Постанова

від 13.07.2016 по справі 2а/2370/786/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 2а/2370/786/2012

13 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника заявника (позивача) - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву товариства з обмеженою відповідальністю В«Круг-СВ» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 в адміністративній справі за його позовом до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 з Вищого адміністративного суду України у Черкаський окружний адміністративний після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій на новий розгляд надійшла адміністративна справа №2а/2370/786/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Круг-СВ» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) щодо перегляду за нововиявленими обставинами згідно з заявою позивача постанови від 04.02.2013 у цій справі (далі - заява).

У заяві позивач просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 №0000842301 та №0000852301.

Заява мотивована тим, що після прийняття рішення у цій справі Соснівський районний суд м.Черкаси постановив обвинувальний вирок у т.ч. стосовно службової особи контрагента заявника, яким встановив відсутність у його діях фіктивного підприємництва. Тому, на думку заявника, суд прийняв неправильне рішення у цій справі, відповідач - протиправні оскаржувані рішення. Тому просив задовольнити заяву.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечував з тих підстав, що вищевказана обставина не є нововиявленою, оскільки виникла після прийняття рішення у цій справі. Тому просив відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

ТОВ В«Круг - СВ» зареєстроване як юридична особа з 05.07.2000 (код ЄДРПОУ 25206748) та у періоді, в якому виник спір, перебував на загальній системі оподаткування.

Суд встановив, що відповідно до постанови від 10.01.2012 старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 на підставі наказу ДПІ у м.Черкаси від 30.01.2012 №169 службові особи відповідача провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 до 31.12.2011 щодо взаємовідносин з приватним підприємством В«АТП АвтомобілістВ» . За наслідками перевірки складено акт від 13.02.2011 №118/23-2/25206748.

Вищевказана постанова старшого слідчого прийнята у кримінальному провадженні №4511100248 про обвинувачення, у т.ч. директора ПП В«АТП АвтомобілістВ» у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України: ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 (фіктивне підприємництво), ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 (ухилення від сплати податків), ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 (підробка документів).

На підставі акту податковий орган прийняв оскаржувані ППР від 27.02.2012:

№0000842301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26716,00грн. (24652,00грн. - основний платіж та 2064,00грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 32274,00грн. (29694,00грн. - основний платіж та 2580,00грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками судового оскарження ППР постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2013, що набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову повністю. У подальшому Соснівський районний суд м.Черкаси виніс вирок від 22.10.2014 у справі №1-430-2012, що набрав законної сили 07.11.2014 (далі - вирок).

Твердження відповідача, що прийняття вироку судом після прийняття судом рішення не є нововиявленою обставиною, спростовується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 у цій справі, якою скасовано з направленням до суду першої інстанції на новий розгляд рішення судів, які відмовляли у перегляді за нововиявленими обставинами постанови суду, вважаючи таку обставину не нововиявленою. Оскільки ВАСУ з таким твердженням не погодився, зазначивши, що вирок суду є нововиявленою обставиною, суд вирішив переглянути у вказаному порядку постанову суду та розглянути позов з її урахуванням.

Оскаржувані ППР прийняті у зв'язку з висновком податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ПП В«АТП АвтомобілістВ» за 2010-2011 роки на загальну суму 149112,00грн. (у т.ч. ПДВ - 24652,00грн.), внаслідок чого завищено у вказаному періоді валові витрати на придбання у ПП В«АТП АвтомобілістВ» послуг з перевезення вантажів на суму 123260,00грн. та завищено податковий кредит на суму 24652,00грн. Тому відповідач донарахував недоплачену суму податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Надаючи оцінку ППР №0000852301 суд керувався такими нормами.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) (набрав чинності з 01.01.2011) об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Цей податок згідно з п.152.1 ст.152 ПК України нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. (п.152.3 вказаної статті)

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (що діяв до 01.01.2011) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Валові витрати з наведеним контрагентом позивач сформував на підставі актів виконаних робіт на загальну суму 147912,00грн. (у т.ч. ПДВ - 20%), які належним чином не оформлені: не містять розшифрування підпису осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а також обсягу та змісту виконаних послуг; не вказано маршрут перевезення, найменування вантажу та кількість витрачених паливо-мастильних матеріалів.

Зазначене є порушенням ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Вищевказані акти виконаних робіт складені без укладання договору, що підтверджується матеріалами податкової перевірки та ненаданням позивачем до матеріалів позову жодного доказу укладення ним з ПП В«АТП АвтомобілістВ» договору на виконання транспортних послуг.

