Постанова

від 19.07.2016 по справі 33/139-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 33/139-07

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 21.04.2016р. №2/2016/юр;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» (вх.№1795Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016р.

у справі №33/139-07

за позовом ДП В«Газ-теплоВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» ,м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства теплових мереж, м. Балаклія

про стягнення 2077747,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №33/139-07 (суддя Савченко А.А.) в задоволенні заяви ДК В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.

Дочірня компанія В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського Харківської області від 21.06.2016р. у справі №33/139-07 скасувати та задовольнити заяву ДК В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінити боржника у справі №33/139-07 Балаклійське підприємство теплових мереж на Комунальне підприємство ОСОБА_2 районної ради В«Балаклійські теплові мережіВ» .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2016р. суддею - доповідачем у справі №33/139-07 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Хачатрян В.С. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016р.

18.07.2016р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№7128).

18.07.2016р. від апелянта на адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просить ухвалу господарського Харківської області від 21.06.2016р. у справі №33/139-07 скасувати та задовольнити заяву ДК В«Газ УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінити боржника у справі №33/139-07 Балаклійське підприємство теплових мереж на Комунальне підприємство ОСОБА_2 районної ради В«Балаклійські теплові мережіВ» (далі за текстом - КП БРР В«Балаклійські теплові мережіВ» ). Крім того, просить справу розглядати за відсутності представника. (вх.№7129)

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт, зокрема, зазначає про те, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом винесено внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», ч.5 ст.8, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 104,108,510 Цивільного кодексу України та статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, на думку апелянта підлягає скасуванню.

На думку апелянта, КП БРР «Балаклійські теплові мережі» автоматично стало правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати заборгованості, що виникла у суб'єкта господарювання, який раніше володів або користувався ним.

У судовому засіданні 19.07.2016р. представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 19.07.2016р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102218723615, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2007р. у справі №33/139-07 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 підприємства теплових мереж на користь Дочірнього підприємства „Газ-ТеплоВ» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз УкраїниВ» 2077747,98грн. боргу, 20778,00грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення суду було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. у справі №33/139-07 здійснено заміну позивача по справі з ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 32587579) на його правонаступника - Дочірню Компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827).

05 квітня 2016 року до господарського суду Харківської області надійшла заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій заявник просить замінити боржника у справі №33/139-07 на комунальне підприємство ОСОБА_2 районної ради "Балаклійські теплові мережі".

Стягувач, в обґрунтування доводів заяви про заміну сторони правонаступником зазначає про те що КП БРР "Балаклійські теплові мережі" є правонаступником ОСОБА_2 підприємства теплових мереж на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки ним було отримано в користування цілісний майновий комплекс, яким раніше володіло або користувалось Балаклійське підприємство теплових мереж.

Відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 року за № 771- VI «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району» з балансу ОСОБА_2 підприємства теплових мереж на баланс Комунального підприємства - сільськогосподарського підприємства В«БалагросервісВ» на праві господарського відання було передано майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста.

На виконання зазначеного рішення ОСОБА_2 районної ради Харківської області, між КП СП В«БалагросервісВ» та КП БРР "Балаклійські теплові мережі" був укладений договір тимчасового користування майном.

Приписами статті 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Питання правонаступництва підприємств врегульовані підрозділом 2 главами 7,8 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 106, 107, 108, 109, 110 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Частина З статті 22 Закону України В«Про теплопостачанняВ» не визначає момент та порядок передачі боргових зобов'язань правонаступнику, а тому факту правонаступництва має надаватись оцінка у сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють відповідні питання.

КП БРР "Балаклійські теплові мережі" засновано згідно рішення ОСОБА_2 районної ради від 30.09.2006 року № 79 (VII сесія V скликання) - засновником є Балаклійська районна рада Харківської області.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 21932383 від 13.05.2016р. засновником ОСОБА_2 підприємства теплових мереж є Балаклійська районна рада Харківської області, відомості про правонаступника ОСОБА_2 підприємства теплових мереж у реєстрі відсутні.

Отже, КП БРР "Балаклійські теплові мережі" не є правонаступником юридичних осіб, зокрема ОСОБА_2 підприємства теплових мереж.

Аналогічні обставини встановлені постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016р. у справі №922/6408/15, де, зокрема, зазначено про те, що 09.07.2015р. ОСОБА_2 районною радою Харківської області LIV серії ІV скликання прийнято рішення щодо припинення діяльності ОСОБА_2 підприємства теплових мереж шляхом його ліквідації; вирішено створити ліквідаційну комісію у складі голови комісії в.о. директора ОСОБА_3 та членів комісії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; доручити ліквідаційній комісії вжити організаційно-правових заходів, передбачених чинним законодавством, щодо припинення підприємства, у тому числі, повідомити державну реєстраційну службу про рішення щодо припинення підприємства шляхом ліквідації; встановити строк для пред'явлення вимог кредиторів - потягом 2-х місяців з дати оприлюднення повідомлення про припинення шляхом ліквідації; здійснити інвентаризацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району, що знаходиться на балансі комунального підприємства, яке ліквідується, та після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс комунального підприємства та подати його на затвердження ОСОБА_2 районній раді; забезпечити закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації; провести незалежну оцінку майна, що знаходиться на балансі ОСОБА_2 підприємства теплових мереж, та здійснити реалізацію даного майна для задоволення вимог кредиторів; витрати, пов'язані з ліквідацією підприємства, здійснювати за рахунок реалізації майна підприємства, що ліквідується; після завершення розрахунків з кредиторами скласти ліквідаційний баланс, який подати на затвердження ОСОБА_2 районній раді; забезпечити передачу документів, які підлягають тривалому зберіганню, до відповідної архівної установи в порядку, визначеному законодавством України. З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що 14.07.2015р. внесено запис "в стані припинення, за рішенням засновників".

Також, ДК «Газ України» вважає боржником саме Балаклійське підприємство теплових мереж, що вбачається з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р. у справі №922/6408/15, що залишена без змін вказаною вище постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016р., де зроблено висновок про те, що ДК «Газ України» є учасником, кредитором у справі про банкрутство ОСОБА_2 підприємства теплових мереж.

Крім того, статут КП БРР "Балаклійські теплові мережі", який затверджено рішенням ОСОБА_2 районної ради від 04.09.2006 р. № 88- V, також не містить даних щодо його правонаступництва.

З матеріалів справи вбачається, що передача майна КП СП В«БалагросервісВ» та, в подальшому КП БРР "Балаклійські теплові мережі" відбулась на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради від 17.02.2015р. № 771-УІ. На виконання цього рішення було проведено інвентаризацію майна ОСОБА_2 підприємства теплових мереж, про що було складено акт інвентаризації, який затверджено наказом № 8 від 20.04.2015р. начальника управління економічного розвитку ОСОБА_2 РДА ОСОБА_6. Цей акт складається з трьох додатків, а саме перелік основних засобів, які задіяні у виробничому процесі для надання послуг з теплопостачання, перелік майна, яке передається КП СП В«БалагросервісВ» та перелік майна, яке не використовується у виробничій діяльності.

Договір тимчасового користування укладений між КП БРР "Балаклійські теплові мережі" та КП СП В« Балагросервіс В» не передбачає будь-яких застережень чи визначення боргових зобов'язань за боргами В«БоржникаВ» , які передаються новому користувачеві.

Окрім того, договір тимчасового користування, укладений між КП СП В«Балагросервіс В» та КП БРР "Балаклійські теплові мережі", свідчить про те, що КП БРР "Балаклійські теплові мережі" було передано лише частину майна ОСОБА_2 підприємства теплових мереж, що підтверджено додатком до договору.

Таким чином, твердження заявника, що КП БРР "Балаклійські теплові мережі" було передане в користування усе майно боржника у складі цілісного майнового комплексу, не є доведеним належними доказами.

Частина З ст. 22 Закону України В«Про теплопостачанняВ» містить поняття передачі у користування цілісного майнового комплексу (оренду, концесію, управління тощо).

Отже, це не будь-яка передача у користування цілісного майнового комплексу, а чітко визначені у Законі відносини з передачі у користування, які ґрунтуються на правовідносинах оренди, концесії, управлінні та тому подібних відносинах.

Так, оренда, концесія цілісного майнового комплексу об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності регулюється Законом України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» (п. 6 ст. 1 цього Закону) з певними особливостями передбаченим Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-. теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" .

У пункті 1 ст. 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» зазначається, що під орендою мається на увазі засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 1 ст. 6 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» передбачено, що орендарем: орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Статтею 9 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» встановлений певний порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна.

Приписами статті 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" передбачено певні особливості передачі орендарям визначеним у Законі України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, а саме згідно цієї норми Закону договір оренди чи концесії укладається після проведення конкурсу з переможцем конкурсу.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" встановлені певні особливості до істотних умов договорів оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених Законами України В«Про концесіїВ» і В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Крім того ст. 9 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" визначає, що договори оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення підлягають обов'язковому нотаріального посвідченню.

Главою 70 Цивільного кодексу України регулюється порядок передачі єдиного майнового комплексу за договором управління.

Статтею 1029 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Відповідно до статті 1030 Цивільного кодексу України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 1031 Цивільного кодексу України)

Приписами статті 1035 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору управління майном є перелік майна, що передається в управління, розмір і форма плати за управління майном.

Однак, договір тимчасового користування майном від 21.04.2015р., укладений між КП «Балагросервіс» та КП БРР «Балаклійські теплові мережі» не відповідає вищевказаним вимогам, оскільки носить тимчасовий характер, не є платним, не є ані договором оренди, концесії, управління тощо.

Отже, правові підстави вважати, що Комунальне підприємство ОСОБА_2 районної ради В«Балаклійські теплові мережіВ» набуло статусу правонаступника на підставі вищевказаного договору тимчасового користування майном в контексті ч. 3 ст. 22 Закону України В«Про теплопостачанняВ» відсутні.

Також, ч. 3 ст. 22 Закону України В«Про теплопостачанняВ» передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначено майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Проте, рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2007р. у справі №33/139-07 з ОСОБА_2 підприємства теплових мереж (Боржник) на користь стягувача було стягнуто заборгованість не з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, а заборгованість за невиконання умов Договору комісії № 12/04-292 від 01.10.2004р., що не є тотожнім та має різну правову природу.

Отже, підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області було невиконання відповідачем умов договору комісії, відповідно до умов якого позивач (Комітент) уповноважив, а відповідач - Балаклійське підприємство теплових мереж (Комісіонер) прийняв на себе обов'язок протягом строку дії договору здійснювати діяльність по продажу обумовленої „Теплової енергії" відповідно до умов даного договору в інтересах позивача, від свого імені та за рахунок позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що стаття 1011 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , визначено, що енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси, а теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

А тому, терміни В«енергоносіїВ» та В«теплова енергіяВ» не є тотожніми та за своєю суттю мають різне правове походження.

Отже, предметом договору комісії № 12/04-292 від 01.10.2004р., не є купівля, транспортування і постачання енергоносіїв, а також їх споживання. Будь-які договірні зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання у боржника перед заявником відсутні.

Окрім того, статтею 22 Закону України В«Про теплопостачанняВ» та ст. ст. 655, 712, 714 Цивільного кодексу України визначають, що виникнення зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання, можливо лише за умови наявності договорів на постачання, купівлю-продаж та транспортування енергоносіїв.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимога заявника про набуття комунальним підприємством ОСОБА_2 районної ради В«Балаклійські теплові мережіВ» правонаступництва внаслідок наявності боргових зобов'язань ОСОБА_2 підприємства теплових мереж з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) на підставі договору комісії № 12/04-292 від 01.10.2004р є необгрунтованою належними доказами та безпідставною.

Також, приписами статті 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених в цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону.

Питання щодо заміни сторони правонаступником на стадії виконавчого провадження врегульовані ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у повному обсязі.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції апелянтом не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які апелянт посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №33/139-07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.07.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.