Рішення

від 09.11.2016 по справі 485/466/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/466/16-ц 09.11.2016 09.11.2016 09.11.2016

Справа № 485/466/16-ц

Провадження № 22ц/784/2029/16 Головуючий в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 59 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Колосовського С.Ю.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Норд - Транс» (далі - ТОВ «Норд-Транс»,

третя особа - Снігурівська районна державна адміністрація Миколаївської області (далі - райдержадміністрація)

про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

23 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Норд-Транс» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Позивач зазначав, він є інвалідом війни II групи і згідно положень п. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту. ТОВ «Норд-Транс» надає послуги із здійснення пасажирських перевезень в м. Снігурівка, Миколаївської області. 15 серпня 2015 року, 05 січня 2016 року, 08 січня 2016 року та 17 лютого 2016 року він їздив на прийом до лікаря, але відповідач відмовив йому в безкоштовному проїзді, у зв'язку з чим він був змушений сплатити вартість проїзду. Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують гарантовані йому державою пільги. Крім того, вказані неправомірні дії відповідача призвели до нервового напруження, внаслідок чого він не зміг вчасно потрапити на прийом до лікаря, а тому вважає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у 5 000 грн.

Посилаючись на вищезазначене, вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та положення ст. 1167 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Автотранспортне підприємство «Норд-Транс» на користь ОСОБА_3 9 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Додатком рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2016 року визнано неправомірними дії ТОВ «Автотранспортне підприємство «Норд-Транс» по відмові ОСОБА_3 в пільговому проїзді.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в пільговому проїзді та стягнув 9 грн. в відшкодування матеріальної шкоди, але відмовив в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, так як між сторонами виникли договірні правовідносини.

Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись в повній мірі, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах.

Так, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт», пасажир зобов'язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Частиною 2 статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Згідно пункту 7 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачений - безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також; залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, на підставі посвідчення серії Є № 131359, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Снігурівської райдержадміністрації від 26 листопада 2013 року є інвалідом II групи та має право на пільгу, на безоплатний проїзд автобусами міжміських маршрутів відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 3-5).

Згідно договору на організацію перевезення пасажирів транспортним засобом загального користування від 06 лютого 2012 року ТОВ «Норд-Транс» в особі директора, що діє на підставі Статуту та Снігурівська міська рада Миколаївської області в особі голови, уклали зазначений договір строком на п'ять років. Сторони домовилися здійснювати перевезення пасажирів в т.ч. пільгових категорій транспортом загального користування за розкладом руху автобусів, затверджених в установленому порядку. Крім того, перевізник зобов'язався забезпечувати виконання водіями автобусів вимог законодавства з питань організації перевезення пасажирів, в тому числі пільгових категорій транспортом загального користування п. 2.3 умов договору (а.с.14).

Відповідно до ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі). Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За таких обставин, висновок суду про те, що ТОВ «НОРД-Транс» порушило вимоги закону, оскільки відмовило позивачу у безкоштовному перевезенні, а тому його дії є неправомірними, є правильним.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував положення ст. 1167 ЦК України, а тому ухвалив незаконне рішення в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди колегія суддів враховує характер і об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, які виникли в зв'язку з неправомірними діями відповідача; принципи розумності, виваженості і справедливості та вважає, що розмір моральної шкоди необхідно визначити - 1000 грн.

Також, стягуючи з відповідача на користь позивача 9 грн. в відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з такою позовною вимогою ОСОБА_3 до суду не звертався.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, суд вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з двома вимогами: про визнання дій неправомірними та про відшкодування моральної шкоди. Тобто, відповідно до Закону України «Про судовий збір», позивач, як би він не був звільнений від сплати судового збору, повинен був сплатити за кожну позовну вимогу по 551 грн. 20 коп. (1378 грн. мінімальна заробітна плата х 0,4% мінімальної заробітної плати за кожну позовну вимогу).

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь держави 551 грн. 20 коп., тобто за одну позовну вимогу, та в цій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Також, за подачу апеляційної скарги позивач повинен був сплатити 1212 грн. 64 коп. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), але, враховуючи, що колегією суддів позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольняються на 20%, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 242 грн. 53 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги ОСОБА_3

Таким чином, всього, з ТОВ «Норд-Транс» підлягає стягненню 793 грн. 73 коп. (551,20 + 242,53) судового збору на користь держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди та відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Додаткове рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 вересня 2016 року про визнання неправомірними дій ТОВ «Автотранспортне підприємство «Норд-Транс» є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково .

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2016 року в частині стягнення матеріальної шкоди та відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Транс» на користь ОСОБА_3 1000 грн. (одна тисяча грн.) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Транс» на користь держави 793 грн. 73 коп. судового збору.

Рішення суду щодо стягнення судового збору на користь держави в розмірі 551 грн. 20 коп. та додаткове рішення суду про визнання дій неправомірними залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: В.В. Коломієць

ОСОБА_4