Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/18587/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18587/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Браво Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006652213 від 21.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі № 0006652213 від 21.08.2015 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» ТОВ «Браво-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 125 089,00 грн, у тому числі за основним платежем на 750 059,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 375 030,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта № 375/26-59-22-13/33308143 від 07.08.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Браво-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33308143) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Адомани» (код ЄДРПОУ 39379382) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, ТОВ «Елемент систем груп» (код ЄДРПОУ 39403011) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015».

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого занижено податок на додану вартість з 01.01.2015 по 28.02.2015 у сумі 750 059,00 грн в тому числі за період: січень 2015 року - 500 053,00 грн, лютий 2015 року - 250 006,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ «Адомани» та ТОВ «Елемент систем груп», у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Так, матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «Браво Сервіс» (замовник) та ТОВ «Адомани» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг № 23112014-01 від 23.10.2014, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги та виконати роботи, вказані в статті 3 цього Договору, а замовник зобов'язується оплатити такі роботи/послуги відповідно до умов і в порядку, встановленого цим договором та додатками, які після підписання сторонами є його невід'ємною частиною.

На виконання даного договору позивачем надано первинні документи.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем надавались ТОВ «Браво-Сервіс» послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника на суму 91872,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,00 грн, на суму 379 440,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 63 240,00 грн, на суму 217 200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 36 200,00 грн, на суму 500 400,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 83 400,00 грн, на суму 120 000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 20 000,00 грн.

ТОВ «Адомани» виписало позивачу податкову накладну № 2 на загальну суму 1461907,20 грн, в тому числі податок на додану вартість 243 651,00 грн, податкову накладну № 3 на загальну суму 229 500,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 38 250,00 грн, податкову накладну № 4 на загальну суму 91 872,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,00 грн, податкову накладну № 5 на загальну суму 379440,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 63 240,00 грн, податкову накладну № 6 на загальну суму 217 200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 36 200,00 грн, податкову накладну № 7 на загальну суму 500 400,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 83 400,00 грн, податкову накладну № 8 на загальну суму 120000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 20 000,00 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, позивачем (замовник) укладено з ТОВ «Елемент Сістем Груп» (виконавець) договір про надання рекламних послуг № 30012015 від 30.01.2015, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги та виконати роботи, вказані в статті 3 цього договору, а замовник зобов'язується оплатити такі роботи/послуги відповідно до умов і в порядку, встановленого цим договором та додатками, які після підписання сторонами є його невід'ємною частиною.

На виконання даного договору позивачем також надано первинні документи.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем надавались ТОВ «Браво-Сервіс» послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника на суму 722350,51 грн., в тому числі податок на додану вартість 120 391,75 грн, на суму 88200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 14 700,00 грн, на суму 91 872,05 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,01 грн, на суму 93 480,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 580,00 грн, на суму 152 910,72 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 485,12 грн, на суму 145 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 24 300,00 грн, на суму 152 620,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 436,00 грн, на суму 52 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 8 800,00 грн.

ТОВ «Елемент Сістем Груп» виписало позивачу податкову накладну № 26 на загальну суму 91 872,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,00 грн, податкову накладну №25 на загальну суму 88 200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 14 700,00 грн, податкову накладну № 24 на загальну суму 722 350,51 грн, в тому числі податок на додану вартість 120 391,75 грн, податкову накладну № 2 на загальну суму 1 461 907,20 грн, в тому числі податок на додану вартість 243 651,00 грн, податкову накладну № 27 на загальну суму 93 480,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 580,00 грн, податкову накладну № 28 на загальну суму 152 910,72 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 485,72 грн, податкову накладну № 29 на загальну суму 145 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 24 300,00 грн, податкову накладну № 30 на загальну суму 152 620,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 436,00 грн, податкову накладну № 31 на загальну суму 52 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 8 800,00 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Адомани» та ТОВ «Елемент Сістем Груп».

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи первинні документи, колегія суддів вважає, що вони підтверджують використання позивачем отримані у ТОВ «Адомани» та ТОВ «Елемент систем груп» послуги для провадження особистої господарської діяльності, реальність господарських операцій та мету отримання послуг ТОВ «Браво Сервіс».

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів направлення контрагентам відповідних заявок, згідно пунктів 5.1 договорів про надання рекламних послуг № 23112014-01 від 23.10.2014, згідно яких, для надання послуг/виконання робіт, зазначених у статті 3 цього договору, замовник направляє виконавцю заявку з пропозицією на замовлення послуг (бриф), в якій обов'язково мають бути наведені бажані види робіт та передбачувані строки їх виконання, а відтак, відсутність відповідної узгодженості між замовником та виконавцем виключає можливість надання заявлених до виконання послуг.

Однак, при цьому судом першої інстанції не враховано, що сторони між собою не мають неузгоджених питань щодо виконання, погодження, оплати виконаних робіт та обсягом документації у відповідності до умов договору. За результатами наданих послуг сторонами договорів підписано акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом пояснено, що відповідно до умов договору № 23112014-01 від 23.10.2014 з ТОВ «Адомани» у п. 1.1 визначено, що додаток - письмово погоджений сторонами документ на виконання (надання) певних робіт та/або послуг, вказаних у статті 3 цього договору, що складається із завдання, яке обов'язково містить найменування, обсяг, умови виконання/надання та вимоги до робіт/послуг із ціни/плати за виконання/надання робіт/послуг (у зв'язку з тим, що послуги за цим договором надаються за плату, а способом визначення ціни робіт сторони визначили погодження ціни робіт у додатку) в гривнях, строки оплати ціни/плати за виконання/надання робіт/послуг, і строків надання послуг/виконання робіт. Відповідно до додатку № 1 до договору № 23112014-01 від 23.10.2014 з ТОВ «Адомани» визначено всі зобов'язання виконавця із зазначенням сум, а у доповненні № 1 до договору - види робіт.

На думку апелянта, додаток і є замовленням, погодженим сторонами, що визначає види послуг та всі умови їх надання.

Факт оплати вартості послуг підтверджується платіжними дорученнями.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що ТОВ «Браво Сервіс» було власником торгової марки «Національні традиції» на час укладення договорів про надання рекламних послуг, та з метою просування торгівельної марки на ринку, стимулювання попиту на товар, залучення потенційних споживачів, розширення ринків збуту продукції під цією торгівельною маркою позивачем замовлялись рекламні послуги та проведена рекламна компанія відповідно до вищенаведених договорів.

Тобто, саме на популяризацію торгової марки «Національні традиції» була спрямована рекламна компанія, проведена контрагентами позивача.

Під час податкової перевірки відповідач дійшов висновку про дефектність складених документів, тобто підписання вищенаведених договорів, доповнень та додатків до них відбувалось з метою здійснення даної господарської операції тільки на папері, чим порушено норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», взявши до уваги виключно податкову інформацію від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві № 1228/26-56-22-02-11 від 07.04.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Адомани» та податкову інформацію, складену ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 720/26-59-22-06-19 від 20.07.2015, проаналізувавши які, у податкового органу виникло питання як саме одна людина (кількість працюючих 1 особа) змогла надати обсяг послуг, який передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, високого рівня оплати праці, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення спірних господарських операцій не були зареєстрованими платниками податків й не мали права складати податкові накладні за кожним фактом відповідних послуг, так само як і доказів неможливості надання ними відповідних послуг з урахуванням об'єктивно необхідних ресурсів та часу, в тому числі неможливості залучення до їх виконання інших осіб чи суб'єктів господарювання.

З матеріалів податкової перевірки вбачається, що всі первинні документи, надані позивачем до податкового органу, взагалі були відхилені контролюючим органом, як такі, що не підтверджують спірні господарські операції виключно на підставі отриманої та складеної податкових інформацій. При цьому, відповідачем не досліджувалось питання зміни майнового стану позивача внаслідок спірних господарських операцій, в тому числі не ставилось під сумнів проведення розрахунків із контрагентами за придбані послуги.

Колегія суддів вважає, що податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу всіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин із контрагентами, які базуються на відомостях про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Адомани», ТОВ «Елемент Сістем Груп» з підстав незнаходження цих підприємств за податковою адресою чи невдалих спроб розшукати їх керівників, а також на висновках про відсутність у цих підприємств достатніх трудових ресурсів та основних засобів для виконання спірних господарських операцій (адже такі не декларувались контрагентами). Позаяк, за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, їх знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях у справі «Інтерсплав проти України» та у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Крім того, колегія суддів наголошує, що акти (податкова інформація) про неможливість проведення зустрічної звірки може бути лише свідченням того, що з певних причин зустрічна звірка платника податків не була проведена, і не являється належним доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин цього платника з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий органу, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність з боку платника податків - позивача порушень, про які стверджує відповідач за наслідками податкової перевірки, так як висновки податкового органу зроблені передчасно, виключно на основі податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Таким чином, доводи апелянта, наведені у скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, яким допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено процесуальні норми, в результаті чого прийнято помилкове та необґрунтоване рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2016 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0006652213 від 21.08.2015.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» судові витрати у розмірі 5359,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 18.07.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: О.В. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.