Рішення

від 19.07.2016 по справі 485/466/16-ц

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/485/179/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Лисенко М.Є.,

при секретарі - Бондаренко С.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представники 3-ї особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 м. Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю В« Автотранспортне підприємство Норд-ТрансВ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Автотранспортне підприємство Норд-ТрансВ» (далі по тексту ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків послуг.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є інвалідом 2 групи і має пільгу на безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Які надає ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» .

05,07 січня 2016 року та 17 лютого 2016 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я звернувся до лікаря Снігурівської центральної лікарні для обстеження та консультацій. Він пред'явив водію автобусу, що належить перевізнику квиток на безкоштовний проїзд по місту Снігурівка виданий ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» йому в безкоштовному проїзді. Останній відмовився впускати його до автобусу за пільговим квитком, мотивуючи, що держава не відшкодовує витрати на перевезення пільгових пасажирів. При цьому зазначив, що у разі, якщо він не сплатить за проїзд, то йому він відмовить в перевезенні. Тому був змушений сплатити відповідачу 9 грн. Після чого звернувся до державних органів з скаргами на відповідача. На підтвердження оплати надав квиток на проїзд в маршрутному таксі за № 007667,007668,007755.

Вважає, що вказаними діями відповідач, порушив його законне право на пільговий проїзд в міському пасажирському транспорті та змусив його нести додаткові фінансові витрати.

Просить суд стягнути з ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» на його користь 9 грн. матеріальної шкоди у вигляді витрат, безпідставно сплачених за пільговий проїзд та 5000 грн., моральної шкоди за понесені моральні страждання внаслідок неправомірних дій відповідача.

Судом за клопотанням позивача ухвалено про залучення до участі у справі в якості третьої особи які не заявляють самостійних вимог Снігурівську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, відповідач позов визнав частково, не заперечував, що відповідно умов договору здійснює перевезення пасажирів в т.ч. пільгових категорій транспортом загального користування. Заборгованість держави перед підприємством за 2015 рік становить більше сто тисяч гривень. На 2016 рік взагалі не передбачено компенсація пільгового перевезення окремих категорій громадян.

Представники третьої особи щодо позовних вимог позивача послались на розсуд суду. Пояснювали, що Законом України В«Про Державний бюджет України на 2016 рікВ» не передбачено видатки за рахунок субвенції з Державного бюджету на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян. Дійсно перевізнику державою не компенсовано витрати за пільгове перевезення пасажирів за 2015 рік. Заслухавши показання сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до посвідчення серії Є № 131359, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Снігурівської райдержадміністрації від 26 листопада 2013 року є інвалідом 2-ї групи та має право на пільгу, на безоплатний проїзд автобусами міжміських маршрутів відповідно до п. 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с.3-5).

Згідно договору на організацію перевезення пасажирів транспортним засобом загального користування від 06 лютого 2012 року ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» в особі директора, що діє на підставі Статуту надалі перевізник та Снігурівська міська рада Миколаївської області в особі голови уклали зазначений договір строком на п'ять років. Сторони домовилися здійснювати перевезення пасажирів в т.ч. пільгових категорій транспортом загального користування за розкладом руху автобусів, затверджених в установленому порядку. Крім того перевізник зобов'язався забезпечувати виконання водіями автобусів вимог законодавства з питань організації перевезення пасажирів в т.ч. пільгових категорій транспортом загального користування. п.2.3 умов договору. (а.с.14).

Позивач отримав у відповідача безкоштовний квиток встановленого зразка на безкоштовний проїзд автобусом по місту Снігурівка, перевезення за яким здійснюють водії перевізника ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» .(а.с.29).

Ці обставини сторонами не заперечуються.

При намаганні позивача 05,07 січня 2016 року та 17 лютого 2016 року здійснити посадку в автобус, водій перевізника відмовив йому у перевезенні за пред'явленим квитком, мотивуючи його безкоштовністю, та погодився здійснити перевезення тільки за умови сплати позивачем вартості проїзду. Оскільки у позивача була негайна потреба здійснити виїзд саме в ці дні до лікаря Снігурівської центральної лікарні, останній сплатив водію вартість проїзду в маршрутному таксі.(а.с.10)

На підтвердження своїх вимог щодо сплати проїзду на вимогу водія перевізника позивачем надано суду три оригінала квитків номер № 007667, 007668, 007755 на автобус на безкоштовний проїзд по місту Снігурівка загальною вартістю 9 (дев'ять) гривень. Саме ці квитки на проїзд було видано водієм перевізника при оплаті проїзду позивачем (а.с.9).

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Відповідно дост. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому, згідно із ст. 60 ЦПК України , обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач належними доказами довів що водій перевізника, отримавши від нього квиток на пільговий проїзд був зобов'язаний здійснити перевезення позивача до пункту призначення. Проте, водій, незважаючи на наявність у позивача належного квитка на проїзд, додатково зобов'язав останнього та отримав від нього безпідставно плату за проїзд у розмірі 9( дев'яти) гривень та видав позивачу свій квиток на проїзд.

Таким чином, відповідач, порушив його законне право позивача на безкоштовний проїзд та змусив нести додаткові фінансові витрати.

При цьому відповідач не надав суду переконливих доказів, які б спростовували доводи позивача та свідчили б про зворотне.

Крім того з письмових заперечень відповідача вбачається, що він допускає, що його водій вимагав та отримав плату за проїзд, однак вважає це правомірним, оскільки держава не відшкодувала підприємству заборгованість за перевезення пільгової категорії осіб.

Проте суд з такими доводами відповідача не погоджується, оскільки право позивача на пільговий проїзд встановлено законом, а відтак гарантовано державою, а перевізник відповідно до умов договору зобов'язаний здійснювати перевезення пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Окрім того Управлінням соціального захисту населення Снігурівської райдержадміністрації уклало з перевізником договір №1 від 15 січня 2015 року та № 64 від 16 лютого 2015 року на фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автомобільному транспорті у міському сполученні та додаткові угоди до цих договорів та вживає заходів щодо відшкодування заборгованості.

З огляду на встановлені обставини та надані позивачем доказів, суд, вважає, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 9 (дев'яти) гривень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини обумовлені договором надання послуг безкоштовного проїзду, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено, то в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю. На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в судді у розмірі 551,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,57-60, 2303, 307, 218 суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю В«Автотранспортне підприємство Норд-ТрансВ» третя особа яка не заявляє самостійних вимог Снігурівська районна адміністрація про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити - частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Автотранспортне підприємство Норд-ТрансВ» на користь ОСОБА_1 9 (дев'ять) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ТОВ В«АП Норд-ТрансВ» м. Снігурівка вулиця Суворова,6, код ЄДРПОУ 35451695 в дохід держави 551,20 грн, судового збору за розгляд справи в судді.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий