Рішення

від 15.07.2016 по справі 513/1590/15-ц

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1590/15-ц

Провадження № 2/513/161/16

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря Златіної О.І., позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ культури Саратської районної державної адміністрації Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 15 липня 2016 року просить поновити її на посаді директора Міняйлівського сільського будинку культури з 27 листопада 2015 року; стягнути з Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14489, 02 гривень, грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 гривень та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Свій позов вона обґрунтувала тим, що розпорядженням Міняйлівського сільського голови від 27листопада 2014 року № 15 її звільнено з посади директора Міняйлівського будинку культури по п.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

Своє звільнення вона вважає протиправним та безпідставним, а розпорядження Міняйлівського сільського голови - незаконним та таким, що грубо порушує чинне законодавство України. 10 листопада 2015 року з 10.00 години до 15.00 години вона працювала над планом роботи будинку культури на 2016 рік в приміщенні Міняйлівської сільської бібліотеки разом із завідувачем Фуратівським клубом ОСОБА_5, сільським бібліотекарем ОСОБА_6 та художнім керівником Міняйлівського будинку культури ОСОБА_7, а з 16.00 години до 19.00 годин разом з останньою проводила в будинку культури заняття гуртків.

12 листопада 2015 року з 8.00 години до 13 години 15 хвилин вона прибирала територію навколо будинку культури, вбирала листя, а з 16.00 години до 19.00 години разом з ОСОБА_7 проводила заняття гуртків.

17 листопада 2015 року о 08 години 45 хвилин разом з ОСОБА_7 вони прийшла в сільську раду, надали сільському голові табель обліку робочого часу та заяву про зміну графіка роботи у зв'язку з підготовкою святкового концерту до Дня села. Однак, останній табель не підписав, запропонував їй та ОСОБА_7 написати заяви про звільнення. Після чого вона разом з ОСОБА_7 пішли до Міняйлівської загальноосвітньої школи, де з учнями - учасниками гуртків узгоджували час проведення репетицій святкового концерту. З 10.00 години до 14.00 години вона разом з ОСОБА_7 в будинку культури прикрашали залу для проведення святкування Дня села.

На її думку, прогулів без поважних причин вона не вчиняла. Вважає, що причиною її звільнення сільським головою ОСОБА_4 стала підтримка нею іншого кандидата на посаду Міняйлівського сільського голови на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року.

При звільненні її з роботи відповідачем порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень, встановлений ч.1 ст.149 КЗпП України: письмове пояснення від неї не витребувано; відповідач при винесенні розпорядження про її звільнення не врахував її попередню сумлінну роботу.

Під час розгляду справи позивачка та її представники ОСОБА_8 і ОСОБА_2 підтримали позов та просили його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову в частині поновлення позивачки на роботі, посилаючись на те, що її звільнення проведено у відповідності з чинним законодавством. Відсутність позивачки на роботі 11,12 та 17 листопада 2015 року підтверджена, на їхню думку, актами, які склав сільський голова та працівники Міняйлівської сільської ради ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Профспілковий комітет Міняйлівської сільської ради за поданням Міняйлівського сільського голови надав згоду на звільнення позивачки з роботи. Вважають, що право на відшкодування моральної шкоди КЗпП України не передбачено. Позивачка не сплатила судовій збір в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а тому її позовні вимоги в цій частині просили залишити без розгляду відповідно до п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Представник третьої особи ОСОБА_11 позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на те, що звільнення позивачки проведено з порушенням КЗпП України, в наказі про звільнення не конкретизовано, коли саме позивачка допустила прогул без поважних причин.

Свідки ОСОБА_6 (сільський бібліотекар) та ОСОБА_7 підтвердили, що 10 листопада 2015 року з 10.00 години до 15.00 години в приміщенні Міняйлівської сільської бібліотеки вони разом із позивачкою та завідувачем Фуратівським клубом ОСОБА_5 працювали над планом спільної роботи Міняйлівського будинку культури на 2016 рік. Приблизно об 11 годині до приміщення бібліотеки заходила ОСОБА_12 і допомагала їм зберегти в комп'ютері текст, який вони набрали.

Свідок ОСОБА_7, крім того, пояснила, що 10 листопада 2015 року, 12 листопада 2015 року з 16.00 до 19.00 години вона разом з позивачкою в приміщенні Мінялівського будинку культури проводили заняття в гуртках. 17 листопада 2015 року о 08 годині 45 хвилин разом з позивачкою вони прийшли до Міняйлівського сільського голови, щоб підписати табель та надали заяву з проханням змінити графік роботи у зв'язку з підготовкою святкового концерту до Дня села. Однак, ОСОБА_4 табель не підписав і запропонував їм написати заяви на звільнення з роботи. Після цього вони разом з позивачкою пішли до школи, де з учнями - учасниками гуртків узгоджували час проведення репетицій святкового концерту. В цей же день з 10 години до 14 години разом з позивачкою вона прикрашала залу Міняйлівського будинку культури для проведення святкового концерту. Міняйлівський сільський голова не витребував від них пояснень. Приміщення будинку культури в осіннє-зимовий період не опалюється. 22 листопада 2015 року в будинку культури відбувся святковий концерт, присвячений Дню села, який організували вона з позивачкою. 23 листопада 2015 року її та позивачку запросили на засідання профспілкового комітету. Актів про відсутність на роботі їм для ознайомлення не надавали. При них члени профспілкового комітету не проголосували за надання згоди на звільнення. Під час місцевих виборів у жовтні 2015 року вона балотувалась на посаду Міняйлівського сільського голови, а позивачка підтримувала її, а не ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює завідувачем Міняйлівським сільським фельдшерсько-акушерським пунктом. 12 листопада 2015 року приблизно об 11 годині їй зателефонували та викликали до хворої ОСОБА_14. Вона проходила повз Міняйлівського будинку культури і бачила, як позивачка прибирала листя з прилеглої території. Поверталась вона з виклику приблизно через півгодини і звернула увагу, що позивачка ОСОБА_1 продовжувала прибирати територію біля будинку культури. Працівників Міняйлівської сільської ради та Міняйлівського сільського голови біля будинку культури вона не бачила.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що працює вчителем Міняйлівської загальноосвітньої школи. 17 листопада 2015 року приблизно після 9.00 години вона бачила, що до школи прийшли позивачка та ОСОБА_7, які спілкувались із учнями-учасниками гуртків щодо проведення репетицій святкового концерту.

Свідок ОСОБА_16, бувший начальник Саратського районного відділу культури, пояснив, що за час роботи на посаді директора Міняйлівського будинку культури позивачка зарекомендувала себе кваліфікованим спеціалістом, сумлінним працівником та хорошим організатором, підвищувала свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації. 10 грудня 2014 року пройшла атестацію. Жодних зауважень до її роботи не виникало. До 10 грудня 2015 року Міняйлівський будинок культури повинен був надати до відділу культури спільний план культурно-освітньої роботи та організації дозвілля на 2016 рік. Вважає, що причиною звільнення позивачки з роботи стало те, що під час місцевих виборів у жовтні 2015 року вона відкрито підтримувала іншого кандидата на посаду Міняйлівського сільського голови - ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює бухгалтером Міняйлівського дитячого садка і з 21 грудня 2011 року є головою профспілкового комітету Міняйлівської сільської ради. 22 листопада 2015 року ( в неділю) сільський голова ОСОБА_4 звернувся до профспілкового комітету із заявою про надання згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 23 листопада 2015 року відбулось засідання профспілкового комітету, на який запросили ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Члени профспілкового комітету відмовились голосувати і ніякого рішення прийнято не було. 24 листопада 2015 року відбулось ще одне засідання профспілкового комітету, на яке позивачку та ОСОБА_7 не запрошували і на якому була надана згода на звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 24 листопада 2015 року член профспілкового комітету ОСОБА_9 не була присутня на засіданні.

Свідки ОСОБА_10 - головний бухгалтер та ОСОБА_9 - касир Міняйлівської сільської ради, пояснили, що вони є членами профспілкового комітету. З приводу засідань профспілкового комітету 23 та 24 листопада 2015 року дали аналогічні пояснення. Свідок ОСОБА_9 також пояснила, що 10,12 та 17 листопада 2015 року вона, сільський голова ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зранку перевіряли будинок культури. Вони постояли приблизно півтори години під будинком культури, але позивачки не було. Після чого вони повернулись до Міняйлівської сільської ради. Акти про відсутність позивачки та ОСОБА_7 на роботі складав ОСОБА_4, а вона та ОСОБА_10 їх підписали.

