Постанова

від 13.07.2016 по справі 822/1145/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1145/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Проскурівбудмеханізатор" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №390 від 21.06.2016 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом прийнято наказ №390 від 21.06.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор" на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Вищезгаданий наказ позивач вважає протиправним, оскільки відсутні обставини для проведення такої перевірки, передбачені пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Так як камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених в податкових деклараціях (розрахунках) платників податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ, то надання чи врахування під час перевірки інших документів (обставин) не потребується, та не передбачено вимогами податкового законодавства.

В поданих до контролюючого органу запереченнях не вказувалося на неповноту досліджень обставин чи неврахованих документів, оскільки перевірці підлягала виключно подана платником звітність з ПДВ за березень 2016, тому додаткова перевірка документів чи обставин (крім звітної) не потребується.

Враховуючи викладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити з підстав, наведених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Додатково зазначили, що спірний наказ прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що податковим законодавством, позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки в запереченнях на акт камеральної перевірки позивач вимагав під час їх розгляду перевірити наявність відомостей та фактів, які свідчать про відсутність сплати коштів у сумі 490094,00 грн. у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету. З огляду на норми податкового законодавства, таку вимогу можна підтвердити тільки за допомогою документальної позапланової виїзної перевірки, а відтак прийнятий наказ є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Так, пунктом 75.1. ст.75 Податкового кодексу України (ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно вимог ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Встановлено, що ТОВ "Проскурівбудмеханізатор" було заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку в сумі 490097,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2016 №9049765297 від 05.04.2016.

20.05.2016 ДПІ у м. Хмельницькому було проведено камеральну перевірку вищезазначеної податкової звітності, за результатами якої сума бюджетного відшкодування не була підтверджена, про що було складено Акт перевірки №1202/12-02/39702233 від 20.05.2016.

Представник позивача у визначені законодавством терміни подав заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду якої, 15.06.2016 прийняте рішення №13347/12-02/39702233 про залишення в силі результатів камеральної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор".

21.06.2016 позивачем отримано копію наказу №390 від 21.06.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор".

Як вбачається з матеріалів справи документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Проскурівбудмеханізатор" достовірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за березень 2016, призначена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно положень підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема у випадку, коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

З аналізу вищезазначеного слідує, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є виключно подання платником податку заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення і підстави викладені в них потребують додаткового дослідження з встановленням певних обставин.

В поданих до контролюючого органу запереченнях, копія яких наявна в матеріалах справи, не вказувалось на неповноту досліджень обставин, чи неврахованих документів, оскільки перевірці підлягала виключно подана платником звітність з ПДВ за березень 2016.

Дослідженням акту камеральної перевірки №1202/12-02/39617940 від 20.05.2016 суд встановив, що під час здійснення камеральної перевірки, службова особа, яка її проводила, вказала, що за даними перевірки платником складено додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)" із порушенням, а саме: при заповнені рядку 2 "Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" платником відображено суму у розмірі - 490094,00 грн., за результатами перевірки сума складає 0 грн., розбіжність складає (-) 490094,00 грн.

При цьому, працівником відповідача не здійснено жодного посилання на співставлення цього показника з даними системи електронного адміністрування ПДВ.

Предметом оскарження стало з'ясування обставин наявності у податкового органу, а не платника, доказів (відомостей), які б підтвердили висновок перевіряючого, щодо відсутності оплати (рядок 2 у додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)" до декларації з ПДВ за березень 2016 року).

У відповіді на заперечення контролюючий орган зазначив, що висновки, викладені в акті камеральної перевірки є правомірними та базуються на вимогах законів України, однак, підтвердженням або спростування раніше викладеного може слугувати документальна позапланова виїзна перевірка.

Разом з тим, згідно із пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.5 статті 78 ПК України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як встановлено судом 21.06.2016 платник податку відмовив посадовій (службовій) особі відповідача у допуску до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що, складено акт №83 від 21.06.2016 про недопуск до перевірки.

