначається кількістю місць, вказаних в товарно-транспортних документах (CMR, накладній).
Всього на підставі вищезазначених ТОВ «Вест-Експрес» у період з 21.10.2011 по 12.12.2013 надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 409476,40 грн., у тому числі ПДВ на суму 30361,23 грн., що підтверджується актами виконаних послуг від 21.10.2011, від 14.10.2011, від 27.10.2011, від 04.10.2011, від 02.11.2011, від 06.09.2013, від 18.09.2013, від 19.09.2013, від 24.09.2013, від 31.10.2013, від 29.10.2013, від 22.10.2013, від 15.10.2013, від 15.10.2013, від 10.10.2013, від 02.10.2013, від 27.11.2013, від 20.11.2013, від 14.11.2013, від 12.11.2013, від 05.11.2013, від 12.12.2013, від 03.12.2013, від 12.12.2013 (т.10, а.с.127, 129, 131, 133, 135,137,139,141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173).
На підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «Вест-Експрес» позивачем надано до суду копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) щодо здійснення перевезень за кордон України та товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України (т.10, а.с.128,130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174).
В підтвердження оплати отриманих від ТОВ «Вест-Експрес» транспортних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ТОВ «Вест-Експрес» в повному обсязі (т.10, а.с.175-200).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 409476,40 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 30361,23 грн. ТОВ «Вест-Експрес» були виписані позивачу наступні податкові накладні: №9 від 04.10.2011, №48 від 14.10.2011, №70 від 21.10.2011, №94 від 27.10.2011, №9 від 02.11.2011, №29 від 06.09.2013, №93 від 18.09.2013, №100 від 19.09.2013, №118 від 24.09.2013, №18 від 02.10.2013, №53 від 10.10.2013, №71 від 15.10.2013, №76 від 15.10.2013, №101 від 22.10.2013, №149 від 29.10.2013, №158 від 31.10.2013, №21 від 05.11.2013, №66 від 12.11.2013, №77 від 14.11.2013, №111 від 20.11.2013, №151 від 27.11.2013, №69 від 12.12.2013, №74 від 12.12.2013, №22 від 03.12.2013 (т.10, а.с.201-224).
У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.
6) Між ТОВ «Інтерфом» (покупець) та ТОВ «Поліфом» було укладено наступні договори купівлі-продажу:
- №205713 від 03.06.2013, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ);
- № 201012 від 03.02.2012, на загальну суму 16380,00 грн. (з ПДВ);
- № 202012 від 22.03.2012, на загальну суму 49140,00 грн. (з ПДВ);
- №205112 від 17.07.2012, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ);
- №208412 від 03.12.2012, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ);
- № 209613 від 24.09.2013, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ) (т.11, а.с.163-168).
Предметом вищевказаних договорів є постачання компонентів АС-П за вільними цінами, відповідно до рівня звичайних цін, зафіксованих на дату підписання договору без врахування ПДВ (п. 1.1 Договорів).
Поставка товару здійснюється в узгоджені сторонами терміни на умовах DDU м.Обухів, Київська область (п. 3.1 Договорів).
В акті перевірки зазначено про неправомірність віднесення TOB «Інтерфом» до складу витрат вартості поставленого компоненту АС-П в розмірі 68 250,00 грн. у 2012 році, отриманого за Договором купівлі-продажу № 208412 від 03.12.2012, на підставі того, що TOB «Інтерфом» не надало до перевірки документів, що підтверджують транспортування компоненту АС-П від TOB «Поліфом» (місто Дніпродзержинськ) до ТОВ «Інтерфом (місто Обухів).
Судом встановлено, що на виконання вимог вищевказаних договорів позивачем було придбано у ТОВ «Поліфом» компонент АС-П, що підтверджується накладною №30 від 07.02.2012, №89 від 27.03.2012, №302 від 26.07.2012, №537 від 10.12.2012, №194 від 03.06.2013, №394 від 25.09.2013 (т.11, а.с. 175-180).
Крім того, суд зазначає, що у вищевказаних накладних зазначено через кого здійснювалась передача товару, зокрема, в накладній №302 від 26.07.2012 вказано, що транспортування вантажу здійснювалось автомобілем «Газель» держ. №АЕ6991ВІ водій ОСОБА_4 (т. 11, а.с.177).
На підтвердження отримання товару позивачем надано до суду копії прибуткових ордерів на придбаний товар АС-П - №49 від 25.09.2013, №1А від 03.06.2013, №17 від 10.12.2012, №59 від 26.07.2012, №50А від 27.03.2012, №9А від 07.02.2012, (т.11, а.с.169-171).
На підтвердження оплати придбаних товарів у повному обсязі позивачем надано до суду копії платіжних доручень (т.11, а.с.187-198).
За фактом настання першої із подій (оплата товару) на адресу позивача ТОВ «Поліфом» було виписано наступні податкові накладні: №30 від 03.02.2012, №87 від 23.03.2012, №303 від 17.07.2012, №567 від 04.12.2012, №206 від 03.06.2013, №414 від 24.09.2013 (т.11, а.с.181-186).
У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.
7) Судом встановлено, що ТОВ «Інтерфом» було придбано у ТОВ «КБ «Парус» дві плівкозапаєчні установки без укладення окремого письмового договору купівлі-продажу, на підтвердження чого надано видаткову накладну №615 від 08.11.2011 (т.11, а.с.157).
На підтвердження факту придбання вищевказаних товарів позивачем надано до суду копію прибуткового ордеру №12Б від 08.11.2011 (т.11, а.с.156).
Придбаний товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3154 від 03.11.2011 (т.11, а.с.159).
На підтвердження розрахунків на загальну суму 8880,00 грн. та сплаті у складі ціни ПДВ у розмірі 1480,00 грн. позивачу ТОВ «КБ «Парус» було виписано податкову накладну №13 від 03.11.2011 (т.11, а.с.158).
8) Між ТОВ «Інтерфом» (покупець) та ТОВ «Торговий дім Астат» було укладено договір поставки нафтопродуктів №152/08-12 від 01.08.2012 та додаткову угоду №1 від 01.08.2012 (т.11, а.с.142-147).
Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - «Товар» у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього.
Пунктом 1.2 Договору №152/08-12 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій Товару, сказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором, визначається як сума вартостей окремих партій Товару, вказаних в Додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до п.2.1.1 договору №152/08-12 від 01.08.2012 на підставі наданих покупцем заявок та додаткових угод до цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.
Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.1 №152/08-12 від 01.08.2012).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.08.2012 до договору №152/08-12 від 01.08.2012 постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - паливо ТС-1 (технічне) у кількості 400,00 літрів, загальна вартість 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн. (т.11, а.с.148).
На виконання вимог вищевказаного договору та додаткової угоди до нього позивачем було придбано 400 літрів палива технічного ТС-1 за ціною 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000455 від 06.08.2012 (т.11, а.с.150).
За поставлений товар позивачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000493 від 01.08.2012, а придбаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №494 від 01.08.2012 (т.11, а.с.153-154).
На підтвердження розрахунків на суму 3600,00 грн. та сплати у ціні товару ПДВ у розмірі 600,00 грн. позивачу ТОВ «ТД Астат» було виписано податкову накладну №4 від 01.08.2012 (т.11, а.с.151).
На підтвердження факту придбання товару позивачем надано до суду прибутковий ордер №12А від 06.08.2012 про взяття на баланс вищевказаного палива (т.11, а.с.149).
У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.
9) Наказом Генерального директора TOB «Інтерфом» ОСОБА_5 №47/1 від 15.10.2012 «Щодо участі у виставковому заході KIFF 13-16/03/2013-Київський міжнародний меблевий форум 2013» з метою розширення клієнтської бази, забезпечення лояльності споживачів, налагодження ділових контактів із учасниками мебельного ринку передбачено:
1. Забезпечити участь ТОВ «Інтерфом» у виставковому заході «KIFF Київський міжнародний меблевий форум 2013», який буде проводитись у ВЦ «КиевЕкспоПлаза» (м. Київ, вул. Салютна, 2Б) у період з 13 по 16 березня 2013 року.
2. З метою представлення TOB «Інтерфом» на вказаному заході, укласти із організаторами договір про участь у виставці.
3. Відповідальність за організацію участі підприємства у виставковому заході призначити заступника генерального директора із комерційних питань - ОСОБА_6
4. Головному бухгалтеру ОСОБА_7 розробити кошторис витрат на участь у виставковому заході і надати на затвердження генеральному директору, забезпечити здійснення розрахунків та належне оформлення бухгалтерської документації (т.22, а.с.45).
На виконання вимог даного наказу між ТОВ «Інтерфом» (експонент) та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (організатор) було укладено договір №2 від 01.11.2012 (т.23, а.с. 126-128).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 даного договору предметом даного договору є виконання/надання організатором комплексу робіт/послуг по організації участі експонента у виставці Київський міжнародний меблевий форум, період проведення з 13.03.2013 по 16.03.2013.
Згідно з п. 3.1 договору №2 загальна вартість участі експонента у виставці за весь період, вказаний в п.1.3 цього договору, складає 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн.
У складі загальної вартості участі експонент сплачує організаційний внесок у сумі 2077,00 грн., який використовується на видання каталогу, бейджів, охорону і т. ін. (п.3.3 договору).
Послуги за вищевказаним договором були отримані позивачем у повному обсязі, що підтверджується актом про надання послуг №676 від 16.03.2013 на загальну суму 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн. із зазначенням найменування робіт, послуг «послуги з організації комплексу заходів та участі у Київському міжнародному меблевому форумі KIFF 13-16/03/2013» (т.23, а.с.197).
Отримані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1371 від 05.11.2012 (т.23, а.с.201).
Також на підтвердження відсутності заборгованості по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» до суду надано копію акту звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що взаєморозрахунки між контрагентами проведено у повному обсязі (т.23, а.с.196).
На підтвердження розрахунків на суму 407443,85 грн. та сплати у складі ціни на послуги ПДВ 67907,31 грн. позивачу виписано податкову накладну №5698 від 05.11.2012 на загальну суму 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн. (т. 23, а.с. 199).
Відповідно до кошторису понесених витрат ТОВ «Інтерфом» на участь у виставковому заході витрати позивача складають 435794,40 грн. (т.22, а.с.46).
На підтвердження участі у виставочних заходах до суду надано копію документації щодо участі ТОВ «Інтерфом», а саме фотокопії каталогу та буклетів «Нобл» («Noble»), буклету «Інтерфом», а також документи на списання матеріалів, які були використані при проведенні комплексу виставочних заходів (т.22, а.с.47-88).
Крім того, позивачем було надано до суду надано лист ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» вих. № 192 від 25.11.2015, яким підтверджено факт участі позивача у виставці «КІFF - Київський міжнародний меблевий форум 2013», а також надано копії підтверджуючих документів щодо проведення меблевого форуму (т.22, а.с.117-119) .
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.
Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Така правова позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача, актів перевірки щодо контрагентів позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу та в письмових запереченнях на акт перевірки.
Суд зазначає, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.
З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбані/отримані у/від ФОП ОСОБА_2, Логістичної філії ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» товари та послуги позивачем були використані у власній господарській діяльності, зокрема, отримані послуги були використані для перевезення робітників позивача та перевезення товарів позивача власним контрагентам-покупцям, інші товари та послуги були безпосередньо використані в діяльності підприємства та розширення клієнтської бази.
Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2013 Серії АБ №657551 та довідки органів статистики Серії АБ №248136 від 07.12.2009 (т.12, а.с.21-22) основним видом економічної діяльності позивача є: 20.16 виробництво пластмас у первинних у формах , 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами, 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (т.1, а.с.150-154).
На підтвердження наявності у позивача трудових ресурсів позивачем надано до суду копії штатних розписів позивача за період, що підлягав перевірці (т.12, а.с.25-39).