Заслухавши пояснення позивачки та її представників, заперечення представників відповідача, думку представника третьої особи, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Як видно з копії трудової книжки, з 01 грудня 1998 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду директора Міняйлівського будинку культури відділу культури Саратської районної державної адміністрації. Наказом № 20-2 від 31.08.2004 року позивачку звільнено з відділу культури в порядку переведення до Міняйлівської сільської ради по п.5 ст.36 КЗпП України. Розпорядженням № 12 від 02.09.2004 року її прийнято на роботу в Міняйлівську сільську раду по п.5 ст.36 КЗпП в порядку переведення з відділу культури (а.с.9-зворот).

Згідно посадової інструкції, директор будинку культури (БК) забезпечує ефективну та стабільну роботу БК, ефективне використання і збереження майна, своєчасний і систематичний облік діяльності БК за встановленою формою, організацію навчально-виховної, культурно-просвітницької роботи БК. Складає плани та текстові звіти БК, забезпечує їх виконання та подання у встановлені строки на розгляд та затвердження відділу культури райдержадміністрації ( а.с.11-12).

20 листопада 2015 року Міняйлівський сільський голова звернувся до профспілкового комітету Міняйлівської сільської ради із заявою, в якій просив розглянути "порушення трудової дисципліни працівниками Міняйлівського будинку культури ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а саме: порушення робочого графіку без поважних причин" та дати згоду на звільнення із займаних посад даних працівників ( а.с.127). Як видно з тексту зазначеної заяви, жодних документів на обґрунтування підстав звільнення до заяви не додано (а.с.127). В заяві не зазначено, з яких саме підстав, передбачених КЗпП України, запитується згода на звільнення позивачки.

Позивачка, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили, що 23 листопада 2015 року профспілковий комітет не надав згоду на звільнення позивачки. У зв'язку з чим, суд критично оцінює протокол № 1 від 23 листопада 2015 року, в якому зазначено про надання такої згоди ( а.с.39).

Згідно до частини 1,3 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

24 листопада 2015 року профспілковий комітет Міняйлівської сільської ради, розглянувши заяву ОСОБА_4, постановив «проголосувати за звільнення працівників Міняйлівського будинку культури ОСОБА_1 і ОСОБА_7Н.» (а.с.129).

Як вбачається з протоколу засідання від 24 листопада 2015 року подання про звільнення позивачки розглядалось без її участі, що суперечить вищевказаним нормам закону.

Розпорядженням № 15 від 27 листопада 2015 року Міняйлівського сільського голови позивачку було звільнено з посади директора Міняйлівського будинку культури у зв'язку з прогулами, з 27 листопада 2015 року по п.4 ст.40 КЗпП України (відсутність на робочому місті більше 3-х годин) (а.с.27). Підставою для звільнення позивачки в наказі зазначено «акти про відсутність на робочому місті» (а.с.27).

В даному наказі не конкретизовано, в який саме день, час, якого місяця та року, позивачка була відсутня на роботі без поважних причин.

Пункт 4 ст.40 КЗпП України визначає, що трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Акти про відсутність позивачки на роботі 10, 12 та 17 листопада 2015 року, складені Міняйлівським сільським головою ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_9 та касиром цієї ж сільської ради ОСОБА_10, пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в цій частині; а також табель обліку робочого часу за листопад 2015 року, в якому позначені прогули, суд оцінює критично, тому що вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_15, які підтвердили, що 10, 12 та 17 листопада 2015 року позивачка була на роботі і виконувала свої посадові обов'язки щодо складання плану роботи на 2016 рік; займалась прибиранням території будинку культури; проводила заняття в гуртках і репетиції та займалась організацією святкового концерту до Дня села.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка не допускала прогулів без поважних причин 10,12 та 17 листопада 2015 року, а тому відсутні підстави для її звільнення по п.4 ст.40 КЗпП України.

Ст. 149 КЗпП України встановлює, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку

Всупереч зазначеним вимогам до видання наказу про звільнення позивачки письмове пояснення у неї відповідач не зажадав, наказ про звільнення позивачці не вручався під розписку.

Пояснення від 17 листопада 2015 року суд не приймає до уваги, тому що воно не стосується обставин, з яким відповідач пов'язує звільнення позивачки. Як зазначила позивачка та свідок ОСОБА_7, дане пояснення сільський голова від них не витребував. пояснення вони написали з власної ініціативи після того, які він відмовився підписати табель обліку робочого часу.

Крім того, звільняючи позивачку, відповідач не врахував, що за 17 років роботи на посаді директора будинку культури, вона зарекомендувала себе керівником, здатним організувати роботу закладу, сумлінно виконувала свої посадові обов'язки. Має позитивні характеристики

(а.с.22,23). З 21 січня 2014 року по 24 січня 2014 року підвищувала свою кваліфікацію в Одеському обласному навчально- методичному центрі закладів культури і мистецтва (а.с.20). 10 грудня 2014 року пройшла атестацію і за висновками атестаційної комісії відповідає займаній посаді (а.с.21).

Сумлінна праця позивачки неодноразово висвітлювалась у публікаціях районної газети

( а.с. 199-201).

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка була звільнена з роботи без законних підстав, з порушенням порядку, встановленого ст. 149, ч.1,3 ст.43 КЗпП України, а тому відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України її належить поновити на роботі

У зв'язку з чим, суд відкидає твердження представників відповідача про те, що позивачку було звільнено з роботи обґрунтовано та на законних підставах.

Ст.235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Позивачку звільнено з роботи 27 листопада 2015 року. Таким чином, вимушений прогул позивачки триває з 27 листопада 2015 року по 15 липня 2016 року, тобто 176 днів.

Пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлює, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадах, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньогодинна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин); а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 398 від 14.07.2016 року Міняйлівської сільської ради, заробітна плата позивачки за вересень 2015 року складала 1851 гривню; за жовтень 2015 року - 2042 гривні. Середньоденний заробіток позивачки складав 73,45 гривень (( 1851 грн.+ 2042 грн.=3893 грн.) : 53 робочих дні), а середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає 12927,2 гривень (73,45 грн. х 176 робочих днів).

На підставі ст.235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12927,2 гривень. В іншій частині вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку не знайшли підтвердження, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд не погоджується з доводами представників відповідача про те, що відшкодування моральної шкоди не передбачене трудовим законодавством України. Суд також вважає безпідставними посилання представників відповідача на те, що на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України належить залишити без розгляду вимоги позивачки в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої позивачці незаконним звільненням з роботи, суд враховує характер дій відповідача, який безпідставно, всупереч діючому трудовому законодавству, звільнив позивачку з роботи; глибину моральних та душевних страждань позивачки, яка втратила роботу; безпідставне звільнення позначилось на її авторитеті серед односельців та діловій репутації; на протязі більше 7 місяців вона не отримувала заробітну плату; її сім'я, до складу якої входять троє дітей (а.с.166,167), залишилась без засобів існування. Зазначені негативні фактори змінили звичайний спосіб життя позивачки, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Грошову компенсацію моральної шкоди суд визначає в сумі 3000 гривень.

Вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди в іншій частині не знайшли підтвердження, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути документально підтверджені витрати на оплату правової допомоги в сумі 2000 гривень

( а.с.154), а в дохід держави судовий збір в загальній сумі 1653, 60 гривень ( 551,20 грн. + 551,20 грн. + 551,20 грн.) .

На підставі пунктів 2, 4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивачки роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми заробітку за один місяць

Керуючись ст.ст. 40, 43, 147,149, ст.ст. 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3- 8, 10, 11, 57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КЕ № 772822, виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 03 вересня 1997 року, на посаді директора Міняйлівського Будинку культури з 27 листопада 2015 року.

Стягнути з Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області, 68210, с. Міняйлівка Саратського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378741, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КЕ № 772822, виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 03 вересня 1997 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2015 року по 15 липня 2016 року у сумі 12927 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 20 копійок, моральну шкоду у сумі 3000 (три) тисячі гривень та витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а всього 17927 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 20 копійок.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Міняйлівської сільської ради Саратського району Одеської області, 68210, с. Міняйлівка Саратського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378741, в дохід держави судовий збір в загальній сумі 1653,6 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І. Бучацька