Ухвала

від 14.07.2016 по справі 812/670/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Київ К/800/10919/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Стародуб О.П. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства , Державного агентства лісових ресурсів України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства Шевченко В.В. про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства , Державного агентства лісових ресурсів України та просив суд визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 05.02.2013р. №111-к про звільнення ОСОБА_2 05.02.2013р. з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Поновлено позивача на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 20.08.2013р. Стягнено з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 06.02.2013р. по 08.02.2016р.) в сумі 99 320,70 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. апеляційні скарги Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. по адміністративній справі №812/670/15 задоволені частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. по адміністративній справі №812/670/15 змінено. В абзаці третьому резолютивної частини постанови слова та цифри «з 20 серпня 2013 року» замінено словами та цифрами «з 05 лютого 2013 року». В абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова та цифри «з 06 лютого 2013 року по 08 лютого 2016 року у сумі 99320,70 грн. замінено словами та цифрами «з 20 серпня 2013 року по 29 березня 2016 року у сумі 86 658 (вісімдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень) 30 копійок. В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. по адміністративній справі №812/670/15 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства не виконало вимоги законодавства в частині процедури звільнення позивача. При реорганізації Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства було відсутнє скорочення чисельності або штату працівників. Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не надано відомостей до державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Тому суди дійшли висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У касаційній скарзі Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить їх скасувати.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 призначений на посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства наказом Державного комітету лісового господарства України №536-к від 29.10.2007р. та перебував на державній службі.

ОСОБА_2 відсторонено від посади начальника Луганського обласного управління лісного та мисливського господарства постановою слідчого прокуратури Луганської області від 31.01.2011р. Наказом Державного комітету лісового господарства України №56-к від 09.02.2011р. на виконання вищезазначеної постанови слідчого позивача відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати на період досудового слідства. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 05.12.2012р. у справі №1-213/121 ОСОБА_2 виправдано за ч. 1 ст. 365 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано за ч. 2 ст. 368 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Скасовано постанову про відсторонення обвинуваченого від посади від 31.01.2011р.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09.04.2013р. вирок скасовано, а справу направлено прокурору Луганської області для додаткового розслідування.

З матеріалів справи встановлено, що наказом державного агентства лісових ресурсів України №385 від 08.11.2012р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства.

Пунктом 5.1 цього Наказу вказано начальникам управління кадрів і контролю попередити керівників територіальних органів, які перетворюються, про звільнення у встановленому законодавством порядку у зв'язку із проведенням реорганізації.

23.11.2012р. членами комісії з реорганізації Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства складено акт про повідомлення ОСОБА_2 про наступне звільнення працівника в телефонному режимі.

26.11.2012р. членами комісії з реорганізації Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства складено акт про повідомлення членів родини позивача про його наступне звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України №111-к від 05.02.2013р. в зв'язку з реорганізацією територіальних органів Державного комітету лісового господарства України відповідно до Постанови КМУ №1364 від 28.12.2011р. «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та наказу Державного агентства лісових ресурсів України №385 від 08.11.2012р. «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України» ОСОБА_2 звільнено 05.02.2013р. з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Пунктом другим цього наказу зазначено Луганському обласному управлінню лісового та мисливського господарства провести всі необхідні розрахунки зі звільненим, передбачені законодавством.

На підставі п. 1 Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого Постановою КМУ від 27.06.2007р. № 883, Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп) є центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 7 Положення Держкомлісгосп здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в його складі територіальні органи, орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства Автономної Республіки Крим.

На підставі п. 10 Положення голова Держкомлісгоспу призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку керівників і заступників керівників територіальних органів Держкомлісгоспу.

Відповідно до п. 1 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 04.07.2007 року №223, обласні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються Державному комітету лісового господарства (далі - Держкомлісгосп) та є його територіальними органами.

Згідно з п. 8 Положення управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держкомлісгоспу в установленому порядку.

Указом Президента України від 09.12.2010р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державне агентство лісових ресурсів України внаслідок реорганізації Державного комітету лісового господарства України та установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Постановою КМУ від 28.12.2011р. №1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів згідно з додатком шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства.

За Переліком територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів, які утворюються шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства, Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства перетворено у Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства як до перетворення, так і після має незмінний ідентифікаційний код - 35240119.

На підставі п.п. 5, 8 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ №1074 від 20.10.2011р. в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що до утвореного Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, як правонаступника, перейшли майнові права та обов'язки Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке реорганізовано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За вимогами ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Суди правильно вказали на те, що відповідно до ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. А при реорганізації юридичної особи публічного права шляхом перетворення в іншу особу публічного права, звільнення зі служби може мати місце, у разі, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Як слідує зі штатних розписів Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на 2011-2013 роки, кількість штатних посад в управлінні в зв'язку з проведенням реорганізації не змінювалась і складала 33. Також залишилась незмінною кількість штатних посад в керівництві - 3 (начальник управління, перший заступник начальника управління, заступник начальника управління).

Судами правильно надано оцінку доводами відповідачів щодо повідомлення ОСОБА_2 про наступне звільнення, та вказано на необхідність персонального попередження працівника, а не його рідних.

Колегія суддів також критично оцінює доводи касаційної скарги щодо помилкової оцінки судом першої інстанції клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом. ОСОБА_2 14.07.2015р. подав позов до Луганського окружного адміністративного суду, яким ухвалою від 16.07.2015р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем з огляду на сукупність обставин, які мали місце з дати, коли позивач дізнався про своє звільнення в липні 2014 року, до дати, коли ОСОБА_2 звернувся до належного суду з позовом 14.07.2015р. Суд першої інстанції погодився, що позивач пропустив строк звернення до належного суду з поважних причин (початок проведення антитерористичної операції, звернення з позовом до суду цивільного судочинства).

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваною постановою апеляційного суду правильно змінено дати в резолютивній частині рішення суду першої інстанції. ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05.02.2013р., тому саме з цієї дати він підлягає поновленню на роботі, оскільки відсторонення позивача від виконання обов'язків не впливає на процедуру його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ та поновлення на роботі. Час вимушеного прогулу у даному випадку починається з моменту видання наказу про звільнення, проте, оскільки ОСОБА_2 був відсторонений від посади без збереження заробітної плати до закінчення досудового слідства, тому середній заробіток слід стягувати за період з 20.08.2013р. (закінчення досудового слідства) до 29.03.2016р. (часу прийняття рішення апеляційним судом).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства є боржником у справі слід зазначити наступне. Відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 04.07.2007р. №223 начальник управління призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держкомлісгоспу в установленому порядку. Посада начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства входить до складу Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, що підтверджується наявним штатним розписом, затвердженим першим заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства статус керівника (начальника) управління визначений пунктами 10-11. Оскільки начальник управління входить до штатної чисельності управління, то заробітна плата позивачу повинна виплачувалась за рахунок коштів управління.

Наведене також підтверджується п. 2 наказу голови Державного агентства лісових ресурсів України №111-к від 05.02.2013 року (т.1 а.с.63) щодо проведення розрахунків з ОСОБА_2 саме Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Зважаючи на викладене, правильними є рішення судів про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 05.02.2013р. №111-к про звільнення з 05.02.2013р. з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; поновлення позивача на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05.02.2013р., оскільки відповідачем не виконано вимог законодавства в частині процедури звільнення позивача.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Стародуб О.П.