Зважаючи на вартість, обсяг та періодичність виконаних послуг, суд врахував пункти 2,3 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яким передбачено, що для правочинів між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, що виконуються сторонами у момент їх виникнення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність), письмова форма є обов'язковою.

Жодних таких доказів, у т.ч. про наявність будь-яких домовленостей між контрагентами про кількість, якість, строки поставки позивач не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Тому суд дійшов висновку, що сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що викликає сумнів у реальності його виконання.

Суд також встановив відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів, що є додатковим доказом відсутності реального надання позивачу транспортних послуг.

Зокрема, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил №363).

Вимоги до оформлення ТТН передбачені пунктом 11.6 Правил №363. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформлених ТТН є додатковим доказом безтоварності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Вищезгаданим вироком суду встановлено, що за вказівкою ОСОБА_4М протягом часу з 15.01.2010 до серпня 2011 року ОСОБА_5 (директор ПП В«АТП АвтомобілістВ» ), як службова особа (про що завідомо було відомо всім учасникам організованої групи), відповідно до відведеної йому і погодженої всіма членами групи роллю, з метою забезпечення незаконної діяльності групи направленої на мінімізацію податкових зобов'язань для ряду реально існуючих підприємств на території України шляхом конвертації безготівкових коштів у готівку та складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей, умисно, з корисливих мотивів, самостійно виготовив ряд офіційних документів у вигляді податкових накладних (в двох примірниках кожен) із внесеними до них завідомо для кожного учасника групи неправдивими відомостями для подальшої передачі їх представникам різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності, у т.ч. податкові накладні для ТОВ В«Круг-СВ» . Одразу після виготовлення цих документів один їх примірник передавався представникам суб'єктів господарської діяльності, на підставі яких ці суб'єкти мінімізували свої податкові зобов'язання, а інші примірники використовувались для внесення недостовірних відомостей до інших документів податкової звітності.

На підставі ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доводи позивача (заявника) про те, що вироком не встановлено фіктивності його контрагента не мають правового значення, оскільки вироком визнано винною групу осіб зі встановленням розприділення їх ролей у вчиненні злочинів. Зокрема, керівника ПП В«АТП АвтомобілістВ» пособництво в ухиленні від сплати податків та підробка документів, серед яких судом встановлено документи, які виписані на адресу позивача.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що фактично господарські операції позивача з ПП В«АТП АвтомобілістВ» не відбувались, а складання документів бухгалтерського та податкового обліку направлене на отримання податкової вигоди та мінімізацію сплати податків, що підтверджується вищенаведеним вироком.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року, згідно з якою обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З огляду на підтвердження безпідставності формування за рахунок вищевказаних правочинів відповідного розміру валових витрат, доводи відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток є обгрунтованими.

Тому суд дійшов висновку, що ППР про донарахування податку на прибуток є правомірним та оскарженню не підлягає.

ППР №0000842301 про донарахування ПДВ суд вважає також правомірним з огляду на таке.

Основна сума донарахованого оспорюваного зобов'язання відповідає розміру податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок податкових накладних, виписаних ПП В«АТП АвтомобілістВ» до вищевказаних актів виконаних робіт. Зокрема:

від 22.09.2010 №22090001 на суму ПДВ 133,33грн.;

від 29.09.2010 №29090004 на суму ПДВ 43,33грн.;

від 30.09.2010 №30090015 на суму ПДВ 1176,00грн.;

від 19.10.2010 №19100001 на суму ПДВ 1232,00грн.;

від 19.10.2010 №19100002 на суму ПДВ 100,00грн.;

від 19.10.2010 №19100003 на суму ПДВ 1025,00грн.;

від 29.10.2010 №29100002 на суму ПДВ 200,00грн.;

від 29.10.2010 №29100001 на суму ПДВ 1106,00грн.;

від 15.11.2010 №15110001 на суму ПДВ 980,00грн.;

від 30.10.2010 №30110004 на суму ПДВ 1064,00грн.;

від 30.10.2010 №30110005 на суму ПДВ 386,67грн.;

від 30.10.2010 №30110007 на суму ПДВ 50,00грн.;

від 16.12.2010 №16120001 на суму ПДВ 756,00грн.;

від 29.12.2010 №29120001 на суму ПДВ 200,00грн.;

від 31.01.2011 №310128 на суму ПДВ 110,00грн.;

від 16.02.2011 №8 на суму ПДВ 967,00грн.;

від 28.02.2011 №28 на суму ПДВ 372,50грн.;

від 15.03.2011 №10 на суму ПДВ 1267,17грн.;

від 31.03.2011 №37 на суму ПДВ 2467,17грн.;

від 18.04.2011 №15 на суму ПДВ 1745,33грн.;

від 29.04.2011 №39 на суму ПДВ 2168,83грн.;

від 16.05.2011 №6 на суму ПДВ 1931,67грн.;

від 31.05.2011 №51 на суму ПДВ 2078,33грн.;

від 16.06.2011 №13 на суму ПДВ 1526,67грн.;

від 30.06.2011 №69 на суму ПДВ 1765,00грн.

Згідно з вищевказаним вироком суду виготовлення саме цих податкових накладних здійснене виключно з метою пособництва в ухиленні від сплати податків (надання податкової вигоди) та шляхом підробки документів.

Порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 визначався Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР В«Про податок на додану вартістьВ» (далі - Закон №168). Відповідно до підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Після 01.01.2011 порядок формування податкового кредиту визначений нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Так, право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Згідно з підп. В«аВ» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, право на податковий кредит виникає лише у випадку реального виконання правочинів та обґрунтованого формування валових витрат.

Оскільки під час розгляду спору та кримінального провадження підтверджено підробку податкових накладних і їх складання під час вчинення злочину (пособництво керівника контрагента позивача в ухиленні від сплати податків), суд дійшов висновку, що сума відповідного податкового кредиту неправомірно включена до декларації з ПДВ позивача, а донарахування ПДВ згідно з оскаржуваним рішенням є правомірним.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Також п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України передбачав, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Тому суд дійшов висновку, що розмір застосованого штрафу згідно з оскаржуваними рішеннями відповідає наведеним нормам ПК України.

Доводи заявника про відсутність у діяннях директора ПП В«АТП АвтомобілістВ» фіктивного підприємництва не доводить реальність отримання послуг заявником від цього підприємства та правомірність формування ним податкового кредиту.

Так, згідно з вищевказаним вироком ПП В«АТП АвтомобілістВ» створено та взято на податковий облік платником ПДВ в якості транзитного підприємства, яке використовувалось членами злочинної групи для прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових навантажень для інших, реально здійснюючих господарську діяльність юридичних осіб. При цьому, його діяльність зводилась до підготовки, заповнення і підписання первинних фінансово-господарських документів, бухгалтерських та звітних документів з метою проведення безтоварних операцій. З січня 2010 року до серпня 2011 року це підприємство займалось незаконною діяльністю, пов'язаною з транзитом через власні банківські рахунки коштів за безтоварними операціями господарюючими суб'єктами з метою мінімізації податкових зобов'язань цих підприємств.

У зв'язку з цим, вказаним вироком директора ПП В«АТП АвтомобілістВ» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених:

ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.212 КК України - пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форми власності, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, вчинене організованою групою.

ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (службове підроблення), що спричинило тяжкі наслідки, вчинені організованою групою.

Отже, встановлена вироком відсутність у діях ОСОБА_5 ознак фіктивного підприємництва не спростовує висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій заявника з ПП В«АТП АвтомобілістВ» .

Стосовно доводів заявника про безпідставність прийняття оскаржуваних ППР до набрання законної сили вищенаведеним вироком суд врахував пункт 86.9. ст.86 ПК України (у редакції, що діяла станом на час прийняття оскаржуваних рішень), яким встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Разом з тим суд врахував, що ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 та від 14.11.2012 та провадження у цій справі зупинялось до набрання законної сили вироком у вищевказаній кримінальній справі. Однак за апеляційними скаргами позивача ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 та 13.12.2012 вони скасовані з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо твердження представника позивача у судових засіданнях, що наведеним вироком цивільний позов ДПІ у м.Черкаси щодо відшкодування збитків, заподіяних Державі, задоволено частково в сумі 38163,26грн. у зв'язку із недостатністю зібраних слідством документів, суд врахував, що на підставі п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки ПП В«АТП АвтомобілістВ» фактично не надав реальних послуг суб'єктам господарювання, а його діяльність згідно з висновками вироку направлена на складання документів бухгалтерської та податкової звітності для пособництва в ухиленні від сплати податків, суд дійшов висновку, що у нього не виникло податкового зобов'язання, а отже і шкода не стягнута в цій частині місцевим судом.

Розглянувши спір з урахуванням вказаної позивачем нововиявленої обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ППР та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 про відмову у задоволенні цього позову. З огляду на безпідставність заяви, у суду відсутні підстави для повернення судового збору за її подання.

Керуючись ст.ст. 160-165, 245-253, 254-256 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю В«Круг-СВ» (вих. від 27.07.2015 №01-145) про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 у справі №2а/2370/786/2012 і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 №0000842301 і №0000852301 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 18.07.2016