Постанова

від 19.07.2016 по справі 908/5844/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 908/5844/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашекологія", м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2016 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016

зі справи № 908/5844/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ (далі - Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашекологія" (далі - Відповідач)

про стягнення 918 552,01 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (далі - Третя особа).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 530 463,07 грн. основного боргу; 24 547,71 грн. - 3% річних; 305 889,08 грн. "втрат від інфляції" та 57 652,15 грн. пені за неналежне виконання договору підряду від 29.03.2012 № 2903МО.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.2016 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І., Стойка О.В.):

позов задоволено частково;

у частині стягнення 57 652,15 грн. пені провадження у справі припинено;

з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 530 463,07 грн. основного боргу; 24 547,71 грн. - 3% річних; 305 889,08 грн. "втрат від інфляції" та 13 778,29 грн. судового збору;

Позивачу повернуто з державного бюджету України 609 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі основного боргу 66 346,76 грн., в іншій частині позову відмовити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Позивач зазначає про безпідставність тверджень Відповідача та просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін. Позивач просить також розглянути касаційну скаргу без його участі.

Від Третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

29.03.2012 Відповідачем (замовник) та Позивачем (підрядник) укладено договір № 2903МО (далі - Договір), за умовами якого:

- виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити силами своїх спеціалістів технічні послуги, а замовник прийняти та оплатити їх (пункт 1.1);

- технічні послуги включають у себе роботи з монтажу обладнання пилугазоочистки технічних газів від агломашини № 1 аглофабрики ВАТ "Запоріжсталь". Повний перелік технічних послуг пред'явлений у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2);

- орієнтовна ціна договору складає 5 880 606,40 грн. з урахуванням ПДВ. У випадку зменшення вартості ціни на проведення монтажних робіт сторони укладають додаткові угоди (пункт 2.1);

- документи щодо виконання робіт та їх вартість, форми КБ-2 складаються та підписуються виконавцем та передаються замовнику. Замовник протягом 3-х днів перевіряє ці документи та при відсутності заперечень підписує їх (пункт 3.2);

- у випадку непідписання або необґрунтованої відмови від підпису замовником актів форми КБ 2 протягом 3-х календарних днів з дня отримання їх від виконавця отримані замовником акти форми КБ-2 вважаються підписаними сторонами без зауважень. У цьому випадку протягом зазначених трьох днів у замовника виникає зобов'язання з оплати виконаних виконавцем робіт (пункт 3.3);

- замовник здійснює розрахунки за фактичне виконання та прийняття замовником роботи в такому порядку:

90% вартості робіт протягом 35-ти банківських днів на підставі акта виконаних робіт КБ-2В, довідки КБ-3, рахунка та податкової накладної. У випадку відсутності зазначених документів строк оплати виникає з моменту отримання повного комплекту пакету документів;

10% вартості договору протягом 35-ти банківських днів на підставі акта виконаних робіт КБ-2В, довідки КБ-3, рахунка, податкової накладної, акта про досягнення встановленим гарантійним показникам та акта готовності об'єкта до експлуатації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 "Про порядок прийняття в експлуатацію кінцевих будівельних робіт" (пункт 3.1).

На виконання умов Договору Позивачем були виконані обумовлені сторонами підрядні роботи на суму 4 641 163,07 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В за період з липня 2012 року по травень 2013 року. Роботи були прийняті Відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, акти приймання виконаних робіт були підписані і скріплені печатками сторін.

Позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав, а Відповідач прийняв підрядні роботи, але частково не оплатив їх, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 530 463,07 грн.

Відповідач визнав лише частково виконані роботи в сумі 66 346,76 грн. за актами виконаних робіт від 30.05.2013 №№ 22 і 23; стосовно стягнення заборгованості за іншими актами Відповідач заперечив, стверджуючи, що строк оплати за виконані роботи не настав, оскільки, всупереч пункту 3.1 Договору, акт досягнення установленим гарантійним показникам сторонами не складався, рахунок не виставлений, термін оплати 10 % вартості договору не настав.

Позивач, спростовуючи доводи Відповідача, посилався, на те, що умовами Договору не передбачено обов'язок із складання Позивачем акта про досягнення установленим гарантійним показниками і направлення його Відповідачу, оскільки Позивач є субпідрядною організацією і виконував проміжні роботи, у той час як генпідрядник брав на себе обов'язок перед замовником виконати ці роботи "під ключ".

Третя особа, що є власником об'єкта, на якому проводилися роботи, на спростування доводів Відповідача надала сертифікат серії ІУ № 165141190989 від 29.04.2014, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, який засвідчує відповідність об'єкта Агломераційний цех. Реконструкція агломашини № 1 з технологічною газоочисткою проектній документації та підтверджує готовність його до експлуатації.

Заборгованість у сумі 530 463,07 грн. підлягає задоволенню, оскільки Відповідач не подав доказів оплати боргу. Стягненню підлягають також суми "інфляційних втрат" 305 889,08 грн. і 3% річних - 24 547,71грн.

Розглянувши заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення 57 652,15 грн. пені.

Причиною подання касаційної скарги зі справи стала незгода Відповідача з прийнятими по суті справи судовими рішеннями в частині стягнення 464 116,31 грн. основного боргу, 24 547,71 грн. - 3% річних, 305 889,08 грн. "інфляційних втрат".

Згідно з приписами Цивільного кодексу України:

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530).

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, виходили з того, що обов'язок Відповідача сплатити вартість робіт за Договором настав після 35 банківських днів з моменту введення об'єкта в експлуатацію (отримання сертифіката серії ІУ № 165141190989 від 29.04.2014).

Однак суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що за умовами пункту 3.1 Договору остаточний розрахунок, а саме оплата 10% вартості договору, здійснюється Відповідачем протягом 35-ти банківських днів на підставі акта виконаних робіт КБ-2В, довідки КБ-3, рахунка, податкової накладної, акта про досягнення встановленим гарантійним показникам та акта готовності об'єкта до експлуатації .

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не з'ясували: чи брав Відповідач участь у складанні даних актів; чи відомо було Відповідачу, що об'єкт, який був предметом Договору, введений в експлуатацію та, відповідно, чи настав у Відповідача обов'язок з остаточної оплати за Договором, оскільки складання документів, визначених пунктом 3.1 Договору, є обов'язковим для сторін та підставою для сплати 10% вартості Договору.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 111 9 та частиною першої статті 111 10 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

У частині припинення провадження у справі в частині стягнення 57 652,15 грн. пені судові рішення відповідають нормам процесуального права.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашекологія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 зі справи № 908/5844/15 скасувати в частині стягнення сум основного боргу, 3% річних та "втрат від інфляції".

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Студенець