Крім того, суд зауважує відповідачу, згідно п.37 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 01.07.2015.

З 01.07.2015 призупиняється дія пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, абз.4 п.82.4 ст.82, п.200.11 ст. 200 ПК України, а також дія п.200.14 ст.200 ПК України в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Відтак, на момент прийняття керівником контролюючого органу рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор", оформленого наказом №390 від 21.06.2016, у контролюючого органу були відсутні обставини, передбачені п.п.78.1.5. п.78.1. ст.78 ПК України, оскільки платник податків у своїх запереченнях на акт камеральної перевірки не посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Об'єктивний розгляд заперечень не потребував додаткової перевірки документів платника податків. Предметом оскарження були питання перевірки дій службових осіб контролюючого органу, та наявності достатньої інформації саме в даних системи електронного адміністрування ПДВ, на момент проведення камеральної перевірки. За результатами розгляду заперечень, контролюючий орган вже дійшов висновків щодо правомірності висновків, викладених в акті камеральної перевірки та відповідність їх вимогам законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного наказу, необхідно дослідити чи такий наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені зокрема положеннями ПК України.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд приходить до переконання, що оскільки контролюючий орган не надав суду доказів та не навів підстав, що слугували для проведення перевірки за приписами пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, наказ 21.06.2016 №390 є протиправним та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. відповідно до платіжного доручення №127 від 21.06.2016.

Щодо клопотання позивача про повернення витрат на правову допомогу, що пов'язана з розглядом справи у суді, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.87 КАС України, до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. До таких відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором (ч.1 ст.90 КАС України).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення тощо).

При цьому слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05.07.2012 №5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З 01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закону №4191) статтею 1 якої визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 6 КАС України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №ПБМ-21-06-16 від 21.06.2016, укладений з адвокатом ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №455 від 09.02.2007.

Згідно умов цього договору, адвокат зобов'язується надати правову допомогу щодо представництва інтересів юридичної особи в суді позивачу, а останній в свою чергу зобов'язується оплатити ці послуги.

До матеріалів справи долучено розрахунок витрат на правову допомогу, який міститься в акті прийому-передачі послуг за договором, відповідно до якого, адвокатом надані позивачу послуги на загальну суму 8700,00 грн.

Оплата послуг з надання правової допомоги підтверджується платіжним дорученням №128 від 22.06.2016 на виконання вимог договору №ПБМ-21-06-16 від 21.06.2016.

Досліджуючи вказаний вище розрахунок суд встановив, що адвокатом надані наступні послуги, а саме:

1. Підготовка та складання позовної заяви тривалістю 11,0 годин, з яких:

- опрацювання зібраних адвокатом доказів (вивчення поданої клієнтом звітності з ПДВ за березень 2016; формування додаткових доказів у справі; адвокатський запит та відповідь на нього, подані заперечення та відповідь на нього, ознайомлення з наказом) - 3,0 години;

- пошук та формування позитивної для клієнта судової практики з питання оскарження наказу податкового органу про проведення перевірки - 3,0 години;

- написання позовної заяви та формування додатків до неї - 5,0 годин.

2. Подання позовної заяви - 0,5 години;

3. Підготовка та складання додаткових пояснень - 3,5 години.

Разом - тривалість складає 15,0 годин

Розмір компенсації витрат на правову допомогу за одну годину відповідно до законодавства становить 40% від 1450,00 грн., тобто 580,00 грн., граничний розмір компенсації загальної тривалість надання послуг за 15 годин складає 8700,00 грн., що перевищує понесені витрат на правову допомогу, який склав 8000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для здійснення компенсації витрат на правову допомогу в межах граничного розміру у суду є усі належні та допустимі докази.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 95, 160, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області №390 від 21.06.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Проскурівбудмеханізатор".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" (код ЄДРПОУ 39702233).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області витрати на правову допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проскурівбудмеханізатор" (код ЄДРПОУ 39702233).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2016 року

Суддя /підпис/ОСОБА_1 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1