Постанова

від 13.07.2016 по справі 917/894/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа № 917/894/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПМДК - 19" (вх.№ 1307 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2016р. по справі № 917/894/15

за позовом ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", м. Київ,

до Приватного підприємства "ПМДК - 19", с. Розсошенці,

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" права власності на комплекс Асфальто-бетоннного заводу загальною площею 1744,3 кв.м. та приватизовану земельну ділянку, на якій він знаходиться, в рахунок погашення заборгованості в сумі 3 960 986,24 грн. за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011р., -

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.02.2016р. по справі № 917/894/15 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 3 960 986, 24грн. за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" та Приватним підприємством "ПМДК-19" (код ЄДРПОУ 36084698), з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом - 2 441 176,75грн.; сума пені за простроченим кредитом - 951 573, 46 грн.; сума пені за простроченими відсотками - 26 510,10 грн.; сума штрафу за простроченим кредитом - 466 000,00грн.; сума штрафу за простроченими відсотками - 75 725, 93 грн. та відповідно до Іпотечного договору № 20-3 від 20.07.2011року, звернуто стягнення на предмет іпотеки комплекс, Асфальто-бетонного заводу, який знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі на території Супрунівської с/р, будівлі та споруди асфальто-бетонного заводу, будинок №1, загальною площею 1744,3 кв.м. та приватизовану земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться на території Супрунівської с/р Полтавського району Полтавської області (за межами населених пунктів), площею 3,1673 га, кадастровий номер 5324085200:00:026:0001, цільове призначення якої: для автомобільного транспорту, шляхом визнання за ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" права власності на комплекс, Асфальто-бетонний завод, який знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі на території Супрунівської с/р, будівлі та споруди асфальто - бетонного заводу, будинок №1, загальною площею 1744,3 кв.м. та на приватизовану земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться на території Супрунівської с/р Полтавського району Полтавської області (за межами населених пунктів), площею 3,1673 га, кадастровий номер 5324085200:00:026:0001, цільове призначення якої: для автомобільного транспорту за вартістю, згідно висновку про вартість майна станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 2 772 423,00 грн., без ПДВ, у тому числі земельні поліпшення, площею 1744,3 кв.м. - 1 971 629,00 грн. та земельна ділянка площею 3,1673 га - 800 794,00 грн.

Визнано за ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" право власності на комплекс, Асфальто-бетонний завод, який знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі на території Супрунівської с/р, будівлі та споруди асфальто-бетонного заводу, будинок №1, загальною площею 1744,3 кв.м. та на приватизовану земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться на території Супрунівської с/р Полтавського району Полтавської області (за межами населених пунктів), площею 3,1673 га, кадастровий номер 5324085200:00:026:0001, цільове призначення якої: для автомобільного транспорту за вартістю, згідно висновку про вартість майна станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 2 772 423,00 грн., без ПДВ, у тому числі земельні поліпшення, площею 1744,3 кв.м. - 1 971 629,00 грн. та земельна ділянка площею 3,1673 Га - 800 794,00 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "ПМДК - 19" в доход Держбюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030101 - 41 586,34 грн. судового збору.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Просить дане рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, зокрема, посилається на те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не взято до уваги рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.02.2016 року по справі № 545/1014/15-ц.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2 ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

20.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (позивач по справі; Банк за Договором) та Приватним підприємством "ПМДК-19" (Позичальник за Договором; відповідач по справі) було укладено договір кредитної лінії № 17-КР (надалі - Договір кредиту) (т. 1; а.с. 23-27).

Як вбачається з матеріалів справи 14.02.2012р. сторонами було укладено Додатковий Договір №1 до Договору кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р. (т.1; а.с.28) відповідно до якого було внесено зміни до п.п. 1.1., 2.3. Доповнено пункт 3 Договору підпунктом 3.2.1. та п. 5 доповнено підпунктом 5.7.

Так відповідно до п.п. 1.1. в редакції Додаткового Договору №1 від 14.02.2012р. до Договору кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р. Банк зобов'язався відкрити кредитну лінію і надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредити, загальний розмір (ліміт) яких не перевищує 2 600 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

28.08.2012р. сторонами було укладено Додатковий Договір №2 до Договору кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р. яким було внесено зміни до п.п. 1.2, 1.3. та доповнено п.п. 3.2. Договору підпунктом 3.2.1.

Так, за умовами Договору кредиту в редакції Додаткового Договору №2 від 28.08.2012р. позичальник повертає Банку кредит, у строки/терміни, що визначені графіком, але не пізніше 27 серпня 2013 року.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 22 проценти річних (п.п 1.3. в редакції Додаткового Договору №2 від 28.08.2012р. ).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, Позичальник відповідає перед Банком всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Забезпеченням зобов'язань Позичальника за цим Договором є неустойка та іпотека нежитлової нерухомості комплекс, Асфальто-бетонний завод, земельної ділянки, що знаходяться на території Супрунівської сільської ради в Полтавському р-ні., заставою рухомого майна (основні засоби, зг. балансової довідки) та порукою фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3. Договір іпотеки вищезазначеного майна укладається з Позичальником з Банком з нотаріальним посвідченням у день укладення цього Договору (п.п.2.2. Договору кредиту).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договору кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (надалі - Іпотекодержатель; позивач у справі) та Приватним підприємством "ПМДК-19" (надалі - Іпотекодавець; відповідач у справі) було укладено Іпотечний договір № 20-З (надалі - Іпотечний договір) (т.1, а.с.55-60).

Даний Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2703.

За умовами Іпотечного договору Іпотекодавець (відповідач у справі) передає Іпотекодержателю(позивачу у справі) в іпотеку наступне майно: комплекс, Асфальто-бетонний завод, який знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі на території Супрунівської с/р, будівлі та споруди асфальто-бетонного заводу, будинок №1, загальною площею 1744,3 кв.м. та приватизовану земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходиться на території Супрунівської с/р Полтавського району Полтавської області (за межами населених і пунктів), площею 3,1673га, кадастровий номер 5324085200:00:026:0001, цільове призначення якої: для автомобільного транспорту.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Супрунівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 23.09.2009року на підставі рішення № 185 виконавчого комітету сільської ради від 17.08.2009 року та права власності на нерухоме майно зареєстрованого у Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" 28.09.2009 року номер запису 45, в книзі 47, реєстраційний номер 23257540; та Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 268666, виданого управлінням Держкомзему у Полтавському районі, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0210511600003 від 23 липня 2010 року, кадастровий номер: 5324085200:00:026:0001.

Предмет іпотеки за цим Договором передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, у тому числі тими, що не можуть бути відокремлені від Предмету іпотеки без його пошкодження або зниження його вартості (системи опалення, газо- та/або енергопостачання, водопроводу та каналізації, заповнення дверних та віконних пройм). (п.п. 1.2. Іпотечного договору).

Згідно з пунктом 4.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки за хоча б однією підставою з наступних:

4.1.1. порушення Позичальником Договору кредиту (несвоєчасне повернення кредиту повністю або частково або несвоєчасна сплата процентів, комісій тощо);

4.1.2. порушення Іпотекодавцем цього Договору;

4.1.3. в інших випадках, передбачених законодавством України та/або цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.3. Договору кредиту, Позичальник використовує кредити відповідно до їх цільового призначення і повертає кредит шляхом переказу грошей на позичковий рахунок Банку у строки, що встановлені Угодами Сторін до цього договору та цим Договором або достроково за вимогою Банку.

Як свідчать матеріали справи сторонами було укладено ряд угод до Договору кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р. (т.1; а.с. 31-54).

Відповідно до п. 5.1. Договору кредиту, у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або терміну сплати процентів за користування кредитами, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві відповідачем було порушено п. 1.1., 1.2., 3.3., 3.4. Договору кредиту та умови Додаткових договорів та Угод - не повернуто кредит та проценти/комісії у строки, передбачені Договором кредиту та Додатковими угодами до Договору кредиту, через що станом на 14.04.2015року утворилася прострочена заборгованість на загальну суму 3 960 986,24 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком та банківською випискою за Договором кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р.

Відповідно до п.п. 4.1.3. Договору кредиту, у випадку порушення Позичальником умов договору, Банк має право звернути стягнення на забезпечення в порядку, встановленому відповідними договорами забезпечення.

18.08.2014р. позивачем було направлено на адресу відповідача іпотечне повідомлення з вимогою погашення кредитної заборгованості за Договором кредитної лінії № 17-КР від 20.07.2011р.

Вказана вимога відповідачем виконана не була в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так станом 14.04.2015 року заборгованість відповідача складає 3 960 986, 24 грн. з яких:

- сума заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2 441 176, 75 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 951 573, 46 грн.;

- пеня за простроченими відсотками у розмірі 26 510, 10 грн.;

- штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 466 000, 00 грн.;

- штраф за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 75 725, 93 грн.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Стаття 193 Господарського Кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 передбачає, відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предметі іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема ціна цього предмета іпотеки.

У пункті п.п. 1.3. Іпотечного договору в редакції Додаткового договору №2 від 27.08.2012р. сторонами досягнуто домовленості, що вартість предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін цього Договору становить у сумі 3 511 000,00грн., в т.ч. вартість земельної ділянки 845 000,00грн.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна наданого до матеріалів справи (т.1; а.с.80-142), складеного 01.04.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експертна компанія "Професіонал" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав № 14108/12 від 24.12.2012 року), вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки (комплексу, Асфальто-бетонного заводу, який знаходиться в Полтавській області, Полтавському районі на території Супрунівської с/р, будівель та споруд асфальто бетонного заводу, будинок №1, загальною площею 1744,3 кв.м. та земельної ділянки, на якій він розташований, що знаходиться на території Супрунівської с/р Полтавського району Полтавської області (за межами населених пунктів), площею 3,1673 га, кадастровий номер 5324085200:00:026:0001, цільове призначення якої - для автомобільного транспорту) станом на 01.04.2015 становить 2 772 423,00 грн., без ПДВ, у тому числі 1 971 629,00 грн. - земельні поліпшення площею 1744,3 кв.м. та 800 794,00 грн. - земельна ділянка площею 3,1673 Га. Вартість предмету іпотеки не перевищує заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором, що станом на 14.04.2015 року складає 3 960 986, 24 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний звіт про оцінку майна є належним доказ, який є обгрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, сумнівів у його достовірності не викликає та складений безпосередньо перед поданням відповідної позовної заяви.

Відповідно до ст. 37 "Про іпотеку" Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 ЗУ "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, як передбачено іпотечним договором.

Відповідно до Іпотечного договору сторони за цим договором узгодили, що Іпотекодавець надає Іпотекодержателю згоду на передачу права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя.

Крім того, право ПАТ "Експобанк" звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду підтверджує правова позиція, висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи №6-124цс13, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, в зв'язку із невиконанням позичальником ПП "ПМДК - 19" своїх кредитних зобов"язань, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Експобанк" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не взято до уваги рішення апеляційного суду Полтавської області від 18.02.2016 року по справі № 545/1014/15-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що 03.12.2015 року Полтавським районним судом Полтавської області було винесено рішення по справі №545/1014/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Приватного підприємства "ПМДК - 19", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення за договором кредиту, яким:

- провадження у справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Приватного підприємства "ПМДК - 19" - закрито;

- у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовлено.

22.02.2016 року відповідач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про припинення провадження у справі № 917/894/15. У своїй заяві відповідач зазначив, що 18.02.2016р. апеляційним судом Полтавської області рішення Полтавського районного суду Полтавської області скасовано та винесено нове, яким апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" задоволено в повному обсязі.

Вказана заява відхилена місцевим господарським судом із посиланням на те, що відповідачем до заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували обставини, вказані в заяві.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Копія рішення Апеляційного суду Полтавської області надана відповідачем до матеріалів справи вже на стадії апеляційного перегляду справи. При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання такого доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин, вказаний доказ, в силу названих положень частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не може бути прийнятий колегією суддів.

Також слід зазначити, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо припинення провадження у справі, відповідач зазначає, що на дату винесення оскаржуваного рішення господарського суду Полтавської області вже існувало рішення Апеляційного суду Полтавської області про той самий предмет між тими ж самими сторонами.

Проте, з такими доводами апелянта колегія суддів погодитись не може.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

У цивільній справі № 545/1014/15-ц ПАТ «Експобанк» заявлені позовні вимоги про стягнення солідарно з ПАТ "ПМДК-19", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Договором кредитної лінії №17-КР від 20.07.2011 року на загальну суму 4 305 819, 58 грн., в той час як у цій господарській справі розглядаються позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, цивільна справа № 545/1014/15-ц та господарська справа № 917/894/15 різняться як предметом спору, так і підставами позову, у зв'язку з чим, доводи відповідача про наявність обставин для припинення провадження у справі відсутні.

З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

При прийнятті апеляційної скарги до провадження, судом було задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі. Оскльки станом на день винесення рішення у справі відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачений, цей збір підлягає стягненню з відповідача за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2016 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "ПМДК - 19" на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 45744,97 грн. суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.07.2016 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Гетьман Р.А.