Постанова

від 14.03.2017 по справі 33/139-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 33/139-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2016 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 33/139-07 господарського суду Харківської області за позовомДочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доБалаклійського підприємства теплових мереж простягнення 2 077 747, 98 грн., за участю представників

позивача: Яковенка П.А.,

відповідача: не з'явились,

КП БРР "Балаклійські теплові мережі": Фурсала В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 33/139-07, в якій просила замінити боржника у зазначеній справі з Балаклійського підприємства теплових мереж на комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016, у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Скасовуючи ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів і направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії. Проте суди обох інстанцій не дослідили, яке саме майно було передано з балансу Балаклійського підприємства теплових мереж на баланс КП СП "Балагросервіс" та чи використовувалось воно відповідачем у справі для вироблення теплової енергії.

За результатами нового розгляду справи ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016, заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 33/139-07 задоволено та здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з Балаклійського підприємства теплових мереж на його правонаступника - комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі".

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Задовольняючи заяву місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що уклавши договір тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" автоматично стало правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати заборгованості, що виникла у суб'єкта господарювання, який раніше володів або користувався ним, тобто Балаклійського підприємства теплових мереж на підставі договору № 12/04-292 від 01.10.2004, заборгованість за яким стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області у справі № 33/139-07. При цьому прийняття будь-яких додаткових рішень ні власником нового боржника, ні самим новим боржником не потрібно і чинним законодавством не передбачається, оскільки ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" прямо зазначає про правонаступництво користувача цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), тобто з урахуванням факту передання в користування такого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

За приписами ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Питання щодо заміни сторони правонаступником на стадії виконавчого провадження врегульовані ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якої у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Частиною 5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

В свою чергу відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з тим, аналіз ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" дає підстави для висновку, що її частини потрібно застосовувати у їх взаємозв'язку, оскільки ч. 3 зазначеної статті передбачає правонаступництво в результаті факту надання в користування майна суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), і не ставить питання виникнення правонаступництва в залежність як від способу припинення юридичної особи, так і від умови передбачення в установчих документах правонаступника обсягу прав та обов'язків, що переходять від одного суб'єкта господарювання до іншого.

Отже ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Судами обох інстанцій встановлено, що постачання теплової енергії споживачам за вищевказаним договором комісії Балаклійське підприємство теплових мереж здійснювало з використанням цілісного майнового комплексу централізованого постачання, який є комунальною та спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійского району. Зазначений об'єкт йому було передано на баланс уповноваженим органом власників (територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району Харківської області) - Балаклійською районною радою Харківської області.

Відповідно до рішення Балаклійської районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 № 771-VI "Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району" з балансу Балаклійського підприємства теплових мереж на баланс Комунального підприємства - сільськогосподарського підприємства "Балагросервіс" (далі - КП СП "Балагросервіс") на праві господарського відання передано майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району.

В подальшому на виконання рішення Балаклійської районної ради Харківської області LII сесії VI скликання від 21.04.2015 між КП СП "Балагросервіс" та КП БРР "Балаклійські теплові мережі" 21.04.2015 укладено договір тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 договору тимчасового користування майном від 21.04.2015, майно передається в користування з метою здійснення статутної діяльності користувача. Згідно з п. 2.1 Статуту КП БРР "Балаклійські теплові мережі" основною метою діяльності даного підприємства є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні, зокрема, тепловою енергією. При цьому КП БРР "Балаклійські теплові мережі" не доведено факту, що отримане ним за вищевказаним договором майно мало будь-яке інше призначення і використовувалося з будь-якою іншою метою, ніж вироблення теплової енергії.

Водночас, у разі правонаступництва за ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" суб'єкт господарювання стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість, яку стягнуто рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2007 у даній справі, виникла на підставі договору комісії № 12/04-292 від 01.10.2004, за умовами якого боржник здійснював в інтересах стягувача продаж споживачам теплової енергії шляхом укладення з останніми від свого імені відповідних угод, із прийняттям на себе поручительства перед стягувачем за їх виконання споживачами (делькредере). Зазначена заборгованість складається з 2 077 747, 98 грн. основного боргу з оплати боржником заборгованості споживачів з оплати спожитої теплової енергії внаслідок застосування делькредере.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що з аналізу положень ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" вбачається, що теплова енергія в розумінні цього Закону є товаром, який виробляється в результаті перетворення енергоносіїв, тобто їх споживання, відповідно й споживання теплової енергії за цим Законом є споживанням енергоносіїв.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що КП БРР "Балаклійські теплові мережі", як новий користувач цілісним майновим комплексом централізованого постачання, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" став правонаступником в частині стягнутої рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2007 у даній справі заборгованості Балаклійського підприємства теплових мереж з оплати спожитої споживачами теплової енергії, яка ним постачалась за допомогою використання зазначеного майна.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Кондратова І.Д. Стратієнко Л.В.