З приводу наявності основних засобів для здійснення власної господарської діяльності позивачем надано до суду копії відомостей основних засобів (т.14, а.с.155-172), інвентарні картки обліку основних засобів (т.14, а.с.173-250, т.15, а.с.2-27), протоколи та інвентаризаційні описи з додатками (т.14, а.с.69-154), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.15, а.с.28-162).
На підтвердження використання отриманих товарів та послуг від ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» позивачем надано до суду копії наступних документів:
ЛФ ТОВ «АСАТ»: договори, укладені із постачальниками, покупцями; прибуткові ордери, видаткові накладні, накладна на відпуск продукції, отримані та видані податкові накладні, виписки банків, платіжні доручення на товари, перевізником яких було ТОВ «АСАТ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 (т.15, а.с.163-250, т.16 а.с.2-95);
ТОВ «ВЕСТ-Експрес»: договори, укладені із постачальниками, прибуткові ордери, видаткові накладні (накладні на відпуск продукції), ВМД, інвойси, отримані податкові накладні, виписки банків, платіжні доручення на товари, перевізником яких є ТОВ «Вест-Експрес» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 (т.16, а.с.96-228);
ТОВ «ІСТ-РЕЙЛ»: договори, укладені із постачальниками, прибуткові ордери, ВМД, інвойси, платіжні доручення на товари, перевізником яких був ТОВ «ІСТ-РЕЙЛ» за період з 4 кварталу 2011 року по 2013 рік (т.16, а.с.229-250, т. 17, а.с.1-250, т. 18, а.с.1-250, т.19, а.с.1-250, т.20, а.с.1-73).
ФОП ОСОБА_3: паспорт артсвердловини №157/97, акт приймання-передачі ОЩ Артезіанської скважини, дозвіл на спеціальне водокористування (т.21, а.с.78-90);
ТОВ «ТД «АСТАТ»: службову записку начальника транспортного цеху ОСОБА_8, з якої вбачається, що керосин марки ТС-1 в кількості 400 л. було придбано для вантажних автомобілів з ціллю запобігання (парафінізації) застиганню літнього дизельного палива в холодні пори роки, накладну на внутрішнє переміщення, накладну на відпуск ТМЦ, рахунок, лист, доручення (т.21, а.с.91-97);
ТОВ «КБ «Парус»: службову записка першого заступника генерального-директора з виробництва ОСОБА_1, з якої вбачається, що плівкозапаєчні установки були придані у постачальника ТОВ «КБ «Парус» для запайки губок у поліпропіленові пакети, накладну на відпуск ТМЦ, доручення, договір (т.21, а.с.98-104);
ТОВ «Поліфом»: службову записку головного технолога ТОВ «Інтерфом» ОСОБА_9, з якої вбачається, що придбаний компонент АС-П був використаний для виробництва спеціальних марок пінополіуретану, акти списання матеріалів на виробництво сировини (т.21, а.с.105-219);
ФОП ОСОБА_2: копії штатних розписів позивача (т.12, а.с.25-39), з яких вбачається, що в період, що підлягав перевірці загальна штатна чисельність працівників на підприємстві позивача складає в середньому 185 осіб, а тому з метою належного забезпечення умов праці було замовлено послуги у ФОП ОСОБА_2 для перевезення працівників;
ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок: копію листа ТОВ «КМКЯ» №192 від 25.11.2015, яким підтверджено факт участі позивача у виявці «KIFF - Київський міжнародний меблевий форум 2013», а також надано копії підтверджуючих документів (т.23, а.с.117-186).
З приводу порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн. суд зазначає таке.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу
Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)
В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено у 4 кварталі 2012 року суму 63 694 грн., у 2 кварталі 2013 року суму 68 854 грн. за господарськими операціями із ПРАТ «СК «Арсенал-страхування».
З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ОТП Банк» (Банк) та ТОВ «Інерфом» (клієнт) укладено договір про надання банківських послуг №CR 12-210/28-2 від 29.11.2012, згідно умов якого банк зобов'язується надавати банківські послуги клієнту, а саме надання банком банківського кредиту (т.20, а.с.223-250).
Згідно умов вищевказаного договору Банком було надано ТОВ «Інтерфом» кредитну лінію 2000000,00 Євро.
Для забезпечення умов договору № CR 12-210/28-2 між ТОВ «Інтерфом» та ПрАТ «ОТП Банк» укладено: договір застави №PL 12-346/28-2 від 29.11.2012 (т.20, а.с.160-191), договір застави № PL 12-347/28-2 від 29.11.2012 (т.20, а.с.192-222), іпотечний договір №PL 12-345/25-2 від 29.11.2012 (т.20, а.с.134-159).
З метою страхування заставного майна, між ТОВ «Інтерфом» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» укладено наступні договори страхування:
- Договір добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ і добровільного страхування майна №65/12-Из/Ц/2 від 29.11.2012, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням майном, та, згідно до умов якого ТОВ «Інтерфом» зобов'язалося сплатити на користь страховика страховий платіж у суму 26621,76 грн. у строк до 29.11.2012 та страховий платіж у сумі 1428,44 грн. у строк до 14.12.2012 (т.20, а.с.74-87);
- Договір добровільного страхування наземного транспорту №87/12-Тз/Ц2 від 29.11.2012 (зі змінами та доповненнями згідно додаткових угод), предметом якого є добровільне страхування наземного транспорту, та згідно умов якого ТОВ «Інтерфом» зобов'язалося сплатити на користь страховика страховий платіж у сумі 38354,70 грн. у строк до 29.11.2012, страховий платіж у сумі 3869,91 грн. у строк до 12.06.2013, страховий платіж у сумі 40804,13 у строк до 29.11.2013 (т.20, а.с.88-113).
На сторінці 26 акту перевірки №570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 зазначено, що ТОВ «Інтерфом» завищено показники, задекларовані у рядку 06.1 декларації про прибуток підприємства «адміністративні витрати», на загальну суму 132548,00 грн., а саме у 4-му кварталі 2012 року на суму 63694,00 грн.; у 2-му кварталі 2013 року на суму 68854,00 грн., оскільки вищезазначені витрати не підлягають відображенню у податковому обліку згідно положень пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.
Таким чином суд зазначає, що відповідач, вказуючи на наявність у позивача застрахованих збитків (в сумі виплачених на користь страховика страхових платежів по договорах добровільного страхування) вважає, що такі збитки не підлягають декларуванню у рядку 6 Декларації «Інші витрати».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 8 Закону України «Про страхування» передбачає, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
З огляду на наведене, виплачені позивачем на користь ПРАТ «СК «Арсенал-страхування» грошові кошти за договором страхування № 65/12-из/у/2 від 29.11.2012, а так само за договором страхування № 87/12 - Тз/Ц2 від 29.11.2012, є страховим платежем за надані страхувальнику послуги.
Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Відповідно до пп. «в» пп. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Отже, відповідачем надано неправильну правову оцінку грошовим виплатам позивача на користь страхової компанії, при цьому страхові платежі за укладеними договорами страхування безпідставно класифіковано відповідачем як збитки страхувальника, хоча нормативних підстав для цього немає.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що ТОВ «Інтерфом» мало підстави для віднесення до складу рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток підприємств «адміністративній витрати» витрати на оплату страхових платежів за укладеними з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» договорами страхування №65/125-Из/Ц/2 від 29.11.2012 та №87/12-Тз/Ц/2 від 29.11.2012 у 4-му кварталі 2012 року в сумі 63694,00 грн., у 2-му кварталі 2013 року в сумі 68854,00 грн.
Судом також встановлено реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» та використання отриманих товарів та послуг в господарській діяльності позивача, що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
А тому, з огляду на вищевикладене, позивачем правомірно включено до складу витрат витрати по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», а тому підстави для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн. - відсутні.
У ході розгляду справи судом з метою отримання додаткових доказів, які потребують спеціальних знань у справі з урахуванням положень статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України було призначено судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення експерта поставлено наступне питання:
- Чи підтверджується нормативно та документально зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київської області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 заниження ТОВ В«ІнтерфомВ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 податку на прибуток на загальну суму 757 618 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 124 233 грн.; за 2012 рік - 274 016 грн.; за 2013 рік - 359 369 грн. і донарахування до сплати податку на прибуток?
- Чи підтверджується нормативно та документально зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київської області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 заниження ТОВ В«ІнтерфомВ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 податку па додану вартість па загальну суму 173 697 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість?
- Чи підтверджується нормативно та документально зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київської області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 завищення ТОВ В«ІнтерфомВ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 податку па додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 208 421 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування?
У висновку експерта від 30.09.2015 №9408/12906/17524-17528/15-45 зазначено, що за результатами проведеного дослідження, встановлено: зазначені в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015: заниження TOB «Інтерфом» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. податку на прибуток на загальну суму 757 618 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 124 233 грн.; за 2012 рік - 274 016 грн.; за 2013 рік - 359 369 грн., і донарахування до сплати податку на прибуток; заниження TOB «Інтерфом» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. податку па додану вартість на загальну суму 173697 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість; завищення TOB «Інтерфом» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. податку па додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 208 421 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування, документально та нормативно не підтверджуються (т.22, а.с.126-213).
У висновках судовий експерт зазначив:
По першому питанню: зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 заниження ТОВ «Інтерфом» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 податку на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн., і донарахування до сплати податку на прибуток, нормативно та документально не підтверджується.
По другому питанню: зазначені в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 заниження ТОВ «Інтерфом» за період з 01.10.2011 по 31.12.2016 податку на додану вартість на загальну суму 173697,00 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджується.
По третьому питанню: зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19.03.2015 завищення ТОВ «Інерфом» за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 208421,00 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування, нормативно та документально не підтверджується.
Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР на вказаних юридичних осіб (т.21, а.с.17-54), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» ).
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (В«БулвесВ» АД проти БолгаріїВ» ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є В«власністюВ» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону В« Про ПДВ В» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.
Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд вважає, що
підстав для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 173697,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 208421,00 грн. за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 - відсутні.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та такими що, суперечать вимогам чинного законодавства, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 № 0001992201/3388 та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.04.2015 № 0000612201/786, від 03.04.2015 № 0000622201/787, від 03.04.2015 № 0000632201/788, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 215 від 17.03.2015, оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.2).
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що з метою проведення судово-економічної експертизи документів між Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та позивачем укладено договір №211/06-15 від 10.06.2015 (т.22, а.с.165-167) на проведення судової експертизи. На підставі виставленого рахунку №2833 від 10.06.2015 (т.22, а.с.164) позивачем здійснено оплату вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 25872,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 30.07.15, оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.23, а.с.12).
Згідно з наданим суду актом здачі-приймання висновку судової експертизи №9408/12906/17524ч17528/15-45 від 30.09.2015 по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу категорії складності: складна (т.22, а.с.175).
З урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року та наказу Міністерства юстиції України В«Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2015 роціВ» №299/5 від 02.03.2015 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 року за №247/26692, відповідно до якого у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України нормативна вартість однієї експертогодини у 2015 році за експертизу середньої складності складає 76,8 грн., суд зазначає, що розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України.
Таким чином судові витрати з проведення судової експертизи у сумі 25872,00 грн. підлягають стягненню з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.10.2014 № 0001992201/3388 і податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.04.2015 № 0000612201/786, від 03.04.2015 № 0000622201/787, від 03.04.2015 № 0000632201/788.
3. Стягнути судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження 08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, будинок 125) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39465303, місцезнаходження 08703, м.Обухів, вул. Каштанова, 20).
4. Стягнути судові витрати з проведення судової експертизи у сумі 25872,00 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження 08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, будинок 125) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39465303, місцезнаходження 08703, м.Обухів, вул. Каштанова, 20).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.12.2015 |
Оприлюднено | 21.07.2016 |
Номер документу | 59006822 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні