Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/18587/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/18587/15

адміністративне провадження №К/9901/25900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

у справі № 826/18587/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

27 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 21 серпня 2015 року № 0006652213, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 750059 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 375030 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

09 березня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва Товариству відмовлено у задоволені позову, з мотивів недоведеності позивачем того, що отримані ним у Товариства з обмеженою відповідальністю "Адомани" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент систем груп" послуги використовувались для провадження господарської діяльності, не підтвердження реальності господарських операцій та мети отримання послуг Товариством копіями первинних, бухгалтерських та інших документів під час проведення перевірки.

12 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою задоволені позовні вимоги Товариства, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 21 серпня 2015 року № 0006652213, з мотивів того, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій, ці операції пов`язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між право суб`єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності, обставини, з яких виходив контролюючий органу, при прийнятті спірного рішення не свідчать про зворотне.

10 серпня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та постанови суду першої інстанції, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідач не зазначає.

27 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків, наведених в ухвалах цього суду від 11 серпня 2016 року, 07 вересня 2016 року та витребувана справа №826/18587/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

08 грудня 2016 року справа №826/18587/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа №826/18587/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/3979/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33308143, перебуває на податковому обліку з 06 січня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 11 лютого 2005 року.

Податковим органом у липні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адомани" за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент систем груп" за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 серпня 2015 року №375/26-59-22-13/33308143 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 22 серпня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0006652213 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов`язання за порушення позивачем положень підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.4, 2.1 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 червня 1995 року за №168/704 та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 375030 грн на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між Товариством, як замовником та ТОВ Адомани , як виконавцем укладено та виконано договір про надання рекламних послуг № 23112014-01 від 23 жовтня 2014 року, в межах якого позивачем отримані замовлені послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по розміщенню рекламних матеріалів замовника на суму 91872,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,00 грн, на суму 379 440,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 63 240,00 грн, на суму 217 200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 36 200,00 грн, на суму 500 400,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 83 400,00 грн, на суму 120 000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 20 000,00 грн, платіжними дорученнями про їх оплату.

За наслідками здійснення цих операцій контрагентом позивача (ТОВ Адомани ) складено та надано Товариству вісім податкових накладних на підставі яких сформований податковий кредит.

Також встановлено, що між позивачем, як замовником та ТОВ Елемент Сістем Груп як виконавцем укладено та виконано договір про надання рекламних послуг від 30 січня 2015 року № 30012015, виконання якого підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують факт отримання послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на суму 722350,51 грн, в тому числі податок на додану вартість 120 391,75 грн, на суму 88200,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 14 700,00 грн, на суму 91 872,05 грн, в тому числі податок на додану вартість 15 312,01 грн, на суму 93480,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 15580,00 грн, на суму 152 910,72 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 485,12 грн, на суму 145 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 24 300,00 грн, на суму 152 620,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 25 436,00 грн, на суму 52 800,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 8 800,00 грн, дев`ятьма податковими накладними, оплатою послуг, що посвідчується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Актом перевірки встановлено та судовими розглядами підтверджено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Адомани та ТОВ Елемент Сістем Груп .

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції здійснив системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, проаналізував наявні в матеріалах справи первинні документи, дійшов до висновку що вони підтверджують використання позивачем отриманих у ТОВ Адомани та ТОВ Елемент систем груп послуг для провадження Товариством особистої господарської діяльності, встановив реальність господарських операцій та мету їх отримання позивачем.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій по різному оцінені докази (письмові документи) у справі.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів направлення контрагентам відповідних заявок, згідно пунктів 5.1 договорів про надання рекламних послуг № 23112014-01 від 23 жовтня 2014 року, згідно яких, для надання послуг/виконання робіт, зазначених у статті 3 цього договору, замовник направляє виконавцю заявку з пропозицією на замовлення послуг (бриф), в якій обов`язково мають бути наведені бажані види робіт та передбачувані строки їх виконання, а відтак, відсутність відповідної узгодженості між замовником та виконавцем виключає можливість надання заявлених до виконання послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не враховано, що сторони між собою не мають неузгоджених питань щодо виконання, погодження, оплати виконаних робіт та обсягом документації у відповідності до умов договору. За результатами наданих послуг сторонами договорів підписано акти виконаних робіт та податкові накладні.

Позивач вказуючи під час апеляційного перегляду на те, що відповідно до умов договору № 23112014-01 від 23 жовтня 2014 року з ТОВ Адомани у п. 1.1 визначено, що додаток - письмово погоджений сторонами документ на виконання (надання) певних робіт та/або послуг, вказаних у статті 3 цього договору, що складається із завдання, яке обов`язково містить найменування, обсяг, умови виконання/надання та вимоги до робіт/послуг із ціни/плати за виконання/надання робіт/послуг (у зв`язку з тим, що послуги за цим договором надаються за плату, а способом визначення ціни робіт сторони визначили погодження ціни робіт у додатку) в гривнях, строки оплати ціни/плати за виконання/надання робіт/послуг, і строків надання послуг/виконання робіт. Відповідно до додатку № 1 до договору № 23112014-01 від 23.10.2014 з ТОВ Адомани визначено всі зобов`язання виконавця із зазначенням сум, а у доповненні № 1 до договору - види робіт.

Відтак, додаток і є замовленням, погодженим сторонами, що визначає види послуг та всі умови їх надання.

Суд визнає, що з межах договорів, які є предметом розгляду у цій справі, сторонами цих договорів реалізована господарська компетенція, оцінюючи господарські операції, як результат виконання договорів слід виходити саме із факту здійснення реальних господарських операцій, а не з процедури їх виконання, які не впливають на результат.

Товариство, як власник торгової марки Національні традиції на час укладення договорів про надання рекламних послуг, та з метою просування торгівельної марки на ринку, стимулювання попиту на товар, залучення потенційних споживачів, розширення ринків збуту продукції під цією торгівельною маркою, замовляло рекламні послуги та проводило рекламну компанія відповідно до умов укладених договорів.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рекламна компанія, проведена контрагентами позивача, спрямована на популяризацію торгової марки Національні традиції .

Оцінюючи спірні операції суд апеляційної інстанції висновувався на доведеності надання контрагентами позивача рекламних послуг та використанні їх у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем послуг.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентами позивача, з огляду на те, що податкова інформація від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві № 1228/26-56-22-02-11 від 07 квітня 2015 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Адомани та податкова інформація, складена ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 720/26-59-22-06-19 від 20 липня 2015 року, посвідчує виключно ці обставини і жодним чином не впливає на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків зокрема права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, їх знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 826/18587/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер